BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Інтерв''ю у Поступі.    Арт-Поступ.    Поступ літератури.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
3 грудня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:32 21-07-2017 -   Дорогу від вул. Зеленої до вул. Пасічної відремонтують  
  14:57 21-07-2017 -   Дорогу від вул. Зеленої до вул. Пасічної відремонтують  
  14:53 21-07-2017 -   У Львові за розкрадання 8 млн гривень бюджетних коштів арештували директора підприємства  
  14:50 21-07-2017 -   Знайдені ручні гранати мешканець Жидачівщини передав у шкільний музей  
  14:46 21-07-2017 -   Вулицю Замарстинівську відремонтують на ділянці від вул. Гайдамацької до вул. Липинського  
Україна
  14:44 21-07-2017 -   Полторак заявив про небезпеку російсько-білоруських навчань  
  14:39 21-07-2017 -   Суд закрив кримінальну справу проти Ляшка  
  14:38 21-07-2017 -   В Україні надзвичайна пожежна небезпека  
  14:35 21-07-2017 -   На нардепа Розенблата одягли електронний браслет  
  14:27 21-07-2017 -   ГПУ: На заводі Мотор Січ розікрали 350 млн грн  
Світ
  14:41 21-07-2017 -   Маск отримав дозвіл на тунель між Нью-Йорком і Вашингтоном  
  14:37 21-07-2017 -   У Техасі дозволили пороти учнів палицею  
  13:3 21-07-2017 -   Зірку американського футболу помилували після 9 років в'язниці  
  11:33 21-07-2017 -   У Греції від землетрусу постраждали понад 120 людей  
  10:14 21-07-2017 -   У Монако на аукціоні за мільйон євро продали годинник Путіна  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  НА СЦЕНАХ

___________________________________________________________________________

Театральні прем'єри листопада
Світлана ВЕСЕЛКА
 
Заньківчанське ретро

У відгуку на виставу "Квартет" в одній газеті авторка, засвідчивши свою увагу до нової роботи заньківчан, саме це слово "Заньківчани" чомусь оздобила... лапками. Тим самим було піддано сумніву побутування цього слова у театральному вжитку, ба навіть висловлено зневагу до самого цього поняття, котре віддавна стало терміном, який означав приналежність митців до цього славного театрального колективу (згадаймо хоча б книгу "Заньківчани", вид. "Мистецтво", Київ, 1972 р.; не кажучи про тисячі згадок і офіційних звернень). Утім, це принагідно, бо мова таки справді не стільки про прем'єру, як про заньківчан у цій виставі. Називається вона "Квартет" (драматург Роланд Харвуд, переклад з англійської Галини Канарської, режисер Володимир Борисяк).

Обидва склади виконавців: Любов Каганова і Алла Корнієнко (Джин Хортон), Катерина Хом'як і (треба визнати, меншою мірою) Оксана Самолюк (Сесіль Робсон), Олександр Гринько і Святослав Максимчук (Реджинальд Пейджет), Борис Мірус і Юрій Брилинський (Вільфред Бонд) -- це та надійна основа заньківчанської трупи, раритетна, незрадлива, яка є не тільки запорукою етичної стабільності колективу, але й ключиком до розв'язання деяких театрознавчих "загадок" і "секретів" (тут лапки правомірні!).

Не напружуючи особливо пам'яті, можна згадати, скільки дошкульних закидів, скільки безвідповідальних вправ кавеенівського кшталту зустрічаємо на шпальтах "Поступу" на адресу заньківчан! Мовляв, естетика багатьох вистав застаріла, як і манера гри акторів (за деякими винятками). Тон подібних виступів войовничий, руйнівний, хоча руйнація зовсім не означає нової якості мистецтва. Слово-поняття "традиційність" вживається як сума усталених формальних прийомів, а не як сума окремих морально-психологічних ознак. Тоді як останнє і є тим фундаментом, на якому і прийнятні, і бажані(!) всілякі новітні трансформації, експерименти. (До речі, заньківчани зовсім не цураються відкриттів і здобутків сучасного театру, але мова зараз не про це.)

У п'єсі "Квартет" наголошується на віку персонажів, оперних співаків, яких доля звела в пансіоні для -- по-нашому -- ветеранів сцени. Тільки не варто вираховувати, скільки кому років! Вони гідно, з особливим шармом репрезентують достоїнство акторської професії як такої на підґрунті заньківчанської честі, гордості, відчуття своєї потрібності глядачеві! І, додамо, любові глядачів, незалежно від їх естетичних орієнтацій. Об'єднує зазвичай непримиренних "традиціоналістів" і "модерністів" незрадливе відчуття істинності служіння мистецтву як персонажів "Квартету", так і виконавців цих ролей. Служіння -- високе слово, воно не вживається всує. Воно приходить на пам'ять, коли вимовляти (і писати) узвичаєне соромно.

Актори-персонажі "Квартету" готуються до концерту на традиційне відзначення дня народження Джузепе Верді. І тих, хто давно знає і шанує Театр ім. Заньковецької, не полишає враження, що разом з ними, за ними -- їхні славні попередники-заньківчани. Це не містика. Це закладено в акторських генах заньківчан. Чи означає така осанна, що художня якість вистави, зокрема акторського виконання, бездоганна? Аж ніяк! Але "окремі недоліки" поглинаються якоюсь особливою спорідненістю персонажів.

Шляхетність і делікатність Олександра Гринька, творча енергетика Любові Каганової, прозорість страдницької жіночої біографії, краса і виразність Алли Корнієнко, абсолютна сценічна органіка і не амортизована безпосередність Катерини Хом'як, чоловічий шарм і святкове життєлюбство Бориса Міруса, житейська надійність і оптимізм без рожевого кольору Юрія Брилинського, витонченість поводження Святослава Максимчука... На жаль, залишає багато запитань призначення на роль Сісі Оксани Самоляк, і зовсім незрозуміла щодо цього позиція режисера Володимира Борисяка.

Щодо режисури, то вона у виставі аж надто скромна, горизонтальна, на рівні тексту. Суто розривкова, дивертисментна функція балетних антре наймолодших заньківчан -- Мар'яни Кучми, Мирослави Солук, Юрія Хвостенка, Богдана Ревкевича, Андрія Сніцарчука, Юрія Московця. Хто вони, ці стилізовані під персонажів комедії delle arte істоти? Люди Театру? Чи, як хочуть називатися молоді актори, персонажі "Квартету" в молодості? А може, не те, й не друге через цілковиту функціональну невизначеність. Утім, рухаються діти (так їх традиційно називають заньківчани) дуже добре і відволікають глядачів від сумних і дратівливих думок. Мирон Кипріян створив для акторів ностальгійне середовище -- і пам'ять, і її невідступність, і приглушені, але не зниклі барви життя. Та справжнім, без альтернативи, героєм вистави є геніальна музика Верді, дуже вдало вмонтована в перебіг подій завідувачем музичної частини Богданом Мочурадом.

Вистава добре сприймається глядачами. Напевно, не всіма. Але ЗАНЬКІВЧАНСЬКА СУТНІСТЬ є і пребуде!

Андерсен -- це назавжди

"Боротьба добра зі злом" -- це рефрен-мораль більшості відгуків на вистави для дітей та ще й у театрі, мистецтво якого адресоване юним глядачам. Надто казок. Зло переможене, прикуте до ганебного стовпа, розвінчане й обсміяне. Так має бути. Так воно здебільшого і є. А яке воно, зло? Його уособлюють всілякі несимпатичні персонажі? Відьми, злі чаклуни, різні чудовиська, останнім часом чудернацькі прибульці з інших планет, супермогутні, суперозброєні... Та найстрашніше зло те, яке поруч з нами, довкола нас, у нас самих. Це байдужість, жорстокість, егоїзм, атрофія співчуття до страждання ближнього твого...

Сьогодні, коли виховання дитини засадничо прагматичне, коли комп'ютер поглинає животоки дитячої душі. А замороченим нашим хаотичним соціумом батькам "не до того". Це зло страшніше за всі відьомські капості. Це, зокрема, добре розумів той ім'ярек тато, який сказав просто і напрочуд мудро: "У театрі батьки рятують душі своїх дітей". Ніби провіщав постановку в Першому українському театрі для дітей та юнацтва однієї з найпоетичніших казок Ганса Крістіана Андерсена "Русалонька".

Пам'ятник цій казковій істоті у протоці Зунд перед Копенгагеном -- гордість і туристична приманка Данії. У ній все, що найбільш шановане в тій країні (а хіба деінде інакше?!): самовідданість, вірність, мужність, яка дорівнює ніжності і ніжність самої мужності, осяйна душевна краса.

Ці якості мають бути розчинені у самому повітрі театру. Це його світле високе небо у темній глядацькій залі, це те, що дитина не буде "обговорювати" з ровесниками чи старшими, але що вкоріниться і, дасть бог, приживеться й даватиме плоди не колись там, а невдовзі й для ока непомітно.

Отже, репертуарний вибір молодого режисера Юрія Мисака, "свіжого" випускника Київської академії театрального мистецтва ім. Карпенка-Карого, можна привітати. Ну, а втілення п'єси Ніни Гернет? Матеріал вдячний для постановки. У п'єсі збережено дух чудової казки, а домислювання сюжетних ходів і персонажів збагачує дію, наснажує режисерську й акторську фантазію. Щодо фантазії художника-сценографа, то вона була в стані "бойової готовності" ще до початку роботи над виставою. Дарія Зав'ялова віддавна кохається в творчості Андерсена, і це відчутно у її роботі. Найперше по виставі хочеться відзначити її візуальний ряд. Море спокійне і бурхливе, то суголосне настроям персонажів, прихильне до них, то чуже, -- це торжество синього кольору, який так вдячно й гарно приймає світло (на жаль, світлова апаратура театру має, скажімо так, надто скромні можливості, які не відповідають вимогам сучасної сцени).

У цій загадковій синяві -- постаті в дивовижних костюмах: це і прекрасна -- воістину прекрасна! -- морська цариця Поліпомедуза (Олена Баша), й інтригани-придворні Морський Пес (Борис Тріус) та Морський Чорт (Олександр Дейцев), і чесний невдаха Омар (Валерій Коломієць), і незгасна (у воді!) іскринка доброти -- Морський Коник (Людмила Колосович; її акторська робота найкраща у виставі).

Русалонька не хоче бути причиною людських страждань, вона чинить відчайдушний опір злим силам, які намовляють її на жорстокі вчинки. Їй хочеться бути серед людей, бути їм потрібною.

У п'єсі протистоять два світи. Холодний морок морського дна і світлий, зігрітий сонцем світ людей. У виставі цього контрасту немає, вся увага -- мешканцям морських глибин, хоча сценам з ними відчутно бракує пластичного вирішення. Це прорахунок режисера, але є й об'єктивні причини. Гадаю, трупа театру не має достатньої кількості акторів для повноцінного відтворення всіх постановочних можливостей п'єси. І не тільки кількість на заваді. Не таємниця, що комплектування трупи -- болюча проблема театру, яка існує вже не перший рік. "Базові" актори, віддані дитячому театру, у виставах-казках чуються і в "Русалоньці" впевнено. Вони не зіпсують сцени якоюсь недолугістю, невправністю. Але... дається взнаки зворотній бік майстерності: звичка. До певних казкових ситуацій, типологічної подібності персонажів, до себе в тих ролях і ситуаціях. Напевно, молодий режисер не спромігся зацікавити їх якимось гострим поворотом ролі, не спонукав до пошуку свіжих, незвичних барв у їхній акторській палітрі...

Та що засмутило найбільше -- це очевидна неповноцінність виконання ролей Принца (Олександр Чешеров) і особливо Русалоньки (Богдана Бончук). Молода актриса здібна, але в неї відсутня (і не тільки в цій виставі) та одвічна тюгівська безумовність, що дає суверенне акторське право грати Попелюшку, Герду в "Сніговій Королеві" та інших казкових героїнь, душевна сутність яких відлунює нерідко крізь роки й печалі. Не хотілося б, щоби Богдана сприймала цю оцінку як вирок своїй акторській долі. Театр дає акторові безліч можливостей. У виставі діє ще одна молода дівчина -- симпатична рибалка Улла (Лариса Діденко). Її життєвий вибір визначений і чесний. Юрій Мисак прийшов до Першого українського театру для дітей тоді, коли організаційно-адміністративна лихоманка (якій так багато уваги вділяли ЗМІ) вщухла, але залишається дуже багато нагальних творчих проблем, перша з яких -- трупа, поповнення її молодими акторами. Роботи -- непочатий край. Побажаємо йому впертості, послідовності й мужності.









» 
АРТ-ГАЛЕРЕЯ
Юрко БОЙКО, директор галереї "Ґердан"
 
Експонат
У неділю, 30-го листопада, в Палаці мистецтв відбулось урочисте закриття і підведення підсумків цьогорічної виставки Львівський Осінній салон "Високий замок-2003". Процедура складалася з двох частин. Перша -- оголошення переможців і дипломантів; друга -- "торжественне". Сам принцип відзначення різнився від попередніх. Раніше визначали володаря Гран-прі, переможців у різних номінаціях (малярство, графіка, декоративно-прикладне мистецтво) і дипломантів. Цього року було просто 3 переможці і 15 дипломантів. Відверто кажучи, перша частина вдалася не супер -- більшости нагороджених і відзначених не було серед присутніх. Натомість друга частина, під назвою "фуршет", вдалася на славу. За словами одного з учасників, "горівки було стільки, шо навіть лишилось на столах (!)". Уявляєте? Що стосується переможців, то можу тільки щиро привітати володарів 1-ї, 2-ї і 3-ї премій Ігора Ковалевича, Лесю Рось і Тамару Березу відповідно. Цікаво, що всі переможці -- художники-керамісти. Щодо "дипломантів", то підбір досить дивний, хоча їх вибір -- прерогатива журі.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ліберійська місія України 
  ·  Майже мільярд на вітер 
Погляд
  ·  Міліція міжвладного періоду 
  ·  Вар'яти 
  ·  Тимчасові полегшення при в'їзді до Америки 
  ·  Студентам курити заборонено 
Поступ у Львові
  ·  Аполітичний напад 
  ·  Хворіти за кордоном небажано 
  ·  Львову подарували онкоцентр 
  ·  Винники не нудьгують 
  ·  Обвинувачувана -- міліція 
  ·  Польська вода у наші крани 
  ·  Реформа провалилася 
  ·  Волонтери -- знедоленим 
  ·  Свято неповносправних 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Опозиція як лебідь, рак та щука... 
  ·  Кучма шукає винних 
  ·  Прища скосили з кулемета 
  ·  Тузла окопалась для оборони 
  ·  Тимошенко доведе до банкрутства Піскуна 
  ·  Цей аморальний Янукович 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Нова ядерна зброя США 
  ·  Росія готується до недільних виборів 
  ·  Паксасу радять піти у відставку 
  ·  "Свобода" йде з Європи 
  ·  Проблеми інвалідів 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Віртуальна реальність бюджету 
  ·  Реклама "Львівського" перемогла 
  ·  Кабмін стурбований зростанням 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Сергій ШОЛОХ: Я готовий до смерті 
Арт-Поступ
  ·  АРТ-ГАЛЕРЕЯ 
  ·  Театральні прем'єри листопада 
Поступ літератури
  ·  Іван ЛУЧУК: Література повинна бути розбещеною 
  ·  Барокова поезія: контроверсія болю 
Спорт-Поступ
  ·  Японське "срібло" українців 
  ·  Лідери знову на висоті 
  ·  Свято наближається 
  ·  За медалі не поборолися 
  ·  "Козачка" -- Росія -- 6:0 
  ·  І знову допінг 
Пост-Faktum
  ·  Бунтар на троні 
  ·  КАЛЕНДАР