BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дайджест.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
 
2 грудня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:59 31-07-2017 -   Найближчими днями синоптики прогнозують спеку до 35° вдень  
  15:3 31-07-2017 -   У центрі Львова на площі Катедральній висадили клени  
  14:55 31-07-2017 -   На Львівщині водій збив 11-річну велосипедистку  
  14:53 31-07-2017 -   Львівській міській лікарні подарували УЗД-апарат вартістю 1,8 млн грн  
  12:57 31-07-2017 -   Доріжки навколо озера у Стрийському парку замостять бруківкою  
Україна
  17:1 31-07-2017 -   Держкіно виділить на зйомки "Захара Беркута" 30 мільйонів  
  16:56 31-07-2017 -   У серпні українці матимуть «додаткові» вихідні 31.07.2017 15:25  
  15:6 31-07-2017 -   У центрі Івано-Франківська обстріляли автомобіль, поранений чоловік  
  14:54 31-07-2017 -   На Сумщині затримано на хабарі лікаря районної лікарні  
  14:53 31-07-2017 -   Міністра фінансів України запідозрили в ухиленні від сплати податків, – ЗМІ  
Світ
  16:57 31-07-2017 -   Пізня вагітність сприяє продовженню тривалості життя, – вчені  
  14:49 31-07-2017 -   В атмосфері Титана вчені виявили фрагменти позаземного життя  
  12:49 31-07-2017 -   Актори Гри престолів прокоментували "ключову зустріч"  
  11:6 31-07-2017 -   У Туреччині перекинувся автобус з туристами  
  10:18 31-07-2017 -   В Естонії запустили перші безпілотні автобуси  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ї-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Сектантське божевілля
le Monde diplomatique. – 2000. – August
Дені ДЮКЛО
 
Поступ ґлобалізації призводить до травм, які не можна недооцінювати. Дехто дивується поширенню екзальтованих, а подекуди й самогубних груп, так наче подібний феномен цілком чужий для релігії грошей чи технонауки. “Новорелігійні секти” відображають прагнення до спільноти, яка не була б такою холодною, як пануюча система. Однак, придивившись уважніше, можна помітити, що секта подібна до великого суспільства поєднанням м’якого примусу із паличною пропаґандою. І як би не було складно принаймні згрубша розпізнати риси загального “добровільного кріпацтва”, схоже, не набагато легше навчитися відрізняти добровільне рішення “адепта” від психічного впливу ґуру.

Звичайно, орієнтований на дотримання прав людини громадянин відхиляє маніпуляторські, а то й кримінальні примусові спільноти, які конфіскують майно своїх членів, зманюють дітей, використовують фізичні покарання, виявляють душевну жорстокість. Але як бути у тому випадку, коли примус є результатом свідомого вибору, як-от у аскетичних монастирських громадах; коли приписуване демонічним ґуру “промивання мізків” виявляється фантазмами еліти, як це трапилося із 39 багатими каліфорнійцями з Гівенз Ґейт, котрі в березні 1997 року “скинули з себе тілесну оболонку”, чи членами ордену Храму сонця, до якого належали лікарі, банкіри й міністри?

Кого слід переслідувати за “підбурювання до самогубства”, якщо самогубства не припиняються, хоча ватажки вже давно зникли? Яке зло таврувати, коли окрема культова громада – це тільки мікроскопічна копія великої всесвітньої секти, яка вимагає від кожного готовности стати “порядним членом людства”? І навпаки, як сприймати те, що захоплена наївним мітом спілка безробітних, які заледве можуть прогодувати своїх дітей, отримує, принаймні у власних очах, можливість нормальної інтеґрації?

Намагання стримати сектантські рухи юридичними санкціями (чим не нове поле діяльности для позбавлених своїх ідеалів “лівих”?) – це жалюгідна спроба, доволі сумнівна, коли справа торкається важко виборених прав свободи об’єднань. А щодо психіатризації “сектантського божевілля”, то право робити висновки тут надано тим, хто (незважаючи на медичні титули й безсумнівну громадянську свідомість) є в цій боротьбі зацікавленою стороною. Ми ризикуємо – точнісінько як горезвісна совєтська психіатрія – нацькувати більшу секту (суспільство) на малі, оголошуючи кожен спротив ґлобалізації “втратою почуття реальности”, а отже й ненормальним. А як може шанування вільного ладу ґарантувати наявність усвідомлення реальности? Хіба ж універсальні ідеали – в тому числі й ідеали нації – не продемонстрували нам, якими ірраціональними примусами, якими безглуздими утопіями вони можуть бути наповнені?


Є чимало сект, які прагнуть не гальмувати розвиток, а навпаки прискорювати його. Хіба ж не є однією з чеснот сучасного світу виховання? Християнська Наука (Christian Science) уже на початку ХХ-го століття включила до своєї програми раціональне вивчення релігії. Саєнтологія претендує на володіння “знаннями про знання”, стверджуючи, що вона уже подолала розрив, який існує між браком знань про людину та розвитком науки про природу. Инші секти будують школи й лабораторії, фінансують дослідницькі програми й рекрутують своїх нових членів з-поміж студентів, запрошують найздібніших учених. До таких методів вдається, наприклад, “Найвища правда” Аум Синрікьо, яка проповідує апокаліптично забарвлений буддим, але насамперед має на меті підвищення продуктивности праці.



Культ справжньої науки


Хіба не відіграють ЗМІ центральної ролі в нашому бутті? Американські та бразильські телеєвангелісти це збагнули: вони продають себе краще, ніж ведучі найпопулярніших розмовних видовищ (ток-шов), і, на загальне обурення, вимагають таких же ж грубих грошей! Хіба не став монітор новим хатнім вівтарем віруючого суспільства споживання?

Хіба через Інтернет людина не пов’язана із багатьма тисячами инших людей? І ось уже немає ліку всіляким “кіберрелігіям”, “технокультам” і “технософіям”: понад 20 000 релігійних мережевих сторінок були зареєстровані в Інтернеті від 1997 року. Японський “Інститут дослідження механічного щастя”, синкретична секта, вимагає, щоби її адепти зв’язувались між собою через супутник, в той час як Аум Синрікьо виготовляє інструменти для передавання думок між ґуру та його учнями. Звісно, ця форма сектантської модерности теж може перелитися в насильство (як 1995 року, коли члени Аум Синрікьо скоїли злочин у токійському метро, отруївши пасажирів), але її концепція розрахована на далеку перспективу. На сьогодні Аум Синрікьо є власником десятків комп’ютерних крамниць для своїх закоханих у всесвітню мережу прихильників, яких, до речі, також немало у Европі та США. Так описаний Максом Вебером на прикладі протестантських громад минулих століть взаємозв’язок між сектантством і торгівлею нині знову видається актуальним.

Як утверджується технологічна військова перевага? Відтоді, як уже давно визнана сектою Армія Спасіння наказала своїм солдатам марширувати у військових строях, аби перемагати злидні на полі бою, багато хто звертався до цієї теми. Наприклад, дивна уґандійська церква Сил Швидкого Реаґування Святого Духа (Holy Spirit Mobile Forces, 1993-1996) виникла під час громадянської війни як потужна сучасна армія, з технічно першокласно обладнаною військовою ієрархією. А щодо почленованої на “міністерства” секти Аум, то вона мала в своєму розпорядженні “оборонний центр” із декількома десятками радників, які служили у японській армії. До речі, напад у метро не був наслідком апокаліптичного божевілля, а запланованою “психологічною операцією”. Її готували в підпіллі та тримали в таємниці, аби підтвердити пророцтво ґуру (великого поціновувача Гітлера як полководця) про майбутню “національну катастрофу”, аж поки причетність секти до злочину не викрило ЦРУ.

Численні, подекуди дуже молоді секти, на які нині можна натрапити насамперед у Східній, Центральній та Південній Африці, або бразильські окультні групи (які почасти спираються на африканські джерела, відомі завдяки дослідженням Рожера Бастида Кандомбле), є всього лиш пророслими зернами, посіяними колишніми палкими місіонерами. На світовому ринку ідеалів нашого суспільства споживання вони утворюють “вільний” відділ, котрий чинить опір запровадженню врегульованого робочого часу. Незважаючи на те, що чверть населення Ґватемали перебуває під впливом північноамериканських сект, серед віруючих непомітно жодної значної зміни, жодного “економічного підвищення продуктивности”, яке, на думку американських економістів, мало би автоматично супроводжувати пуританську етику.

П’ятидесятницьким рухам доводиться дорого платити саме за їхню схильність висловлюватись у множині, “говорити різними мовами”: небачене розмаїття ритуалів, танців і чудотворних інсценувань переходить тепер від колонізованих на колишніх колонізаторів, попри всі прокляття й анатеми. Так, наприклад, у США деякі південноамериканські культи, витоки яких згідно з припущеннями слід шукати в релігії ніґерійських йоруба, звинувачують у принесенні людських жертв і сексуальних злочинах, що дуже нагадує закиди, які лунали в Стародавньому Римі на адресу християн, чи в середньовічній Европі – євреїв.

А що стосується тих, хто намагається боротися з сектами суто юридичними засобами, то вони, властиво, мусять мати на увазі, що їхні противники тільки на те й чекають, аби завдати удару у відповідь тими ж методами. Згадаймо тільки про нападки саєнтологів на психіатрію, або спроби заснованої бразильцем Плініу Корреа де Олівейрою секти “Традиція – сім’я – власність” юридичним шляхом добитися запровадження цензури творів мистецтва.

Прихильники ідеї зупинки часу – меноніти (аміші) у Пенсильванії чи гуттерери у канадський Альберті живуть як швайцарські селяни в ХІХ-му столітті. Деякі монастирські громади різних релігій користуються зупинкою часу для досягнення споглядальности, або, як буддисти – для подолання циклічности життя й смерти. Щораз нові групи привласнюють собі цю перспективу, деякі з них живуть сільськими комунами. І хоча представники влади регулярно вставляють палки в колеса цим закритим громадам, які намагаються розвинути власні структури поза офіційною політикою в галузі сім’ї та виховання, у таких випадках рідко йдеться про самознищення.

Як і инші адвентистські церкви, славнозвісні свідки Єгови живуть в очікуванні події, яка принесе звільнення від земних страждань. Таке ставлення має давню традицію: в часи, коли велика культурна єдність Римської імперії видавалася багатьом неприйнятною, становлення християнства теж супроводжувалося сильною тугою за кінцем світу. Серед нинішніх европейських течій виділяється рух любавичів, прихильники якого сподіваються на повернення свого раббі як месії.

Проблема цих груп полягає ось у чому: що робити з призначеною раз і назавжди датою, адже її зміна вимагає трансформації спільного уявного. Що, наприклад, має статися зі свідками Єгови, коли помре остання людина, яка пережила Першу світову війну? Щоби увічнити себе як сталу громаду їм, напевно, доведеться переглянути свої есхатологічні прогнози, як це вже робилося раніше, коли день, на який заповідалося Страшний суд, приходив і нічого не ставалося.

Колективне самогубство теж є старим шляхом, хоча ЗМІ та мисливці за сектами вважають його сучасним феноменом, започаткованим масовим добровільним отруєнням членів “Народного храму” 1978 року в Ґаяні, в результаті чого загинули 918 членів цієї очолюваної пастором Джимом Джонсом бразильської громади американських євангелістів-дисидентів. В минулому самогубство було пов’язане з прагненням мучеництва, насамперед – серед ранніх християн, у деяких войовничих сектах ісламу чи в бразильських рухах мілленаристів ХІХ-го століття, прихильники яких добровільно здавалися крокуючій на них солдатні. Бажання залишити позаду світ – “долину сліз”, “пекло”, “важкий тягар”, чи як там його ще називають, – це аж ніяк не справа релігійних фантазій окремих осіб. Воно насамперед виражає тугу, яка здатна викликати настільки сильну колективну ейфорію, що для витверезіння тут може допомогти хіба погроза прокляття.

Під час різні, яка сталася навесні 2000 року в уґандійській секті Оновлення Десяти Заповідей виявилися характерні ознаки (військові збори, обітниці мовчання, пости, аскеза та тренування тіла в комбінації з інтенсивними молитвами) мучеництва, якого вимагають від своїх адептів при виконанні бойових завдань і ватажки инших сект, наприклад у Арміях Святого Духу Еліс Лаквена, Северино Люкоя чи Джозеф Коні. У таких пародіях на вишкіл військових штрафних батальйонів відбувається й “спасіння” колишніх солдатів, які під час міжплемінної війни самі ж і спричинили різню. Так, у Східній Африці бажання втекти від світу виражається радше в військово-релігійній ідіоматиці, аніж у ідіоматиці ґуру: люди гинуть у нескінченій, незрозумілій громадянській війні. Подібне значення в цьому контексті приписується також і СНІДові.

Самознищення рідко усвідомлюється як таке, воно, як правило, вважається подоланням смертности плоті, спіритуальною мандрівкою до нового народження в иншій подобі. А, властиво, хіба ж ми – навіть якщо це порівняння з обуренням відкидають – такі далекі від войовничих закликів до “права на смерть” і “обов’язку евтаназії”, які з огляду на старіння населення стають дедалі голоснішими в найбагатших країнах цього світу?

Після кожного масового самогубства завжди відбувається одне й те саме: ЗМІ припускають, що ґуру втік, замордувавши натовп своїх прихильників. Цей тон майже не змінюється, коли виявляється, що труп ґуру – скільки б він не заслуговував на ненависть – знайдено серед перших жертв. Тоді для пояснення наводяться всі можливі таємничі залаштункові чинники та причини: мафія, секретні служби, чвари серед еліти, фінансові труднощі тощо. Коли ж урешті секта, як от храмовики сонця, здійснює своє третє самогубство, ЗМІ відмовчуються, замість того, щоби нарешті відкрито визнати, що це – саморуйнування, на основі спільної віри. Так само незбагненним для медій залишається і розпач амазонських і мексиканських племен, які, не бажаючи міняти свій спосіб життя, вішаються або труяться цілими родинами.

Чим більше ми примушуємо людей модернізуватися, підключатися до “мережі”, відповідати ідеалові людства, керованого універсальним законом ринку та його технологічним субстратом, не усвідомлюючи нестерпного примусового характеру цього чистого адміністрування, тим більше ран ми завдаємо. На ці рани накидатимуться маленькі секти, щоби смоктати їх у взаємній злагоді зі своїм великим ґлобальним братом.

Переклала Оля Сидор









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Львів проти СНІДу 
  ·  Євро перемагає долар 
  ·  Як формується бюджет міста 
Погляд
  ·  До питання про експорт революції 
  ·  Поступ проти СНІДу! 
  ·  Чи любить Кучма свободу слова? 
Поступ у Львові
  ·  Рандеву з працедавцем 
  ·  Справа гудронів у суді 
  ·  Покарання за плагіат 
  ·  Злодії проти автоновин 
  ·  "Сенсус" мусить переїхати 
  ·  Пласт просить допомоги 
  ·  Львів проти насильства 
  ·  В гостях у Буняка 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Соціалісти міфологізують Мороза 
  ·  Омельченка тлумачать у Конституції 
  ·  Українці полонили генерала 
  ·  Україна буде в ЄС 
  ·  Пустовойтенка висунуть у квітні 
  ·  Ахметов зміцнює тили 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Британці хочуть справедливості 
  ·  Грузія та Молдова незадоволені Москвою 
  ·  Дипломати застрайкували 
  ·  Тайвань йде до незалежності 
  ·  Битва під Самаррою 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  made in China 
  ·  Військові технології на продаж 
  ·  Нацбанк не хоче займатися інкасацією 
  ·  Голодний світ 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Дайджест
  ·  Дилема опозиції 
  ·  Китайсько-галицька дружба 
  ·  Напівдемократії 
Арт-Поступ
  ·  Школа музичного подиху 
  ·  cHRISTINA AGUILERA "A Voice Within" 
  ·  vivat "Альтернатива"! 
Ї-Поступ
  ·  Сектантське божевілля 
Спорт-Поступ
  ·  За перемогами до Тернополя 
  ·  "Кубок Лева" для культуристів 
  ·  Дзеркальне відображення 
  ·  Львів'янам пасує кімоно 
  ·  Остання надія 
  ·  Новий лідер 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Теребовля -- Терембовля 
  ·  КАЛЕНДАР