"Фашизм", на відміну від таких, наприклад, понять, як "тоталітаризм" чи "авторитаризм" -- досить розкручений "бренд" на пострадянських теренах, напевно, завдяки наслідкам Другої світової війни і повоєнній навалі літератури й кіно про героїку "Великой Отечественной". Навіть фронтовик Солженіцин відзначав непомірно гіпертрофоване захоплення радянськими письменниками й кінематографістами воєнною тематикою, однак, окрім новобудов і війни, всі решта теми в совєтському мистецтві були заборонені.
Як би там не було, ярлик "фашист" у свідомості постсовкового населення -- це втілення найбільшого зла, на яке лише здатна людина. І гріх було би для нашої влади не використати такий добротний козир у боротьбі проти опозиції. Ще достатньо у нас в Україні електорату, навіть і не дуже старого, який реагує на слово "фашизм", як бик на червону шмату, хоча молодь вже дещо губиться у здогадках, а що ж воно таке (Еріх Фромм ще у п'ятдесяті роки минулого століття із застереженням писав, що для молоді початку ХХІ століття Друга світова і Пунічні війни зіллються в одне нецікаве минуле).
У боротьбі з політичним ворогом усі засоби добрі, і щобільше брехня неймовірна, тим краще. Тому лідера опозиції, східняка Ющенка, який за своїми поглядами є ринковиком-лібералом і якому ще вчитися й вчитися правим і національно-демократичним ідеям, провладна преса охрестила "фашистом". Привід для цього знайшовся, коли тернопільська міськрада, де переважають "нашоукраїнці", одній із вулиць міста дала ім'я дивізії "Галичина". Що це за дивізія "Галичина" -- чи це СС "Галичина", чи якась інша "Галичина", вже нікого не цікавило.
Ющенко подав до суду на тих, хто виставив на вулиці Донецька біґборди з його зображенням у фашистській формі. Газета "Свобода слова 2000" (на всяк випадок нагадаю, що це українська газета, яка виходить у Києві досить солідним накладом) констатує, що в Донецьку "Ющенко был изображен не просто в эсэсовской форме, а в мундире гренадера 14-й дивизии СС "Галичина", і що така візуальна агітація це "...всего-навсего констатация". Далі газета продовжує: "Переименование улиц в честь этих извергов рода человеческого, на века заклеймивших себя позором, ложиться позором и на тех, кто воспевает этих "героев" и увековечивает их память. ...Подобным головорезам, руки которых по локоть в крови, нет и не может быть прощения".
А ми, галичани, виявляється, пробачили "извергам рода человеческого, головорезам, руки которых по локоть в крови", червоним комуно-фашистам, тим, хто катував наших батьків і матерів; вони і їхні нащадки тут мешкають у найпрестижніших польських "люксах" у центрі Львова, і за роки незалежної України ніхто з них жодного разу навіть не одержав по писку, не кажучи вже про щось інше. До помсти волають кісточки ненароджених дітей, закатованих в утробах матерів у Жовківському підземеллі, волають усі душі замордованих у незліченних імперських катівнях. А ми пробачили нашим катам, серед них і нашим братам-східнякам, ми -- християнський народ, який говорить словами нашого найбільшого поета: "Вчіться, люди, ворогам прощати". Що поробиш, якщо для Москви не було Нюрнберзького процесу, і тому жоден імперський кат не був покараний?
Безпосередньо від фашистської навали в Україні загинуло 7 мільйонів людей, але був ще в України ворог, більший від фашизму. Щонайменше 20 мільйонів загинуло внаслідок ініційованих із Москви війн, репресій, колективізацій, голодоморів і депортацій. Імена ініціаторів геноциду українців, справжніх фашистів, усіляких Дзержинських, Кірових, Жукових, Постишевих, Артемів носять тисячі вулиць на Сході і не лише на Сході України. Але це ще нічого. Нащадки фашистської КПРС -- члени КПУ знахабніли до того, що цілком серйозно пропонують комісії львівської міськради з перейменувань вулиць поновити у Львові назви: Комсомольська, Миколи Островського, проспект Ленінського Комсомолу та відновити пам'ятник полум'яному комсомольцеві Західної України Василю Пересаді. І це у Львові третьорядна подія, на яку фактично ніхто не реагує і не обурюється нею.
Про те, де насправді в Україні сьогодні пахне фашизмом і який фашизм загрожує їй ззовні, ви прочитаєте у наступному понеділковому числі "ПОСТУПУ". |
