BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Історія у Поступі.    Арт-Поступ.    Листи у Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
29 грудня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:0 23-06-2017 -   На шахті «Степова» провели евакуацію  
  14:34 23-06-2017 -   Садовий звернувся до посольств щодо евакуації дітей зі Львова  
  13:8 23-06-2017 -   Сьогодні у другій половині дня – шквалистий вітер 25 м/с, гроза і град  
  12:20 23-06-2017 -   Меблеве підприємство «Райтекс» у Кам’янці-Бузькій нарощує виробничі потужності  
  12:17 23-06-2017 -   23,24 та 25 червня в Бориславі оголошено Днями жалоби  
Україна
  14:57 23-06-2017 -   В Україні прокоментували арешт застави за Євробачення-2017  
  14:39 23-06-2017 -   На Чернігівщині лісничий погорів на хабарі в 90 тисяч грн  
  14:37 23-06-2017 -   Вибух джипа у Києві: знайдено вибуховий пристрій  
  13:5 23-06-2017 -   Кабмін хоче позбавити спецпенсій депутатів і прокурорів  
  12:21 23-06-2017 -   Бойовики заборонили освітянам виїжджати за межі «ЛНР»  
Світ
  14:58 23-06-2017 -   Поліція назвали причину пожежі в багатоповерхівці Лондона  
  13:7 23-06-2017 -   У Росії пацієнт побив лікаря за те, що той поцікавився його тату  
  11:27 23-06-2017 -   Бундестаг реабілітував усіх засуджених у післявоєнні роки за гомосексуальні зв'язки  
  11:24 23-06-2017 -   У Німеччині дозволили стеження за листуванням в месенджерах  
  13:46 22-06-2017 -   Археологи знайшли стародавнє забуте місто в Ефіопії  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Пам'ять про Євгена Лазаренка
Уляна ФЕНЮШИН
 
Євген Лазаренко у колі друзів
Євген Лазеренко народився у Харкові. Визначальним у формуванні йог як особистості була література, а також українське відродження 20 -- 30 років минулого століття. У 1944 році, опинившись у Львові, Євген Костянтинович занурився в атмосферу галицького культурного середовища, яку у Львові і зокрема в університеті творила плеяда визначних особистостей -- академік Михайло Возняк, професори Свєнціцький, Зарицький, Рудницький, доценти Задорожний, Калинович, Кобів, Ковтун, композитори Людкевич, Кос-Анатольський, Колеса та інші.

У Львові Євген Лазаренко остаточно усвідомив себе українцем. Він працював для збереження культурної спадщини Галичини, утвердження української мови, підняття престижу України.

Вже чверть століття минає від того дня, як Євген Костянтинович залишив нашу грішну землю. Здавалося б, цих літ цілком досить, щоб стерлись з пам'яті не тільки риси його благородного обличчя, але й багато епізодів нашої спільної праці, що тривала понад 20 років. Але ні! Пам'ять повертає в середину минулого століття і в деталях відновлює не тільки перше враження від знайомства з цією непересічною особистістю, але й окремі події тодішнього нашого життя, які сьогодні допомагають змалювати словесний портрет мого Вчителя, тодішнього ректора престижного львівського ВНЗу.

Так, півстоліття тому я, студентка ІІ курсу, вперше слухала лекції професора Лазаренка з мінералогії. Молодий, енергійний, елегантно одягнений, Євген Костянтинович надзвичайно гарною мовою читав лекції так доступно і захопливо, що саме мінералогію я обрала предметом своєї майбутньої професії.

Коли я, працюючи вже як молодий спеціаліст на Уралі, зібрала і вислала на кафедру мінералогії рідної Alta mater невелику колекцію зернистих мінералів, професор Лазаренко одразу відгукнувся на цей мій, нічим не примітний, вчинок. Донині як цінну реліквію зберігаю листівку, де Євген Костянтинович власноруч, до речі, українською мовою, написав: "Дуже дякую за Ваш цінний подарунок, який значно розширив наші можливості з навчання студентів". Тоді ж професор запропонував мені вступати до нього в аспірантуру. Саме завдяки цій пропозиції я залишила уральську землю і назавжди повернулася до рідного Львова.

Ось така увага професора Лазаренка до людини, нікому не відомої, нічим не примітної. І це тоді, коли Євген Костянтинович уже був ректором університету і ніс на своїх плечах безліч інших й, вочевидь, набагато важливіших справ. Ось незвичне як на епоху соціалізму гуманне ставлення до людини, саме до людини -- окремої, конкретної, а не до людства загалом.

Гідне подиву (і наслідування) ставлення професора до своїх співробітників і зокрема до аспірантів. Створюючи всі умови для нашої дослідницької діяльності, Євген Костянтинович залишав цілковиту свободу дій і тільки вряди-годи цікавився, як посуваються наші роботи. За найменших ускладнень відразу допомагав.

І ще. Якщо професор Лазаренко особисто не вносив свою частку в дослідження (ідею, зразки мінералів, самі дослідження), то ніколи не погоджувався на співавторство в публікації одержаних результатів досліджень, хоч як науковий керівник мав на це право. І навпаки, професор високо цінував працю інших, навіть суто технічних працівників, і завжди в передмові до різних видань висловлював подяку всім, хто був причетний до їх підготовки. Крім того, Євген Костянтинович ніколи не дозволяв собі робити підлеглим жодних зауважень, зокрема і щодо виконавської дисципліни, і всі ми цінували цю шляхетну рису нашого Патрона і ставилися до своїх професійних і посадових обов'язків дуже відповідально, вчасно і сумлінно виконуючи всі його настанови.

Сам надзвичайно працелюбний, Євген Костянтинович надихав нас своїм ентузіазмом, і тому так багато добрих справ вершилося тоді на кафедрі мінералогії. Це і прекрасно організований навчальний процес, де в центрі уваги завжди(!) були студенти, це і дослідницька та видавнича робота, наради, конференції, різні експедиції.

З особливим пієтетом згадую експедиції, які були пізнавальними не тільки з професійного боку (ознайомлення з геологічною будовою окремих реґіонів України, їх мінеральним царством), вони були прекрасною школою українознавства. Євген Костянтинович завжди ретельно розробляв маршрут, ведучи його таким чином, щоб якнайповніше ознайомити учасників з пам'ятними та історичними місцями нашої країни. В таких поїздках професор був невтомним: він не лише з завзяттям дослідника розшукував унікальні зразки мінералів, але й не менш завзято розповідав нам цікаві бувальщини з життя видатних людей або наводив окремі маловідомі факти історичних перипетій, що з незапам'ятних часів відбувалися на теренах України.

Такі розповіді завжди супроводжувалися декламаціями. І тут Євген Костянтинович вів перед. А ще він дуже любив пісню. І саме завдяки поєднанню краси поезії, пісні з красою мальовничих куточків нашої благословенної землі, її талановитого й героїчного народу, такі експедиції залишили незабутні враження на все життя. Якщо ж до цього додати, що часто в таких експедиціях були й наші діти, то зерна правди, кинуті Євгеном Костянтиновичем, проросли згодом в їхніх серцях усвідомленням власної національної гідності.

Особливої уваги заслуговує і його громадська діяльність. Професор Лазаренко був не тільки учасником, а й організатором багатьох мистецько-культурних імпрез, де завжди виступав від імені університету.

Я сідок однієї такої імпрези. Наприкінці 1959 року на кафедрі мінералогії гостював професор Ленінградського гірничого інституту Григор'єв, який на запрошення Євгена Костянтиновича читав нам цикл лекцій. Одного дня професор Лазаренко супроводжував гостя, знайомив його з факультетом, а потім справи вимагали його присутності в ректораті. Отже, цілий день -- у справах. Яке ж було моє здивування, коли згодом я побачила ректора в залі філармонії, на вечорі присвяченому 80-ти річчю корифея нашої національної музики -- Станіслава Людкевича: Євген Костянтинович вітав ювіляра від імені Львівського університету. Але ще більшим стало моє здивування, коли в залі поруч з подружжям Лазаренків я побачила професора Григор'єва. Факт промовистий.

Багато добрих справ на ниві збереження і розвитку національної гідності, української мови, на ниві виховання патріотичних почуттів у молоді зробив ректор Лазаренко. За його підтримки увінчувалася пам'ять видатних діячів української культури, імена яких офіційна влада намагалася замовчувати. Зокрема це стосувалося Великого Будителя Галичини -- Маркіяна Шашкевича.

Ректор Лазаренко часто був ініціатором зустрічей студентів з відомими письменниками, поетами, композиторами. Особливо запам'ятався всім тріумфальний вечір -- зустріч з шістдесятниками Іваном Дзюбою, Іваном Драчем і Миколою Вінграновським. А який успіх у львів'ян мали Шевченківські вечори, які з ініціативи ректора проводилися в стінах університету.

На жаль, всі добрі починання ректора Євгена Лазаренка по-своєму оцінювало компартійне керівництво, яке й звинуватило його в українському буржуазному націоналізмі.

Так, Євген Лазаренко був українським націоналістом: він не лише декларував свою любов і шану до рідної землі, мови, культури, її світочів, але й багато зробив для збереження, увічнення і примноження культурних цінностей нашого народу, тобто був активним, діяльним патріотом, Патріотом з великої літери.

Нині, складаючи шану пам'яті академіка Євгена Лазаренка, не можу не згадати добрим словом і його дружину Катерину Федорівну Сидоренко. Росіянка з походження (хоч, зважаючи на прізвище, її далекий предок був, напевне, сином запорізького козака ...), Катерина Федорівна підтримувала Євгена Костянтиновича в усіх його починаннях як на ниві науки, так і особливо на ниві відродження української духовності, збереження і розвитку української мови. І хоч удома в них і звучала російська, але доньки їх вчилися в українській школі і в оточенні українців завжди розмовляли (і розмовляють) українською. Та й сама Катерина Федорівна, що була доцентом кафедри мінералогії, заняття проводила українською мовою, якою, як і її доньки, володіла досконало.

Як професіонал-мінералог Катерина Федорівна була великим знавцем мінералів і класичних методів його дослідження. Дуже любила студентську молодь, з якою щедро ділилася своїми знаннями. В пам'яті всіх, хто її знав, Катерина Федорівна назавжди залишиться милою, доброзичливою, надзвичайно гостинною і толерантною жінкою, прекрасним педагогом і дослідником, Берегинею Лазаренкового роду.

Ось так, перегортаючи сторінку за сторінкою своїх спогадів про академіка Євгена Лазаренка,я намагалася відтворити величний образ свого Вчителя, Великого, за словами Дмитра Павличка, Ректора, який усіма своїми діями, вчинками, порухами душі залишив величезний слід в пам'яті тих, хто його знав, з ким він спілкувався і працював. І сьогодні я безмежно вдячна Всевишньому за те, що дав мені можливість вплести і свою китицю спогадів у калиновий вінок пам'яті академікові Євгенові Лазаренку з нагоди 25 роковин від дня його смерті.









» 
АРХІВАРІУС
Про що писала львівська преса
 
Львовская городская дума лишила львовского права гражданства некого Павла Руцкого, резника, по поводу, что он допустился розличных преступленій против промыслового и других уставов. Есть то весьма редкій случай во львовской городской жизни.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Демарш Хорошковського 
  ·  Буняк потрапив до лікарні 
  ·  "Інтенсивний діалог" із ЄС? 
  ·  600 адвокатів Хусейна 
  ·  Українські рятувальники в Ірані 
  ·  Різдвяні вибухові жарти 
Погляд
  ·  Ода Міністерству фінансів 
  ·  Дещо про фашизм-2 
  ·  Компартія підтримує Кучму 
Поступ у Львові
  ·  Львівський годинник -- назавжди 
  ·  На "Шуварі" буде басейн 
  ·  Сердечна хвороба львів'ян 
  ·  Торговців перевірили 
  ·  Опозиція йде на канікули 
  ·  Гроші проситимуть в ЮНЕСКО 
  ·  "НУ" і УРП "Собор" об'єдналися 
  ·  Невдала сесія в Бродах 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Тимошенко кличе діаспору 
  ·  Рейтинг до колекції Ющенка 
  ·  Українська мафія в Чехії? 
  ·  Опозиція не панікує 
  ·  Прокурорська чистка 
Поступ у світі
  ·  Бремер підставив Тоні Блера 
  ·  Вибір між Заходом та націоналізмом 
  ·  Лукашенка готовий боронитись 
  ·  МАГАТЕ інспектує Лівію 
  ·  Жертви землетрусу 
  ·  Наслідки потепління 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  На Казначейство "наїхали" 
  ·  Різдвяна лихоманка 
  ·  Благодійництво для росіян 
  ·  parmalat -- банкрут 
Історія у Поступі
  ·  Пам'ять про Євгена Лазаренка 
  ·  АРХІВАРІУС 
Арт-Поступ
  ·  Романтизм очима сучасного мистецтва 
  ·  Сецесійний світ Ґустава Клімта 
  ·  Музей музеїв 
  ·  Кохання і творчість 
  ·  Як ставлять пам'ятники? 
Листи у Поступ
  ·  До можновладців усіх рівнів і посад 
  ·  Відкритий лист голові Львівської міської ради 
Спорт-Поступ
  ·  Льодовий бал фігуристів 
  ·  Василь ШВЕД: Подобаються вирішальні голи 
  ·  У футболі все, як було... 
Пост-Faktum
  ·  Зворотний бік "американської мрії" 
  ·  КАЛЕНДАР