BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Спорт-Поступ.    Тема Поступу.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Арт-Поступ.    Поступ реляксу.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
11 грудня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  11:23 26-06-2017 -   За контролем коштів на вивіз сміття стежитиме громадська рада  
  11:3 26-06-2017 -   Потяг Хирів (Україна) – Загуж (Республіка Польща) здійснив пробний рейс  
  10:45 26-06-2017 -   ЛКП «Львівелектротранс» потребує 90 водіїв  
  10:43 26-06-2017 -   Львів ліквідовує наслідки буревію у п’ятницю  
  10:10 26-06-2017 -   У Львові на вул. Ярославенка загинув пішохід  
Україна
  11:1 26-06-2017 -   Суд відклав справу Януковича до 29 червня  
  10:48 26-06-2017 -   У Києві почався розгляд справи Януковича  
  9:57 26-06-2017 -   ДСНС попереджає про шквали і сильні зливи в Україні  
  9:55 26-06-2017 -   Савченко у Миколаєві закидали яйцями  
  16:31 23-06-2017 -   РНБО невдовзі розгляне реінтеграцію Донбасу  
Світ
  10:40 26-06-2017 -   Вчені виявили придатні для життя екзомісяці  
  9:55 26-06-2017 -   Вчені назвали головну відмінність людей від тварин  
  9:46 26-06-2017 -   У Колумбії затонув човен з 150 туристами  
  9:44 26-06-2017 -   ЗМІ озвучили подробиці затримання диверсантів РФ  
  16:28 23-06-2017 -   Вчені наділили марсохід Curiosity штучним інтелектом  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Тема Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Відтворення пам"ятки?
Тему досліджувала Вікторія САДОВА
 
Звісно, у назві – нонсенс (тому там і стоїть знак запитання). Та час, у якому судилося львів’янам опам’ятатися, виявився не надто утішним для усвідомлення містом свого історичного посагу. Властиво, це опритомлення після десятиріч пролетаризації свідомості городян відбувалося після кожного болючого ляпаса, яким ставало то безслідно тихе зникнення котроїсь із пам’яток, то її руйнація внаслідок резонансної аварії. Озирнувшись тільки на останні п’ятнадцять років, можна зауважити, як щораз частіше згадка про надбання конотувалася із втратою. Аж доки втрата не зробилася єдиним надбанням, – новинярі це добре тямлять. Здавалося, Львову вже досить тих ляпасів для остаточного опритомнення. Інакше – ще один подібний удар, і Рефері, навіть не відлічивши нокдаун, зарахує нокаут. Ні, Львів, зрозуміла річ, не зітреться із жодної історичної мапи. Лишень з естетичної мапи майбутнього. Але це чи не найнебезпечніше. Буде все, що завгодно: адміністративний центр краю, транспортний вузол, дизайн зглобалізованого села, азіопський комфорт сихівських масивів, – не стане лишень середовища, де історія викшталтувалася було у певні архітектурні форми. Пощезнуть усі сторінки “Автентика”, де що не гравюра, то унікальна гармонія напластувань різночасової естетики. Справжніми з нами залишаться хіба що причини втрат Справжнього – наші невігластво й негація, які роблять старожитності нефункціональним непотребом. Що швидше прагнутимемо в майбутнє, не позбувшись цих причин, то дужче минуле Львова асоціюватиметься з руїною архітектурних пам’яток, мотлохом подертих декорацій історії. І банально при тому навіть згадувати, що без минулого наше місто приречене на нівеляцію майбутнім, яке редукує й релятивує не тільки стилі... Отож, чи не трапиться так, що невзабарі проблему історичних пам’яток у Львові (і це за найсприятливіших обставин) розглядатимуть радше в ракурсі відбудови, аніж збереження? Про те, що це Львову таки може загрожувати, свідчить та злочинно-байдужа млявість, з якою влада (самоврядна й державна) надає пам’яткам невідкладну реставраційну допомогу. Чому слово загрожувати – без лапок? Та тому, що воно вжито не в переносному значенні. Світова спільнота дійшла до розуміння того, що пам’ятки є унікальними, а їхнє відтворення, підриває повагу до автентичного, прищеплює думку про замінність єдиного, незамінного, справжнього. Інакше – це вже не Справжнє, а “Діснейленд”, дурилка картонна. Реставраційні стандарти сучасності, не толеруючи відновлення, натомість усіма своїми технологічними досягненнями дають змогу збереження. Однак, подібно до абортів, відбудова пам’яток також має винятки – катастрофи, катаклізми, обумовлені Венеційською хартією. Та виглядає, що Львову якщо й “загрожуватиме” збереження історичного обличчя, то хіба що внаслідок загрози розбирання пам’яток й відтворення їх приблизної подоби. Поки що такі випадки поодинокі – пр. Свободи, вул. Франка, пл. Міцкевича. Однак вони бентежать, зароджують сумнів, викликають полеміку, залишають питання відкритим...

Здавалося, що після того, як громада Львова мовчки проковтнула образу – агресивне вторгнення у центр архітектури еклектичного хайтеку “Укрсоцбанку”, що постав на місці розібраної пам’ятки – больовий поріг перейдено. Очевидно, амбітні архітектори-постмодерністи та їхні замовники розраховували на те, що Львів після цього збайдужіє й далі вже терпітиме будь-яку наругу. У правознавсті подібне означено поняттям прецеденту: якщо це було, значить це може бути.

Тому, з огляду на те, що у Львові подібне може тепер трапитися чи не з кожною історичною будівлею, зокрема й цілими гектарами охоронної зони ЮНЕСКО, так важливо було дати правову оцінку новобудови “Укрсоцбанку”. На жаль, такої чіткої оцінки, яка б робила неможливим надалі домінування цього саркофага на пл. Міцкевича, досі не прозвучало. Винятком хіба – надто інтелігентні (щоби бути почутими) виступи реставраторів-науковців із “Львівської політехніки” чи членів Товариства шанувальників Львова, а також окремих неврівноважених (щоб їх можна було сприйняти на серіо) громадян. Було ще, правда, й вагоме слово експерта ЮНЕСКО Ганса Каспарі, але міськрада сприйняла його за рекомендаційне, тобто не таке, щоб “керівництво до діла”. А щодо того, яким словом відповіли компетентні органи, куди надходили запити про порушення пам’яткоохоронного законодавства на пл. Міцкевича , 10, – читач і сам може здогадатися бодай із того, що колізейна споруда, знай, росте собі, як на дріжджах...

Та численні позитивні відгуки в місцевій пресі про призначення начальником управління охорони історичного середовища Миколи Гайди, вихідця із наукового інституту “Укрзахідпроектреставрація”, давали підставу сподіватися, що подібні випадки у Львові коли не зупинятимуться владною рукою, то бодай отримуватимуть належну фахову оцінку і – що не менш важливо – публічний розголос. Зрештою, принципову вимогливість п. Гайди засвідчив випадок із погодженням будівництва на місці розібраної пам’ятки на вул. Валовій,15 за проектом фірми “Консоль” . І мав би підтвердити випадок із реконструкцією-реставрацією колишнього готелю “Україна” на пл. Міцкевича, 4. Історія ця для Львова мала б стати обнадійливою...

Ще у вересні 2000 р. “Укрексімбанк” придбав цей будинок для розміщення своєї філії у Львові. І от, халепа – у січні 2001 р. обвалився 4-поверховий флігель готелю. Це було пов’язано з аварійним станом дощової і господарської каналізації, повним фізичним зносом конструктивних частин споруд флігеля та 2-поверхового будинку, який до нього примикав з внутрішнього подвір’я. Для банку ця втрата означала, що доведеться відмовлятися від пристосування старих приміщень, зводити нове, а значить витратитися більше, ніж на то сподівалися спершу. Тоді ж, у січні 2001 р., фахівці ЛФ “НДІпроектреконструкція” здійснили експертизу технічного стану споруд та виконали проектну документацію їх розбирання. Дозвіл на розбирання дворових флігелів дали в інспекції Держархбудконтролю. Властиво, водночас на замовлення УЖКГ львівської міськради той же “НДІпроектреконструкція” зробив експертизу технічного стану будинку №2 та його флігеля на вул. Вороного. Висновок експертів був невтішний: “Конструкції флігеля в аварійному стані та загрожують обвалом”.

Отож, у травні 2001р.на засіданні архітектурно-містобудівної ради було ухвалено приступити до розробки проекту реконструкції готелю з пристосуванням до нової функції та прибудовою споруди у подвір’ї з орієнтацією головного робочого входу з вул. Вороного. Відповідно до архітектурно-планувального завдання була розроблена і погоджена проектна документація, за якою будівництво повинно відбуватися у дві черги: 1 – реконструкція з реставрацією існуючої споруди готелю, 2 – нове будівництво комплексу споруд з внутрішнього двору відповідно до історично сформованої забудови (до цього комплексу має увійти і запроектований на місці старої котельні такий важливий стратегічний об’єкт для міста, як нова електророзподільна підстанція для живлення споживачів центру).

“Укрексімбанк” виявив належну будівельну культуру, відчуття проблеми регенерації кварталу та розуміння суто львівської архітектурної специфіки. Він, направду, гордиться тим, що вдалося залучити до проектування львівської філії банку місцевих архітекторів та реставраторів. А ті вже наполягли на тому, аби пам’ятка здобула свій первісний вигляд. Бо як виявили дослідники, усі видимі стильові ознаки конструктивізму готель здобув тільки під час реконструкції 30-х років XХ століття. До того він мав зовсім інший вигляд. Лідії Горницькій з інституту “Укрзахідпроектреставрація”, керівнику реставраційної майстерні, яка освідчила пам’ятку, вдалося встановити, що під вигладженими горизонталями стелі ховаються склепіння і навіть колишній декор!
На основі натурних знахідок, які підтверджувалися архівною іконографією, було вирішено відреставрувати будинок у вигляді, якого він набув наприкінці XIX ст. Ця пропозиція знайшла схвалення столичного керівництва банку, яке з розумінням поставилося до проекту доволі недешевої реставрації. Адже вона передбачає використання автентичних матеріалів, які будуть застосовані в оздобі реставрованої споруди (скажімо, натуральний мармур тощо). Усе свідчило про те, що реставрація колишнього готелю “Україна” мала б вийти показовою і стати добрим прикладом для інших інвесторів. Що ж, реноме одного із найстабільніших державних банків зобов’язує!

Але життя внесло свої корективи. Внаслідок вивчення технічного стану будівлі, самі реставратори разом із спеціалістами “Львівської політехніки” дійшли висновку, що через фізичну зношеність цегли та металевого каркасу, який підтримував споруду після реконструкції 30-х років, пам’ятку варто розібрати й відбудувати з нових матеріалів, термін придатності яких забезпечить будинку міцність на довший час. Те, що львів’ян ніхто не поквапився сповістити про такий вимушений крок , археолог і член виконавчої дирекції ТШЛ Микола Бандрівський не може подарувати нікому. На його думку, такі випадки свідчать, що Львову ніхто не гарантує, що наступного разу це буде зроблене з необхідності. Зрештою, ніхто й досі (крім реставраторів) не знає, якою була ця міра необхідності. Отож, чи не стане повсякденною в нас практика розбирання пам’яток і їхня відбудова, чи не перейдемо ми в цьому невидимої межі, за якою втратимо Львів, – непокоїться Микола Бандрівський. Він вважає, що по-справжньому запобігти цій неконтрольованій хвилі розбирання пам’яток зможе відновлення функціонування державного історичного заповідника, який ніхто начебто й не скасовував, але насправді він підмінений структурою-дублером (управлінням охорони історичного середовища Львова). Натомість як державна інституція заповідник, притягаючи до Львова кошти з державного бюджету, значно ліпше пильнував би інтереси пам’яток. Місто самотужки чи зусиллями приватних інвесторів з проблемою реставрації історичної забудови в заповідній зоні не впорається, – переконаний Микола Бандрівський, – а державна вертикаль та її фінансові потуги зможуть це забезпечити, – таке місто, як Львів, у державі одне, і вона мусить віддати йому належне. Що ж, питання відкрите для дискусій. Очевидно, воно вимагає глибшого й різнобічнішого вивчення, як і не менш виваженого вирішення. А приклад “Укрексімбанку” лишень фокусує увагу на його актуальності й важливості.

Як же все-таки трапилося, що львів’яни помітили відсутність будинку, тільки коли крізь захисну сітку на риштованнях прозирнуло небо? А знову ж таки через подиву гідну будівельну культуру: споруду розібрали без “шуму і пилу”, сміття вивозили вночі, щоб нікому не заважати, машини з будмайданчика виїжджали чистими навіть у негоду (там споруджено мийну яму для коліс). Банк своїм коштом не тільки обстежив технічний стан прилеглих будинків, а й укріпив їх і забезпечив відселення мешканців із аварійного флігеля буд. №2 на вул. Вороного. Зрештою, коли б не стягнули металевими обручами той флігель, він міг би вже впасти ...

Зараз на будівельному майданчику повитягувано старі дерев’яні палі, зогнилі в драговині заплави Полтви, і спеціальний механізм забурив нові – бетонні. Земля там – суцільне торфовище, тому перш ніж щось зводити на колишніх болотах, слід подбати про міцність конструкцій. Археологічне обстеження пам’ятки, яке провадив за відкритим листом керівник Львівської міської постійної рятівної археологічної експедиції при Інституті українознавства ім. Крип’якевича НАН України Василь Оприск, завершено. У звіті згадано кілька монет та інші знайдені артефакти (щоправда, їх небагато та це й зрозуміло – який культурний шар на болоті?). А от іще одну несподівану знахідку – гвер зі стриха, справний! – було скеровано в міліцію... У відкритому котловані видно фрагменти пивничних мурів – їх, як пояснює керівник відділу будівництва львівської філії банку Ігор Ковальчук, реставратори залишать і укріплять. За словами реставратора Володимира Накопала, це й буде найавтентичніша серцевина відтвореної пам’ятки разом із межовими стінами на всю їх висоту. Як пам’ятка виглядатиме загалом – сподіваюся, що ми всі матимемо змогу побачити вже невдовзі. Адже так хочеться переконатися, що, на відміну від відбудови готелю на пр.Свободи, 45 та “Укрсоцбанку”, історичної аури Львова фасад “Укрексімбанку” не тільки не зруйнує, але й додасть неповторного шарму хоча б мелодією дзигаря, передбаченого на фасадній вежі.

коментар

Микола ГАЙДА
начальник управління охорони історичного середовища Львова
Роботи з реконструкції з відновленням пам’ятки архітектури XIX століття на площі Міцкевича, 4 перебувають під пильною увагою нашого управління. Ба більше. За ними спостерігають і з паризької штаб-квартири ЮНЕСКО, де я доповідав про цей об’єкт. Експерти, які оцінили проектну документацію, схвально відгукнулися про неї. Отже, “Укрексімбанк” може стати сам тим об’єктом, яким Львів реабілітується в очах європейської спільноти...









» 
Художні” нюанси
 
Каменем спотикання у реконструкції памятки XIX ст. на пл. Міцкевича, 4 несподівано став магазин-салон “Художник”. Довідавшись, що флігель будинку на вул. Вороного, 2, який не є жодною пам’яткою архітектури, таки розбиратимуть через аварійність споруди, що прогресує (зрештою, про це вже було відомо кілька років і вчасно відселено мешканців 2-го і 3-го поверхів), магазин, схоже, вирішив трохи заробити на цій ситуації.
Детальніше>>
» 
Віталій ДУБИНА: Міська громада може не боятися цієї новобудови
 
Київський проектний інститут “Гіпроцивільпромбуд” узяв на субпідряд інститут “Містопроект” для того, щоб на стадії проектних пропозицій опрацювати весь квартал у межах вул. Коперника, Ліста, Вороного, пл. Міцкевича. До війни в цьому кварталі існував знаменитий львівський пасаж Міколяша. Його зруйнувала бомба. Ми зробили таку пропозицію, яка пов’язує з цією будовою завдання часткового відтворення пасажу. Чому відтворення не в повному обсязі? Бо там по війні Технікум легкої промисловості збудував нові корпуси, отже є певні ускладнення сьогодншнього часу і ми це враховуємо. Колись пасаж Міколяша мав вхід з вул. Вороного через велику браму в будівлі теперішнього технікуму.
Детальніше>>
» 
Лідія ГОРНИЦЬКА: Пам’ятку відновлять!
 
Інститут “Укрзахідпроектреставрація” є субпідрядним у київського інституту “Гіпроцивільпромбуд”, який виступає генпроектувальником. Фактично до роботи ми приступили після того, як на одній з містобудівельних рад київський “Гіпроцивільпромбуд” виставив варіанти забудови й реконструкції об’єкту. Після цього, зваживши пропозиції киян та оцінивши позицію львів’ян, керівництво банку вирішило, що без руки реставраторів не обійдеться. Нашому інституту було замовлено виготовлення проектної документації на реставрацію і реконструкцію будинку №4 на пл. Міцкевича.

Усі проектні роботи в новій частині забудови від вул. Вороного виконує “Гіпроцивільпромбуд”.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Підсилення Януковича 
  ·  Сполохи над пустирем 
Погляд
  ·  Звільнення за планом 
  ·  Львівщина приватизує 
  ·  Допис на замовлення 
Поступ у Львові
  ·  Комуністи проти 
  ·  "Галицький вибір" проти реформи 
  ·  Майданчики і УДЮМКи зареєструють 
  ·  Львівська опозиція вирізняється 
  ·  Полонені віртуальної реальності 
  ·  Львів за права людини 
  ·  Інтернет-аукціон -- дітям 
  ·  Неповнолітні злочинці 
  ·  Депутатам звітуватимуть інші 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  "Брудний" рік в Україні 
  ·  Опозиціонерів штовхають назустріч один одному 
  ·  Вибори проконтролюють і порахують 
  ·  Нова угода влади 
  ·  Останній вердикт КС 
  ·  Ранбаксі -- 10 років в Україні 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Чергові вибори Путіна 
  ·  Демократизація Китаю? 
  ·  В Чехії не буде американських баз 
  ·  Медаль за доблесть для пса Бастера 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Камін у сучасному інтер'єрі 
  ·  Діяльність ломбардів регламентована законом 
  ·  Тендер на відновлення Іраку відтягують 
Спорт-Поступ
  ·  Вирішальні аккорди Ліги 
  ·  Бретт Халл 
Тема Поступу
  ·  Відтворення пам"ятки? 
  ·  Художні” нюанси 
  ·  Віталій ДУБИНА: Міська громада може не боятися цієї новобудови 
  ·  Лідія ГОРНИЦЬКА: Пам’ятку відновлять! 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ технологій
  ·  Кольорові пристрасті 
  ·  Перші кроки 
Арт-Поступ
  ·  АНДЕГРАУНД ВІД КАЛИЧА 
  ·  Наближаючись до межі Мовчання 
  ·  Пиво "Високий Замок" -- давні традиції і сучасний досвід 
Поступ реляксу
  ·  Бурлацькі гуляння 
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  ЛЯЛЬКА 
  ·  Повернення Гладіатора 
  ·  Паркер 
Пост-Faktum
  ·  Софіївка, Байкі, Вулька 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Диво-препарат ''Дикрасин-1''