BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Пост-Factum.    Арт-Поступ.    Поступ в Івано-Франківську.    Поступ науки і технологій.    Кінопоступ.    Музичний Поступ.    Львівські обсе.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
23 листопада 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:29 24-11-2017 -   У Львові воїну АТО встановлять меморіальну таблицю  
  15:14 24-11-2017 -   Сьогодні у Органному залі Львова – Великий прийом  
  14:11 24-11-2017 -   У Львові вітчим забив на смерть пасинка металевою палицею  
  14:6 24-11-2017 -   У Львові буде 25 місць для роздрібної торгівлі хвойними деревами  
  14:5 24-11-2017 -   Трамвайні маршрути № 2 та № 7 вимушено скоротили кількість вагонів на сьогодні  
Україна
  16:26 24-11-2017 -   Синоптик розповіла, якою буде зима в Україні  
  15:18 24-11-2017 -   Через сльозогінний газ зі школи на Рівненщині евакуювали понад 500 учнів  
  15:13 24-11-2017 -   На Новий рік «Укрзалізниця» запустить 7 додаткових потягів  
  14:9 24-11-2017 -   У Києві суддю спіймали на хабарі в 15 000 гривень  
  14:8 24-11-2017 -   Україна відновила будівництво військових кораблів  
Світ
  16:24 24-11-2017 -   На Сонці з'явився гігантський протуберанець  
  16:21 24-11-2017 -   На Сонці з'явився гігантський протуберанець  
  15:23 24-11-2017 -   У Єгипті стався вибух у мечеті  
  11:0 24-11-2017 -   Австралія ніколи не визнає анексію Криму  
  10:57 24-11-2017 -   Міжзоряний астероїд-«мандрівник» прибув у Сонячну систему  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівські обсе  » 

___________________________________________________________________________

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
За вільний Кульпарків
 
Нарешті дістав-єм інформацію про те, як саме відбувалися вибори в тій богоугодній установі, завдяки тому, що боротьба за мандат до міської ради вилилася в судові слухання. У фінал вийшли Віра Лясковська і заступник голови Франківської райдержадміністрації Зенон Полюга. Оскільки вибори на Кульпарківській лічниці виборча комісія визнала через зловживання недійсними, у фінал вийшла пані Віра. Але пан Зеньо з тим ся не змирив і подав до суду, бо голосів від неповносправних йому бракувало як жити. А жити ся хтіло. Всі адміністративні вуйки попхалися в міськраду за списком Куйбіди. Аби вже сплотіть ряди намертво – і далі розкрадати Львів узгоджено і пляново. А що вони вміють то робити, ми вже знаємо.

Пані Лясковської хабарники і злодюги, які проникли в магістратську банду, бояться як дідько кадила. Може, навіть ще більше, як Буняка. Бо пан Любко про їхні фіфлі-міфлі знає небагато, а пані Віра знає все.

Вся надія куйбідонів була на закриті дільниці. І надія ця виправдалася. Наскільки важливими були ці дільниці, говорить той факт, що наш екс-бургомістр лічно посєтіл кожну з них. Побував і на Кульпаркові. Головний лікар психіатричної лікарні Сувало Б. П. – особа прославлена. Прославив його голова комітету з питань боротьби з організованою злочинністю та корупцією Ю. Кармазін.
Згідно з його поданням до прокуратури, пан Сувало вчинив купу фінансових зловживань. Самих лише незаконних видатків – на 205,5 тис. грн. А інших фінансових порушень – на 216,6 тис. грн. І то тільки за останній час, а за попередній період ще більше. За всі ці махінації пана Сувала звільняли з праці, але завдяки його належності до СДПУ(о) і завдяки втручанню партії – його відновлено на посаді через суд.

При цьому якось самі собою відпали ті незаконні видатки.

По 60-му округу до міської ради висувалося більше десятка кандидатів, але ніхто з них на зустріч із виборцями кульпарківської лічниці не ходив, вважаючи це неетичним. Окрім одної особи – пана Зеня. Напередодні виборів, у середу, він побував там в компанії екс-бургомістра. З тої нагоди, вповідають, хворих, які ся лікують від алкоголю, вгостили власне тим, від чого вони лікуються. За давнім дідівським звичаєм – клин клином. Чи помогло – дасться чути. Ну, і цигарками. На закуску.

Усього в лічниці мали голосувати 1200 осіб. У суботу спостерігачі від блоку Юльці спробували зазнайомитися зі списком виборців у комісії, яку очолювала лікарка Ірина Тихонська, женщина за будуще. Зокрема їх цікавило, кілько хворих мають право голосувати за бургомістра і депутатів міської ради. Бо, як ся вияснило, на то мали право іно мешканці Львова. В суботу таких нараховувалося 571. Хоча ще до обіду було іно 493. По обіді, видно, різко побільшало хворих зі Львова. Але женщина за будуще Кучми (ЖЗБК) грудью стала на защиту списків, закликаючи на допомогу охоронця, так, ніби хтось посягав на щось для неї найдорожче. З криком “Ви не маєте права цікавитися списком!”, женщина ЗБК вигнали надоїдливих і надто тендітних, аби чинити опір, спостерігачок із території лічниці.

Але ті теж знали що робити: поїхали в міську комісію – і склали акт про порушення. Вранці в неділю на дільницю прибули ті ж спостерігачі – вже в компанії членів територіальної міської комісії, і женщина ЗБК напудилася не на жарт. Вона тут уже поняла, шо з мертвими душами гаплик і клямка. Але мусили далі грати вар’ята – й оголосили, що виборців, які мають право голосувати за депутатів до міської ради, є 571. Та після завершення виборів виявилося, що насправді їх було тільки 378. Майже 200 мертвих душ відпало. Бюлетенів отримали 377. І всі проголосували, як їден.
Як у старі добрі часи – 100%.

А наскільки наші махінатори ся квапили, аби приховати махлювання, свідчить той факт, що, зредагувавши кількість виборців до міськради, вони не додумалися так само зредагувати і їхню загальну кількість. Отже, загальна кількість як була в суботу 1205, так і в неділю ся лишила. Але чомусь бюлетені отримали 1200 виборців. Невикористаних бюлетенів виявилося аж 428! Фантастична цифра. Трохи менше половини. І це на закритій дільниці, де не було жодного тлуму. Отже, ті 428 і складали повну кількість мертвих душ, закладених наперед у список.

Що ж до самих виборів, то спостерігачі стали свідками просто таки драматичних і далеких від порядності сцен. Лише одна четверта хворих голосувала у клубі, де були кабінки. Решта голосувала, супроводжувана санітарками, по своїх відділеннях. Санітарки при цьому весь час довбали: “Згадай... згадай...” І коли хворий не міг згадати, за кого мав голосувати, то чув “Я тобі хліба не дам... Згадай...”. Дехто згадував: “О, згадав! За Брежнєва!”. Інший обурювався: “Коли я в лісі працював, то не голосував. А в дурдомі мушу голосувати? “

Зрозуміло, що при цьому ніхто не мав документів, своїх прізвищ хворі здебільшого назвати не могли, навіть хрестика окремі з них не в стані були намалювати, і це за них робили санітарки. І ось на таких людей покладав надії Василь Куйбіда? Жах.

Міська територіальна комісія вибори в лічниці визнала недійсними. Суд підтвердив її рішення.
Маніпулювання душами хворих не пройшло. Самі ж лікарі, звертаючись до спостерігачів, просили: “Зробіть щось, аби таке святотатство більше не повторювалося”.

Львівське пиво – то є кляса!

Колись-то пендзлюю попри університет – і чую, як музиканти під тими халабудами з буфетами оголошують: “Старовинна львівська пісня “Львівське пиво”. Упізнавши свої слова, я відчув себе Мафусаїлом. Невже я такий древній, що пісня, створена мною і Віктором Морозовим, уже стала старовинною? Але то я так, до слова. Бо колись я львівське пиво дуже любив і прославив його в пісні. Та й було за що, всі пивохлеби сходилися на тому, що ліпшого в Україні та й в цілому Союзі годі шукати. Потім воно з’їхало на пси, і коли я його розкритикував, назвавши баюрою, то пан Гура навіть грозився судами. А то був час, коли “Славутич” та “Оболонь” дуже хутко витіснили наше пиво, і продовжували пити його хіба хрони та незаможні верстви населення.

Врешті львівське пиво продалося. І то ніби й вигідно. І навіть стало кращим. Правда, не настільки кращим, аби назвати його найкращим в Україні, як то було за совітів. Та й асортимент відчутно вклєк. За совітів і назви пива, і самі етикетки підлягали цензурі і, ясна річ, назвати нові ґатунки пива якось надто по-львівському було неможливо. Але ось настала омріяна Незалежність – і стало ще гірше. Фантазія наших броварів оригінальністю не визначається. Етикетки непривабливі, нецікаві, назви пива банальні й ніякі. Про це я написав недавно в “Обсерваціях”. І ось отримую обуреного листа. Так виглядає, що від особи зацікавленої.

Йой, пане Юзю!

Прочитав-їм Ваші востатні “Обсервації”, і так ми сі здало, же рано того дня, як їх писалисте, Вам би сі дуже придало власне “Львівське”, бо явно попередній вечір “вдавсі”...

А тепер серйозніше, пане Юзю...

Те, що не сподобалися етикетки “Львівського”, знаєте – справа смаку кожного окремого індивіда. І якщо Ви дійсно вважаєте себе глибоким знавцем всього, що належить до “львівського”, то мали би помітити значну схожість між старими (ще довоєнними) етикетками і новими, з 1999 року. Я вже не кажу, що для розуміння низки суто маркетингових сторін певного конкретного вигляду етикетки, потрібні таки відповідні знання, яких Вам, з усього видно, бракує. Можу частково погодитися з Вами щодо зовнішності монаха з рекламного кліпу, але до неї чомусь не мали претензій скандинавські замовники, вони ж – нинішні інвестори “Львівської пивоварні”. А вони ніби незле знаються на тому, як догодити конкретній цільовій групі, адже дали згоду на ефір. Видно, він таки вкладається в загально-статистичне уявлення про середньостатистичного європейського монаха. Тим більше, що не всі ж із братів над книгами життя проводили. Чи, крий Боже, галицькі монахи мали би бути найкращими, найрозумнішими – достоту, як вся Галичина у Ваших порівняннях з Україною? Якщо вже так пильнуєте наших достоїнств, то чи не доцільніше було б насамперед подумати, що принесе більше користі – незмінно добрий імідж нашого пива чи самолюбування у псевдокритиці?!

Якось спало на думку об’єднати докупи дві добре відомі Вам приказки: “Як псові нема що робити, він собі... гавкає, а караван іде далі”. “Львівське” було і є одним із найкращих пив у Європі.
Таким воно, дасть Бог, і залишиться, незалежно від існування такого собі пана Юзя, перед яким від браку кандидатів у депутати явно постала гостра проблема у підтримці рівня гонорарів. Гроші – вони ж не пахнуть, навіть якщо за “Обсер(в)ації”...

Роман Мотичак, палкий прихильник “Львівського”


Отже, за порядком. То неправда, що теперішні етикетки схожі на довоєнні. І знань бракує не мені, а вам. Довоєнна рекляма львівського пива була дотепна і дихала Львовом, а не європейськими стандартами. Мені начхати на якісь там маркетингові штучки. Я хочу бачити ві Львові не чужинське, а львівське пиво. І це має проявлятися не тільки в смаку, а й у назвах різних ґатунків. Чому не може бути пиво “Королівське” з парсуною короля Данила? Або “Батяр”? Або “Цісарське” – з парсуною Франца-Йосифа? Або пиво для пань “Королева Констанція” (котра дружина Лева)? Або “Кайзервальд”?

Не треба далеко ходити – досить порівняти з етикетками польських пив.

Тепер про тоту телєвізійну рекляму. Ви мене розвеселили. Скандинавські замовники не мали претензій до тої реклями! Та знаєте, якби я купив бровар у Швеції і мені продемонстрували рекляму стокгольмського пива, яке той бровар продукує, і де видно як козаки везуть у Швецію пиво, то я б теж претензій не мав. Але тоту рекляму львівського пива творили зденаціоналізовані типи без краплі львівського патріотизму. Так звані середньостатистичні примітиви, які б із радістю всю Європу перетворили на щось середньостатистичне. Бо й справді – нащо там якісь регіональні ґатунки пива? Давай будемо пити одне “Європейське”! “Європейське Преміум”, “Європейське Дебіліум”, “Європейське Шмельціум”.

У реклямі львівського пива звучить нісенітниця. Пиво у Львові з’явилося значно раніше, аніж його став завозити реклямовий монах. І не монахів у цьому заслуга. Монахи варили пиво, але переважно для своїх потреб.

Що ще львівського маємо в реклямі? Ратушу? Але не міг той давній середньостатистичний, не львівський, монах зиркати на теперішній дзиґар на теперішній Ратуші, бо цій Ратуші іно півтори сотні літ. Крім того, важко мені уявити, якій “конкретно цільовій групі” збираються догодити тоті ВАШІ замовники, демонструючи в реклямовому кліпі, як коняка какає. Може, запах конячих яблук де-небудь у Швеції прокидає нестримний апетит до пива, але в нас – не дуже. Особисто я після такої реклями чомусь більше схиляюся до “Оболоні” чи “Рогані”.

А якщо так хтілося конче виокремити когось, хто найбільше спричинився до заснування броварів у Львові, то це були євреї. І дивуюся, чому львівська броварня не виготовила рекляму, на якій ми б зувиділи Іцька в ярмулці, що везе пиво до Львова. Гадаю, замовники були б у ще більшому захваті.
Та й я би ніц не мав до вповідження.

Натяк на якісь особливі гонорари за критику етикеток і реклями львівського пива нагадав мені реакцію на критику в совіцькі часи: на чий млин воду ллєш? Хто тобі заплатив? Якось навіть не подумав, що борючись за все львівське у Львові, аби він не перетворився на середньостатистичний Стокгольм чи Цюріх, я міг би за це ще й дістати дивіденди від конкурентів.

Ну, що ж попрацюємо ще й проти Швейцарії. Обуреного листа від “Світоча”, про етикетки і рекляму якого я теж писав, не надійшло. Але ситуація така сама, як і на Львівській броварні. Цукерня, яка деклярує свою сув’язь із давньою цукернею “Фортуна Нова”, своїми виробами і близько не нагадує традиційні львівські ласощі. Тамта цукерня дбала про те, аби за допомогою чоколядок виховувати у дітей патріотизм. Тому-то й випускалася ціла серія чоколядок, пов’язана з історією України. Але “Світоч” якщо й проявляє ностальгію за колишніми цукерковими виробами, то тільки з епохи совіцької.

Заява пана директора про те, що “Світоч” був, є і буде українським товаровиробником”, виявилася булькою з носа. Більше того, “Нестле” мав вкласти аж сорок мільйонів долярів. Акціонерам було обіцяно близько чотирнадцяти мільйонів дивідендів. “Такій кількості дивідендів може позаздрити будь-яке акціонерне товариство”, – заявив пан Тавпаш (“Жіноча Воля”, 05.07.2001). Насправді “Нестле” за три роки не видало своїм акціонерам ані цента, а акції скуповує за дуже заниженою ціною. А все, мовляв, іде на розвиток виробництва. Хоча це мало схоже на правду. Бо виробництво насправді скорочується, зокрема закрилася філія на Шептицьких, де випускалися такі цукерки, як “Білочка”, “Червоний мак”, вафлі. Продано пакет акцій Корсунь-Шевченківської фабрики, щось незрозуміле діється із базою відпочинку в Затоці...

Нарід на “Світочі” не може зрозуміти – де ж тоті таємничі сорок мільйонів? І чому на розвиток виробництва йдуть не ті міфічні інвестиції, а їхні зарібки? Чому “Нестле”, отримуючи фантастичні прибутки – в середньому чотири мільярди долярів щороку, ніц не виплачує львівським акціонерам? Чому в Європі ціна акції “Нестле” становить 2120 долярів, а на “Світочі” іно 75 гривень? А тим часом “Нестле” вже стало повновласним господарем фабрики. Керівництво керує з Києва, а пан директор перетворився на весільного генерала, який уже ніц не вирішує.

Інформація про дивіденди, які виплачує “Нестле” своїм працівникам, відкрита. Тому цілком можливо, що не швейцарці займаються махлюванням, а таки наші рідні хлопаки, від яких інформацію про махінації годі роздобути.

Та це ще не все. Частину акцій було в примусовому порядку і під великим тиском перерозподілено зі “Світоча” на дочірню структуру “Торгсервіс”. Непокірним погрожували звільненням. Одні забрали свої заяви зі суду, а частина таки судиться, аби врятувати свої акції.

Як бачимо, сценарій до болю знайомий. Так само, як то було із тютюновою фабрикою у Винниках.
Привласнити – і знищити. Знищити – і завезти чужинські вироби.

Тому-то й не зацікавлені пани зі Швейцарії, аби львівська фабрика випускала цукерки і чоколядки з львівськими назвами та справжньою львівською реклямою. Тому то й ріже вуха той клятий “бочонок золота”.

Оголошення

У середу 24 квітня, з 16 до 18 год., Юрій Винничук буде роздавати автографи в “Українській книгарні” на проспекті Шевченка. Ви зможете придбати “Легенди Львова”, “Кнайпи Львова”, “Таємниці львівської кави”, нові видання – “Вікна застиглого часу”, “Місце для Дракона” та книги зі серій “Юрій Винничук презентує” і “Казкова скарбниця Галичини”.

Юзьо підключений

Інтернет – сила! Телєвізор – могила! Своїми мандрами в інтернетрях я завдячую винятково патріотичній акції UARNet (вул. Свєнціцького, 1 (76-84-05, 76-84-01). Увага для матолків! То є телєфони фірми, а не приватні телєфони Юзя. Прошу мене за тими телєфонами не вимагати!!! Пишіть ліпше листи.

Моя елєктронна адреса: juzyk_observator@yahoo.com









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Тінь Сребреніци накрила уряд 
  ·  Європа трохи відчиняє двері 
  ·  Львову пообіцяли відбіркові матчі ЧЄ-2002 
  ·  Стадіон “Україна” дискваліфікували 
Погляд
  ·  Михайло Лужецький: Люди, які очолять департаменти, не зіпсовані чиновницькою роб 
  ·  Вічний Шерех-Шевельов 
  ·  Знову за старе 
Поступ у Львові
  ·  У власний під’їзд заходити небезпечно 
  ·  Головне у виборах – підрахунок 
  ·  ЛОО УРП проти Зорислави Ромовської 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Чиновник постане перед судом 
Поступ з краю
  ·  Кучма знав про поставки зброї в Ірак 
  ·  Про що мовчить “Громадське радіо”? 
  ·  Мало російські вибори 
  ·  Молодь як розмінна монета 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Аз єсмь. Ora et labora 
  ·  Москва-НАТО: дружба за розрахунком 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Спорт-Поступ
  ·  Час вирішальних матчів 
  ·  Мабуть, таки восьмі 
  ·  Блаттер замітає сліди 
  ·  СПОРТ-БЛІЦ 
Пост-Factum
  ·  Збирач бюстгальтерів 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  АСТРОЛОГІЧНИЙ ПРОГНОЗ 
Арт-Поступ
  ·  Виставка боцеті на уродини 
  ·  Герберт без епілогу 
  ·  Сальонова” виставка ні про що 
  ·  На крилах Лисенкових пісень 
  ·  Творчість, живопис, комп’ютер... 
  ·  НАША АФІША 
  ·  Пам’яті видатного диригента 
  ·  Забавляючись кольором останньої тиші 
Поступ в Івано-Франківську
  ·  День народження міста 
  ·  Перша сесія нової міськради 
  ·  Той самий Шекспір? 
Поступ науки і технологій
  ·  Великі перспективи української космонавтики 
  ·  Розумні гени 
  ·  Вивчення Плутона затримується на 100 років 
  ·  Теофіль Комаринець: “Як хочеться дочекатися щасливого життя в Україні!..” 
  ·  Цінний маргарин 
  ·  intel Pentium 4 2,4 ГГц – найшвидший процесор для ПК у світі 
  ·  Демо-версія FIFA WorldCup 2002 
  ·  Знову про “діри” в системі безпеки ОС родини Windows 
Кінопоступ
  ·  Рассел Кроу все-таки отримав “Оскара” 
  ·  Чиказький двірник подав у суд на Едді Мерфі 
  ·  Мег Раян вдає, ніби вона справжня 
  ·  Бал монстрів”: романтична драма пострелігійної свідомості 
  ·  Оскароносна Гелл Беррі поранена 
  ·  Каннський фестиваль відкриє Вуді Аллен 
Музичний Поступ
  ·  Девід Бові “конфліктує” з музичною індустрією 
Львівські обсе
  ·  ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ