BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Спорт-Поступ.    Тема Поступу.    Регіони Львівщини.    Львівські обсервації.    Арт-Поступ.    Поступ технологій.    Поступ реляксу.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
18 грудня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Національний музей у Львові: до 90-річчя з дня відкриття
Соломія ДЯКІВ
 
Ікона зі збірки Національного музею у Львові
Початок ХХ століття в національній культурі ознаменувався подією масштабного звучання -- створенням 1905 року Церковного музею, що в майбутньому набув значення національної величини. Засновником та фундатором Церковного музею, що згодом отримав назву, згідно зі своїм основним призначенням, ювілейна фундація "Національний музей у Львові", був Галицький митрополит А. Шептицький -- постать визначної національної ваги в українській історії Церкви та культури ХХ століття, феномен якого осягаємо і в наш час. Іларіон Свєнціцький (1876-1956) -- перший та довголітній директор Церковного, згодом Національного музею (1905-1952), видатний вчений-славіст зі світовим ім'ям, мистецтвознавець, історик, археолог, організатор та ентузіаст українського музейництва, людина подиву гідної енергії, високої культури, різносторонніх зацікавлень та енциклопедичних знань. Саме його -- абсольвента Львівського, Петербурзького та Віденського університетів, доктора І. Свєнціцького митрополит запросив на опрацювання збірок ікон, рукописів та стародруків, що перебували в митрополичих палатах собору св. Юра і становили основу колекцій майбутнього музею. Вже з самих початків становлення та функціонування Церковного музею митрополит переконався у правильності свого вибору, побачивши в І. Свєнціцькому ґрунтовні знання музейної справи, непересічні організаторські здібності та ініціативність.

1911 року митрополит як фундатор музею власним коштом придбав для нього репрезентативний будинок на тодішній вул. Мохнацького (нині -- Драгоманова,42), а невдовзі, у грудні 1913 року на святого Андрія, відбулось урочисте відкриття Національного музею, на якому засновник промовив: "Народе! Тобі віддаю цю найгарнішу дитину. Хай росте і розвивається Тобі на славу і в користь майбутности". Діяльність А. Шептицького як мецената багатогранна, але саме музей був його найдорожчим дітищем, дорогоцінним даром українському народу.

Недарма один із тодішніх працівників музею пізніше висловив думку, що "якби Високопреосвященний отець митрополит нічого іншого не був створив, як Національний Музей, вже за те належалася б Йому безмежна вдячність нації". І саме в цей пам'ятний день, як згадував І. Свєнціцький, "живий розвиток Національного музею захопив уперше широкі круги галицько-українського громадянства". І не тільки галицького. Ця знаменна подія мала значний резонанс у тодішньому українському суспільстві в цілому. Того ж року І. Свєнціцький видав перший ілюстрований "Провідник" Національного музею, що викликав велике зацікавлення у громадськості.

З часу існування Церковного, а надалі Національного музею під проводом його незмінного директора І. Свєнціцького активно проводилась різностороння діяльність музею, що об'ємно охоплювала різні сфери: наукову, реставраційну, мистецьку, видавничу, а також налагодження зв'язків з багатьма (зокрема європейськими) науковими та мистецькими установами. Першочерговим завданням директора музею та його працівників було збереження мистецьких творів, їх консервація, реставрація, систематизація, наукове опрацювання, а також поповнення музейних збірок (як не згадати численних експедицій І. Свєнціцького і музейних працівників різними місцевостями Галичини!), і безумовно, пропагування культурних пам'яток української минувшини, як національного надбання у світовій культурі. Багатогранна музейна діяльність, її основні етапи документально висвітлені у звітах Кураторії музею, у збірнику "Двадцятип'ятиліття Національного музею у Львові" (Львів, 1931 р.) та в опублікованих щорічних звітах, які можна вважати своєрідною енциклопедією музею, що публікувались в пресі, зокрема в газеті "Діло", а пізніше видавались окремими випусками з 1934 до 1938 рр. і увійшли до музейного видання "Літопис Національного музею", що виходив з ініціативи Союзу прихильників Національного музею. Літопис містить відомості про мистецьку хроніку музейного життя, діяльність управи музею, фінансові справи та ін., редагувався на громадських засадах секретарем Союзу прихильників музею й тодішнім його директором -- І. Свєнціцьким.

І. Свєнціцький мав цілісний підхід до організації музейної справи. Саме він був одним з організаторів при створенні низки музеїв у Галичині. Свого часу видав унікальну працю "Про музеї і музейництво" (Львів, 1920 р.), що була першою україномовною працею на тему музеології, і зокрема українського музейництва, про його розвиток та специфіку.

Митрополит А. Шептицький як культоролог, прекрасний знавець світового мистецтва був одним із перших, хто високо оцінив не тільки духовну, але й мистецьку вартість давньоукраїнської ікони. Він вважав, що першочерговим завданням музею, "що стоїть на сторожі національної традиції", є врятування вцілілих на той час пам'яток давньоукраїнського сакрального мистецтва. Отож, від початку формування і становлення унікальної музейної колекції постало питання про її консервацію та реставрацію. Окрім творів іконопису, реставрації потребували й інші збірки музею -- рукописні книги та стародруки, гапти, зразки дерев'яної поліхромної різьби та скульптури тощо. Це було однією з актуальних та найважливіших музейних проблем. Як підтвердження -- низка теоретично обґрунтованих праць І. Свєнціцького, зокрема "Консервація і реставрація історичних пам'яток церковного мистецтва" (Львів, 1932), його активна участь на з'їздах музеологів Галичини. Комплексно І. Свєнціцький проводив роботу із залучення відповідно підготовлених музейних фахівців реставраційної справи, організовуючи їм навчання в Києві, Москві. Отож, з ініціативи І. Свєнціцького вперше в Галичині було закладено основу реставраційного центру, а Національний музей, відповідно, був його першим чинним осередком.

Ці традиції пізніше продовжувала Віра Свєнціцька -- один із найвизначніших мистецтвознавців, вчений світового рівня, подвижник музейної справи, автор низки наукових праць, зокрема "Іван Руткович і становлення реалізму в українському малярстві ХVІІ ст." та ін., відкриттів і фундаментальних досліджень.

І. Свєнціцький як визначний вчений і знавець світового мистецтва був одним із найкращих дослідників іконопису, і саме він першим визначив національну специфіку давньоукраїнського сакрального мистецтва і його місце у світовому контексті. Серед його ґрунтовних наукових досліджень на цю тематику -- "Різдво Христове в поході віків" (1933 р.), "Іконопис Галицької України ХV-ХVІ ст." (1928 р.) та ін. Також йому належить атрибутування тисяч пам'яток нашого станкового середньовічного малярства.

1908 року було засновано Кураторію музею, що вирішувала важливі музейні питання. До Кураторії входили високопрофесійні фахівці з різних галузей: мистецтвознавці, історики, юристи, економісти, діячі Церкви, а також представники родини Шептицьких -- Казимир (ігумен Климентій) та Лев Шептицькі разом з директором музею. В різні роки до складу Кураторії належали о. А. Білецький, Т. Соловій, І. Чапельський, К. Студинський, І. Левинський, Є. Олесницький, С. Рудницький, О. Колесса, о. Й. Боцян, П. Холодний, о. Т. Лежогубський, В. Децикевич (автор фундаційного музейного статуту 1934 р.), В. Щурат, В. Пещанський, Й. Сліпий, Т. Войнаровський, І. Брик та ін.

Серед великих прихильників та ктиторів музею були А. Петрушевич, І. Франко, В. Гнатюк, о. В. Жолдак, О. та І. Бачинські, М. Тишкевич, о. І. Дольницький, В. Шухевич, М. Коцюба, О. Барвінський, М. Сосенко, С. Федак, а також С. Крушельницька і М. Павлик, які передали до музею свої архіви.

З розгортанням І Світової війни настав тривожний час в історії музею. З боку російської армії був здійснений безпрецедентний випад: у вересні 1914 року арештували главу УГКЦ та основника музею митрополита А. Шептицького, а невдовзі як військового заручника схопили директора музею І. Свєнціцького з подальшим вивезенням його до Києва, де згодом він став свідком епохальної події того часу в українській історії -- проголошення ІV Універсалу Центральної Ради. Постала реальна загроза подальшому існуванню музею, де на той час уже містилися унікальні збірки. Була постійна небезпека пограбування музейних фондів. А в період українсько-польської війни загроза виникла й для самого музейного будинку, в який влучив не один снаряд. У той же час в музеї проводились численні ревізії. Внаслідок цих подій фактично було припинено природній розвиток музею. Обов'язки директора виконували А. Павлик і М. Чубатий.

З поверненням директора музею, а згодом і його основника життя музею поновилося. Зауважимо, що саме І. Свєнціцький домігся повернення до Львова фондів бібліотеки Народного дому та музею Ставропігійського інституту, вивезених під час російської окупації. Післявоєнний період в музейному житті позначений і діяльністю Українського таємного університету, співорганізатором та провідним викладачем якого був І. Свєнціцький. Саме в стінах музею часто відбувались виклади студентам митрополитом А. Шептицьким та директором музею І. Свєнціцьким.

1920-30-ті роки в Національному музеї були періодом активної видавничої діяльності, яку належно провадив директор музею, завдяки якому було закладено традицію наукової музейної роботи, а музейні фонди якраз становили основу для цієї наукової діяльності. З його ініціативи засновано серійне видання "Збірки Національного музею у Львові". Також І. Свєнціцький проводив книгообмін з багатьма науковими установами. В той час він активно організовував численні виставки, зокрема з творів тодішніх сучасних українських митців (не тільки у Львові, але й Берліні, Чикаґо, Варшаві тощо), Шевченківські, приурочені темі Січового Стрілецтва, які, безумовно, утверджували національну гідність громадянства.

І. Свєнціцький, розуміючи значимість діяльності музею для національної культури, усвідомлював і важливість матеріальної бази, без урахування якої неможливе повне забезпечення розвитку музею. Саме за його правління організаційна робота була поставлена на високий рівень, що і засвідчують щорічні звіти, які директор вів зі скурпульозною точністю. Оскільки музей постійно зазнавав фінансових труднощів (фактично, це була щоденна боротьба за його існування), то велика заслуга у їх вирішенні полягала саме у винятковому розумінні основника, який виділяв значні кошти. Для потреб музею митрополитом були придбані й чиншові будинки. Не раз у розмові з працівниками музею директор повторював: "Постарайтесь за гроші, і наш музей буде кращий за світові музеї".

Незважаючи на всі труднощі, музей функціонував, і в ньому активно проводилась різнопланова музейна робота. Зі значним збільшенням творів мистецтв (а критерії їх добору були високими) виникла потреба у новому приміщенні, яке б дало змогу розширити музейні експозиції. Ініціатива побудови нового будинку належала директору, що й засвідчило його далекоглядність. Будівництво розпочалось у 1930 році (тривало декілька років). Свєнціцький професійно його організував, що вимагало великих зусиль та відповідальності. У той період активно діяв Союз прихильників Національного музею (заснований у 1931 році). Зібраними коштами цей Союз активно долучався до побудови нового будинку, також надавав кошти на видання "Літопису музею" і на придбання нових творів мистецтв. А найголовніше -- привертав увагу громадськості до музею. З цього приводу І. Свєнціцький писав: "Музей через виявлений уже інтерес широких верств суспільности до його розвитку і розбудови починає входити в стадію національної опіки". В новозбудованому будинку, що призначався для експонування ікон, як і бажав бачити основник музею, одне з приміщень будувалось спеціально для Богородчанського іконостасу Й. Кондзелевича -- одної з найкращих пам'яток кінця ХVІІ -- поч. ХVІІІст.

1935 року на відзначення 30-річчя музею було встановлено пам'ятник його основнику та меценату роботи С. Литвиненка -- як визнання його вагомих заслуг перед музеєм. Цей пам'ятник був знищений радянською владою у 1947 році. Хоч під час першої спроби знищення директор музею заступив його собою. Історична справедливість вимагає поновлення цього пам'ятника на попереднє місце.

І. Свєнціцький гідно репрезентував музей на міжнародних конґресах у Римі, Софії, Празі тощо, де пропагував українську культуру. Як директор поглиблював співпрацю, яку систематично налагоджував з часу заснування музею зі світовими науковими та культурними установами, тим самим виводячи музей як науково-мистецьку інституцію на вищий щабель світового рівня.

Як директор І. Свєнціцький умів добирати працівників музею, створюючи відповідну атмосферу. Заохочував їх до наукової праці. Недарма один із них згадував: "Роки моєї праці в музеї митрополита вважаю за найщасливіші в моїм житті, бо там були праця в радости і радість у праці". Серед працівників музею, що спричинились до його розвитку, були відомі діячі та науковці: Я. Пастернак, М. Драган, В. Щербаківський, М. Бойчук, М. Чубатий, о. І. Чорняк, Я. Музика, М. Бордун, І. Гургула, Б. Кравців, М. Деркач, Є. Пеленський, С. Паращук, А. Павлик, Я. Бачинський, С. Охримович та ін.

Прихід радянської влади позначився реорганізацією львівських музеїв: їх було приєднано до Картинної галереї (Національний музей вже вважався її українським відділом), яку мав очолювати І. Свєнціцький. Та 1940 року розпорядженням партійної влади вирішено створити музеї за тематичною ознакою, що призвело б до повної втрати цілісності збірок Національного музею. І. Свєнціцький не міг цього допустити. За невиконання цих розпоряджень у 1941 році його було звільнено. Але цьому не судилось здійснитися. В період ІІ Світової війни постановою тодішньою німецькою окупаційною владою вирішено вивезти цінні твори мистецтва з фондів Національного музею до Німеччини. Завдяки вміло проведеним заходам, що вимагали рішучих дій, громадянської мужності від Іларіона та Віри Свєнціцьких, вдалося запобігти пограбуванню національних скарбів. І це єдиний з усіх українських музеїв, фонди якого не постраждали в часі ІІ Світової війни. Невимовною втратою для Національного музею була звістка про смерть його основника та мецената митрополита А. Шептицького 1 листопада 1944 року.

Післявоєнний період позначився арештами працівників музею, серед яких була й донька директора -- Віра Свєнціцька. А 1952 року в час відсутності І. Свєнціцького був здійснений свідомий злочин щодо національної культури: знищено близько 2 500 творів українського мистецтва. Ікони ж були вивезені до невідповідного приміщення Вірменського собору. А невдовзі звільнили директора музею. Після повернення із заслання саме Віра Свєнціцька стала стрижнем у вже Львівському державному музеєві українського мистецтва. Саме з її ім'ям пов'язано продовження та подальший розвиток тих найкращих традицій, започаткованих її батьком. Не кажучи про цілісне збереження унікальної музейної збірки ікон -- однієї з найкращих світових колекцій. І в цьому неоціненна її заслуга, як і вияв високого подвижництва і жертовності.

Національний музей у Львові як уособлення усіх граней національної культури є, без перебільшення, однією з національних святинь і був справою всього життя його першого довголітнього директора Іларіона Свєнціцького. А масштаби цього звершення в умовах бездержавності стали можливими завдяки його великій одержимості та глибокому усвідомленню, що "наука, культура, мистецтво як найвищі осягнення генія нації були, є і будуть коштовними і цінними вислідами довгих віків творчої праці великих поколінь", які й закарбували своєрідну "печать духа" для майбутнього.









» 
РОК-АНОНСИ
 
Рокери
Цього тижня матимемо нагоду почути та побачити аж три рок-концерти, а це найбільше за всю історію рок-н-рольного Львова!

19 грудня на підтримку презентації книжки Юрія Перетятка "Львівський рок 1962-2002" у рок-колгоспі відбудеться концерт, у якому братимуть участь групи "Мед" із новим вокалістом, Dogma, "Бастард" та "Анна".

20 грудня, в суботу, в "Старушці" (вул. Залізнична) відбудеться хардкорова вечірка за участю гуртів "Базука-бенд", "Анна" та спеціально запрошеного гостя -- "Ніагари". Акція має на меті започаткувати щомісячний марафон концертів в залі "Старушки" якісних львівських рок-груп із подальшим запрошенням колективів з інших міст України. Планується провести акцію на високому технічному й організаційному рівні. Отож, шанувальники потужного саунду і якісної важкої музики! Приходьте підтримати цю акцію! Ось що про неї думають самі учасники.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Потяг підвищеного комфорту 
  ·  Сім вихідних поспіль 
  ·  Бюджет з першої спроби 
Погляд
  ·  Прощальний подарунок генсекові 
  ·  Мій сад 
Поступ у Львові
  ·  Яцек МАЙХРОВСЬКИЙ: Вибори мера -- це не конкурс краси, це конкурс програм 
  ·  На мерію -- до суду 
  ·  Останні цьогорічні торги 
  ·  "Газета" програла Козакові 
  ·  ОДА ігнорує суд 
  ·  Небезпечна тварина у Львові 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Перстень від Князя знайшов свого володаря 
Поступ з краю
  ·  Україна за народного президента 
  ·  Томенко викрив Медведчука 
  ·  Команда Віктора Януковича підбиває перші підсумки 2003-го року 
  ·  Азаров захищається 
  ·  Аморальна влада 
  ·  Василенко "не любить" казахів 
Поступ у світі
  ·  Шоу скінчилося 
  ·  Новорічний сюрприз для Путіна 
  ·  В очiкуваннi Фiшера 
  ·  Де поховати атоми 
  ·  sARS повернувся 
Економіка у Поступі
  ·  Як забезпечити процвітання вашого бізнесу 
  ·  Лізинг по-новому 
  ·  Імпортні цигарки подорожчають 
Спорт-Поступ
  ·  Ніколи не кажи ніколи 
  ·  Зінедін Зідан 
Тема Поступу
  ·  Подарунок львівській медицині 
  ·  Ігор КОВАЛЬЧУК: У нас буде найсучасніший онкоцентр у Європі 
  ·  Віктор КІМАКОВИЧ: Люди повинні дбати про себе більше 
  ·  ДОВІДКА 
  ·  КОМЕНТАРІ 
Регіони Львівщини
  ·  Від Струмила до Цегельських 
  ·  Кам'янсько-Бузький район 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Арт-Поступ
  ·  Національний музей у Львові: до 90-річчя з дня відкриття 
  ·  РОК-АНОНСИ 
Поступ технологій
  ·  intel: десять років в Україні 
  ·  Мультимедіа 
Поступ реляксу
  ·  Телевакації 
  ·  Продається Форд 
  ·  ГОРОСКОП 
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ВИСТАВКИ 
  ·  ЛЯЛЬКА 
  ·  Академічна академія 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
Пост-Faktum
  ·  Старий львівський трамвай 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  ''КодакПроФотоЦентр'' -- нові горизонти фотомистецтва