Давненько ми щось не чули "Плачу Єремії" у Львові. Я маю на увазі, на повен голос. Два роки тому, здається, у мій день народження був сольний концерт у "Ляльці". Звісно, були й інші виступи. Були повстанські пісні, колядки, "Наш Івасюк", перші пісні якого я стягувала з Інтернету -- дуже вже хотіла почути: "Жовтий лист впаде і виросте зелений, а ти в пісні завжди будеш біля мене..." Виглядало на те, що Тарас Чубай існує сам собою, а хлопці з "Плачу Єремії" -- самі собою: розійшлися -- хто куди: хтось поїхав на навчання, хтось -- чимось іншим займається, а група, по суті, нічого нового не видає. Бо, що ви пригадуєте після "Ти втретє цього літа зацвітеш" Костя Москальця? Так, виглядає, що репертуар групи не поповнюється кардинально новими речами, але група все ж працює. Тарас Чубай як композитор вдосконалює старі і створює нові музичні композиції на твори свого батька, тонкого й асоціативного поета Грицька Чубая. А ще різні проекти, генератором яких був, вочевидь, Тарас. Ті ж "Наші партизани", "Наше Різдво", "Наш Івасюк". І тут мені раптом пригадалась така доречна у ці святкові дні й досить нова пісенька про Миколая бородатого, яка іноді лунає в ці дні з FM-радіостанцій. "Мені принесе він нову гітару. До вас прийде також незабаром", -- співає Чубай і готує нам теж подаруночок "від Миколая". Після того, як ми зустрінемо Новий рік, вже 2 січня у Львівській опері нас чекає гарний святковий подарунок -- два концерти Тараса Чубая у супроводі Камерного оркестру "Віртуози Львова", вокальної формації "Піккардійська терція" і, звичайно ж, рідного "Плачу Єремії" о 17 і 20 годині.
Цей проект готувався півроку, і позаду вже концерт у Києві, але, за словами Тараса, у Львові він буде іншим, адже для всіх виконавців Львів -- рідне місто, і тут усе звучить по-іншому. Серед решти музичних творів на концертах звучатимуть сюїти "Марія" та "Світло і сповідь" -- великі твори, які стали результатом складної композиторської праці Тараса Чубая. Він завжди мріяв виконати ці твори з оркестром, адже не таємниця, що Тарас має консерваторську освіту і природну тягу до "класичних" інструментів.
На очевидно логічні запитання журналістів щодо перерв у творчості "Плачу Єремії" Тарас Чубай відповідав також цілком логічно. Справді, ні для кого не є новиною, що у наш мобільний час можна жити у кількох містах, і праця тоді може рухатись теж мобільніше і продуктивніше, ніж живучи повним складом в одному місті й працюючи щодня зранку до ночі. "Насправді з "Плачем Єремії" ми вже стільки працювали, що зараз достатньо подивитись один одному в очі, щоби все зрозуміти", -- підсумував свою думку Тарас. Словом, хлопці працюють, але, можливо, в дещо в іншому руслі. Серйозніше, "доросліше", в поважніших проектах, якщо можна так сказати. І це незле. Можна лишень поспівчувати сьогоднішнім тінейджерам, які не знають, як це бавитись під зливу потужного саунду і енергетики "Плачів". Ми ж бо будемо слухати їх і тепер.
А ще режисер Михайло Кунієвський почав знімати фільм про "Плач Єремії", а влітку на хуторі Сіда відбувся запис нового альбому і кліпу на пісню "Запроси мене у сни" Володимира Івасюка. З новим проектом, концерти якого Тарас Чубай подарує нам 2 січня, планується також відвідати 12 міст України. Але це вже після свят -- навесні.
Тож успіхів! |
