BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Мікроскоп пана Юрка.    Львівщина в особах і вчинках.    Поступ життєзнавства.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
6 грудня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:21 24-04-2017 -   У поліції розповіли подробиці затримання вбивць львівського таксиста  
  17:19 24-04-2017 -   Цьогоріч відновлять басейни у трьох школах міста Львова  
  17:17 24-04-2017 -   На Львівщині прикордонники виявили викрадене у Бельгії авто  
  17:16 24-04-2017 -   На Львівщині сьогодні-завтра – сильні вітри  
  17:11 24-04-2017 -   Львівська галерея мистецтв виявила пропажу 224 стародруків  
Україна
  17:10 24-04-2017 -   САП відкрила справу щодо збагачення Ляшка  
  17:9 24-04-2017 -   Гройсман: підвищення цін на газ не передбачається  
  17:7 24-04-2017 -   Головного люстратора України Мін’юст представить завтра  
  16:58 24-04-2017 -   НБУ перерахував до бюджету перший транш прибутку за минулий рік  
  16:56 24-04-2017 -   Реальні витрати на оборону в Україні скоротилися  
Світ
  17:13 24-04-2017 -   У Лондоні покажуть золото скіфів  
  17:6 24-04-2017 -   У Йорданії скасували дозвіл ґвалтівникам одружуватися на своїх жертвах  
  17:5 24-04-2017 -   Унаслідок вибуху гранати у дагестанській школі загинула дитина  
  11:12 24-04-2017 -   В Естонії стартують масштабні міжнародні кібернавчання  
  10:0 24-04-2017 -   Макрон і Ле Пен виходять до другого туру виборів  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівщина в особах і вчинках  » 

___________________________________________________________________________

Давимука -- представник президента
Записки керівника прес-служби. Частина ХХ
Тарас БАТЕНКО
 
Степан Давимука (перший справа)
У березні 1992 року в Україні закінчилася коротка епоха парламентсько-президентського правління, яка передбачала велику автономію обласних рад. Нова редакція Закону, що отримав назву "Про місцеві ради народних депутатів та місцеве та реґіональне самоврядування" ліквідовувала виконкоми обласних та районних рад і вводила посади представників президента, які очолили державні адміністрації як органи виконавчої влади на місцях. Саме ця обставина змусила В'ячеслава Чорновола залишити посаду голови Львівської обласної ради, зосередитися на роботі у Верховній Раді та претендувати на лідерство у Народному русі України.

За рекомендацією Чорновола, представником президента у Львівській області було призначено Степана Давимуку. Представники президента в областях були покликані забезпечувати єдність і цілісність території держави, на вершині піраміди якої мав стояти сильний президент, яким Леонід Кравчук все-таки не став. Тоді ж у Верховній Раді прихильники розширення прав органів місцевого самоврядування розпочали атаку на інститут представників президента. Деякі з них були одіозними фігурами, однак залишалися на своїх посадах. Створивши, але суттєво не впливавши на інститут представників президента, Леонід Кравчук заклав собі міну сповільненої дії, яка детонувала на президентських виборах 1994 року. Саме тоді представники президента у деяких реґіонах почали здавати главу держави. Цього однак не скажеш про Степана Давимуку, який активно агітував за Кравчука як кандидата у президенти у 1994 році. На таку відданість президентові, який уособлював номенклатурний клас, було чимало підстав. Одна з них -- активізація на Львівщині радикальної політичної опозиції з депутатів Верховної та обласної рад, яка почала звинувачувати Давимуку в тому, що він оточив себе представниками старої номенклатурної системи, створив умови для грабунку державної власності, вивозу за кордон кольорових і чорних металів, цукру і товарів народного вжитку. Президент Кравчук не реагував на такі закиди і жодного разу не порушив питання щодо заміни Давимуки. Боротьба на рівні Києва завершилася скасуванням парламентом інституту представників президента одразу після поразки Леоніда Кравчука на президентських виборах у липні 1994 року.

Власне, сам інститут на території області чи району був недовершеним адміністративним утворенням у системі державної влади і складався лише з однієї особи -- самого представника президента. Паралельно існувала обласна державна адміністрація, яка замінила старий облвиконком. Давимука був представником Кравчука у Львівській області і очолював обласну виконавчу вертикаль, себто держадміністрацію. Цікаво, що у такій вертикалі були передбачені заступники голови облдержадміністрації, а не представника президента. Це та інше створювало ефект не до кінця легітимного інституту представників президента в областях та районах.

Слід проте зазначити, що на першому етапі зміцнення виконавчої вертикалі влади (1992-1994 рр.) ради зберігали за собою деякі опосередковані можливості впливати на кадрову політику керівництва ОДА. Так, кандидатури заступників голови ОДА і надалі погоджували депутати на сесії обласної ради. За обласною радою у 1992 році було залишено право давати оцінку роботі представника президента (тоді, коли загострилися відносини між Давимукою та опозицією, за незадовільну оцінку роботи виконавчої влади проголосували лише 13 депутатів, "проти" -- 77, що може говорити про тодішню єдність командних устремлінь голови облради Миколи Гориня та представника президента Степана Давимуки).

Вдруге у 1992 році очоливши виконавчу владу на Львівщині, Давимука дещо змінив стиль роботи, він став більш важкуватим на підйом, траплялися казуси, зумовлені відсутністю на роботі першої особи (був випадок, коли керівництво області забуло про заплановану зустріч із послом Індії, який чемно просидів у приймальні представника президента; відтак його з поспіхом приймав перший заступник голови ОДА Юрій Зима). До Давимуки годі було прорватися навіть низці голів райдержадміністрацій, які домовлялися про такі зустрічі через голову обласної ради Миколу Гориня або ж першого заступника голови ОДА, яким у 1992 році став Валерій Калинюк. За жорсткі управлінські підходи Калинюка багато хто оцінював критично, однак перший заступник виявився також непідкупною, чесною людиною, яку годі було обійти в тодішній ієрархічній структурі реґіональної влади. Наявність моторного першого заступника дещо компенсувала інертність роботи Давимуки як представника президента.

Проте можемо сказати, що інститут представника президента зміцнив репутацію виконавчої влади в області в очах силових структур. Давимука погоджував призначення начальників УСБУ та УМВСУ у Львівській області, заступників командувача Прикарпатського військового округу. Ба більше, деякі кандидати на міністерські портфелі вважали за потрібне приїжджати до Львова і заручатися підтримкою представника президента.

Свого часу Степан Давимука висував гіпотезу, що кожна львівська команда, яка приходила після 1994 року, виявлялася гіршою від команди облвиконкому чорноволівського гарту. Цю гіпотезу, звісно, спростовуватимуть чільні представники команд, що прийшли на зміну Давимуці -- від Гориня і до Сендеги. Загалом для доведення цієї гіпотези забракне не те що газетної публікації, але й окремого наукового дослідження. Ця гіпотеза хибуватиме хоча б з причини різних функціональних навантажень, які отримувала облдержадміністрація (облвиконком) упродовж періоду незалежності, різної політичної ваги реґіону в загальнонаціональному політичному процесі. З Давимукою можна було б погодитися у тому, що саме представники команди 1990 року заклали початки системних суспільних та економічних змін в області та Україні загалом. У цьому історична місія "першого демократичного облвиконкому". Крім цього, Львівщина у 1990-1992 рр. зробила потужні спроби відіграти провідну роль загальнонаціонального двигуна через політичний компонент. Подальші спроби наступних команд губернаторів підняти роль і вагу Львівщини отримували гострий спротив у Києві. З цієї точки зору, справді, наступні команди виявлялися гіршими від оригіналу 1990-1994 років.

Однак у падінні статусу Львівщини у 90-х роках був і закономірний історичний процес. Бо що таке п'ємонт, запитував себе тодішній перший заступник голови облдержадміністрації Юрій Зима. "П'ємонт -- це -- на його думку, -- не буденне явище і не стала річ. Це імпульс, і для нього приходить певний час. П'ємонт -- це процес". Політичний процес, як відомо, переживає три стадії -- розвитку, функціонування і занепаду. З точки зору претензій Львівщини на статус п'ємонту ми могли б поділити реґіональний історичний процес періоду незалежності на три етапи: розвитку (команда Чорновола -- Давимуки 1990-1992 рр.), функціонування (команди Давимуки -- Гориня 1990-1995 рр.) та занепаду п'ємонту, фаза, яка активно розпочалася з середини 90-х років і припадає на період Миколи Гориня та аграрних команд Гладія -- Сенчука.

Єдине, з чим не можемо погодитися у підході Давимуки, то це з тим, що перша хвиля демократичної влади на Львівщині (чи етап функціонування п'ємонту) завершилася з відходом Степана Антоновича з посади представника президента у 1994 році. На нашу думку, інерційність хвилі чорноволівських демократичних процесів у системі влади кінцево зникла з відставкою Миколи Гориня у 1997 році. З відходом Давимуки у 1994 році (у листопаді 1994-го року він очолив Львівське реґіональне відділення Фонду державного майна) представники його команди продовжували працювати в структурі ОДА, а потім вони безболісно трансформувалися в команду Миколи Гориня (Юрій Зима, Валерій Калинюк, Зиновій Котик тощо). Винятком стали лише дедалі проблематичніші відносини між Горинем та Давимукою.

Можемо проте зауважити, що Чорновіл, Давимука та Горинь як перші керівники на Львівщині так і не стали "дітьми номенклатурної системи". Кожен з них у свій спосіб доходив до межі, за якою ставала очевидною несумісність морально-етичних цінностей, що були закладені на Львівщині у 1990-1991 рр., із цінностями замаскованої ментально радянської номенклатури, яку почала репрезентувати та насаджувати реґіонам команда Леоніда Кучми.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Консорціуму не буде 
  ·  Наша мета - 2006 
Погляд
  ·  Владу не цікавлять міста 
  ·  Міліції не подобаються "оранжеві" 
  ·  Хвости епохи, сліди епохи 
Поступ у Львові
  ·  Мандрівка завдовжки в століття 
  ·  Микола Філаретович КОЛЕССА: Ангел у моїх очах 
  ·  Старі махінації міськради 
  ·  Приречений аукціон 
  ·  Профспілки проти Трудового кодексу 
  ·  Мінери-жартівники 
  ·  Зустріч ділових кіл Львова 
  ·  З ЛТБ судяться 
  ·  Під діамантовою батутою столітнього Маестро 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Юля не піде в президенти 
  ·  Аграрний бунт 
  ·  Україну проекзаменують вибори 
  ·  Нова загроза для України 
  ·  Вандалів шукають 
  ·  Чверть українців хоче в ЄС 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Міллер потрапив у авіакатастрофу 
Арт-Поступ
  ·  Мандрівка у світ Жана Жене 
  ·  Кіноманіяк 
  ·  Прочинене світло навскісно 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  Мікроскоп пана Юрка 
Львівщина в особах і вчинках
  ·  Давимука -- представник президента 
Поступ життєзнавства
  ·  Нічого не говори й нікому не вір 
  ·  Закоханість друзів 
  ·  Той, хто любить, завдає болю 
Спорт-Поступ
  ·  Василь ЛУЦЬКИЙ: Позитивно, коли грають українці 
  ·  Історична перемога українок 
  ·  До Бремена за перемогою 
  ·  "Динамо" обіграло італійців 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Вино до бесіди 
  ·  КАЛЕНДАР