|
|
|
|
Арт-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
ТЕАТР |
|
|
| Анастасія КАНАРСЬКА |
| |
Грудень завжди у передчутті свят. Всі якось майже підсвідомо готуються до них. Хтось думає, як веселіше і яскравіше зустріти Новий рік, хтось -- поспішає залагодити усі найважливіші справи у цьому році, адже наступний високосний, і від нього, як від чорного кота, усі чекають якихось неймовірних напастей (хоча рік наступний буде роком Мавпи і чорний кіт тут зовсім ні до чого). А хтось просто відзначає свої свята, які просто випали на кінець року.
19 грудня, в День святого Миколая, театр "Воскресіння" відсвяткував свій день народження. Цьогоріч з усіма львівськими малятами на львівських площах у хороводі свята. А в 1990 році свою першу виставу театр грав у приміщенні Палацу культури залізничників. Виставу "Чудо святого отця Миколая над половчином", яка була дипломною роботою художнього керівника театру Ярослава Федоришина, грали тричі на день впродовж 20 днів. Цій виставі, яку планували грати лише протягом шкільних канікул, судилося стати своєрідним театральним шлягером, який було зіграно понад 600 разів. А глядацька аудиторія об'єднувала людей віком від 3 до 93 років. Тепер репертуар театру складається, в основному, з першопрочитань світової класики на українській сцені. Ось і цього місяця у театрі відбулись дві прем'єри за французькими драматичними творами: "Постійний нагляд" Жана Жене і "Західна пристань" Б.-М. Кольтеса. Театру "Воскресіння" ми завдячуємо проведення у Львові Міжнародного театрального фестивалю "Золотий Лев" та проведення яскравих вуличних дійств. Сподіваємось, що цей театр нам подарує багато приємних театральних вистав. Тож у день народження -- з роси і води! І опіки святого отця Миколая!
А Олена Городоцька, художниця Львівського театру-студії "І люди, і ляльки", в неділю, 21 грудня, після двох вистав відсвяткувала з усім колективом театру свій день народження. На цьому святкуванні були і її ляльки, адже невеличке приміщення театру -- це кімната, в якій розташовані сцена і глядацький зал, стіл для адміністративних працівників і полиці, на яких живуть декорації і ляльки з усіх вистав театру. Лялькам, створеним Оленою Городоцькою, судилося жити у тривимірному просторі, як і справжньому драматичному акторові. Кожна лялька, створена Оленою, має свій неповторний характер. Художниця не лише думає про ляльку, але й про актора, якому доведеться з нею працювати. І робить все, щоб лялька і актор відчули один одного і стали єдиним "Я". Художниця розуміє, як це важливо, адже не один раз виступала в театрі "І люди, і ляльки" в ролі актора. Все їй у цьому театрі рідне, любе і зрозуміле, адже театральна лялька жила з нею з раннього дитинства, бо художній керівник театру -- Олег Новохацький, її батько -- з дитинства вводив її в чудовий світ ляльок. Її творча фантазія не має меж, інколи вона не збігається з фантазією режисера і тоді Олена творить ляльки, як дарунок, щоб подарувати їх своїм друзями. На кожну тканинку Олена дивиться як на можливість створення нової ляльки, і тоді народжуються негренятка з вистави "Подорожі Всезнайки" чи чарівна квітка до вистави "Шовкова косиця". Її манять легенди Сходу, і це захоплення оживає у виставі "Журавлине пір'я". Олена творить образ вистави від ескізу до завершеного сценічного образу. Усе власними руками. Ось така чудодійка творить у маленькому театрі на вулиці Фредра... |
|
|
|
|
Презент від "Миколая бородатого" |
|
|
| Анастасія КАНАРСЬКА |
| |
|
Давненько ми щось не чули "Плачу Єремії" у Львові. Я маю на увазі, на повен голос. Два роки тому, здається, у мій день народження був сольний концерт у "Ляльці". Звісно, були й інші виступи. Були повстанські пісні, колядки, "Наш Івасюк", перші пісні якого я стягувала з Інтернету -- дуже вже хотіла почути: "Жовтий лист впаде і виросте зелений, а ти в пісні завжди будеш біля мене..." Виглядало на те, що Тарас Чубай існує сам собою, а хлопці з "Плачу Єремії" -- самі собою: розійшлися -- хто куди: хтось поїхав на навчання, хтось -- чимось іншим займається, а група, по суті, нічого нового не видає. Бо, що ви пригадуєте після "Ти втретє цього літа зацвітеш" Костя Москальця? Так, виглядає, що репертуар групи не поповнюється кардинально новими речами, але група все ж працює. Тарас Чубай як композитор вдосконалює старі і створює нові музичні композиції на твори свого батька, тонкого й асоціативного поета Грицька Чубая. |
| Детальніше>> |
|
|
|
