BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дайджест.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
19 березня 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  13:22 23-03-2017 -   Збірна Львівщини привезла «золото» з чемпіонату України з плавання  
  13:14 23-03-2017 -   На час ремонту Личаківської заборонено паркування на вул. Некрасова  
  13:13 23-03-2017 -   38 дітей-пільговиків із Львівщини оздоровлять в Карпатах  
  11:18 23-03-2017 -   Змонтовано 80% контактної мережі по трамвайному маршруту № 8 до «Санта-Барбари  
  11:16 23-03-2017 -   У центрі Львова озброєний напад: пограбовано ювелірний магазин  
Україна
  13:23 23-03-2017 -   У центрі Києва стрілянина, є жертви  
  13:18 23-03-2017 -   З Балаклії і найближчих сіл евакуювали 19 тисяч жителів  
  12:18 23-03-2017 -   ЄБРР планує надати $30 млн на підтримку малого та середнього бізнесу в Україні  
  12:14 23-03-2017 -   Полторак про Балаклію: Обороноздатність України не підірвана  
  11:15 23-03-2017 -   В Україні з’явиться 40 заправок для електромобілів  
Світ
  13:27 23-03-2017 -   Астроном передбачив швидке отримання сигналу від інопланетян  
  12:12 23-03-2017 -   Brexit: ЄС запропонує Великобританії зону вільної торгівлі  
  11:7 23-03-2017 -   Шотландія відклала обговорення референдуму  
  11:6 23-03-2017 -   Австрія збільшує виплати мігрантам, які добровільно виїжджають  
  18:36 22-03-2017 -   Земля і Марс можуть зіткнутися - геофізики  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Пост-Faktum  » 

___________________________________________________________________________

Підволочиськ -- містечко над Збручем
Ірина СИРИВКО, Підволочиськ -- Львів
 
Вітання з Підволочиська
Містечко Підволочиськ -- це крайня східна точка Галичини на правому березі Збруча, того Збруча, який поділив Україну між двома імперіями. Зараз Підволочиськ -- невеличкий райцентр, в якому мешкає близько семи тисяч людей. Радянська влада назвала його селищем міського типу, перетворивши таким чином на щось середнє між селом і містом.

На сході сучасного Підволочиська є пагорб, який має назву Замчисько. Тут ще недавно можна було побачити древні мури, які знавці датують 15 століттям. Легенди розповідають, що тут був підземний хід, який вів аж до Збаража. Ймовірно, що це і є те місце, з якого почалась історія містечка над Збручем.

Перша письмова згадка про поселення в цих краях датована 9 липня 1463 року. В старовинному документі йдеться про те, що князі Семен, Солтан і Василь Збаразькі поділили між собою батьківські землі. В ньому згадується і село Волочище, яке лежало по обидва боки Збруча. З 1569 року і до поділів Польщі Волочище належало до Кременецького повіту Волинського воєводства. Через 120 років історичне джерело називає Волочище містечком і вказує на існування села Старе Волочище, яке пізніше почали називати Старе Місто. Зміна назви, ймовірно, пов'язана з численними татарськими набігами, під час одного з яких правобічний Волочиськ зруйнували. В цьому місці річку перетинав знаменитий Кучманський або Чорний шлях, то ж татарські набіги траплялись досить часто. Коли містечко відбудували, жителі назвали його Старе Волочище або Старе місто, яке, мабуть, можна вважати предком сучасного Підволочиська.

Походження дивної назви містечка упродовж довгого часу ставило дослідників у безвихідь. Вивчивши кілька версій, історик-краєзнавець Юрій Мокрій у своїй книзі "Підволочиськ. Короткий історичний нарис" стверджує, що назва походить від давньоукраїнського слова "волочище", що означає низинне заболочене місце. У низині Збруча між обома берегами навіть зараз дійсно є схожа заболочена місцина. Десь тут і могло зародитись оте Волочище, яке належало Збаразьким. Підволочиськом, точніше, Унтерволочиськом містечко почали називати австрійці, які заволоділи цією територією внаслідок першого поділу Польщі у 1772 році.

До складу Австрійської імперії Підволочиськ і весь цей шматок Галичини потрапили випадково, через помилку французького картографа. Після поділів Польщі Австрія повинна була зайняти територію до річки Подґожець, яка розташована дещо західніше, ніж Збруч. Карти були неточними, і австрійці, коли підійшли до річки, побачили, що її лівий берег є досить гористим. Вони вирішили, що Збруч -- це і є той Подґожець. Незважаючи на протести поляків, цю територію внесли до австрійських володінь. Мешканцям Підволочиська пощастило: вони уникли долі замучених голодомором 33-го року підрадянських українців, а саме містечко завдяки залізниці стало центром жвавої торгівлі між Російською та Австрійською імперіями.

Австрійська доба залишила чи не найпомітніший слід в історії Підволочиська. Власне за Австрії воно стало повноцінним містом, яке мало свій герб і красиву ратушу з курантами. В середині XIX століття через містечко почали прокладати колію. Роботи були настільки складними, що ними керував сам ерцгерцог Карл Людвіг, брат імператора. Перший потяг зі Львова до Підволочиська прибув у 1870 році, а через чотири роки налагодилось регулярне сполучення з Росією. Так було створено важливу магістраль Львів -- Жмеринка -- Одеса, яку спершу використовували для перевезення пшениці. На вокзалі у Підволочиську збіжжя перевантажували з російських вагонів у вузькоколійні європейські. За день, бувало, розвантажували 60-70 потягів. На різниці у ціні багатіли місцеві євреї, які в ті часи становили дві третини населення міста.

Місто на кордоні жило і процвітало. Його вулицями ходили євреї, поляки, німці, італійці, українці. Тут днювали і ночували російські офіцери, бо у Підволочиську були хороші кав'ярні, чудовий готель "Одеса" і ресторан "Вокзал". До речі, з місцевим колійовим рестораном пов'язана байка, яка свого часу, завдяки австрійському письменникові-сатирику Шандорові Фрідріху Розенфельду потрапила до віденських газет. Йдеться про знамениту на всю Східну Галичину "гуску по-підволочиськи".

"Гуска по-підволочиськи" була одним із пунктів меню вокзальної ресторації поряд з такими екзотичним для європейців стравами, як борщ і різноманітні овочеві зупи. Коштувала гуска, як на той час, немало, 6 крон. Пасажири, які їхали зі Львова чи Кракова, пересідали у Підволочиську на російські потяги. Чекати іноді доводилося по кілька годин, то ж не дивно, що більшість з них опинялася у колійовій ресторації. Стомленим і голодним людям думка поласувати смаженою гусятиною видавалася особливо привабливою. Гості замовляли птицю, та поки чекали на неї до зали заходив начальник вокзалу, він же, за сумісництвом, власник ресторану, і оголошував: "Панове, кому їхати до Одеси, Москви чи Новоросійська, просимо поквапитися, бо поїзд чекати не буде!" Пасажири, спіймавши облизня і розплатившись із кельнером, поспішали на перон. Та не все, як кажуть, мед, та й ложкою. Якось до ресторану завітала цісарсько-королівська комісія, яка перевіряла роботу закладів харчування і зажадала на обід тої злощасної гуски. На щастя, того дня директорова родина мала намір спекти гуску на вечерю. Зарубали її ще зранку, тому швиденько доправили до ресторану і згодували комісії. Проте прискіпливі комісіанти побачили у кінці меню загадкову страву "цібельштрудель" і забажали його скуштувати. Вони вимагали його до тих пір, поки до ресторану не вбіг захеканий директор з паспортом, у якому писало, що той Цібельштрудель, то є власне він, а не якийсь там кисіль чи мізерія.

Містечко процвітало, і насамперед завдяки близькості до кордону та контрабанді. Найпопулярнішою контрабандою з Росії була горілка, а з Австрії -- тютюн. Траплялися і "свідомі" контрабандисти, які переправляли в Росію гори забороненої літератури: від "Самостійної України" Миколи Міхновського до порнолистівок. Кордон був, як тепер кажуть, майже прозорим. Багато підволочисців мали за Збручем родичів, часто їх відвідували.

А потім була війна, далі -- ще одна. Прихід німецьких військ у містечко ознаменувався кривавою трагедією, яку старожили до сих пір згадують із жахом. Йдеться про винищення місцевого єврейського населення. Очевидці розповідають, що того дня всіх підволочиських євреїв зібрали на пагорбі за містом, тому самому Замчиську. Тут же спорудили своєрідний поміст, на якому стояв кулемет. Спеціально запрошений з Тернополя кат сидів за столом біля кулемета, попиваючи каву. Євреї по одному підходили до краю помосту, кат робив один вистріл -- людина падала у вже готову яму. Могилу цю потім засипали, проте люди кажуть, що довго земля ще ворушилася і звідти було чути стогони. Радянська влада відзначила місце розстрілу євреїв своєрідно: на пагорбі збудували ресторан "Вітерець". Останки розстріляних, правда, перепоховали, спорудили меморіал. Проте місцеві жителі ще багато років називали цей ресторан "на жидах".

Під час війни містечко занепало. Після того, як Галичину приєднали до УРСР, Підволочиськ із жвавого прикордонного містечка перетворився на звичайний райцентр, яким є і зараз. Збруч став вузенькою річечкою, важко навіть повірити, що колись він поділив Україну між двома імперіями. Проте духовно поєднати народ в одне ціле набагато важче, ніж формально. І чи не найкраща ілюстрація до цього -- Підволочиськ і Волочиськ, невеличкі містечка по обидва боки Збруча, відстань між якими -- кілька кілометрів. Мешканці правобічного Підволочиська працюють у суботу, а в неділю йдуть до церкви. Жителів лівобічного Волочиська у суботу можна застати на риболовлі, а в неділю для них цілком звичною є праця на городі. У Підволочиську під час Великого посту припиняють дискотеки і масові гуляння, а у Волочиську - все, як і завжди. Люди кажуть, що волочисці -- простіші у спілкуванні, привітніші, а підволочисці -- скромніші, стриманіші. Проте... Проте час стирає усі бар'єри. Висушить він колись і той психологічний Збруч, який так міцно засів у наших головах.









» 
КАЛЕНДАР
 
Іменинники

Мина, Єрмоген, Євграф, Іван, Ангеліна, Радислав, Славомир, Вікторія

Уродинники

Акіхіто (1933) -- імператор Японії з 1989 року

Річниці

1921 -- народився Михайло Водяний, актор Львівського та Одеського театрів оперети (+1987)

1917 -- випущено перші українські банкноти УНР
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Перша поправка 
  ·  Символічна окупація донеччан 
  ·  Зідану до колекції 
  ·  cвітло, яке прибуває 
Погляд
  ·  Ірак-2003: підсумки 
  ·  Дорогі ліки подорожчають 
Поступ у Львові
  ·  Провокаційний Львів 
  ·  Автобусна реформа 
  ·  Черговий конфлікт на ЛТБ 
  ·  Сесійний день 
  ·  Пошук зниклого журналіста 
  ·  Архівники викрили енкаведистів 
  ·  Три години про Львів та Донецьк 
  ·  Львів'яни за грудне годування 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Томенко забив... Суркісові 
  ·  Міліція захищає Пукача 
  ·  Генпрокурор проти журналіста 
  ·  Ющенко за єдину партію 
  ·  Документи легалізують автоматично 
  ·  Литвин відвідав Москву 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  13 спецназівців, що протестують 
  ·  Америка очікує нових терактів 
  ·  Європейський ураган 
  ·  Суд над вбивцями Джиндича 
  ·  Свобода слова з дозволу ФСБ 
Економіка у Поступі
  ·  iP-бої без правил 
  ·  Безплатний транзит 
  ·  Нова стратегія "Привату" 
Дайджест
  ·  Немалий народ. Україна. Історія і сьогодення. 
  ·  Місто баштових кранів 
Арт-Поступ
  ·  І в Празі чули "Дзвін Галичини" 
  ·  nELLY FURTADO "Powerless (Say What You Want)" 
  ·  Пісні про Україну 
Ї-Поступ
  ·  Інформаційна бомба 
Спорт-Поступ
  ·  Шевченко знову на п'єдесталі 
  ·  Переможний дубль галльського півня 
  ·  Перемоги українських армійців 
  ·  ЗТР залишає євроарену 
  ·  Шевченко хворий 
  ·  Шляхом вогню 
Пост-Faktum
  ·  Підволочиськ -- містечко над Збручем 
  ·  КАЛЕНДАР