BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Інтерв''ю у Поступі.    Арт-Поступ.    Поступ літератури.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
24 грудня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

ЛІРИЧНИЙ ТРИПТИХ
Світлана ВЕСЕЛКА
 
Ада Роговцева
Весняні проталини грудня

Грудень -- місяць обірваних днів, схованого сонця. Місяць нарікань на не такі, як бажалося, підсумки року. Місяць усіляких підрахунків і прихованих надій. Місяць віщувань, ворожінь і численних імпрез, на які знаходяться гроші, котрі, виявляється, "десь" були, а тепер конче треба їх витрати, бо пропадуть. Місяць прем'єр, концертів, якихось схиблених анонсів і афіш. Початок марафону зимових свят. І серед всієї цієї химерії грудень дарує неочікувані проталини весняного настрою, який бентежить запахом квітучого бузку -- надто живим, надто ностальгійним...

Непідвладність часові

Майже не зустрінеш сьогодні на шпальтах газет, журналів статті, де б не зводилися порахунки з нещодавнім минулим. Картають, бичують, іронізують, копають, а то й просто лають. А ця п'єса-шістдесятниця не вдалася навіть до езопової мови, яку так добре розуміли вдячні хоча б за ту примарну сміливість глядачі. Вона не гуркотіла віддаленою громовицею. Вона взагалі була не про те. Вона була про кохання. І вона була саме про те! Бо більшої наруги над людиною, ніж розчавити, знищити прекрасне кохання, годі віднайти. Не Монтеккі й Капулетті у своїй кривавій безглуздій ворожнечі. Держава.

П'єса ця -- "Варшавська мелодія" Леоніда Зоріна. Студентка Московської консерваторії громадянка Польщі Гелена і майбутній винороб-технолог Віктор покохали одне одного. Як виявилося, назавжди. Але державний кордон для прекрасного почуття став нездоланною перепоною: закон (чи постанова?) про заборону шлюбу з іноземцями... Зустрілися по кількох роках: відома польська співачка і винороб Віктор. "Вітек, я зараз тобі скажу дуже смішну річ. Ти будеш сміятися до знесилля. Я тебе досі кохаю. Кохаю шалено... " -- цитую з пам'яті, бо бачила "Варшавську мелодію" багато разів, це була знакова мелодія шістдесятих. І чую, як промовляла ці слова Ада Роговцева, найкраща з усіх Гелен, хоча цю роль, за свідченням актрис і режисерів, зіграти погано чи навіть невдало, було неможливо. У Польщі вважали, що Гелена -- ідеально відтворений характер польської жінки з її особливим шармом звабливої жіночності, артистично-іронічного кокетування, весняно-струмковою свіжістю почуттів. У шістдесятих роках минулого століття Київ зазвучав мелодією Ади Роговцевої (режисер вистави Едуард Митницький). Її усмішка, її чарівливий польський акцент (дуже тактовний), її -- на допінгу гумору -- світлі сльози... І те, головне, незгасне, що від Петрарки і до наших днів. Кохання... Те, що рухає сонце і світила.

І от Ада Миколаївна Роговцева на заньківчанській сцені грає "Варшавську мелодію -- 2" зі своєю дочкою Катериною і Євгеном Паперним. Катя -- молода Гелена, і грається вся перша частина старої п'єси. Легкий дотепний діалог, цікаві ситуації. Ада Миколаївна -- Гелена вісімдесятих років, багата американська дама, що приїхала до оновлюваної Москви. (Автор - режисер вистави Ігор Афанасьєв). Та ж легкість ходи, граціозна дівоча постать. Ті ж очі, той голос. Тільки ритми нові. В них -- час. Він не грається, він від актриси невід'ємний. Віктор дарує Гелені (молодій) туфельки, які він купив за гроші, зароблені розвантажуванням вагонів. Ада Миколаївна -- великим планом на авансцені. Пауза. І раптом: "Які туфельки..." Та сама інтонація. Спогад, відлитий у досконалу форму якогось ліричного інтермецо. Юна, тільки вже знаменита артистка. І не втрачена висока віра в кохання, таке сьогодні спрощене, спримітизоване. Вклоняюся Вам, Адо Миколаївно!

Не забудь, яка стрімка людської пам'яті ріка!

Доречно, ніби за спеціальною домовленістю, нагодився ювілей заньківчанської вистави про кохання, яка була знаковою для України сімдесятих. Жанр цієї п'єси драматург Олекса Коломієць так і визначив: "Повість про кохання", а називалася п'єса "Голубі олені", і не було в республіці театру, де б вона не йшла. У заньківчан вона з'явилася на кону пізньої осені 1973 р. у постановці Володимира Опанасенка (художник Валерій Бортяков). І 12 років поспіль -- аншлаги і ... листи, листи Оленці -- героїні, і Тасі Литвиненко -- актрисі від дівчат, школярок, студенток. Дякували актрисі. Заздрили Оленці. Ділилися своїми мріями і сподіваннями на таке кохання, як у цієї дівчини з села Піски.

У цьому селі зупинилася, відступаючи, військова частина: треба подати допомогу пораненим. І зайшов молоденький солдат Кравцов до хати, де жила мудра баба-цілителька, і побачив дивовижне дівча, що називало себе різними іменами і намалювало на печі голубих оленів.

"Давай потанцюємо, Кравцов." -- "Без музики?" -- "Згадаємо ту, що на випускному". І закружляли на гіркому й прекрасному, останньому балі своєї юності. "Закінчиться війна -- зустрінемось. Побачиш, приїду." --"Квитка не дістанеш..." -- "А я не поїздом... Я приїду до тебе на голубих оленях." -- "Голубих оленів не буває, я їх вигадала." -- "Раз ти вигадала, то вони є!" Для Богдана Козака голубі олені -- реальність поезії. Його Кравцов -- поет, якому для усвідомлення цього треба було потрапити саме в цю хату, зустріти саме цю дівчину. Мить, зупинена в часі... Покидаючи село, хлопець написав на печі: "Люблю. Жди. Кравцов."

Ярославна чекала коханого у Путивлі. Сольвейг -- у скромній рибальській хатинці. Оленка пройшла чотириста фронтових кілометрів, шукаючи коханого. Оленчине почуття до Кравцова стає в частині, де вона служить (знаменитий снайпер!), легендою, воно очищує і підносить людей, які спілкуються з дівчиною, завдяки їй вони переоцінюють багато життєвих цінностей, звіряючи лад своєї душі з Оленчиним.

Листи до Кравцова, сотні листів... Їх закодував сценограф Валерій Бортяков. Примарні білі об'єми -- сувої листів, вписані в час. Володимир Опанасенко досліджував природу обумовленості кохання, він не дрібнив тему, не вдавався до якихось докладних мотивацій. Тому чиста, висока музика старих майстрів: Вівальді, Кореллі, Гайдна. Непроминальна. Щодо музики, то була у виставі ще пісня Богдана Янівського на слова Богдана Стельмаха. Вона звучала три хвилини у паузі -- в розломі часу. На сцені акторів не було, а пісня виносила усіх нас, глядачів, у те ще невідоме, жадане, коли війна вже помалу ставала минулим... Пісня, написана спеціально для "Голубих оленів", і сьогодні часто звучить в ефірі. Вона стала класикою. Тася Литвиненко з Федором Стригуном співали її в концертах, на творчих зустрічах. "Не забудь, яка стрімка людської пам'яті ріка..." Нещодавно на одному милому, тихому заньківчанському застіллі Тася Литвиненко тихенько наспівала ту пісню. І я спитала актрису, що значила для неї роль Оленки -- одна з найкращих у її репертуарі?

"Щаслива прем'єра у 1973 році мала для мене глибоко драматичний підтекст: у лікарні лежав тяжко хворий мій синочок Назар, якому нещодавно виповнився рочок. Це закарбувалося в моїй Оленці, здавалося, тінь гіркоти оповила роль. Може, це зробило її більш об'ємною. Я любила в цій ролі любов. Любила працювати з покійним Володею Опанасенком. Цю виставу любили всі актори: Олександр Гринько, Василь Сухицький, Люба Каганова, Вітя Розстальний, Федір Стригун... Не кажучи про Богдана Козака. Її любили глядачі. Всі, незалежно від рівня естетичної розвиненості. Є якась загадка в цій п'єсі".

Це було 30 років тому. Каюсь, згадала про цих голубих "звірят" з нагоди круглої дати. І про Володимира Опанасенка, режисера, людину, яка мала щасливу здатність завжди бути сюрпризом для оточення. Не аскет, зовсім ні. Він був, за великим рахунком, лицарем блакитної троянди. І в "Голубих оленях" дуже шанованого ним драматурга Олекси Коломійця замкнув кохання саме на себе, і воно ввібрало всі події, потрактовані як вияв у кожній миті сценічної дії високих духовних якостей людини.









» 
АРТ-ГАЛЕРЕЯ
Юрко БОЙКО, директор галереї "Ґердан"
 
У Музеї етнографії та художніх промислів ще від 7 грудня було розгорнуто скромну за обсягом, але змістовну і цікаву з пізнавальної точки зору виставку. Її повна назва "Виставка до 100-річчя з дня смерти батька організованої української імміґрації до Канади Осипа Олеськіва". Основу її складають архівні матеріали і світлини з Державного архіву Канади в Оттаві та Альберті. Наш земляк, галичанин Осип Олеськів народився на Жовківщині в селі Скварява Нова. Будучи людиною освіченою та інтеліґентною, членом "Просвіти" (яка теж доклала чимало зусиль до поліпшення життя галицького люду, а еміґрація була одним зі шляхів цього поліпшення), Осип Олеськів багато років свого життя присвятив організації нормальної легальної імміґрації до Канади.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Парламентська божевільня 
  ·  КОМЕНТАРІ 
  ·  Ющенка не наздогнати 
  ·  Тимошенко переобрали 
  ·  Ратушу взяли штурмом 
Погляд
  ·  Абсурдальність без встиду 
  ·  Віддай права інспекторові 
Поступ у Львові
  ·  Черномирдін хоче відвідати Львів 
  ·  Компромісний бюджет 
  ·  Продавці дурять покупців 
  ·  У нас лікують не найгірше 
  ·  Передчасні канікули облради 
  ·  Книга про радянський офіціоз 
  ·  Молодь проти Януковича 
  ·  Спілки подружилися з фондом 
  ·  Нелегалів виловлюють 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Кучма поступиться Путіну? 
  ·  Україна безпритульна 
  ·  США проти політреформи 
  ·  Італія захищатиме українців 
  ·  Омельченко піде сам 
  ·  Кучма не любить учителів 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Вітаємо японського імператора 
  ·  В очікуванні різдвяних терактів 
  ·  Арешт нападників на міністра 
  ·  Палестинці хочуть заробити 
  ·  Візит із дактилоскопією 
  ·  Пам'ятник Зюганова без голови 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Прозорий діалог 
  ·  Пільг не буде 
  ·  "Галнафтогаз" думає про майбутнє 
  ·  Кучма впорядкує ринок алкоголю 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Володимир ФІЛЕНКО: Хоч круть, хоч верть -- усе сходилося на Кучмі! 
Арт-Поступ
  ·  ЛІРИЧНИЙ ТРИПТИХ 
  ·  АРТ-ГАЛЕРЕЯ 
Поступ літератури
  ·  Вадим СКУРАТІВСЬКИЙ: Про мої безумства запитайте в дам 
  ·  ЛЕТАРГІЧНІ СНИ СВОБОДИ 
Спорт-Поступ
  ·  Зіркові сутички у Донецьку 
  ·  Тисовець зустрів гостинно 
  ·  Гостинність по-українськи 
  ·  У вирі танцю 
  ·  Клички-літератори 
  ·  "Локомотив" крокує далі 
Пост-Faktum
  ·  Недвед таки найкращий 
  ·  КАЛЕНДАР