BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Експозиції Поступу.    Арт-Поступ.    Поступ літератури.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
19 листопада 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:34 29-03-2017 -   У Стрию судитимуть водійку, яка збила жінку з дитиною  
  16:30 29-03-2017 -   З 1 квітня львівський трамвай №2 їздитиме на Сихів  
  15:22 29-03-2017 -   Через гідравлічні випробування у Львові на кількох вулицях не буде гарячої води  
  15:14 29-03-2017 -   На Львівщині стартувала посівна кампанія  
  14:13 29-03-2017 -   На Львівщині стартувала посівна кампанія  
Україна
  16:42 29-03-2017 -   МВФ знову відклав розгляд траншу для України  
  16:37 29-03-2017 -   В Україну йде похолодання  
  16:36 29-03-2017 -   В Україну йде похолодання  
  15:19 29-03-2017 -   У Дніпрі звільнили водія-сепаратиста за образи у бік учасниці АТО, – активісти  
  15:17 29-03-2017 -   На Донеччині з гранатомета стріляли по магазину  
Світ
  16:38 29-03-2017 -   Вчені знайшли слід найбільшої живої істоти  
  15:16 29-03-2017 -   Польща призупинила роботу своїх консульств в Україні  
  14:18 29-03-2017 -   Україна оскаржуватиме рішення суду Лондона щодо "боргу Януковича"  
  13:14 29-03-2017 -   У США ухвалили резолюцію до річниці анексії Криму  
  11:0 29-03-2017 -   Після успіху на Євро-2016 в Ісландії спостерігається демографічний вибух  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Експозиції Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Шоу мусить тривати
Юрко БОЙКО
 
Шоу мусить тривати
"Прикольно, правда?"

"А шо, ота фігня, де отак намазано,

мені подобається" (з розмови двох глядачів

на відкритті виставки "Осінній салон. "Високий замок-2003".

"Шо то за фацети?"

"Не знаю, виглядають так, ніби вже не

рекетири, але ще не депутати" (з розмови

двох глядачів про авторів

попереднього діалогу).

Говорити про будь-яку виставку можна по-різному, залежно від того, хто ти, яку суспільну верству чи клан репрезентуєш, чи міцний у тебе "дах" і ґрунт під ногами, яке місце, статус і позицію займаєш у культурному росолі свого рідного міста. Може, саме тому я хочу зробити спробу спільно з Вами, відсторонено (і водночас беручи участь), проаналізувати подію, що відбулась, у різних аспектах, під різним кутом і тоді, можливо, з цих часом близьких, часом полярних думок і оцінок складеться якась об'єктивна картина бачення того, що відбувається щороку і має назву "Осінній салон "Високий Замок".

ОРГАНІЗАТОРИ. Кожному, хто коли-небудь займався організацією будь-якої виставки, а тим паче великої, добре відомо: щоб ти не робив і як би не робив, скільки б не доклав зусиль, завжди буде частина людей, яка задоволена результатом Твоєї праці і частина -- незадоволених (цілком природно). Їх кількість і співвідношення залежить тільки від тебе, від твого вибору того, на чиє позитивне сприйняття і задоволення чиїх потреб спрямовуєш свої зусилля.

Організацією салону займались (тобто вкладали в нього свою працю, енергію, час) живі люди, і тому цілком закономірно, що задоволені результатами їх роботи (тобто чи потрапили роботи в експозицію, як і чи в "доброму" місці вони заекспоновані, чи отримаєш ти премію чи відзнаку) мають бути люди-художники, чиї життєво-творчі орбіти певним чином перетинаються з життєво-творчими орбітами членів оргкомітету, журі, виставкому. Такі правила гри діють всюди, на кожній виставці (де існують журі, відбір і нагороди). Будь-де і завжди працюють одні і ті ж чинники і механізми: родинні, товариські, творчі зв'язки, чиєсь покровительство, , естетичні (або антиестетичні) вподобання, приналежність до певних структур, організацій, партій, кланів, хист (або його відсутність), національність, вік etc.

Припустимо, що згідно з людською природою, кожний (можливо, за рідкісним винятком), зокрема і ми з Вами, голосуючи, підніме руку за те, щоб праця твого кума, приятеля, колеги "по халтурі", співкавника (або співпляшника), коханої (або коханого), того, хто малює подібно до Тебе (але трохи гірше), члена твоєї "тусовки" потрапила на виставку, зависла в доброму товаристві і, за змоги, отримала нагороду.

З іншого боку, ти як організатор виставки, член журі чи виставкому отримуєш право не голосувати за того, хто тобі не подобається (або йому не подобаєшся ти), за того, хто малює не так, як ти (навіть якщо ти просто так не вмієш), за того, хто п'є каву не там, де ти (і не хоче пити її з тобою), за того, кого ти не знаєш (особливо, якщо він не хоче знати тебе), за того, в кого надто все добре і успішно (маєш шанс "поставити його на місце") і т. д.

Крім "за" і "проти", треба обов'язково виконати деякі формальності: повісити роботи кількох "метрів" (хай навіть вчорашніх або позавчорашніх), кількох добре розкручених художників, когось з-за кордону і трохи молоді (бажано не найцікавішої, щоб бува не виглядати зле на їх тлі). Все це надасть виставці відповідно стабільності, вагомості, міжнародності, демократичності. Приблизно так я уявляю собі роботу (важку і відповідальну) членів оргкомітету, журі і виставкому, незалежно від того, хто буде у їх складі, -- так диктують правила гри. Про ще деякі обов'язки організаторів дізнаємось у розділі "Відкриття".

ХУДОЖНИКИ. Художники бувають різні: учасники і не учасники, відомі і невідомі, талановиті і бездарні, успішні й неуспішні, самобутні і компілятори, незалежні і службисти, живописці й кераміки, графіки і скульптори, хитруни і простаки, професори і студенти, меркантильні і непрактичні, академіки і самоуки. Влізши (звичайно, гіпотетично) у шкіру художника тої чи іншої категорії, спробуємо змоделювати їх поведінку у цій грі.

Якби я був дуже відомим художником або дуже талановитим, або дуже самобутнім, або все це разом (в реальному житті це виглядає як аномалія і окреслюється поняттям геніальність), то, напевно, подумав би: для чого мені ця виставка? Чи добре виглядатиму я ("метр", "класик", "жива легенда") серед тих, хто займає "нижчі позиції" у цій специфічній ієрархії. Якщо я фінансово успішний художник, і за моїми картинами стоїть черга -- я подумаю: "Чи варто мені туди пхатись? Чи можуть там щось купити? Напевно, ні, а може?" Тому дехто дає роботи, дехто -- ні. Якщо мої роботи успішно мандрують Німеччиною чи Києвом -- даю через раз, -- не варто допускати, щоб Тебе забули вдома. Якщо я молодий, амбітний, невідомий -- обов'язково подамся на виставку. Якщо буду серед учасників, то можуть зауважити, можуть купити, можуть оцінити, можуть прийняти у якесь коло, можуть навіть нагородити (щоб ще раз підтвердити демократичність виставки). Якщо пощастить, можуть повішати поруч із відомим і вагомим (наприклад, поруч із твоїм викладачем-професором), -- а це завжди приємно.

Не можна не згадати ще однієї досить чисельної категорії художників, які почувши, що щось буде, спокійно зі знанням справи, чемно несуть свої картини на відбір і, залежно від результату, щиро тішаться або тяжко переживають і хвилюються. Вони звикли так чинити ще відтоді, коли "в законі" були конкретні правила гри: щоб стати "членом спілки", треба було мати в активі Х "обласних" виставок, V - "республіканських" і Z "всесоюзних". Для них цей процес такий важливий, що, зустрічаючи один одного за кілька днів до виставки, питатимуть: "чи вже засідав виставком?", "хто пройшов?" і т. ін. На відкриття виставки вони обов'язково приведуть своїх рідних і знайомих, з гордістю покажуть їм свої роботи (ті, що "пройшли"). Ці трудяги можуть страшенно засмутитись, коли хтось байдуже пройде повз їх картину або (не дай Боже!) булькне щось негативне.

"Зірково-амбітні" художники не подають своїх унікальних творінь на такі виставки, міркуючи: "А чого якісь "козли" будуть вирішувати -- брати чи не брати мої роботи? Я вже мав дві "персоналки", коли він (мабуть, хтось із членів виставкому) ще шмарклі витирав". Ці люди живуть в ілюзорному світі своєї талановитості, унікальності, винятковості, значимості, навіть не зауважуючи, що Земля не крутиться (і ніколи не крутилась) навколо них.

Ще існує "андеґраунд". Його представники подібні акції ігнорують - "офіціоз" не для них. Вони уявляють себе якоюсь опозицією, альтернативою, навіть вигадують якісь маніфести (переважно, після пляшки горілки і кількох пляшок пива), не вірячи в те, що їх "опозиційність" нікого не хвилює, не цікавить, і що всім до них байдуже.

Трохи осторонь від цього всього студенти і "просунута" молодь. Вони навіть не намагаються робити вигляду, що їх цікавить якесь відкриття та інша "байда". На сходах і у вестибюлі у них своє життя, своя тусовка. Незважаючи на молодість, вони давно позбулися дурнуватих ілюзій, що життя дасть їм змогу жити за рахунок творчості. Вони давно "в'їхали", що годувати себе в майбутньому доведеться чимось іншим.

Є ще багато інших художників, які беруть (або не беруть) участь у таких виставках. Здібні й не дуже, скромні й зарозумілі, привітні або похмурі, сумні або веселі. Ми завжди (або деколи) раді зустріти їх на вулиці або в кав'ярні. Вони можуть тішитись вашим успіхом, заздрити, співчувати, бути інтриганами, делікатними, грубими, тактовними, нахабними і т. ін.

ГЛЯДАЧ. ВІДКРИТТЯ. Глядачі (споживачі мистецтва -- найколоритніші персонажі) також бувають дуже різними: обізнані й необізнані, друзі художників і випадкові перехожі, журналісти та роззяви, гурмани від мистецтва і мистецтвоненависники, державні функціонери (вкрай рідко) і просто шанувальники фуршетів (серед них трапляються правдиві профі),лікарі та пияки... Кожен із них потрібний, важливий, цікавий. Кожен відіграє відведену йому роль у понятті "навколомистецька публіка".

Обізнаний глядач (регулярно відвідує виставки, має розвинене почуття краси і досвід поведінки) обов'язково уважно огляне всі експонати, зауважить всі позитиви і негативи, зверне увагу, що "когось нема", що хтось "слабенький", що експозиція "може бути", попрощається зі знайомими і скаже, що прийде ще раз подивитись в інший день, коли буде менше людей (хоча насправді, напевно, не прийде).

Представники (або частіше представниці) ще одного прошарку (ті, кого "просунуті" називають гнилою інтеліґенцією, а вони самі себе - "сметанкою") обов'язково висловляться про те, що пан Х останнім часом "чисто скапцанів", пан Y за останні роки "капітально вималювався", пан Z "виглядає слічно", а ще хтось "перемудрував" або "зійшов на пси".

Більшість художників-учасників після процедури відкриття з поважним виглядом тусуються залами, тиснуть руки знайомим, даруючи направо і наліво переможні посмішки.

Організатори у день вернісажу справляють особливо пишне враження -- вони з таємничим виглядом (ніби знають щось таке, чого не знають інші) урочисто спацерують експозицією, задоволено оглядаючи плоди своєї праці і дозволяючи потиснути свою руку всім охочим і спраглим.

Значно важче зауважити тих, хто спритно маневрує залами, постійно змінюючи дислокацію, зрідка кидає погляди на стіни, натомість уважно контролює всі двері, -- адже саме через будь-які з них можуть внести в зал торби з дешевим вином і одноразовий посуд для невибагливого фуршету.

Якщо перед "торжественним" випадково заскочить хтось з "області" (чийсь заст. або зав. чогось), то, згідно з "правилами", директор виставкового залу (якщо він присутній) або хтось із оргкомітету повинен взяти його під руку і, запопадливо заглядаючи високому гостеві в очі (за 10 000, котрі виділила "обласна", можна заглянути будь-куди), провести його залами і нашвидкуруч ввести "в тему", щоб високе начальство в майбутній промові випадково не пустило ляща.

Інколи в залах можуть з'явитись (невідомо звідки) два "бички" в темних довгих кашемірових пальтах (що давно не є атрибутом високої моди, а радше складовою уніформи певної категорії "підприємців") і червоних шаликах, з добре виголеними заокругленими писками і потилицями, з "барсеткою" в правій руці і "мобілкою" в лівій. Деякі художники з надією ловитимуть їх погляди -- може, це і є їх виграшний лотерейний квиток, може, це саме той крутелик, що покладе око на їх картини.

Особливо поводять себе ті, чиї роботи журі відхилило. Вони будуть шукати собі подібних "знедолених", незадоволено бурчатимуть, злостиво критикуватимуть журі і тих, кому, на їх думку, "пощастило". Вони битимуть себе в груди, що ніколи більше не братимуть у тому участі, хоча через рік серед перших знову чемно принесуть свої роботи.

Журналісти -- унікальна порода. Це милі, приємні, симпатичні привітні дівчатка, які, ніби пташки (або метелики), пурхають від експоната до експоната, допитливо і ретельно розглядають їх, дають вказівки своїм фотокорам і відеооператорам, кого, як і де фотографувати. Вони уважно ловлять кожну фразу якогось "авторитета". А оскільки авторитети бувають різні (ліві, праві і т. п.), то впродовж кількох наступних днів люди, які ніколи в житті не відвідували виставок (або чогось схожого), дізнаються з телебачення, радіо, газет, що цьогорічний "Осінній салон" є значно кращим від минулорічного (значно гіршим, його рівень нижчий від середнього чи "європейський").

І "святая святих" мистецтвознавці (навіть ті, хто за все життя не написав жодної статті про сучасне мистецтво). Заклавши руки за спину(або в кишені штанів), мало не тріскаючи від усвідомлення власної значимості, гордо і впевнено, крок за кроком, немов священні корови у штаті Пенджаб, вони просуваються вздовж стін. Роблять, ніби випадкові, невеличкі зупинки біля творів знайомих авторів або тих, кому симпатизують, виконуючи при цьому певний ритуал: тихенько цмокають, схвально кивають головою, багатозначно усміхаються, скидають бровами. Повз інших авторів байдуже проходять без зупинки, іноді зупиняються (це ще гірше, майже трагічно!) з сумом дивлячись на картину незнайомця, скрутно та співчутливо хитають головою. Деколи несподівано обертаються, ніби хочуть перевірити, чи зграйка цінителів-прилипал правильно зрозуміла реакцію верховного судді.

Далі кілька весільних генералів -- якийсь поет, якийсь лавреат, якийсь заслужений. Вони завжди ображені і розчаровані надто малою кількістю виявленої до них уваги і поваги; двоє дантистів-ортодонтів (вродлива мама і ще вродливіша донька), що потрапили на виставку зовсім випадково; відомий мітинговий оратор - далекий родич одного з учасників; худорлявий естет в окулярах з товстими лінзами, обличчям поета-декабриста і доброю артикуляцією (дехто з присутніх дуже дискретно повідомить своїх приятелів, що то гей або жидомасон); пан адвокат, пан-ректор, один святий отець, два (чи може, три?) депутати міської ради, хтось з управління, вдова покійного пана N. із сином, невісткою і братовою, і багато-багато інших.

Пара канадських вакаційників поважного віку в супроводі місцевих родичів (пані, незважаючи на значні габарити, вбрана в жовту спортивну куртку, джинси і кросівки "адідас"), з захопленням фотографують усе, що бачать навколо, цифровою камерою Olimpus, постійно задоволено примовляючи "Файно" або Exelent!

Багато хто з присутніх запитуватимуть один в одного: "Що то за пані? Десь я її вже бачив", дивлячись на жінку (з претензією на даму) в футрах, химерному капелюсі, і жоден не отримає відповіді на це запитання.

Ще буде російськомовний молодик з нездорово блідим обличчям, довгим волоссям, неприродно нервовими рухами і відсутнім поглядом; якась химерна парочка, п'яненький фотограф еtc.

Якийсь неголений чоловік, ніби досить молодий, але вже з сивиною, пристійно вбраний (за невідомо де і як зароблені гроші), який знає все і всіх (і якого знають усі) впевнено (майже нахабно) розгулюватиме залами і епатуватиме публіку, навмисне голосно їдко критикуючи метрів, цинічно піднімаючи на глум авторитетів, відпускаючи компліменти початківцям, зверхньо повчаючи організаторів, ніби свідомо прагнучи своєю поведінкою показати, що він усіх і все "має в носі".

Всі ці персонажі, котрих ми побачили (або не побачили), існують реально, незалежно від того, любимо ми їх чи ні. Мусимо усвідомити, що незалежно від того, беремо ми в чомусь участь чи ні, це щось існує само собою. Все і всі, про кого ми почули, є обов'язковими елементами "Осіннього салону" чи будь-якого аналогічного дійства. Якщо викинути з описаної структури якийсь елемент (той, що подобається або ні), то структура втратить свою повноцінність.

Для більшої конкретики можна було б додати до кожного абзацу кілька імен і прізвищ. Можливо, це спростило б комусь процедуру читання (дехто прочитав би тільки прізвища). Але тоді ми зайняли б позицію стороннього спостерігача, перестали бути учасниками цього величного дійства, карнавалу, балагану, шоу під назвою "Осінній салон "Високий замок".

А шоу (як казав покійний Фреді Меркюрі) мусить тривати!

P. S. 1. Хочу щиро попросити вибачення у тих учасників (і неучасників), кого я не згадав або вділив мало (чи забагато) уваги.

P. S. 2. З етичних міркувань імена і прізвища всіх героїв (і не героїв) змінені.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Комуністично-більшовицький прокурор 
  ·  Кучму прооперували 
  ·  Не може письменник бути вічно в опозиції 
Погляд
  ·  Наочний приклад 
  ·  Росія шукає свої перемоги 
Поступ у Львові
  ·  Пограбування ліцеїстів 
  ·  Програма розвитку Львова недосконала 
  ·  Сесія буде господарською 
  ·  Іноземці лікуються на Львівщині 
  ·  Козак вимагає 86 гривень 
  ·  Міліція допомагає красти авто 
  ·  Малозабезпечені житимуть краще 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Мінус два кандидати 
  ·  Євросоюз не дискримінує Україну 
  ·  Журналісти хочуть правди 
  ·  Загибель Чорновола не розслідують 
  ·  Марчук нічого не знає 
  ·  Пастка політреформи 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Шварценеґґер обіцяє економію 
  ·  Президент Буш приїхав до Англії 
  ·  Шрьодер на чолі партії 
  ·  РПЦЗ та РПЦ об'єднуються 
  ·  Ізраїль потребує заробітчан 
  ·  Допоможіть священикам... 
  ·  КРАЄВИД 
Економіка у Поступі
  ·  Соціальна законотворчість 
  ·  Буде менше кредитів 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Експозиції Поступу
  ·  Шоу мусить тривати 
Арт-Поступ
  ·  У тріо третій зайвий? 
  ·  АРТ-АНОНСИ 
  ·  АРТ-ГАЛЕРЕЯ 
Поступ літератури
  ·  ОЛЕКСАНДР БОЙЧЕНКО: Нормальний чоловік в інтерв'ю правдиво про себе не говорить 
  ·  На сторожі отчого Cлова 
Спорт-Поступ
  ·  Найкращі в мистецтві танцю 
  ·  Спортсменам також потрібні гроші 
  ·  Чемпіони захищають титул 
  ·  Сюрприз "Галичанки" 
  ·  Культурист -- найкращий 
  ·  Хто ж їде до Португалії? 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Останній з роду Соломонового 
  ·  КАЛЕНДАР