BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Духовний Поступ.    Людина Поступу.    Спорт-Поступ.    Листи у Поступ.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
 
9 січня 2004 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  18:33 12-12-2017 -   Завтра на Львівщині – сильні опади та ожеледиця  
  15:59 12-12-2017 -   У Личаківському районі промивають трубопроводи  
  15:53 12-12-2017 -   «Веселі ангелята»: Марічка Крижанівська презентує нову книгу  
  14:0 12-12-2017 -   У Львові обікрали автомобіль судді ВСУ  
  13:59 12-12-2017 -   Димінський причетний до смертельної ДТП на Львівщині, – ЗМІ  
Україна
  18:35 12-12-2017 -   Бойовики відмовляються обмінювати 20 ув’язнених українців  
  15:55 12-12-2017 -   Осіння мобілізація: 70% неявки призовників  
  14:5 12-12-2017 -   Міністерство охорони здоров’я ввело для українців нові добові норми харчування  
  13:25 12-12-2017 -   У п'ятиповерхівці Луганська вибухнула граната  
  12:40 12-12-2017 -   Луценко прокоментував звільнення Саакашвілі  
Світ
  15:56 12-12-2017 -   Вибух в Австрії: поставки газу в низку країн Європи призупинені  
  14:2 12-12-2017 -   Внаслідок вибуху на газопроводі в Австрії загинула одна людина і десятки постраждали  
  11:32 12-12-2017 -   В Італії затримали 48 осіб за зв'язки з мафією  
  10:33 12-12-2017 -   У Чехії зібрали сотні різдвяних подарунків для українських дітей  
  10:24 12-12-2017 -   Вчені розповіли, як чоловіки стають геями  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Людина Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Чарівний, але нестерпний
 
У кожного, хто мав щастя зустрічатись, говорити, випивати, приятелювати, дружити з Параджановим, -- свій Параджанов. Щедро розпорошене "чарівним, але нестерпним" (назва першої посмертної виставки Параджанова в Єревані) маестро спілкування вряди-годи проростає то тут, то там у промовлених чи записаних спогадах. Останнім часом щораз рідше, відверто і без цнотливих прикрас згадав його у своїх мемуарах "Тінь над палітрою" (Єрусалим, 1992) колишній львівський художник Михайло Штейнберг.

"Тут Володя (Урізченко - Н.К.) згадав, що нещодавно був присутній на з'їзді у Будинку кіно, де виступали знаменитості й іноземні гості. Слово взяв Сергій Бондарчук: почав оспівувати реалізм радянських фільмів. І раптом у залі почувся дзенькіт дзвіночків. Усі обернулись і побачили Параджанова у шкірі білого козла. Наблизившись до Бондарчука, він крикнув: "Бездар, смердюх, припиняй..! Дай слово Андрію Тарковському, йому є що сказати нам, художникам". Повернувся і під той же дзенькіт вийшов. Усі затихли. Ми теж. Було видно, як Ангеліна (Фальк -- Н.К.) ледь похитнулася . І, м'яко відсунувши крісло, вона вигукнула: "Браво, Параджанов! І вам теж, Урізченко, що вловили крик великого художника! Так, Параджанов постійно протестує, надсилає телеграми до президії". (...)

(Урізченко:) "У нього з'явилась якась манія переслідування -- постійно тикає пальцем: Ось КДБ, а ось стукач! -- на всі боки і майже на всіх. -- Але Володю, може, він геній і має рацію?"

Тут Володя ковтнув вина і впевненео підтвердив: "Так, на жаль, ми живемо, оточені КДБ і зграєю стукачів, боягузів і кон'юнктурників, і такі сміливі одинаки, як Параджанов, платять душею і кров'ю". "І свободою", -- додала Ангеліна.

(...)

"Заходжу до церковці. Пишу якогось віршика. З вулиці чути дзенькіт розбитого скла і жахливий мат на гуцульському жаргоні -- істерика старої перекривленої гуцулки, яку на всі боки рвуть, кожна в свій, дві собачки. Вона намагається їх стримати за тонкі ремінці, але песики сильніші. А з торбин, що перекинуті через плечі, випадають порожні пляшки і розбиваються об бруківку. І замість того, аби здати свою тару, гуцулка обзиває песиків такими матами, яких Кобилянська (вулиця -- Н.К..)ніколи не чула. І я теж. Ось, думаю, вдячний сюжет для параджанівського фільму. І як тільки я про це подумав, з того кінця вулиці іде, точніше, пливе, знайома постать: ноги невесело загрібають в різні боки; голова з моїх "Циганських підков", джинси, куртка з настовбурченими кишенями, як у цигана, що накрав донесхочу, стирчить вагітним животом. І що ближче я підходжу, то ясніше бачу, що це Сергій. Він починає усміхатись. Ми обнімаємось. Його борода ніби вивалялась у карпатських загонах, серед бурдюків сиру, що крапає, і такий овечий запах від нього лине, що я уявив його на полонині, а не тут, посеред Кобилянської.

-- О Сергію, яка телепатія! Я щойно про тебе подумав. Стара гуцулка з триповерховим матом і пляшки, що розбились об бруківку, -- ось що явило тебе тут.

-- (...) Ну, містечковий геній. Чув я про твою виставку у Москві. Виставлявся посеред всяких там смердюхів. Розпродав перлини цим бездарним рохкачам. З чим і поздоровляю! (...)

Сергій був дорогою мені людиною, але тоді я не зрозумів його іронії і сарказму. Мені чомусь здалось, що він ігнорує все і вся. Ми сіли на лавку у парку, і він зробив начерки фломастером -- спочатку свій портрет, потім мій. Угледівши на вулиці кілька постатей в чорних мантіях, зім'ятих капелюхах і з талесами під пахвою, швидко накидав їх у блокноті і, тикаючи пальцем в одну, сказав: "Бачиш оцих старих євреїв? Куди вони поспішають зранку, знаєш? Це наймудріші люди на грішній землі, вони відмолюють наші з тобою гріхи, а свої несуть під пахвою. Маленький старий талес ось уже дві тисячі років на чужині і ще довго буде з ними -- поки світ не щезне. Ось воно, Михайле, скажу тобі: "Їдь, і якнайшвидше, до своїх предків у Ізраїль. Там ти ще вцілієш і кості свої врятуєш, поки тут їх тобі не переламали і свиням не згодували. З ними, зрозумій мене правильно, тобі немає чого робити. І "твоєму" ти "до стелі" -- можеш розписати його від краю до краю. Навіть не прив'яжуть кобилі стрічкою твоє мистецтво, а тебе тим паче, хіба що тикнуть мордою у кобиляче лайно. Ти цього хочеш? Дивись. Ось текст телеграми, яку я зараз відішлю у Президію РСФСР і міністрові культури. Нехай саджають у тюрму, нехай вб'ють. Це тупі мерзотники, смердюхи партійні, гноїще, шваль задавили мою творчість. Що вони розуміють у світовому кіно і режисурі? Мене весь світ визнав, а вони за мною стукачів та сищиків посилають. Он який смердючий набрід тут! Нехай тільки наважаться мене зачепити! Тепер зрозумів, де ти виставлявся і чому я раджу тобі негайно їхати до свого старого висхлого каміння? Воно ще заховало краплину тепла для тебе! А тепер я йду на пошту. Сиди тут і чекай. Поїдемо разом до Києва". Так він промив мій мозок, зронив у душу велику правду без ілюзій і поставив -- ясно і гротескно -- все на свої місця.

Параджанов повернувся з натхненно піднятою головою: "Всі тут на пошті переп...ли: почали слинявитись, гикати. Піди і подивись -- вони там усі всралися. Телеграфом один тільки сморід і дійде! Ці жалюгідні прислужники дивились на мене, як на божевільного. Благали все розірвати, поки не пізно. Керівник утік не в міліцію, а у вбиральню. Напевне, цілий день буде там дристати. Лакеї паршиві! Лайно кремлівське! Я вам все одно цю телеграму відправлю!" (...)

На пероні він витворив таке, що я подумав: ну, тепер кінець, нас чекає не Київ, а вокзальне КПЗ -- коли ми чекали на поїзд, він однією рукою тримався за ліхтарний стовп, а другою з кишені дістав яйце і каже: "Бачиш отам, навпроти, -- це аґенти КДБ. Вони вже давно за мною шпигують". І бах -- одне яйце летить їм в голову, потім друге, і ще. Сирі яйця б'ються, розтікаються по черевиках, а Сергій крутиться навколо стовпа, як балеринка на одній ніжці. (...)(У вагоні - Н.К.) Раптом Сергій засумував, його втомлені очі дивились кудись повз нас, наша присутність у них більше не відбивалась -- здавалось, картина залишилась без господаря Настала небесна тиша у темному безконечному світі, де мовчки перемовляються століття і цілі галактики, що щезають. У купе тихо спадало світло. Я взяв маленьку валізу і вийшов у тамбур. Поїзд зупинився -- нічна незнайома станція. Стою, вчепившись очима у вікно, в якому б'ється серце доброї людини, великого художника. Голубого ангела в моїй палітрі. Прощавай, Сергію! Можливо, більше ніколи тебе не побачу".

Переклад Наталки Космолінської.









» 
Роман КОРОГОДСЬКИЙ: Параджанов заповідав поховати в Україні
 
Про відомого українського письменника, культуролога, кінематографіста й видавця Романа КОРОГОДСЬКОГО сказати, що в нього також "свій Параджанов",мабуть, не вдасться, бо Роман не "присвоює" митця для своїх спогадів, а, радше, повертає до нього. Про це приголомшливо цікава книжка Романа Корогодського, якої тепер ніде не знайти: "Сергій Параджанов. Зліт. Трагедія. Вічність". Але й у інших книжках цього дослідника також часто трапляються думки про Сергія Параджанова. Зокрема у есеях "Довженко в полоні" та у сповіді, поєднаній із роздумами над творчістю Валерія Шевчука, "У пошуках внутрішньої людини: І дороги. І правди. І життя", що їх автор присвятив відважній львівській мисткині Іванці Крип'якевич-Димид.
Детальніше>>
» 
Вогняний кентавр
Марта ГАРТЕН
 
Сьогодні минає 80 років від дня народження геніального кінорежисера XX століття Сергія Параджанова

Усі, хто знав Сергія Параджанова з його приїздів до Львова, хто спілкувався і чаркувався із ним, усі хто ніколи не зустрічався із ним особисто, але пережив хоча б раз справжній шок від естетики його фільмів, -- зазирніть нині до будь-якої телепрограми й оцініть, як Україна, яка завдяки цьому митцю має таку світову візитівку, як "Вогняні коні"( "Тіні забутих предків"), відзначає цей ювілей народного артиста України (1990), лауреата Шевченківської премії (1991, посмертно) ?!
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Неконтрольований долар 
  ·  Потворні вибори в Мукачевому 
Погляд
  ·  Яблукова хронологія 
  ·  Буш за легалізацію нелегалів 
  ·  Василь РІПКА: Не купуйте на ятках! 
  ·  Василь КУНДИК: Ніякого затримання не було 
  ·  Маркіян ІВАЩИШИН: Вони кажуть неправду 
Поступ у Львові
  ·  Дідуха та чайку -- у центр міста 
  ·  Викладачі нажилися на студентах 
  ·  Управлінські розбірки 
  ·  Кількість аварій зменшується 
  ·  Новорічний хлопчик 
  ·  Мешканців замку переселили 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Остання відпустка Кучми 
  ·  Володимир ПОЛОХАЛО: Влада може поставити на виборах на Марчука 
  ·  Кучма зрівняв чиновників 
  ·  Донецьк проведе репетицію 
  ·  "Собор" проти Конституційного Суду 
  ·  "Репортерів" хвилюють олігархи 
  ·  Арешт наркокур'єрів на Київщині 
  ·  Янукович шантажує Кучму? 
Поступ у світі
  ·  Загадки лондонського двору 
  ·  Американці згортають пошуки 
  ·  Паксаса визнали винним 
  ·  Хрещення "Квін Мері-2" 
  ·  13 днів після землетрусу 
Економіка у Поступі
  ·  Сподівані несподіванки гривні 
  ·  Нафтотранспортні змагання 
  ·  Податковий рай за словацьким рецептом 
  ·  Українці активно мобілізуються 
  ·  Ціна щастя 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Духовний Поступ
  ·  Три празники в гості 
  ·  На початку було Слово 
Людина Поступу
  ·  Роман КОРОГОДСЬКИЙ: Параджанов заповідав поховати в Україні 
  ·  Чарівний, але нестерпний 
  ·  Вогняний кентавр 
Спорт-Поступ
  ·  Розпочинаючи друге коло 
  ·  Очікуваний провал 
  ·  Гроші правлять бал 
  ·  Король футболу 
  ·  Абсолютний 
  ·  До п'єдесталу ще далеко 
  ·  Невдалий старт 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО 
Листи у Поступ
  ·  За що ми любимо Ющенка 
Пост-Faktum
  ·  З усього світу на свято вуду 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Світ у веселкових барвах