Цього року вперше за останніх 30 років троє афроамериканців одночасно були номіновані на “Оскара” у категорії “Найкращий виконавець головної ролі”: Дензел Вашингтон, Вілл Сміт і Гелл Беррі (за стрічку “Бал монстрів”, вона стала першою чорношкірою акторкою, яка отримала цю нагороду).
Пропонуємо вам інтерв’ю із Гелл Беррі, опубліковане у німецькому часописі Der Spiegel.
– Три роки тому Ви зіграли у телефільмі роль Дороті Дендрідж, яка 1954 року стала першою чорношкірою акторкою, що була номінована на “Оскара” за виконання головної ролі у фільмі “Кармен Джонс”. Але потім вона програла Грейс Келлі. У Вас було більше шансів?
– Важко сказати. Можливість зіграти роль Дороті Дендрідж стала для мене можливістю схилити голову перед моїм ідолом. Ця жінка мусіла дуже важко боротися за те, щоб її взагалі визнали акторкою. Аж поки не отримала роль у “Кармен Джонс”, але і після цього вона не зробила кар’єри. 1965 року вона вчинила самогубство, а до того жила у страшенних злиднях. Бо навіть після номінації на “Оскара” не отримала хороших пропозицій на ролі. Та битва проти Голлівуду, яку вона так трагічно програла, триває і досі. Я сама це відчуваю.
– Вам бракує цікавих пропозицій на ролі?
– Ми працюємо в індустрії, якою розпоряджаються чоловіки: продюсери, режисери, сценаристи. Ми, жінки, часто є тільки прикрасами цього всього, щоб герої на нашому фоні виглядали ще краще. За роль Летісії у “Балі монстрів” мені довелося віддати останню сорочку – такі пропозиції трапляються нечасто.
– Отже, за останні 50 років змінилося не так уже й багато?
– Скільки було церемоній вручення “Оскара”, під час яких жоден чорношкірий актор не отримав навіть номінації за головну роль? А у кіноіндустрії “Оскар” – це найбільше визнання. Ситуація стає кращою, але дуже повільно. Не думаю, що я могла б зіграти поряд з Томом Крузом, якщо темою фільму не був би колір шкіри.
Н.С.
»
ВСЯКА ВСЯЧИНА
Новини від Гелл Беррі
Нова подружка Джеймса Бонда
Творці ювілейного, 20-го за рахунком фільму про пригоди бравого агента 007, відкрили завісу таємниці над акторським складом і назвою майбутнього хіта.
Фільм буде називатися Die Another Day. Крім незмінного Джеймса Бонда останніх років Пірса Броснана, у стрічці з’являться такі зірки, як темношкіра красуня, володарка “Оскара” Гелл Беррі і номінантка на “Оскара” Джуді Денч. Фільм вийде на екрани вже наприкінці листопада.
Reuters
Олівер Стоун знімає документальний фільм про Арафата
Американський кінорежисер Олівер Стоун, у фільмах якого завжди було достатньо політики (“Сальвадор”, JFK, “Ніксон”, за стрічку “Взвод” про війну у В’єтнамі режисер 1986 року отримав “Оскара”), вирішив зайнятися документалістикою. Він зустрівся у Рамаллі з Ясиром Арафатом, щоби зняти портрет палестинського лідера.
“Завжди існують подібності між конфліктами у світі, куди б ти не пішов, – сказав Стоун в інтерв’ю агенції новин Reuters. – Які поняття є спільними? Можливо, гордість, можливо, людський егоїзм, можливо, відчуття приниження від усього цього”.
Андрій Тарковський: Ми живемо в неправильному світі
4 квітня йому могло би виповнитися 70
Його 50-літній ювілей не відзначався ніде, навіть на “Мосфільмі”. 70-річний відзначається помпезно, з ретроспективами та інформаційними роликами на всіх можливих телеканалах. Але Андрія Тарковського вже немає з нами. На його могилі на цвинтарі під Парижем (на світлині) є напис: “Людині, яка побачила Ангела”.
“Чи лякає мене смерть? – розмірковував Андрій Тарковський у документальному фільмі Донателли Баліво, присвяченому його творчості. – По-моєму, смерті взагалі немає. Існує якийсь акт, болісний, у формі страждань. Коли я думаю про смерть, я думаю про фізичні страждання, а не про смерть як таку. Смерті ж, на мій погляд, просто не існує. Не знаю... Один раз мені наснилося, що я помер, і це було схоже на правду. Я почував таке звільнення, таку неймовірну легкість, що, можливо, саме відчуття легкості і свободи й дало мені відчуття, що я помер, тобто звільнився від усіх зв’язків із цим світом. У кожному разі, я не вірю в смерть. Існує тільки страждання й біль, і часто людина плутає це – смерть і страждання. Не знаю. Може, коли я з цим зіштовхнуся безпосередньо, мені стане страшно, і я буду думати інакше... Важко сказати”.
