BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Інтерв''ю у Поступі.    Арт-Поступ.    Поступ літератури.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
17 грудня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:22 30-03-2017 -   У Львові зареєстровано 1071 ОСББ  
  15:13 30-03-2017 -   Заробітна плата на Львівщині зросла на 36,7%  
  15:8 30-03-2017 -   У передмісті Львова з-під брами семінарії викрали 20 тонн грунту  
  14:32 30-03-2017 -   З понеділка у Стрийському парку розпочнуть ремонт лавочок  
  12:51 30-03-2017 -   Для учнів старших класів мікрорайону «Левандівка» проведуть виховну бесіду  
Україна
  16:18 30-03-2017 -   ООН: Більшість українців - за межею бідності  
  15:7 30-03-2017 -   В «ДНР» студентів долучають до укріплення передової, – розвідка  
  15:6 30-03-2017 -   СБУ обіцяє 25 тис. грн за інформацію про обстріл польського консульства у Луцьку  
  14:35 30-03-2017 -   ЗСУ готові припинити вогонь на Донбасі з 1 квітня  
  14:34 30-03-2017 -   СБУ: На Закарпатті викрита агентурна мережа Росії  
Світ
  16:20 30-03-2017 -   В горах Уельсу розбився вертоліт: п'ятеро загиблих  
  15:10 30-03-2017 -   Росія відкрила кримінальну справу через вбивство екс-депутата Держдуми Дениса Вороненкова  
  12:0 30-03-2017 -   Ізраїлю запропонували мир в обмін на території  
  11:9 30-03-2017 -   Знаменитого музиканта Джорджа Майкла поховали у Лондоні  
  10:28 30-03-2017 -   "Міграційний указ" Трампа заблокований на невизначений термін  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ літератури  » 

___________________________________________________________________________

Андрій КУРКОВ: Мій роман -- це завжди провокація
 
Андрій Курков
-- Те, що Андрій Курков, як ніхто інший з українських письменників, відомий у світі, помітно бісить багатьох наших авторів. Причому ніхто з них чомусь не подумає про те, скільки Ви зробили для своєї ж відомості. Чим Ви пояснюєте власну нетипову для України славу?

-- Я можу сказати чесно й прямолінійно: така відомість -- це моя заслуга. Тому що понад п'ятнадцять років я розсилав світом синопсиси своїх романів. Щороку писав новий роман, хоча є серед них один, який писав сім років, і другий, робота над яким тривала чотири роки. Після написання кожного роману робив анотацію англійською мовою, пробний переклад на три-чотири сторінки, вкладав ще свою біографію і власним коштом розсилав усім світом. Потім отримував або відмови, або, взагалі, жодної відповіді. У колекції зараз у мене зібралося -- понад п'ятсот відмов. До речі, одне дуже поважне англійське видавництво сім років тому, коли я їм запропонував "Пікнік на льоду", відповіло таким стандартним чином: "Пробачте, але ми видаємо тільки якісну літературу. Ми Вам бажаємо щастя деінде". Через два роки вони купили права на цю книжку вже у моїх аґентів у Швейцарії. (Сміється. -- Авт.)

-- Але звідки Ви взяли стільки впертості і терпіння на ті п'ятнадцять років?

-- За радянських часів я намагався і тут щось опублікувати. Були різні пригоди, наприклад, одне видавництво нарешті погодилось видати мою книжку, але редакторка поставила умову: книжка вийде, якщо я на ній (на жаль, не на книжці!) оженюся. Та я відмовився. Книжка не вийшла. Або таке: один із відомих літературних критиків, котрий, до речі, пише й досі, написав на рукописі моєї книжки, що я займаюся не своєю справою. Він радив мені залишити писання і знайти справжню роботу, з якою зможу впоратись. Пізніше мені стало зрозуміло, що шансів опублікуватись тут у мене немає, я почав шукати видавців в Америці, Англії і т. ін. Минуло 18 років після першої спроби видати написане -- перш ніж вдалося підписати знову-таки перший контракт із швейцарським видавництвом. Потім, коли т а м видали мою книжку у німецькому перекладі і вона через два місяці стала першою книжкою автора з СНД, яка ввійшла в десятку бестселерів Австрії, Швейцарії, Німеччині, а роком пізніше -- у Франції, потім уже це швейцарське видавництво викупило світові права на мої твори включно із тими романами, які ще напишу. Тепер можу спокійно писати, знаючи, що в будь-якому разі все написане мною таки буде видане. В Україні видавництво "Фоліо" також друкує всі мої романи...

-- А в чому, на Ваш погляд, непідробна особливість с т и л ю романів Андрія Куркова?

-- По-перше, в літературі я працюю в трьох напрямках: філософсько-іронічна проза про радянське минуле і про "совєтську" ментальність, завдяки якій ми ніяк не можемо себе уявити європейцями; соціально-пригодницькі романи про нашу сучасність; дитячі казки. Окрім того, пишу кіносценарії. А це, до речі, не може не впливати на прозу. Хоча й проза у мене напочатку була візуальна. Можливо, мені тому й вдалося дуже швидко, без фахової підготовки, почати писати кіносценарії. Тобто я легко уявляю собі героїв, події й усе решта. А починав з філософсько-іронічних романів, де навіть були значні домішки суму, де, головне, був відтінок якогось сюрреалізму, елементи чорного гумору або, нарешті, абсурду. Проте згодом зрозумів, що з такими романами мені не стати масовим письменником, бо масовий читач у ц е не захоче вчитуватися і не прочитає. Тоді вирішив піти на компроміс із собою, за умови при цьому не втратити себе. Тонкощі полягали в тому, щоб зробити думки легкими для читацького, так би мовити, перетравлювання. Просто спробував додати жанровості до того, що пишу, і перейшов на сучасність. Попри те, що я досі час від часу пишу романи про радянське минуле... Я маю на увазі мою трилогію, присвячену еволюції утопічної ментальності радянської людини, це історія "совєтського" ідеалізму. Тривалий період я займався цією історією, їздив Союзом із великим диктофоном, розшукував персональних пенсіонерів союзного значення, колишніх працівників ЦК, прокуратури і багато хто з них погоджувався на інтерв'ю, котрі знадобилися при написанні трилогії. Перший з романів одразу ж потрапив у номінацію на російську Букерівську премію, наступні два також "помітили", та далі мені повідомили з Москви, що краще не рипайся, а якщо хочеш в нас чогось досягти, то спочатку переїжджай до нас -- тоді буде по-іншому. Правда, бажання їхати до Москви не виникало й досі.

-- Письменник як такий повинен бути у вежі зі слонової кості чи повинен "лізти" в політику, чи Ваш варіант. Відверто кажучи, чому політика, взагалі, припасовується до мистецтва літератури, якщо припасовується?

-- Письменник обирає для себе той рівень свободи творчості, який і визначає -- в якому соціальному контексті існує автор. Можна заховатись у постмодернізм чи у фентезі та не звертати увагу на реальне життя, залишати свою творчість абстрагованою від суспільства, від політики... Або письменник може обрати інший шлях: сказати цьому суспільству важливі речі, котрі повинні допомогти йому змінитися. Я ніколи не любив політику і завжди хотів розібратися з нею, закопати її подалі, як в дитинстві закопав, тобто поховав, одного зі своїх померлих ховрашків під парканом дитячого садочка. Але все одно: якщо ти не будеш займатися політикою, то політика займеться тобою. Що, до речі, відчувається особливо в сьогоднішній ситуації. Коли Конституційний Суд дозволив парламенту обирати президента, що означає, що народом України можна вважати парламент, а всі решта -- не народ... Кілька днів тому в прямому ефірі на п'ятому каналі я все-таки не втримався і сказав, що я про це думаю. Нібито це не з літературної тематики, чи не так?

-- Зрозуміло. А що Ви зараз пишете?

-- Роман під назвою "Остання любов президента". Найімовірніше, це якийсь гібрид з моїх філософських і жанрових романів. Незважаючи ні на що, популярності моїх романів на Заході не заважає той факт, що в них присутня сучасна Україна і багато цікавих речей названо своїми іменами. Реальні абсурдні ситуації у цих текстах доходять до наступних фаз абсурду. Ну а в "Останній любові..." оповідь ведеться від першої особи у трьох часових лініях: кін. 70-х -- поч. 80-х рр., 2003-2004 рр. і 2011-2017 роки. Обраний 2011 року президент України Сергій Павлович Бунін опиняється між двома видатними річницями: 25-річчя незалежності України і 100-річчя Великої жовтневої революції. Це, словом, така напівіронічна-напівсерйозна спроба проаналізувати майбутнє і сьогодення українського політикуму і зокрема майбутнє українсько-російських відносин.

-- Невже в "Останній любові..." нема ніякої романтики?

-- Ні, там якраз більше романтики, більше л ю б в і президента, ніж його політики. (Це було сказано романтичним голосом з високим іронічним піднесенням, від чого захотілося засміятися, що ми і зробили. -- Авт.)

-- Сентиментальний схил людської душі -- один із правильних шляхів пошуку контакту із читачем. Принаймні це вдало використовує Паоло Коельо.

-- Взагалі, мої романи розраховані на читача з добрим почуттям гумору. Іронія, чорний гумор, абсурд... Все це повинно викликати в читача якусь реакцію. До того ж свої романи можу назвати фальшивими автобіографіями, своєрідним акторським перевтіленням. Майже як за Станіславським, входжу в роль і виходжу з неї тоді, коли герой гине, від'їжджає тощо. Зрештою, мої романи завжди є провокацією. Роман-провокація -- аби спровокувати читача на власне ставлення, нехай і негативне, до прочитаного. Після чого свідомий читач може сформувати певне ставлення не тільки до прочитаного, але й до реальної дійсності, протиставити ці дійсності.

-- Ви пишете про деяку останню любов і... те, що ви пишете, і те, що не як письменник, а як окрема людина, думаєте і відповідно з тим чините, збігається?

-- У романі "Добрий янгол смерті" описана прекрасна історія кохання українця російського походження з казашкою. Ні, без іронії, нормально ставлюся до кохання, любові, а ще краще -- до закоханості.

-- А яка між ними різниця? Хоча б одну деталь.

-- Різниця? В інтенсивності, в передчутті. Бо закоханість -- це передчуття кохання, воно більш енергійне і дає більше імпульсів чоловікові. Не можу сказати стосовно жінок -- не знаю. Чоловік, який закоханий в жінку, котра ще не знає цього або не знає, як на це почуття відповісти -- ота тривалість часу по-справжньому творча для чоловіка. Навіть якщо через два дні він у тій жінці розчарується. На мій погляд, оті два дні минуть в аж настільки творчому піднесенні, що не надто важливо, як це почуття обірветься.

-- Натхнення?

-- Про поетичне натхнення ще можна говорити. А для прозаїків -- не варто чекати натхнення. Бо професійний прозаїк має жити на свої гонорари, тобто це його професія. Професія -- те, за що платять, однак професіоналізм -- зовсім інше: це коли людина професійно пише і для журналів, і для газет і т. ін.

-- Щодо Ваших кіносценаріїв, то за ними вже знято...

-- Більше двадцяти фільмів. Один з них Ви точно могли бачити -- "Яма" (за мотивами Купріна) із Доґілєвою і Євстіґнєєвим у головних ролях. Цей фільм ще 1990-го року виробництва СРСР -- Швеція. Останній із відомих фільмів за моїм кіносценарієм "Приятель небіжчика" (Франція -- Україна), світова прем'єра якого відбулася в Каннах 1997-го року. Наступний фільм на даний момент ще чекає на втілення -- "Не вірю очам своїм" (режисер Галина Курівчак-Сахно). А річ у тім, що це державне замовлення, начебто мають дати на зйомки державні гроші, тому й ніякої гарантії, що фільм відбудеться, нема.

-- За Вашими словами, Ви пишете м а с о в у літературу.

-- Не вважаю, що письменники -- небожителі і не повинні йти в народ. Є такі письменники, які вважають, що народ їм не потрібен, бо народ їх не читає. Вони пишуть один для одного. Так, є, звичайно, люди, які хочуть вникати у їхні текстові загадки, аналізувати дуже мудрі тексти. Але ці люди -- так звана "професорська аудиторія"... Та якщо ти хочеш, щоб тебе читати міг не лише професор, то мусиш думати про читача. Тим паче, якщо хочеш, щоб твої книжки розходились тиражем, скажімо, понад тисячу примірників.

-- Тобто масові автори повинні формувати масову свідомість?

-- Звичайно. Яскравий приклад: як сприймають в селі наш парламент. Сміються, плюються і... ніхто серйозно не сприймає ні думки парламенту, ані українську владу. А до народу треба звертатися, з ним треба ж в якийсь спосіб говорити. Це стосується не тільки політиків, але й письменників.

-- А Ваша слава з-за кордону не віддається на Україну неблагозвучною луною?

-- Віддається цікавим, можна сказати, бумерангом. Ті інтерв'ю, які я даю за кордоном, т а м, про Україну, перекладають не досить якісно т у т і, додаючи свої коментарі, друкують. У Львові журнал "Універсум" переклав моє інтерв'ю австрійському журналу "Профіль" і редактори дали це інтерв'ю для рецензії львівським студентам... І деякі коментарі студентів "Універсум" надрукував. Знаєте, дуже смішно було читати, в який спосіб ці студенти вирішували, чи я є ворогом України, чи ні. Газета "2000", така близька до поняття вільної преси, як я -- до планети Марс, переклала з німецької частину мого інтерв'ю газеті "Фрайтаг" і після кожного речення моєї відповіді написали в лапках маленький коментар від імені Анатолія Лєміша, котрого я знаю впродовж тридцяти років і який після усього "доброго", яке про мене написав, поводиться так, ніби нічого особливого не сталося. Чого мені тільки не закидали: починаючи від плагіату і закінчуючи тим, що багато фактів своєї творчої біографії я вигадав. У нашій країні я звик нічому не дивуватися.

-- Як доводить історія, після великої слави приходить велика нелюбов. І що Вам допомагає не перейматися з приводу постійних закидів на особисту творчу адресу?

-- Позитивна жорсткість до всього. Жорстка вибагливість і до людей, і до навколишнього світу. Варто бути завжди напоготові. Стриманий, як би то висловитись, захист своїх інтересів. Йдеться не про класичну формулу добра з кулаками. Можна створити власну психосферу, яка тебе захищатиме. У подібних неприємностях ніхто не зарадить, мусиш сам думати, як себе захистити. Хоча, звичайно, коли розумієш, що твої книжки читають у цілому світі мільйони читачів, то відчуваєш: ці читачі і є армією, яка захищає твої інтереси й тебе як письменника. Бо без читачів (як тамтешніх, так і українських) письменник - це, радше, спосіб життя, ніж людина, яка ділиться зі світом своїми думками, історіями і враженнями.

Київ -- Львів.

Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК

DOVIDKA: Курков Андрій Юрійович. Народився 23 квітня 1961 року в селищі Будогощ Кірішського району Ленінградської області. Прозаїк, кіносценарист. Закінчив Київський державний педагогічний інститут іноземних мов (факультет англійської мови). Упродовж шести років викладав сценарну майстерність на кінофакультеті Київського державного інституту театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого. Член НСПУ та Спілки кінематографістів України, член Європейської кіноакадемії та англійського ПЕН-клубу. Визнаний майстер політичного детективу. Книги: "Не приведи меня в Кенгаракс" (1991, Київ); "Смерть постороннего" (1996, Київ); "Приятель покойника"(1997, Саратов); "Любимая песня космополита" (1998, Київ); "Добрый ангел смерти" (2000, Харьков-Москва); "Пикник на льду" ("Смерть постороннего", 2000, Харьков-Москва); "География одиночного выстрела", роман в 3-х книгах. 2000, Харьков-Москва); "Закон улитки" (2002, Харьков) та ін. Книги Куркова вийшли в перекладах українською, англійською, французькою, японською, турецькою, китайською, голландською, литовською, івритом та іншими мовами.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Віце-міністерська дружба 
  ·  Місто ділить гроші 
Погляд
  ·  Корупція в Кабінеті Міністрів 
  ·  Росія шантажує Україну? 
  ·  Життя надто коротке 
  ·  Напрямки розвитку Львова 
  ·  Ліки не подорожчають 
Поступ у Львові
  ·  Подарунки "скнилівським" дітям 
  ·  Вчителі знову страйкуватимуть 
  ·  Антинародні махінації уряду 
  ·  Аукціон обіцяє бути 
  ·  "Водоканал" матиме газету 
  ·  Вифлеємський вогонь у Львові 
  ·  "Щаслива картка" -- великий фінал акції від "Арсену" 
  ·  Гуртожитки можуть закрити 
  ·  Уроки філології в суді 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Штурм Конституції розпочинається 
  ·  Таємний план Медведчука 
  ·  На один суд менше 
  ·  Медведчука прикрасить скромність 
  ·  Політреформа у вогні 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Президент проти Берлусконі 
  ·  Багатий та бідний Євросоюз 
  ·  Правого кандидата не буде? 
  ·  Боротьба з викрадачами 
Економіка у Поступі
  ·  Комісійні для банку 
  ·  Пільговиків порахують 
  ·  Стрийський автобус 
  ·  Зарплата зросла на чверть 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Олег САЛО: Я на цю посаду сам не напрошувався 
Арт-Поступ
  ·  Тихий Океан Ельзи 
  ·  Художник у світі друзів 
  ·  АРТ-ГАЛЕРЕЯ 
  ·  АРТ-АНОНС 
Поступ літератури
  ·  Андрій КУРКОВ: Мій роман -- це завжди провокація 
Спорт-Поступ
  ·  Колекція нагород з Ірландії 
  ·  Льодові сенсації та закономірності 
  ·  Більярд у львівському "ЕФФЕ" 
  ·  Зізу знову кращий 
  ·  Шевченко -- лідер Кубка світу 
  ·  Іспит для Кличка 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Залізна королівна 
  ·  КАЛЕНДАР