BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Поступ бюджету.    Арт-Поступ.    Поступ літератури.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
10 грудня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:28 28-04-2017 -   У Львові буде встановлено меморіальну таблицю Андрію Білику  
  15:23 28-04-2017 -   Шахрай не заплатив львів’янці $6 тис. за куплений автомобіль  
  15:21 28-04-2017 -   На Львівщині судитимуть чоловіка, який викрав з могили на кладовищі погруддя пам’ятника  
  14:5 28-04-2017 -   Через ремонт колії трамваї не їздитимуть до львівського залізничного вокзалу п'ять місяців  
  14:1 28-04-2017 -   Внаслідок задимлення через коротке замикання електромережі у 1-ій поліклініці постраждалих і збитків немає  
Україна
  15:30 28-04-2017 -   4 травня почнеться суд над Януковичем, докази неспростовні – Порошенко  
  15:25 28-04-2017 -   Двоє офіцерів ЗСУ продавали перепустки через лінію розмежування  
  15:17 28-04-2017 -   Ситник: ГПУ порушила справи проти Супрун  
  13:59 28-04-2017 -   Порошенко: Гроші Януковича уже в Держказначействі  
  12:46 28-04-2017 -   Шахраї зняли більше десяти мільйонів із карток українців  
Світ
  15:33 28-04-2017 -   Самойлова підтвердила, що 9 травня співатиме в окупованому Севастополі  
  15:19 28-04-2017 -   У Британії Кличка назвали російським гігантом  
  12:44 28-04-2017 -   У США стратили вже четвертого в'язня за тиждень  
  10:7 28-04-2017 -   Бундестаг схвалив часткову заборону нікабу  
  10:6 28-04-2017 -   В Угорщині затримали майже тонну бурштину з України  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

"Стільці" для Каганової та Юхницького
Режисер Євген Лавренчук розповідає про незалежний театральний проект, прем'єра якого відбудеться у п'ятницю
 
-- Євгене, перш ніж Львів ознайомиться із Вашим професійним доробком, що варто знати глядачеві?

-- Що у Львові я народився. Цим сказано багато, бо це таке місто! Такий естетичний простір! Дуже плідна на таланти земля. Зі Львова походить багато представників мистецтва, які сьогодні, на жаль, працюють поза межами рідного міста і навіть не в Україні. Не треба перелічувати багато прізвищ. Вистачає назвати тільки мого вчителя -- Романа Григоровича Віктюка.

-- Такі зустрічі інакше як подарунком долі не назвеш. Це ж треба було поїхати зі Львова, щоб зустрітися з таким львів'янином!..

-- І треба було докласти багато зусиль. Коли я 1999 року закінчив школу, Віктюк уже набрав перший курс, і щоб потратити до нього, треба було здати екзамени вже на другий курс. Роман Григорович мене взяв авансом, а потім я щороку здавав якісь "хвости", наздоганяючи однокурсників. Зараз я все одно не можу без Львова, хоча у Москві маю роботу- - Польський театр, незалежні театральні проекти тощо, але Львів -- це моя батьківщина. І я мрію тут працювати.

-- Стаціонарно?

-- Ні, стаціонарно взагалі ніде не мрію, а ось такими незалежними проектами, як наші "Стільці" за п'єсою Ежена Йонеско. Прем'єра вистави відбудеться 11-13 грудня на камерній сцені театру ім. Марії Заньковецької.

-- Чим Ви завдячуєте Віктюкові як учителю?

-- Найбільший плюс Романа Григоровича полягав у тому, що він нам за 5 років (а мені за 4) не сказав жодного слова про режисуру. Він не вчить режисури як такої (не знаю чи взагалі цього можна навчити як професії), він вчить мислити по-режисерськи. Ніколи не каже, що правильно, що не правильно, а тільки задає вектор думки, скеровує режисерське мислення у правильний бік.

-- Кілька слів про Вашу практику...

-- Польський театр у Москві я заклав сам при посольстві Польщі. Театр дуже молодий. Йому тільки рік. Ми встигли показати лишень одну прем'єру -- "Сніг" за Пшебишевським. Але вже їздили з нею до Польщі на фестиваль, а ще нас запросив Сергій Проскурня до Києва на "Мистецьке березілля". Сподіваюся, що після "Березілля" зможемо і до Львова з цією виставою приїхати. З нового року ми реінкарнуємо процес підготовки вистави "Марія Стюарт" за Словацьким. Ще у планах є "Кароль" і "Танго" Мрожека та "Дзяди" Міцкевича. Зараз у театрі 23 актори, плюс персонал. Взагалі трупа налічує понад три десятки осіб.

-- Які театральні засади сповідує Ваш театр, на кого він орієнтований?

-- Першою нашою виставою ми намагалися відійти від суто польської діаспори й публіки. Звісно, на прем'єру прийшли працівники амбасади, консульства і діаспори, але більшість глядачів -- москвичі, які вельми добре сприйняли виставу, хоча для них польська мова екзотична, вони не мають змоги її чути так часто, як у Львові. Я потурбувався, щоб глядачі мали синхронний переклад через навушники, але побачив, що майже всі слухали мелодику польської мови, неначе були заворожені музикою. І це я сприймав як найвищу похвалу для себе. Що ж до засад... Валерій Бортяков, який побачив цю виставу сказав, що вона зроблена як "підручник з історії польського театру". Тобто ми зробили еклектичну виставу із мозаїкою різних стилістик польської режисури. Мені залежало на тому, щоби зробити з цієї вистави візитівку театру. Саме тому ми обрали таку п'єсу й вирішили її полістилістично. Звісно, у "Марії Стюарт" я не повторюватиму цього прийому. Хотів би зробити з неї треш-виставу, дуже брутальну... Свого часу п'єса стала шоком у драматургії, тому трансформувати в театральний простір цей шок можна саме таким чином.

-- Не боїтеся наразитися на несприйняття?

-- Дехто не встигає поглянути на режисера, як робить висновок, що його вистава -- авангард, несподіванка, шок. Через це в мене виник конфлікт у Львівській опері, де я починав працювати над виставою "Сільська честь". Перше, що пішло кулуарами театру ім. Крушельницької та адміністрації, це не те, яку виставу я робитиму, не про режисера як про митця, не про стилістику, -- а те, якої я сексуальної орієнтації. Що ж. Цього треба було очікувати...Та мене це абсолютно не переймає. Мене не цікавить просто когось дивувати. Вважаю, що до цього можуть вдаватися посередності. Не це мене підштовхує зранку встати й посміхнутися. Не це. А відчуття Краси, Любові й, не побоюся вимовити, Бога.

-- До співпраці в Оперному театрі Вас запросив світлої пам'яті маестро Лацанич?

-- Так, Ігор Васильович. Я назвав його "видатним українським музикантом", коли львівське телебачення брало в мене інтерв'ю. А він вже тоді лежав бездиханним. Та про це ніхто не знав. Тільки через кілька днів виявили... Так, він запросив мене до праці. І маю це за велику честь. Це єдиний дириґент такого масштабу у Львові. Він розумів, що театру потрібні зімни. Він розумів, як потрібне нове слово в оперній режисурі. (Жанр опери зараз виходить на перші місця в рейтингах світового театру, чому ми маємо відставати?). На жаль, його не стало. Із ним відійшла ініціатива робити "Сільську честь" так, як передбачалося... Та в опері мусять бути якісь зміни в організації, або театр буде ... без мене.

-- Мабуть, не обійдеться. Адже Ви відважилися перейти в сусідній театр і підхопити роботу, розпочату іншим режисером?

-- Режисер -- це не людина, яка може створити виставу, а людина, яка не може не створити її. До цього "Стільці" намагалася поставити Марія Верес -- засновниця театру "Небо". Вона розпочала і півроку проводила репетиції. Але, на жаль, до завершення не дійшло. Коли актор Януш Юхницький показав, що вже зроблено, я не міг мовчати. Мені захотілося працювати із ним та Любов'ю Кагановою... Але я мусив їхати до Москви. Отож в жодній перспективі не бачив можливості продовження роботи. Та минуло іще півроку, і коли я зрозумів, що "Стільців" Юхницькому з Кагановою на сцені не бачити, вирішив допомогти. Мій колега Дмитро Балашов дізнався про це і виступив продюсером вистави. Він погодився на відродження занедбаного проекту, а я розпочав репетиції з акторами. Дмитро надзвичайно демократична людина, як режисеру він дав мені повну свободу і волю. Креативним процесом він не береться керувати, натомість всю організаційну частину забезпечує сам і то надзвичайно добре. Я не боюся навіть ціни квитків, яку він поставив -- від 30 грн і вище...

-- А з акторами знайшли спільну мову?

-- У нас усе склалося гармонійно. Актори дуже ініціативні До театру ім. Заньковецької я ставлюся по-особливому. Я не думав, що зустріну тут такого актора, як Януш Юхницький, до того не був із ним знайомий. А от Любов Каганову як акторку і людину знав давно. Це надзвичайно багатої й різноманітної акторської палітри майстри. З Юхницьким надзвичайно цікаво працювати... Ми зробили дуже жорсткий режисерський рисунок, за яким кожен жест, кожен рух, кожне слово і навіть теситурні моменти вирахувані, як у музичній партитурі. Все це було затверджено. Але перед прем'єрою я їх попрошу, щоб вони забули все, що я їм казав. І грали так, як вони можуть грати... Це, може, лукавство, звісно, вони цього не забудуть. Але їм потрібен допуск свободи...

-- У чому полягає режисерський задум Ваших "Стільців"?

-- Якщо можна було б словом сказати, про що вистава, то навіщо тоді сама вистава? Але в якомусь сенсі це вистава про те, чого боюся я. Як кожен митець, я егоїст. Тому ставлю виставу про себе, навіть якщо я не мав, хвала Богу, такого життєвого досвіду, як персонажі "Стільців" Йонеско. Але я цього боюся... І ставлячи цю виставу, я начебто відхрещуюся від такого майбутнього. Може, дехто вважає: аби щось висловлювати, потрібно мати цей життєвий досвід, та я від цього втікаю, як від чуми. Бо досвід -- це поступове заповнення посередністю, кліше, штампами. А якщо просто використовувати генетичну пам'ять, то потрібна інформація прийде сама. З тебе, з музики, яку слухаєш, з картин, на які дивишся, з книжок, які читаєш, з архітектури, яка довкола... Все це дає наснагу до праці, особливо у Львові.

-- Але Ви стали свідком конфлікту між Віктюком та мешканцями його рідного міста, як Ви до цього ставитеся?

-- Вважаю, що це проблема не Романа Григоровича, а адміністрацій того чи іншого театру та церкви. Роман Григорович -- світова величина. Якщо він не приїде до Львова йому буде дуже сумно й боляче, що він не потрібен на своїй батьківщині. Віктюк завжди афішує Львів як свою батьківщину. Він, як і Андрій Жолдак, скрізь у світі наголошує на тому, що він український режисер. Він пише своє прізвище з українським "і". Отож, хоч йому буде боляче, але він залишиться Віктюком. А Львів залишиться містом , яке виганяє свого сина. І це вже проблема Львова

-- Чи свідомі Ви того, що частина публіки може просто упереджено поставитися і до Вашого проекту й бойкотуватиме його так, як Віктюкові вистави.

-- Нема нічого страшного в тому, що якійсь частині публіки це може не сподобатися. Якби ж вона виставою була не задоволена, тоді б це свідчило про творчу атмосферу. Утім є люди, які свідомо користуються цими механізмами ненависті. Але й це нормально. Без бруду нема мистецтва. Мистецтво у Львові можливе не завдяки чомусь. А всупереч... Узагалі Львів для мене відкривається зараз усе глибше й глибше... Після того, як у мене не склалося в Опері, хотів поїхати геть і ніколи сюди не повертатися, але сталося так, що Львів подарував мені радість творчого спілкування і став містом, у якому я зустрів своє кохання...

Розмовляла Вікторія САДОВА









» 
АРТ-ГАЛЕРЕЯ
 
У Музеї етнографії та художніх промислів із 7 грудня експонується скромна за обсягом, але змістовна і цікава з пізнавального погляду виставка. Її повна назва "Виставка до 100-річчя з дня смерти батька організованої української імміґрації до Канади Осипа Олеськіва". Основу виставки складають архівні матеріали і світлини з Державного архіву Канади в Оттаві та Альберті. Наш земляк Осип Олеськів народився на Жовківщині, в селі Скварява Нова. Освічена та інтеліґентна людина, член "Просвіти" (яка теж доклала чимало зусиль до покращення життя галицького люду, а еміґрація була одним зі шляхів покращення), Осип Олеськів багато років свого життя присвятив організації легальної імміґрації до Канади.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  ДАІ без обмежень 
  ·  Допоможіть знайти дітей! 
Погляд
  ·  Януковича можуть не зареєструвати 
  ·  Єрмілова не звільнили 
  ·  Прихильників ЄС у Європі меншає 
  ·  Обстрижений тигр 
  ·  Допоможіть знайти дітей! 
Поступ у Львові
  ·  Любомир БУНЯК: Я корупцією не займаюся 
  ·  Реліквію повернули до Львова 
  ·  До Львова їде ревізор 
  ·  Чиновники бояться відповідальності 
  ·  Ялинок на свята не буде 
  ·  Знову страйки вчителів 
  ·  Підприємства прогресують 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Реформа "стартане" в грудні 
  ·  Томенко поцікавиться Тигипком 
  ·  "Розбірки" верхів 
  ·  Кучма збереже соборність 
  ·  П'ять років до НАТО 
  ·  Влада залякала суддів 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Вибух навпроти Кремля 
  ·  Нова хвиля насильства в Іраку 
  ·  Китайські відвідини Америки 
  ·  У Нідерландах народилася принцеса 
  ·  В Чехії не буде баз 
  ·  Життя на Марсі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Праця в законі 
  ·  Газетам буде важко 
  ·  10 років активності Приватбанку 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Поступ бюджету
  ·  Володимир ТРИНЬКА: Бюджет Львова-2004 становить 400 мільйонів 
  ·  Євген ЖОВТЯК: Бюджет ухвалили, аби розікрасти 
Арт-Поступ
  ·  "Стільці" для Каганової та Юхницького 
  ·  АРТ-ГАЛЕРЕЯ 
Поступ літератури
  ·  Ігор БОНДАР-ТЕРЕЩЕНКО: Я скромєн в биту 
  ·  ТРЕБА ВЧИТИСЯ 
Спорт-Поступ
  ·  Покликання -- підкорювати висоти 
  ·  "Хімічні" поразки "Політехніки" 
  ·  Виїзна перемога "Енергії" 
  ·  Визначилися найкращі 
  ·  Місце зустрічі -- ринг 
  ·  У Києві буде хокей 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Тибетський "Океан мудрості" 
  ·  КАЛЕНДАР