BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Аналітика у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    Листи у Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
21 січня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:3 28-06-2017 -   На вул. Кульпарківській, 230а при демонтажі впав кран, ніхто не постраждав  
  15:15 28-06-2017 -   На вул. Алмазній, 21 у сміттєвих майданчиках виявили предмети, схожі на гранати  
  15:13 28-06-2017 -   Дев’ятирічний хлопчик постраждав у аварії на Львівщині  
  14:29 28-06-2017 -   Львів і Варшаву з'єднає колія за 50 млн  
  14:27 28-06-2017 -   У Львові сотня пар виконала гопак  
Україна
  16:0 28-06-2017 -   Вірус Petya: Кіберполіції понад тисячу разів поскаржилися на втручання у комп’ютери  
  15:11 28-06-2017 -   На Донеччині вибухнуло авто зі співробітниками СБУ  
  14:34 28-06-2017 -   На території рівненського молокозаводу пролунав вибух  
  13:45 28-06-2017 -   На території рівненського молокозаводу пролунав вибух  
  12:56 28-06-2017 -   Держборг України скоротився на ₴11 млрд завдяки зміцненню гривні  
Світ
  16:2 28-06-2017 -   У Міноборони РФ відхрестилися від полоненого військового  
  15:17 28-06-2017 -   В Ізраїлі розробили лазерну систему збиття безпілотників  
  12:4 28-06-2017 -   Мерія Лос-Анджелеса схвалила будівництво музею «Зоряних воєн»  
  10:37 28-06-2017 -   В Ємені оголосили епідемію холери  
  10:32 28-06-2017 -   У Таїланді дівчині без ніг дали роботу з зарплатою $29 тис. на місяць  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Літературний Поступ  »  iNTRO

___________________________________________________________________________

ПАТОС
Антон БОРКОВСЬКИЙ
 
Непросто писати рецензію на роман -- відчуваєш внутрішню тривогу, пов'язану з недосконалістю оцінки можливого шедевра.

Преамбульно зазначу, що "Патос" мав би обов'язково бути написаним. Якщо не Єшкілєвим, то кимось іншим. Бо помалу українська читаюча братія дозріла до переосмислення постмодерну, який так і не отримав шансу бути доношеним. Говорячи про юкрейніан постмодерн, на жаль, маємо дитя зі старечим обличчям, яке постаріло у череві матірної української культури. Є Україна, є культура, а український постмодерн недоношений перестарок, і світовий читацький океан не здригнеться від цього Левіятану? Абсурд і непорядок. І взагалі... За таку "термінольогію" і такі наклепницькі бздури ветерани національно-визвольної графоманії зазичай подають до суду.

Теоретиків і критиків постмодернізації українського рілля велика купа, щоправда, часом вона відгонить далеко не постмодерним. Водночас, аби критикувати Єшкілєва, його треба порівнювати з кимось "українським". Не повернеться язик порівнювати його з представниками застарілих парадигм, і так само з іншомовними дилетантами. Бо, як слушно зазначав у лекційному курсі Єшкілєв, постмодерн має жорстку національну структуру, і коли він її полишає, то втрачає сенс і переходить на щабель гидко перекладеної заробітчанської мазанини. Французький постмодерн рулить лише у франкофонному світі і у франкомовній системі смислового орієнтування. Зокрема, рускій дискурс для корейця незбагненний, це стає зрозумілим на прикладі "Му-му", кореєць не збагне, пощо треба було топити смачненьку сучку. І такою ж буде недоречна екстраполяція постмодерної машини поруйнованих традицій на поле також поруйнованих традицій, проте чужих. Француз, який поборов свої "урінальні комплекси фекальними подразниками" зустріне легеньке нерозуміння з боку представників післямодерної школи мітьків-бандуристів з-під Фастова.

Зрозуміло, теорію, за якою Чіо-Чіо-Сан апріорі не могла бути щасливою, бо не народилась горбуном із Нотр-Даму, можна розвивати довший час, але за слизькими невстановленими правилами постіндустріального красного письменства цей фацет міг би стати щасливим французьким постмодерним героєм, якби став на слизьких шлях педерастії, езотерики, інтроспекції в спогади дитинства та революційної боротьби за щастя неґлобального цивілізаційного формату. А так, у постмодерних вимірах він помре нещасливим малоцікавим калічкою, до того ж класично занудним. Батерфляй мала би знати, який канон тре ломити, і присвятити весь свій творчий шлях руйнації сумо та культу імператора. А так -- завагітніти від недолюдини неяпонської національності, тим паче єя покохать? Перверзія є, найогидніше в японському розумінні збочення є, а постмодерного вичищення канонічних форм смислопокладання нема. Так само Єшкілєв був змушений делікатно працювати в маловодній українській акваторії, аби не поруйнувати української традиції ламання традиції, і плавати обережно, аби не зачепити кормою когось з нечисленної читабельної української живої класики. Тому і порівнювати нема можливості. Що краще: журавель чи єнот? Не порівняєш, бо неграфоманне творче письменство в нас не конкурує між собою, кинувши всі сили, наприклад на становлення українського гейку, а тихо-мирно пописує шедеври на своїй хвилі кожен про своє.

Деконструкція усталеного

А вам нудно! Жалкуєте!

Їй-Богу, не чую.

Т. Г. Шевченко

Аби оцінити цей роман, необхідно збагнути одну річ: у ньому нема "зліпленості" фрагментів -- структура роману невипадкова та глибоко продумана, і стає зрозуміло, що автор ризиковано бавиться в літературну сецесію. Перше враження про різнокаліберні кавалки помилкове. Письменник, відступаючи від квазімодерного канону, прагне максимально наблизитись до структур буття. Автор -- за духом послідовник архітектурної герменевтики, яка передбачає принципову творчість у літературній дескрипції. І він відповідає на виклик, творячи дивовижний синтез, бо необхідно поєднати українську вписаність до европейського картезіанського простору з вимогами сакрального таїнства, чітку артикульованість форми смислопокладання та незбагненність її змісту. Сполучити мокрі жіночі майточки та лекцію з курсом суїцидології в задупнянському навчальному закладі. Зобразити Театр абсурду, який базується на труїстих компонентах реального життя: сексі, наркотиках і християнстві.

Аналізуючи творчість Єшкілєва, приємно зазначити, нарешті йому набридло загравати з натовпом оскаженілої від власної тупости сволоти. З рагулями, які на культуртреґерських біржах купують український "автентичний пахвос", вбиваючи тим незапотребований "український европейський Патос", перетворюючи його на панське декаденство. Відчутна неприхована гидлива втома від неосвічених жлобуватих критиків, старих кокетливих "українофілінів", імпотентів сучасної української культури. Автор хитромарнотний і подекуди орієнтується на каріатиду української духовности -- Миколу Ізраеловіча Гоголя, величного і постмодерно щирого у своїй непідробленості. Свого часу Гоголь сумно відсахнувся від російського канонічного мережива, що не трималося на мертвих душах, які намагалися, припасувавши живого українського носа, чи то навіть чогось іншого, вдихнути життя в мертву імперську плоть. Так і Володя став на шлях уникнення заяложених культурницьких штампів, проте породжених уже новітньою українською Вавилонією.

Єшкілєв грайливо наражається на ризик і ламає нашу потребу літературної симетрії -- він творить нову геометрію прози, і це, за концептуальністю зламу, нагадує вибуховий поступ Лобачевского. І водночас, він не хоче розвиватись у руслі ним же розробленого канону. Він прокладає нові літературні біломорканали. Єшкілєв втомився розважати придуркуватих декадентів та дівчат-у-пошуках-вічногокохання і провокує сам себе, щоправда, не хочучи працювати в однолінійній, добре сюжетно зліпленій "марінінщині", з вивіреною пропорцією попсовості. Він рве матерію усталеного уявлення про канон постмодерну. Він не хоче бути популярним генієм, він відмовляється від продажного кохання циркової арени поцоватого класичного попліту.

Позаяк я аналітик-практик, то детально перевірив підстави роману, особливу увагу було приділено "Морям ясности", і можу авторитетно зазначити -- ці події в той чи інший спосіб мали місце бути, ба навіть додати з упевненістю: Єшкілєв не бреше, не містифікує і навіть не вигадує. Він описує дійсність у певний спосіб, який багатьох його попередників відлякував. Проте цінність не лише в цьому. Єшкілєву до снаги будувати український літературний міт, який часто-густо потрактований селянами в спрощений, відповідно "рустикальний" спосіб. Єшкілєв пропонує складнішу версію, до якої читачеві часто рости і рости, проте в тому і цінність авторсько-читацького симбіозу: вони сприяють одне одному у так званому літературному процесі. Читач духовно збагачується автором, а той, водночас, постійно змушує свій розум працювати у режимі геометрично прогресуючого аферизму, відчувши відповідальність перед читачем. Той, хто доплив до середини Романа, не захлинувшись у липкій "пахвосності" деяких моментів дешевої пєлєвінщини на Станіславівському ґрунті, випірне в німфетичному плесі магічної студентської нумерології.

У романі Єшкілєву вдається згромадити біля себе читачів, і вже вони задають тон його шаленій витребенькуватості, він прагне донести мудрість вибраних усім. Письменник зобов'язав себе вислизнути з-під канона, присягнувши на триножнику Фалічної весни і плюнувши на шаблон підмайстрів постмодерної халви, -- він набув якісно нового рівня. Брунька нарешті трісла, і хляпнула нафтою у колишніх шанувальників з довгими дерев'яними носами, що спробували укласти Володєньку в канон свого розуміння геніальності: "Ах, у цьому романі він не такий цікавий, він мав писати те-то, те-то і те-то, а виписати осе-сьо й отам-то". Зрештою, українська література завжди вступала в нерівний бій з величезними легіонами безжальної тмутараканщини -- дяками, вчительками ґраціальної словесності та їхніми одіозними побратимами -- суворочолими франкознавцями віком за сімдесят, які взимку свого інтелекту прагнули підтесати рештками іклів молоденького стовбура новорозквітлого літературного деревця. Навіть страшно собі уявити "доброзичливі" відгуки філологічної братви, що критично обсмоливши, мачала в пір'я нинішнього "генія" та "світоча" Івана Котляревського, який "зазіхнув" на класику.

Єшкілєву вдається не протиставляти себе і навколишній світ, він живе світом, а світ пульсує у ньому. Й Украйна в його романі прокидається не замурзаною попелюшкою, вічно обкраденою жертвою колонізаторів, покриткою, гнобленою і гнаною від корита європейської заможності і духовності. Він уникає шаблону набридлої псевдокласичної еквілібристики "коли на полонинах грають на трембітах бадьорі і працьовиті, вічно переслідувані героїчні гуцули, опришки від діда чи прадіда", чи тої версії "де степи, козацькі могили, сивий Дніпро і ще недобиті жидами і поляками козаки до одуріння виборюють волю і долю", чи навіть тої, "де цинамонові галичанки підживлюють свою виснаженість цитриновою ґаляретою і до скону кохають вічномолодих усусусів".

У Єшкілєва Україна постає хтивою бабуїншою, яка поштиво прикрашає стрічками та пирогами роги своїх коханців, а дочки її під цнотливими спідничками носять гумові волохаті хвости. Де справжня історія України є безупинно веселою, сповненою вишуканою чужинецькою істерією. І не будемо прискіпливими під час аналізу -- троха зачекаймо, і все буде, всі пророцтва справдяться. І Вам у подолі принесуть чорного обрізаного онучка, якого наречуть Ісааком Тарасовичем чи то Богдановичем. І зрозумієте, що правий саме Єшкілєв, а не маразматичні автори критик та читанок української літератури всіх ґенерацій, напрямків та світоглядних установок. Бо крига скресла, світ зрушився, перехрестя світів відкидають великі тіні на мислителів, яких цього разу репрезентує собою Єшкілєв. Він описує буття жадібними мазками антрополога, хоча прохальні слова його насправді вистраждані примхливими спазмами плеяди інтелігентів у білих рукавичках.

Патос і Пахвос

Кобіти в творчості Єшкілєва посідають важливе місце, він компонує сюжет та зміст, а вони ритмічно підгойдують своїми п'янкими думками. Він хоче заспокоїти свій внутрішній патос, прагне приборкати і чуттєвість, і слабкість свою, а замість цього нанизує перлинки буттєвих переживань на істинний первень, шкіряний бивак (термін уведений до сучасної української літератури Анатолієм Щербатюком) чуттєвого письменства -- на естетичне сприйняття світу в мистецьких категоріях. Цю ж диспозицію помічаємо на сторінках роману.

Так є, що Украйна має деяку внутрішню антиномічність: костел та мечеть, криївку та родіномать, синьо-жовтий серпомолот та червоно-чорний могендовід, зрештою Донецьк та Львів. Патос і Пахвос. Ці внутрішні антагонізми проявляються в усіх царинах життя. І це триває не одну сотню років, і, певно, буде нас переслідувати й надалі.

Єшкілєвим було зроблено спробу звести воєдино духовні практики єрусалимської ортодоксії, барокових шаманських ритуалів та сучасної молодіжної альтернативної житухи. Революція породжує постреволюційний синдром, совдеп тягне за собою синдром похмільний, соцреалізм породжує кіберпанк, а канон розривається лише патосом. Неправда, що канон руйнується лише постмодерном, -- його долає внутрішня енергетика, ірраціональна за своєю природою -- енергетика патосу. Нові обставини породжують нову логіку дії, і, на жаль, постмодерн не визнає канону і з'являються покручі, жахливі у своїй канонічності. Файно, що Єшкілєву вдалося виграти в піддавки з перебірливим читачем, -- то ж бо Патос прагне дати рецепт духовного прозріння. Нехай не остаточний, проте яриться він від Франківська до Ерусалима, обнадіює недоцілованих і недограних, лякає недопереможених і бореться з кличем почвари, озброєної патологічним пахвосом. І перемога по силах не Єшкілєву, -- лише Патосові, який на гордому вороному мінотаврі розтопче комсомольську культуру, що породила канони правильного розуміння літератури, породженої амбітними селянськими синами у вічному пошуку грішви. І воссіяє нова духовність жертовності, естетика якої породжена язичницькими правилами встановлення істини -- сокирою та вогнем, а збита при повному місяці цнота тінейджерки довершить композицію.

Замість PiS

Чомусь оцінка якогось твору передбачає обов'язкову критику його. Напевно, варто було би. І є за що. Але ж скільки їх, правильно мислячих критиків... А романістів катма. Сила Єшкілєва в тому, що він щедро розкриває тепле підбрюшшя своєї геніальності і вивертає деякі таємниці інтерактивного написання романів.

Проте най критикують інші, а від Єшкілєва, однієї з небагатьох українських тополь красного мовлення, нехай лишиться тільки недобита тінь, що слизне очеретами, затягуючи в сітку своїх словес неоперену дівочу мудрість.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  СДПУ(о) за Ющенка 
  ·  Львів перед епідемією 
  ·  Шурма-Сендак: шоу триває 
Погляд
  ·  Старт українського політболу 
  ·  ОК, це свобода 
  ·  37 суддів проти України 
  ·  Початок перегонів 
Поступ у Львові
  ·  У Львові відкрили Чеський консулят 
  ·  Богдан РИВАК: Найбільша проблема -- знайти роботу 
  ·  Як художник художнику 
  ·  Прокуратура шукає боржників 
  ·  Церква за здорове суспільство 
  ·  Небезпечні дороги міста 
  ·  Нове в оформленні субсидій 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Перша чолобитна до царя 
  ·  Більшість звинувачує ПАРЄ 
  ·  Скажи Європі "так" 
  ·  Богословська конкуруватиме з Кінахом 
  ·  Опозиція не зважає на Кучму 
  ·  ЦВК у відставку! 
  ·  Кучма попередив Деркача 
  ·  Керченський півострів продадуть? 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Проти приватизації парламенту 
  ·  Іспанія готується до виборів 
  ·  Листування з Ісусом 
  ·  У Британії забагато студентів 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Фальшиві автомобілі 
  ·  Мелодійний бізнес 
  ·  Автобусів буде більше 
  ·  Бюджет за рахунок ПДВ 
  ·  "Швидко" американізується 
  ·  Керівники ЦГЗК під слідством 
  ·  Україна відстоює власність 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Аналітика у Поступі
  ·  ВІД ЛЕОНІДА ДО ЛЕОНІДА 
Арт-Поступ
  ·  Сенсації галицької гути 
Літературний Поступ
  ·  ПАТОС 
Спорт-Поступ
  ·  І більярдисти вірять у прикмети 
  ·  Зірки футзалу у Львові 
  ·  Футбол під дахом 
  ·  Вдалий дебют 
  ·  Генеральна репетиція гандболістів 
  ·  Місце шефа вакантне 
  ·  Турецький вал не здолали 
  ·  Шевченка визнали найкращим на пострадянському просторі 
Листи у Поступ
  ·  "Постмодерністи" Єшкілєв і Ширак 
Пост-Faktum
  ·  Володар пустелі 
  ·  КАЛЕНДАР