BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Аналітика у Поступі.    Арт-Поступ.    Духовний Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
5 грудня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Аналітика у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Україна -- не Грузія
Ілько ЛЕМКО
 
Україна - не
Останнім часом українцям настирливо нав'язують думку про те, що Грузія неодмінно розпадеться, що в Грузії обов'язково буде громадянська війна і кровопролиття. На відміну від українських, жодні ЗМІ у світі не нагнітають такої істерії стосовно грузинських подій. Складається враження, що наша влада і підконтрольні їй ЗМІ вдень і вночі марять лише про те, аби Грузія як держава і справді зазнала усіх можливих нещасть. А єдина, заможна і процвітаюча Грузія, в якій перемогла демократія, була би найгіршим варіантом для теперішньої української влади.


У сусіда хата біла

Для Америки і Європи слабка і роз'єднана Грузія на південно-східному фланзі НАТО однозначно є небажаною. До того ж, основна кавказька частина нафтогону Баку -- Джейхан пролягає через територію Грузії і гроші, а саме чотири мільярди доларів, вкладені західними компаніями у будівництво цього нафтогону, повинні працювати й у найближчі декілька років принести десятки мільярдів прибутку. Будь-який політичний неспокій у цій країні загрожуватиме економікам Заходу.

Також і для Росії, зважаючи на чеченську війну, нестабільність і смута в Грузії може створити потужний плацдарм для опору Ічкерії далеко за межами Панкіської ущелини. Принцип "поділяй і володарюй" стосовно Грузії на сучасному етапі для Росії видається досить складним, затратним і малоефективним. Навіть якщо керівники трьох грузинських автономій, які вели переговори у Москві, і просили протекторату в "білого царя", Росія навряд чи погодиться ефективно сприяти ескалації процесу територіального розпаду Грузії.

Та здається, нікому в світі, крім кучмівської України, не потрібна слабка і роз'єднана Грузія як наочний приклад того, до чого можуть призвести рішучі "неконституційні" дії правої опозиції проти постсовєтської кланово-олігархічної партноменклатурної влади. От де справді у нашої влади виявляються найгірші риси української ментальності, коли хочеш, щоб у сусіда здохла корова. Наскільки з приходом нових демократів до влади у Грузії можливе посилення одвічного грузинського сепаратизму і яким чином такий розвиток подій може негативно відбитися на історичній долі України?

Грузинська клаптикова ковдра

Сепаратизм у гірській країні -- явище цілком логічне, тому що історично гірський рельєф сприяє економічній, лінгвістичній та культурній відособленості окремих реґіонів, що тягне за собою прагнення відокремленості політичної. З середини XV і до початку XIX століття на території Грузії існувало до десятка незалежних феодальних князівств. Зараз, крім абхазів і осетинів, мають досить відчутні етнографічні відмінності аджарці, гурійці, імеретинці, картлійці, кахетинці, хевсури, мегрели, свани, месхи, джавахи. Відомий російський шовініст, директор Інституту країн СНД і "доброзичливець" Грузії Константін Затулін говорить: "Грузія -- це такий елемент таблиці Менделєєва, який постійно перебуває у стадії напіврозпаду, взагалі Грузія -- це клаптикова ковдра і як держава вона ще не відбулася".

Сепаратистські тенденції у сучасній Грузії є доволі потужними. Ще у 1990-1991 рр. Південна Осетія (її населення становить сто тисяч) фактично першою вийшла зі складу Грузії і потрапила до чорного списку невизнаних ООН державних утворень на зразок Придністров'я чи потім Абхазії. Осетини -- народ, який досить сильно антропологічно і лінгвістично відрізняється від грузинів: вони -- родичі іранців, бо їх мова належать до іранської групи мов і вони здебільшого є мусульманами-сунітами. Проситися до складу Росії їм немає сенсу, бо тоді територія Південної Осетії автоматично може стати плацдармом для терористичних актів, як ним зараз є Північна Осетія: усі теракти на Кавказі з найбільшою кількістю жертв чомусь відбуваються власне у Владикавказі чи Моздоку. Отже Південна Осетія і надалі залишається у підвішеному політичному стані невизнаної країни, що поки що нікуди не приєдналася.

Абхазія, де проживає більш ніж півмільйонне населення, -- найбільший головний біль Грузії. Кучма приписує Шеварднадзе мудрість у намаганні зберегти єдину Грузію, але власне за його володарювання, одразу після того, як було скинуто Звіада Гамсахурдію 1992 року, Абхазія різко заявила про своє небажання входити до складу грузинської держави. Внаслідок війни, яка тривала до 1994 року і в якій до речі на боці Шеварднадзе воювали наші унсовці, Абхазія фактично перемогла, вийшла зі складу Грузії і тепер, як і Південна Осетія, задовольняється статусом невизнаної держави.

У совєтські часи туристи з Росії чи України, які побували в Сухумі і Батумі навряд чи змогли збагнути, в чому різниця між абхазами, аджарцями і власне грузинами: всі жінки -- стрункі і чорняві, всі чоловіки -- джигіти з вусами і де тільки не зберуться, відразу без підготовки співають на шість голосів. Але абхази і грузини далеко не близькі нації. В них різні мови і різні звичаї. Абхазька мова належить до абхазо-адигейської групи і практично дуже мало має спільного з грузинською мовою. Фонетичні особливості абхазької мови дозволяють цьому народові дуже легко відтворювати інші мови і, на відміну від москвичів-грузинів, у мові яких навіть у третьому поколінні чути грузинський акцент, абхази практично зразу можуть говорити російською без будь-якого акценту.

Важко, звичайно, як і всюди у світі, об'єктивно оцінити, наскільки абхази є окремим народом, а наскільки складовою грузинського народу. Абхазькі історики аргументовано доводять, що вони цілком окремий народ, який протягом своєї історії створив незалежну державу, грузинські ж історики намагаються обґрунтувати прадавню приналежність абхазів до грузинського народу.

Вважають, що аджарці (населення Аджарії -- 380 тисяч) є етнічними грузинами, здебільшого християнами, але вони мають свої етнографічні особливості. Скоріше аджарці мають такий стосунок до грузинів, як чорногорці до сербів, тобто тут постійно жевріє вогонь сепаратизму. Можливо, лідер Аджарії Аслан Абашидзе, проводячи сепаратні переговори у Москві, просився до Росії, але їй навряд чи буде вигідно мати анклав далеко за межами своєї території; Туреччина своєю чергою рішуче заявила, що жодним чином не втручатиметься у цю проблему, тому для Аджарії можлива подальша доля, подібна до долі Південної Осетії чи Абхазії -- бути "недодержавою".

Незважаючи на процес глобалізації, світова геополітична тенденція все-таки тяжіє до подрібнення держав, тому не важко спрогнозувати, що за півстоліття, а можливо, й раніше, за мегаімперіями почнуть розпадатися і мініімперії (якою була Югославія), і мікроімперії (якою є зараз Грузія). Хоча час покаже.

Сплячка гарантує стабільність

Чи справді обґрунтованими є побоювання теперішньої української влади щодо повторення в Україні грузинського варіанту оксамитової революції з розпадом держави? Щодо першого, то відразу ж виникає вже заїжджена думка про те, що вони -- джигіти, гаряча кров, а ми -- розсудливі слов'яни ("моя хата з краю"). Але пасивність і байдужість до долі держави і до своєї власної долі навряд чи можна повністю спихнути на слов'янство.

Слов'яни серби, ще й до того православні, 1997 року протягом майже півроку щодня (!) влаштовували стотисячні демонстрації в Белґраді, коли тодішня влада Мілошевича сфальсифікувала перемогу Зорана Джинджича на виборах мера сербської столиці. Ще потужніші демонстрації Белґрад побачив у жовтні 2000 року, коли серби таки скинули владу Мілошевича. Для держави з десятимільйонним населенням -- це феноменальний показник громадянської активності. Для чотирьохмільйонної Грузії 80 тисяч протестантів на вулицях Тбілісі -- ще красномовніший доказ наявності громадянського суспільства у цій країні. Якою ж повинна бути критична маса учасників вуличних акцій у 47-мільйонній Україні?

Останнім часом у Львові заметушилися соціологічні емісари з Києва, опитуючи галичан, яка ймовірність за певної політичної ситуації акцій громадянської непокори в Україні. До того ж в анкетах запропонована інтерв'юерами градація можливої активності таких акцій коливається від мирних демонстрацій до збройного повстання. Недарма влада зацікавилась можливістю навіть збройного повстання, мабуть, готує до президентських виборів якусь гидоту. За результатами проведених до цього часу в Україні соцопитувань, лише від 4 до 6 відсотків активного населення держави готове взяти участь у акціях громадянської непокори. У співвідношенні до населення України це ніби немалий показник, але, зважаючи на розпорошеність активного елементу і важкість акумулювати його у потрібному місці в потрібний час, реальна ймовірність проведення таких акцій видається дуже проблематичною.

І ще одне "але": як і в Сербії, так і в Грузії чи будь-де у цивілізованому світі протестна вулиця репрезентує громадянське суспільство в цілому, в нас, на жаль, -- здебільшого його марґінальний прошарок. Для того, щоб вивести на вулиці критичну масу власне народу, а лише такий варіант гарантуватиме успіх "оксамитовій революції", в Україні потрібне щось неймовірно надзвичайне. Масне болото байдужості, боягузтва і впевненості, що хтось інший за тебе "це" зробить, теоретично унеможливлює реальний вплив громадської думки і громадських протестів на дії сучасної влади.

Згадується Шевченків "один козак з мільйона свинопасів": знайшовся в сучасній Україні такий козак, і той виявився джигітом Ґонґадзе... Отже, на жаль, сьогодні в Україні немає ні такої опозиції, як в Грузії, ні таких опозиційних лідерів, тому що важко порівнювати за цілеспрямованістю, енергійністю, мудрістю, прозахідною спрямованістю і європейською освіченістю Ющенка з Саакашвілі, Тимошенко з Бурджанадзе і Мороза зі Жванією, а найголовніше за вмінням різних опозиційних сил монолітно згуртовуватись у критичний і вирішальний історичний момент. І останнє. У нас поки що немає такого національно свідомого і згуртованого народу. Тому цитата Сергія Медведчука, яку він приписує Ющенкові, "народний гнів вас змете" поки що залишається метафорою. Можна бути цілким упевненим, що грузини не виходили на площі Тбілісі за 20-30 гривень. Український народ перебуває у стані глибокої політичної сплячки і, очевидно, у найближчому майбутньому не вдасться здійснити завіт Великого Кобзаря щодо України, щоб "добре вигострить сокиру та заходиться вже будить, а то проспить собі небога до Суду Божого Страшного"...

Тримаймося купи

А щодо сепаратизму, то в нас, тут уже на щастя, немає таких гострих проблем, як у Грузії, котрі могли би призвести до розпаду держави. Хоча сепаратизм -- така штука, яка може жевріти десь під спудом і в певній історичній ситуації вилізти боком. Теоретично найбільш небезпечний для цілісності української державності Крим. Звичайно, це позитивно, що кримські татари після проголошення незалежності України традиційно підтримують проукраїнські сили, а не антиукраїнську владу. Але дуже скоро може почати діяти такий потужний чинник, як демографія.

Зараз у Криму в татарських родинах народжується в середньому четверо-п'ятеро дітей, а в російських і українських -- 1,4 дитини. Це означає, що за сорок -- п'ятдесят років (а це не так довго, як нам здається) із сьогоднішніх майже трьохсот тисяч кримських татар їх стане декілька мільйонів і частка цього народу в Криму досягне вісімдесяти відсотків. Коментарі зайві, варто лише згадати Косово, де ще перед Другою світовою війною албанців було менше третини, а зараз стало майже дев'яносто відсотків. Тому за півстоліття кримські тенденції до "матушки России" можуть змінитися на загравання з "матінкою Туреччиною" або взагалі на прагнення цілковитої політичної незалежності. Про те, як вирішити цю величезну проблему майбутнього, політикам треба думати вже сьогодні.

Що ж до Донбасу, Закарпаття і навіть Галичини, то політичні тенденції у цих реґіонах на сучасному етапі не "тягнуть" не те що на сепаратизм, а й на федералізм. Навіть у Галичині, теоретично найбільш сепаратистсько налаштованому реґіоні України після Криму, на запитання "чи виступите ви за державне відокремлення від України у випадку, якщо Київ піде на державний союз із Росією" (а це вже повний "гаплик") "так" відповіло близько третини респондентів. Отже, для серйозних побоювань щодо сепаратизму в Україні (за винятком татарського сепаратизму в Криму в майбутньому) наразі немає підстав. Однак історія може підкинути якісь несподівані вибрики, тому нашим державникам і соборникам треба завжди бути напоготові, розробляючи справжню концепцію єдиної, сильної, унітарної України.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Червоний день календаря 
  ·  Чубайс окупує Україну 
  ·  Крок до третього терміну 
Погляд
  ·  Грузія і Білорусь: два сценарії для української опозиції 
  ·  Відшкодування за втрачене майно 
Поступ у Львові
  ·  Тарас ЧОРНОВІЛ: Головне -- визнати борги 
  ·  На томограф ще почекаємо 
  ·  Пошук винних 
  ·  Холод -- за чистоту ефіру 
  ·  Керувати містом має громада 
  ·  Усе вирішить суд 
  ·  Аукціон під загрозою зриву 
  ·  Від ОДА вимагають грошей 
  ·  "Сенсус" переїде 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Парламент призначатиме послів? 
  ·  Нова урядова угода 
  ·  Кого покриває Базилюк 
  ·  "Наша Україна" проти уряду 
  ·  Перебудова в МЗС 
  ·  Як святкувати Новий рік 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Парламент проти президента 
  ·  Іспанських розвідників видав "кріт" 
  ·  В Естонії страйкують вчителі 
  ·  Жорстокі допити 
  ·  Газівник задушив 30 жінок 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Податки по-новому 
  ·  Оціни бюджет 
  ·  Що в упаковці? 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Аналітика у Поступі
  ·  Україна -- не Грузія 
Арт-Поступ
  ·  І скрипки, й труби, і оркестр... 
  ·  ТЕАТР 
  ·  Марія Шунь з відстані восьми років 
Духовний Поступ
  ·  День святого Климентія Папи 
  ·  Господній Закон досконалий 
Спорт-Поступ
  ·  В очікуванні поєдинку 
  ·  Заслужена подяка від "ЄВКО" 
  ·  Стрибунець 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Поласуйте олігархом 
  ·  КАЛЕНДАР