|
|
|
|
Погляд »
БАЗИ |
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Нові потенційні супротивники |
|
|
| Ігор МЕЛЬНИК |
| |
Польща і Румунія пропонують свої послуги Сполученим Штатам і заявляють про готовність надати свою територію для розташування американських військових баз. Найближчим часом представники цих європейських країн приїдуть до Вашинґтона для консультацій.
Для Польщі такий крок, за словами міністра національної оборони цієї країни, означає вагому фінансову вигоду. Розташування ж військових баз у Румунії навіть вигідніше для США, які зможуть одержати доступ до Чорного моря, а згодом і вихід на близькосхідний реґіон. Принаймні так обіцяє їм уряд Румунії, яка цього року має стати повноправним членом НАТО.
Але, крім вигоди, обидві країни можуть мати й неприємності через американські бази на своїй території. Зокрема з боку Німеччини, бо саме звідти забиратимуть американських вояків та озброєння, і це позбавить німців тієї фінансової вигоди, на яку так розраховує Польща.
Та ще більші неприємності чекатимуть з боку Росії. Якщо до Польщі буде перенесено частину американських військ з ФРН, то росіяни можуть у відповідь розмістити в Калінінградській області ядерні ракети середньої та ближньої дії. Такі дані отримала варшавська Gazeta Wyborcza від джерела з оточення російського міністра оборони Сєргєя Іванова. Хоча, як вважають деякі американські експерти, ці ракети таємно розташовано там знову, після десятирічної перерви, ще у 1999 році, після того, як Польщу, Чехію та Угорщину прийняли до НАТО.
"Це цілком не означає, що Росія матиме агресивні наміри щодо Польщі після створення у вас баз США. Це суто профілактичні заходи, які на нашому місці здійснила би кожна держава, коли б до її кордонів наблизився потенційний супротивник... Американці від часу холодної війни залишили в Європі до 150 ядерних бомб малої потужності. Їх неможливо відрізнити від звичайних вантажів. Хто може нам гарантувати, що вони не будуть розміщені також у Польщі?.. Тому у штабі вважають, що кожен американський бойовий літак, розміщений у Польщі, треба сприймати як потенційний стратегічний бомбардувальник і через це внести Польщу до списку цілей для ядерних ракет," -- повідомило джерело польським журналістам.
На думку росіян, найнебезпечнішою для них стала б американська військово-повітряна база у Повідзю під Познанню. Від польського кордону, на їх думку, можна долетіти до Смоленська за 8 хвилин. А щоб затвердити рішення про атаку у відповідь чи підняти у повітря винищувачі, росіянам необхідно щонайменше 15 хвилин.
Під Калінінградом, у Балтійську (Пілау), розташовано одну з баз Балтійського флоту Росії. Тож не відкидають, що зі вступом до НАТО Румунії та Болгарії додаткові російські ядерні ракети зможуть з'явитись і на російських базах у Криму.
Не відкидають, що на Польщу зможуть бути націлені і російські стратегічні ракети, як на будь-яку іншу країну НАТО. Хоча вже кілька років існує джентльменська угода між США та Росією, що вони не тримають себе взаємно на ракетних прицілах. А у 1997 році тодішній президент Борис Єльцин навіть оголосив, що російські ракети не націлені на жодну з країн НАТО. Та навіть якщо воно й так, то за кілька секунд можна ввести програму з потрібними цілями у прилади керування ракетами.
Американці, натомість, намагаються переконати росіян, що нові бази в Польщі не будуть спрямовані проти Росії, а матимуть характер складів та баз забезпечення для антитерористичних операцій. Однак росіяни налякані перспективою розбудови таких опорних пунктів довкола своєї території в Афганістані, Грузії, країнах Балтії, у Центральній Азії...
З другого боку, деяким російським "яструбам" на руку така ситуація. Адже тепер можна вимагати більших видатків на військові потреби. Адже кількість "потенційних противників" збільшується. Цікаво, чи входить до них Україна? |
|
|
|
|
Українці розвоювалися |
|
|
| Андрій КОЖУШОК |
| |
Українські миротворці в Іраку потрапили в епіцентр сутички місцевих демонстрантів із поліцією та військовиками в місті Аль-Кут. За даними іракського телеканалу "Аль-Джазіра", вчора двох українських вояків було поранено.
Демонстрацію, вже другу за два дні (напередодні українці також повоювали з іракцями, однак без трагічних наслідків), проводили безробітні. Варто зауважити, що такі виступи зараз -- не дивина, і з кожним днем вони стають усе більш масовими. Рівень безробіття в Іраку досягає 60%, про загальний рівень життя навряд чи варто і згадувати. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Мовчання ягнят |
|
|
| Юрій ТИШКУН |
| |
Попри те, що два з трьох призначень в уряді не були погоджені з парламентською більшістю, з парламенту не пролунало жодного невдоволеного голосу
Як писав у попередньому номері "Поступ", учора президент Леонід Кучма своїм указом призначив одразу трьох нових міністрів в уряді Віктора Януковича. Міністром економіки та європейської інтеґрації став Микола Деркач, міністром сільського господарства -- Віктор Слаута, міністром промислової політики -- Олександр Неустроєв. Попри те, що про можливість урядових ротацій Янукович говорив неодноразово, сталися вони якось несподівано, до того ж у час, коли не працював парламент. І це відразу породило сумнів в ефективності угоди про співпрацю уряду та парламенту, підписану акурат перед Новим роком.
Найменше запитань серед урядових ротацій має призначення Миколи Деркача. Його запропонувала "Трудова Україна", заповнивши в Кабміні свою квоту, яку доти займав Валерій Хорошковський. Призначення Деркача можна розглядати як посилення "президентської групи" в уряді. Підставою для такого твердження є біографія новоспеченого міністра, зокрема те, що Деркача Кучма знає ще з Дніпропетровська. Так, довгий час Деркач був першим заступником Дніпропетровського екс-губернатора Миколи Швеця, якого вважали протеже Людмили Кучми. Встиг Деркач побувати і дніпропетровським губернатором, а що його професійні якості та відданість помітили нагорі, може свідчити те, що останнім часом він був послом України в Литві. Відомо, що будь-кого президент на важливі дипломатичні посади не призначає. |
| Детальніше>> |
|
|
|
СУРКІСТАН |
|
|
| Володимир ПАВЛІВ |
| |
Інтернет-проект "Енциклопедія нашого українознавства ім. Олександра Кривенка" (www.enukryvenko.org) почав діяти 24 жовтня 2003 року. В його основу лягла книга О. Кривенка та В. Павліва "Енциклопедія нашого українознавства".
В інтернет-версії "енциклопедистом" може стати кожен, дописуючи до ЕНУ свої статті про події, постаті, тенденції, явища в Україні і пов'язані з Україною. Автор і керівник проекту Володимир Павлів пропонує всім охочим створити великий "автопортрет" України і українців. Статті з ЕНУ пропонується використовувати теж усім охочим так, як можна використовувати дані, подані у кожній іншій енциклопедії. |
| Детальніше>> |
|
|
|
