BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дискусія у Поступі.    Арт-Поступ.    Духовний Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
19 грудня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:28 26-07-2017 -   У львівській психіатричній лікарні шукали вибухівку  
  14:29 26-07-2017 -   Львівський трамвай подорожчає до 3 грн  
  14:27 26-07-2017 -   Цього року у Львові ремонтують 3 аварійні житлові будинки  
  14:25 26-07-2017 -   Львів молитвою вшанує пам’ять загиблих у Скнилівській трагедії  
  13:9 26-07-2017 -   У квартирі львів'янина слідчі під час обшуку виявили 100 кг бурштину  
Україна
  17:14 26-07-2017 -   Доступні ліки: з 1 серпня розширять список препаратів  
  14:33 26-07-2017 -   В Україні знімають документальний фільм про участь жінок у війні на Донбасі  
  14:31 26-07-2017 -   Окуповану Донеччину відімкнули від електрики  
  14:23 26-07-2017 -   Синоптик розповіла, коли в Україні спаде спека  
  13:6 26-07-2017 -   Суд нарешті дозволив затримати Черновецького  
Світ
  17:12 26-07-2017 -   У Мюнхені влаштували свято борщу  
  14:21 26-07-2017 -   Великобританія до 2040 року перейде на електромобілі  
  13:8 26-07-2017 -   Пожежники досі не можуть приборкати лісові пожежі у Франції  
  11:16 26-07-2017 -   У Каліфорнії померла вдова Френка Сінатри  
  10:14 26-07-2017 -   У Швейцарії затримали нападника з бензопилою  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Дискусія у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Десять цитат для справжньої історії королівства Галичини
Коломея ВОРОНИЧ
 
"Не може бути історії такого "минулого, яким воно насправді було", а можливі лише історичні інтерпретації, жодна з яких не є остаточною, і кожне покоління має право на створення власних інтерпретацій. І не лише право, а й певний обов'язок зробити це, оскільки справді відчуває нагальну потребу в цьому"

Карл Поппер. Відкрите суспільство та його вороги. -- том 2. -- Київ, 1994, С. 291


Нещодавно на ЛТБ відбулася програма "Аудиторія". Вона була присвячена надрукованому в "Поступі" циклові статей під назвою "Справжня історія королівства Галичини". Присутня в "Аудиторії" частина аудиторії висловила свої сумніви щодо певних фактів у "Справжній історії", натомість легко, по-доктринерськи повторившии загальновідомі, але від того не менш сумнівні міфи.

Повторю за Поппером: "По суті, необхідно тримати в голові те, що якщо певну інтерпретацію легко застосувати і якщо вона пояснює все, що ми знаємо, то це дуже сумнівний аргумент на її користь".

Ми розуміли, що більшість інтерпретацій історії мають упереджене щодо галичан і Галичини походження. Відтворювати галицький образ на такій основі було б тим самим, що й відтворювати явище галицького руху опору в часи ІІ Світової війни на підставі інтерпретацій з радянських підручників.

"Такий складний і комплексний пам'ятник, як Галицько-Волинський літопис, на наш погляд, можна вважати пам'яткою переважно волинською. Незважаючи на те, що перша частина пам'ятки створена у Галицькій землі, її характер, інформатори, а може, і сам редактор -- волинські. Галицькі боярство і бюргерство у цій пам'ятці трактується негативно. Тисяцькі Дем'ян і Дмитро, пестун Мирослав, двірський Андрій, боярин В'ячеслав Товстий --- це волиняки-бояри, які прийшли у Галицьку землю з Романом і залишилися вірними його синам. Відчуженість волинського елементу (якому співчували редактори) в середовищі галицької еліти, відмінність його менталітету відчутні мало не в кожному фрагменті. Волиняни-інформатори і сам редактор, схоже, так до кінця і не зрозуміли мотивації вчинків галицької еліти". (Леонтій Войтович, Князівські династії східної Європи (кінець ІХ -- початок ХVІ ст.) склад, суспільна і політична роль історико-генеалогічне дослідження. -- Львів, 2000, с. 14 ).

Дякуємо програмі "Аудиторія" за широку кампанію реклами нашого опусу і за спровоковану можливість подати як докази кілька цитат, як нам здається, на нашу користь.

1. Цитата на закид ведучої, що до терміну "королівство Галичини":

"-- Святытель прибыл вь Галичь, и торжественным обрядомь помазаль, вьнчаль и провозгласиль ребенка Коломана королемь Галичскимь, и земля наша, досель довольствовавшаяся скромным Русскимь титулом княжества, удостоилась чести называться королевством; следовательно возвысилась и вь Русскомь и Лядскомь мірь выше всьх другихь княжествь вь своемь значеніи". ( Денис Зубрицький, Исторія древняго Галичско-Русскаго княжества, ч. ІІІ. -- Львовь, 1855, с. 59 )

2.Цитата для ведучої про стосунки Русі зі слов'янами:

"Та це, що діялося так давно, десь тисяч літ тому, ми збуваємо тільки коротким натяком на довершений факт, та ще й насвітлюючи зовсім тенденційно і фальшиво сам факт: бо ж таке, наприклад, "прилучив" змінює суттєво дійсність, якщо в нашому сучасному розумінні воно може означати сповнення обопільних бажань.

Щоби такі події давно минулого, як слід, зрозуміти, треба би в своїй уяві відтворити цілу картину кривавих страхіть та змалювати, як виглядала трагедія змагань слов'янських племен, наших предків, з переможцями... А судьба поневоленого племени була справді незавидна. Доля Іскоростеня це символ, та не одинокий. Про подібно варварське знищення квітучого торговельного города Ітиля князем Святославом звідомляє Массуди.

Оконечний вислід програної війни для племени була його совершенна затрата разом з назвою. Ось що про це каже арабський письменник з Х століття: "Вони (Русь) відважні і сміливі, як нападуть на інший нарід, то доти не відступлять, поки не знищать зовсім, а переможених гноблять, як рабів".

Про відносини між Русію та пригнітеними нею слов'янськими племенами говорить ще один історичний пам'ятник з Х століття, а саме Костянтин Порфірогенета оповідає таке: "А зимовий і твердий спосіб життя оцих русів є такий: Коли надійде листопад, негайно їхні князі виходять з усіма русами з Києва і прямують до містечок, що зовуться "Гіра" або до земель славян, званих і дереговичами і кривичами і сербами і рештою славян, котрі платять данину русам. Там, веліючи прокормлювати себе цілу зиму, знову в місяци квітни, коли лід пускає, рікою Дніпром від'їжджають до Києва". (Володимир Колпачкевич. Про західні межі київської держави в Х столітті. -- Львів, 1935, с. 15 -- 19).

3.Цитата для пані ведучої щодо закиду в неправдивій диференціації Галичини і Русі:

"За підтримкою місцевих бояр, діючи в тісній злагоді між собою, Ростиславичі швидко зуміли закріпитися в Перемишлі, Звенигороді й Теребовлі настільки, що після кількаразових спроб великого князя вибити їх із Галичини силою княжий з'їзд у Любечі (1097) визнав за ними право на ці землі як на "отчину". Незалежність, здобуту у впертій боротьбі з Києвом, довелося збройно захищати ще півстоліття.

...Показово, що Ростиславичі ще послідовно не ідентифікували себе з "Руською землею". Наприклад, якщо князь Василько походи на Польщу розцінював як прагнення "помститися за Руську землю", а рейди в Половецьке поле -- як лицарський намір "голову свою скласти за Руську землю", то його племінник Володимир, відсилаючи посла київського князя, котрий вимагав прийняти своїх намісників у галицькі міста, глузував з нього так: "Поїхав муж руський, схопивши всі волості". (Наталя Яковенко. Нарис історії України з найдавніших часів до кінця ХVІІІ століття. -- Київ, 1997, с. 69 -- 70).

4. Цитата для пані ведучої щодо номінації князя Данила князем Волинським, але не Галицьким:

"Впадає в очі велика кількість нових побудованих або укріплених Данилом міст на Волині (в Галичині знаємо лиш Львів). Вже з того видно, де за Данила лежали центри його держави". (Павло Грицак. Галицько-Волинська держава. -- Нью-Йорк, 1958, с. 101)

5.Цитата щодо неправдивості твердження про монгольську орієнтацію Данила Волинського та православної церковної ієрархії:

"Для нормального виконування митрополичої гідности настановлений митр. Петро мусів би був подбати про признання з боку важніших політичних та церковних осередків -- Галича, Володимира над Клязьмою, Новгороду Великого, Полоцька. Про здобуття такого признання в тих часах було майже неможливо думати. Перший Данило Галицький, особливо по повнім порізненні з Михайлом, напевно вже в 1243 р. був би відмовив такого визнання Петрові з внутрішніх політичних рацій. Так і сталося: саме десь у тому часі (1243- 1244) з'являється в оточенні Данила новий митрополит -- номінат Кирило, якого Галицько-Волинський літопис навіть називає митрополитом, хоч він був тільки номінатом і то з боку одного тільки Данила.

...Прибуття до Ліону на cобор Католицької Церкви митрополита Петра було добрим початком, одначе ініціатива архиєп. Петра була зв'язана з певною політичною системою, не надто кріпкою, опертою об чернігівського кн. Михайла як київського князя та його сина Ростислава, одруженого вже з угорською королівною, як кандидата на короля Галичини. Та ця політична система була хитка. Мабуть, ще перед самим виїздом архиєп. Петра на Захід престіл зруйнованого Києва дістався з ласки татар в руки суздальського кн. Ярослава, який перший відбув подорож до татар та дістав від них ярлик -- призначення на київського князя. Мабуть, саме тоді, десь у 1244 р., татари наказали прогнати архиєп. Петра, кн. Михайло був тепер уже тільки чернігівським князем, не маючи довір'я серед татар через його близькі зв'язки з католицькою Європою через Угорщину та Польщу. Татари підозрювали, що звідти може виринути протитатарська ліга.

...Саме у літі, недовго по Ліонськім соборі Романовичам удалося завдати остаточного та смертельного удару Ростиславові, синові кн. Михайла та зятеві угорського короля Белі в битві під Ярославом. З галицької сцени вже раз на все зникав Михайло, його син Ростислав та угри.

...Для Апостольського Престолу була це дуже важна подія, бо разом з Михайлом, Ростиславом та уграми сходив також з церковної сцени Руси-України архиєп. Петро, який перед Ліонським собором міг будити оптимістичні сподівання для справи поєднання Церков.

...Петро став безтериторіальним владикою. Що з ним сталося, ми не маємо вісток в західних джерелах. Найправдоподібніше те, що він мусів зв'язати свою долю із сином Михайла Ростиславом та дістати якусь духовну посаду в полудневій Угорщині на території, адміністрованій Ростиславом Михайловичем, зятем угорського короля, після вирішальної битви під Ярославом. Там кн. Ростислав дістав від угорського короля місце бана Славонії та Мачви, себто в провінціях нинішньої Югославії, які тоді належали до угорської корони та мали християнське населення східного обряду. Можна припускати, що там саме опинився також архієп. Петро. Дочка Ростислава та угорської королівни Кунегунда згодом вийшла заміж за чеського короля Пшемислава ІІ Оттокара та була в Чехах звана Кунгутою. По смерті Оттокара вона якийсь час навіть правила чеським королівством та як оригінальна постать увійшла до всесвітньої літератури у драмі Грільпарцера -- "Оттокар ІІ, його ріст та упадок".

Трагічна доля стрінула протектора архієп. Петра, кн. Михайла чернігівського. Добровільно чи покликаний, вибрався він до Орди пізнім літом 1246 зі своїм воєводою Теодором та внуком Борисом, щоб забезпечити за собою принаймні Чернігів. В Орді він увійшов у якийсь конфлікт з татарами. Лаврентіївський Літопис оповідає, що конфлікт виринув на релігійному підложжі. Батий казав йому поклонитися вогню і татарським бовванам. Михайло не послухав, і його там немилосердно закололи враз з його воєводою Теодором (20 вересня).

...Та митрополит Кирило дістав переучення від патріарха не тільки у справах церковних, але теж і в політичних. Політика нікейського царства за десять літ володіння татар над східною Європою вже усталила свій протатарський напрям, бо наступ західно-католицького світу був небезпечний для татар, як і для розбитих частин візантійського цісарства. Передумуючи над нереальністю західної допомоги для Галицько-Волинської держави з боку папи, яка саме перед виїздом митр. Кирила до Нікеї стала очевидною, митрополит Кирило повертав додому не тільки як переконаний протикатолик, але також як переконаний прихильник угодової політики з татарами". (Микола Чубатий, Історія християнства на Руси-Україні, т. І. (до р. 1353). -- Рим - Нью-Йорк, 1965. -- с.610., с. 619- 620., с. 630 )

6. Цитата у відповідь на коментар пана Мороза, що до стосунків Данила Волинського і монголів:

"Дрібні сутички поміж галицько-волинськими князями та татарським воєводою Куремсою тривали хронічно від кількох літ не так на підґрунті явної ворожнечі татар до Романовичів або Романовичів до Татар, але на тому підґрунті, що цілі округи на східній Волині й Поділлі, користаючи з татарської прихильности, визволювалися з-під володіння Романовичів та як свобідні громади "татарські люди" під проводом своїх князиків вели соціально-економічно свобідніше життя без володіння князів та їх боярської системи". (Микола Чубатий. Історія християнства на Руси-Україні. -- с. 637)

"Характеристичне, що походи Бурундая не були війною проти українських князів, навпаки, Бурундай дбайливо зазначав, що приходить до них як до своїх "мирників". ...Експедиція Бурундая мала дві фази: 1258 відбувся похід на Литву, в якому брали участь також Василько і Лев." (Павло Грицак. Галицько-Волинська держава. -- с. 102)

7. Цитата для пані ведучої щодо терміну "волинська агресія":

"Слід відразу ж сказати, що з позиції Любецького з'їзду ані Роман, ані будь-хто інший із князів не мали права оспорювати Галич у Володимира Ярославича і його синів." (Олександр Головко. Князь Роман Мстиславич та його доба. - Київ, 2001. -- с. 110)

"Те, що з канцелярії князя Льва виходило чимало грамот - надань, не підлягає сумніву. Обумовлювалося це внутрішнім становищем Галицької держави, успадкованої Львом від свого батька Данила Романовича. Як подають хроніки, ще дід Льва, Роман Мстиславич, винищив багато галицької боярської верхівки, а батько, Данило Романович, довершив знищення її. Велика кількість маєтків, сіл залишилась без підвасальних володарів". (Галицько-Волинська держава ХІІ- ХІV ст.: збірник наукових праць, кн. І. \ Упор. Олександр Кучерук. -- с. 121)

"Не можна перечити факту, що галицька церковна верхівка була також вороже наставлена до Данила. Тому рух галицьких бояр мав, сказати б, церковну підбудову. Конфлікт Данила з галицькими єпископами прибрав був дуже різкі форми: перемиського владику Данилові люди удусили, галицький, як було сказано, втік на Угорщину". (Павло Грицак, Галицько-Волинська держава. -- с. 113)

8. Кілька цитат для пана Мазура стосовно мови білих горватів та релігійної відмінності Галичини від Русі:

"А знов Войцєховський в своїй дуже цікавій і захоплюючій інвенцією праці старався устійнити також походження назв місцевостей та їх лінгвістичне значіння. На підставі тих дослідів він приходить до вельми несподіваних висновків, а саме, що мова хорватів була більше подібна до чеської, чим до польської". (Володимир Колпачкевич. Про західні межі київської держави в Х столітті. -- с. 30)

"Немає сумніву, що передісторичне, вчасноісторичне та історичне минуле цього західного пограниччя Руси-України було дещо відмінне від характеру всього народу Руси-України. На західних частинах Галичини навіть етнічний субстрат населення був дещо відмінний, переходовий і його християнство було на сто літ старше та дещо відмінне. Не диво проте, що Галичина впродовж ХІ століття та першої половини ХІІ століття стояла немов осторонь духового та політичного життя Київської Руси-України. Навіть назва Русь прийнялася тут доперва на переломі ХІІ та ХІІІ століть. В часі політичного зросту сили Галицької области, в половині ХІІ століття, Галичина вела міжнародну політику, іншу від Києва..." (Микола Чубатий. Історія християнства на Руси-Україні. -- с. 137)

9. Цитата для пана Сварника щодо його переконання про перманентне бажання галичан об'єднатися з українцями:

"Ми говорили за Галичину і Україну. Щодо Галичини я сказав, що хочемо бути самостійні або бути в федерації з чехами. "А чому не хочете до України? Я сказав, що там ще довго буде нелад, а ми не хочемо остати під Польщею." (З листа представника уряду ЗУНР в США Лонгина Цегельського до голови дипломатичної місії ЗУНР в Парижі та Лондоні Стефана Витвицького).

Десятою цитатою до "Справжньої історії королівства Галичини" прошу вважати цитату з найвідомішої книжки віденського філософа Карла Поппера (до речі, найбільшого авторитета для Джорджа Сороса), винесену в епіграф до цієї статті.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Місто без бюджету 
  ·  Передвиборний бін Ладен 
  ·  Люди року 
Погляд
  ·  Генеральний адвокат України 
  ·  Прийшов Миколай 
  ·  Святий Миколай у Львові 
Поступ у Львові
  ·  Нове "Кіно" у Львові 
  ·  Ми не прагнемо набути влади 
  ·  Воєвода образив пам'ять упівців 
  ·  Капелани в українському війську 
  ·  Різочка для Кучми 
  ·  Безробітних поменшає 
  ·  Дітям подарували автобуси 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Медведчук будує свою Гуту 
  ·  Реформа стартує у вівторок 
  ·  Війна громадянському суспільству 
  ·  Ющенко погрожує Грузією 
  ·  Україна -- частково вільна 
  ·  Українці відзначилися в Іраку 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  США очікують терактів 
  ·  Імпічмент Паксасу 
  ·  Комуністів геть і менше влади президентові 
  ·  Піймали Хусейна?.. 
  ·  Копія літака братів Райт 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Ліцензії на експорт-імпорт 
  ·  Ірак винен Ірану $100 млрд 
  ·  Дороги за ціну третини бюджету 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Дискусія у Поступі
  ·  Десять цитат для справжньої історії королівства Галичини 
Арт-Поступ
  ·  Передріздвяні музичні дарунки 
  ·  ТЕАТР 
Духовний Поступ
  ·  Політичний вимір релігійної свідомості 
  ·  Любов до науки собирає у розсіянні сущих 
  ·  Господня земля, і все, що на ній 
Спорт-Поступ
  ·  Момент істини 
  ·  Українці білорусам не по зубах 
  ·  На канікули з різним настроєм 
  ·  Пааво 
Пост-Faktum
  ·  За свист треба відповідати 
  ·  КАЛЕНДАР