BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Інтерв''ю у Поступі.    Львівщина в особах і вчинках.    Поступ життєзнавства.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
15 листопада 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:21 24-07-2017 -   Наступного року у Львові запланований капітальний ремонт вул. Богдана Хмельницького  
  15:18 24-07-2017 -   Тролейбус №7 курсує до вул. Авіаційної  
  15:17 24-07-2017 -   Відкриття для проїзду перехрестя вул. Личаківська-Мечникова перенесено на кінець липня  
  14:49 24-07-2017 -   З першого серпня ми відновлюємо систему сортування» - Синютка  
  14:46 24-07-2017 -   Біля залізничного вокзалу двоє ромів пограбували перехожого  
Україна
  15:13 24-07-2017 -   Киянин отримав тюремний термін за побиття кота  
  15:12 24-07-2017 -   За нардепа Розенблата внесли заставу - ЗМІ  
  15:10 24-07-2017 -   В Івано-Франківській області літак здійснив аварійну посадку  
  14:42 24-07-2017 -   Населення міста Дніпро перевищило мільйон осіб  
  14:23 24-07-2017 -   Населення міста Дніпро перевищило мільйон осіб  
Світ
  15:15 24-07-2017 -   Кремль пояснив стягування військ до України  
  15:9 24-07-2017 -   Невідомий з бензопилою напав на перехожих у Швейцарії  
  14:43 24-07-2017 -   У Росії снайпер ЛНР отримав довічний термін  
  12:25 24-07-2017 -   Тисячі громадян Грузії не повернулися з ЄС після введення безвізу  
  11:33 24-07-2017 -   Внаслідок падіння поперечини футбольних воріт травмувався хлопчик  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Львівщина в особах і вчинках  » 

___________________________________________________________________________

Жерці Львівщини - 4:Володимир Мельник
Записки керівника прес-служби. Частина ХVІII
Тарас БАТЕНКО
 
Упродовж десяти років (1992-2002) інститут жрецтва на Львівщині (голови та заступники голів адміністрації, що відповідали за соціальну, гуманітарну і внутрішню політику) зазнавав різних модифікацій. Парадоксально, але чим більше особа заступника голови ОДА з питань внутрішньої політики дбала про свою публічність, тим одіознішим в очах інтелектуальної громадськості ставав весь інститут жрецтва. Зима, Базів, Держко тією чи іншою мірою опинялися у ролі одіозних персон саме через свою надмірну публічність, яка поступалася лише публічності першої особи на Львівщині. Одним із найбільших позапублічних представників жрецтва на Львівщині став професор філософії Володимир Мельник.

Інтерес до цієї особи зумовлений принаймні трьома факторами: непретензійністю на досягнення політичної влади, небажанням боротися за її утримання та негаласливістю у питанні реалізації цієї влади. Проте, навіть позбувавшись формальної влади, Мельник завжди зберігав можливість до повернення у її лоно. Саме Мельнику було відведено роль правої руки Янківа-губернатора. Цікава обставина - коли Мельник у травні 2002 року уперше в якості заступника зайшов на апаратну нараду до голови ОДА, то скромно сів на порожнє місце, замикаючи шеренгу заступників. Мирон Янків своїм вольовим помахом руки наказав йому сісти по праву сторону від себе. По ліву сторону звично сидів перший заступник голови адміністрації Олександр Сендега. Для присутніх цей знак означав, що Мельник зі Сендегою ділитимуть статус „alter ego" голови адміністрації. Однак „другим я" Мирона Янківа Мельник не став. Рівно ж як і не забажав виконувати роль „нео-Базіва". Головна різниця між двома ідеологами-жрецями у тому, що Базів втілював наступальну складову у локальному політичному процесі, а Мельник - дипломатичну, керуючись принципом, що ОДА не повинна бігати з батогом.

Кандидатура Володимира Мельника викликала зацікавленість та довіру з боку перших осіб Львівщини. Першим на нього, тоді 40-річного доцента кафедри філософії Львівського держуніверситету звернув увагу голова облвиконкому та обласної ради В'ячеслав Чорновіл. Колишній зеківський генерал пропонував Мельнику, колишньому завідувачеві відділу науки та навчальних закладів Львівського обкому КПУ взяти участь у розробці нової схеми управління окремо взятою територією. Мельник переконував Чорновола та людей з його оточення, що самостійно реалізувати управлінську модель на території Львівщини, ігноруючи Київ, не вдасться. Сам Мельник до появи демократичної влади на Львівщині, куруючи науку та освіту у Львівському обкомі КПУ, мав можливість вивчати досвід керування бунтівною територією трьома останніми першими секретарями обкому КПУ - авторитарним та звинувачуваним у корупції Вікторем Добриком, ліберальним та в міру демократичним Яковом Погребняком, технократичним В'ячеславом Секретарюком. Можливо, саме ця обставина - знання номенклатурного стилю і вміння трансформувати його до нових реалій спонукала Чорновола скристатися послугами Мельника, а радше його зв'язками в галузі науки, освіти, медицини області для зміцнення позицій демократичної владина Львівщині. По вул. Винниченка, 18 (тодішній Радянській) Володимир Мельник у 1987-90 рр. вчився веденню важкого діалогу з тими, з ким через кілька років довелося працювати пліч-о-пліч. По суті він пройшов „школу Погребняка", гнучкого керівника, який асоціювався не стільки з епохою Щербицького, скільки з періодом Шелеста. Згодом у своїх спогадах Яків Погребняк писатиме, що „ні я, ні мої товариші по обкому партії не були готові до розумного, зваженого діалогу з опонентами... Більшість радників, які мене оточували, дотримувалася однозначної позиції: забороняти і не допускати!"

Протягом 1991 та 1995 рр. Мельник перебував у докторантурі на кафедрі філософії Київського державного університету, що дозволило перебувати у середовищі провідних українських філософів - Володимира Шинкарука, Миколи Тарасенка, Володимира Іванова, Володимира Яценка, відточувати критичний аналіз не стільки на кухні, скільки за кафедрою. 1996 року він захистив докторську дисертацію на тему „Діалектика гносеологічного і предметно-перетворювального". Паралельно з цим у Львівському університеті все більше визріває ідея відкриття двох нових факультетів - філософського та міжнародних відносин. Ще 1991 року ректор Університету Іван Вакарчук, доценти Мельник та Мальський шукали у Києві підтримки, в тому числі і серед депутатів (Ігоря Юхновського і ін.), аби зламати систему ставлення до франкового вузу і відкрити додаткові спеціальності. Слід зауважити, що офіційний Київ тоді не хотів порушувати монополію, встановлену на філософію та міжнародні відносини як навчальні дисципліни.

У 1996 році професор Вакарчук запропонував Мельнику очолити філософський факультет. Зауважимо, що ідея створити філософський факультет належала професору Івану Вакарчуку після приходу його на ректорство. Становлення філософського факультету у першій половині 90-х давалося нелегко. Тим не менше першому деканові, професору Андрієві Пашуку вдалося запустити факультет з нуля, наповнити його формою та змістом. З приходом Мельника на факультеті відкрилися нові спеціальності, влилася загальноуніверситетська кафедра політології, впродовж шести років було здійснено більше 70 захистів зі здобуття наукових ступенів кандидатів та докторів наук. Через Вчену Раду факультету, котру очолював Мельник, пройшло чимало киян, серед яких були й працівники президентскої адміністрації, кабінету міністрів тощо. Це дозволило значно розширити перелік неформальних контактів, посилити свій вплив на київському рівні у т.зв. президентському таборі. І, звісно, це розширило рамки потенційного кар'єрного росту у Львові.

Перша конкретна пропозиція стати заступником голови адміністрації з питань внутрішньої політики Мельнику надійшла від Степана Сенчука. Мельник розумів, що таке запрошення може бути рівнозначне самокиданню на амбразуру дзота, адже доведеться розгрібати нелегку спадщину Василя Базіва. Сенчук переконував, що не надто обтяжуватиме Мельника організаційними питаннями. В його віданні, мовляв, буде лише одне управління - це „управління публічного виступу". Мельник відповів Сенчуку, що не готовий до цієї роботи, не бачить себе поза освітнім, науковим процесом, не будує якихось кар'єрних планів. У той же час Мельнику поступали запрошення вступити до центристських політичних партій. Від усіх пропозицій він вперто відмовлявся, не перестаючи при тім активно нарощувати співпрацю з інтелектуальними колами, наближеними до Кабміну та Адміністрації президента (Іван Курас, Василь Кремінь, Сергій Телешун, Юрій Левенець і ін.).

Слід визнати, що до Володимира Мельника не було однозначного ставлення з боку провладних сил. Дехто наголошував, що професор Мельник може виявитися надто важким з технологічної точки зору, а на посаді заступника голови ОДА з питань внутрішньої політики вимагався, мовляв, політик-адміністратор хірургічного типу, а не філософ-теоретик, який, навпаки, потенційно міг опонувати окремим вказівкам, які йшли з центру.

Повернення на вул. Винниченка, 18, яке трапилося у 2002 році, Мельнику далося важко. Янків одразу зупинив свій вибір на Мельнику як давньому приятелеві, якого знав ще зі студентських років. Однак одразу пропозиції не надійшло. Спершу були візуальні та інтелектуальні оглядини. Янків хотів переконатися, у якій, мовляв, „спортивно-інтелектуальній" формі перебуває претендент - метод, який він застосовував і до інших членів команди. Пропозицію стати заступником голови ОДА з питань внутрішньої політики Мельник прийняв як жарт великого керівника. Однак Янків виявився надто наполегливим у своєму бажанні доручити внутрішню політику людині, якій не лише давно довіряв, яле й яка б сприймалася інтелектуальними колами Львівщини. Янківа у адміністративній роботі більше цікавило творче начало, тому не випадково з'явилися у команді у ранзі заступників Мельник та Лесів. Янківу залежалося на тому, щоб такі заступники почали розтоплювати кригу народної недовіри до влади. Мельнику було надзвичайно шкода залишати факультет як своє дітище. Проте внутрішньо все більше переконував себе у щирому бажанні Янківа дати новий імпульс соціально-економічним процесам на Львівщині.

Команда Янківа, одна із найбільш професійних львівських команд за період незалежності, прийшла у несприятливий для роботи політичний час, коли левову частку енергії доводилося витрачати на пояснення і з'ясовування позицій з Києвом та нерозуміння Центром внутрішньольвівського політичного процесу. Крім цього команда мало не потонула у лаштункових розмовах і чутках про варіанти відставки Мирона Янківа з посади голови ОДА.

Першою спробою Києва домогтися безболісного відходу Янківа з посади голови облдержадміністрації стала т.зв. „справа ректора". З вересня 2002 року у пресу (головно з подачі професора та тодішнього керівника львівських БЮТівців Зорислави Ромовської) було закинуто чутку про начебто намір Янківа позмагатися за крісло ректора ЛНУ ім.І.Франка. У перших своїх коментарях на цю тематику Янків рішуче заперечував своє скільки-небудь бажання залишати роботу в ОДА і очолювати будь-який вуз Львівщини. Крім цього з боку АПУ чи Кабміну Мельник не отримував жодних команд чинити спротив наміру Вакарчука балотуватися на посаду ректора. Ба більше, Мельник намагався розблокувати питання відчуження до Вакарчука у київських коридорах влади. А це питання справді намагалися зав'язати у гордієв вузол і розрубати не на користь ректора. Частина керівництва облдержадміністрації вважала, що слід відстояти і інтереси Національного університету, і Вакарчука як прогресивного ректора, який відчуває динаміку університетського життя. Зокрема, Мельник двічі був у міністра освіти Василя Кременя і мав з ним розмову щодо призначення Вакарчука „в.о." і оголошення конкурсу на заміщення посади ректора. А закілька днів до виборів ректора Львівська ОДА виступила з офіційною заявою у його підтримку.

З самого початку роботи в адміністрації Мельник висунув і обстоював тезу про те, що облдержадміністрація не може бути суб'єктом політичного процесу і постійно піддавався за це гострій критиці. У Києві при тім вважали, що ОДА й далі повинна виконувати функції політичного органу певного партійного напрямку і такі функції адміністрації мали б бути головними. Мельник пояснював, і з його логікою погоджувався Янків, що політична функція ОДА полягає у знятті соціально-політичного напруження, що мало місце в області і вважав, що політичні антагонізми в регіоні є штучно створеними. Мельника почали критикувати за те, що ОДА уникає активної політичної боротьби. Заступник голови цьому протиставляв неафішовану співпрацю з громадськими, ветеранськими організаціями, вважаючи, що співпраця з ними повинна відбуватися не з метою приручання, а задля створення сприятливого соціально-політичного клімату в області. На початку губернаторства Янківа членами його найближчого оточення був підготовлений для Києва документ щодо диспропорції ресурсів, яка сформувалася між центром та Львівською областю.

Мельник також відмовився „підганяти" партії до „круглого столу", вважалося, що все повинно йти своїм, філософським ритмом. У результаті „круглий стіл" між політичними партіями та облдержадміністрацією за Янківа так і не встигли провести. Мельник вважав, що заступник голови з питань внутрішньої політики повинен сприяти процесу, а не очолювати його. Такий демократизм, звісно, не міг вітатися згори.

Все таки облдержадміністрація періоду Янківа намагалася бути активним гравцем на регіональному політичному полі. Зокрема, було знято напруження довкола відкриття польських поховань на Личаківському цвинтарі, випереджено міжцерковне протистояння щодо передання майнових комплексів РКЦ, деполітизовано річницю Волинських подій тощо.

Мельник закликав своїх підлеглих, начальників управлінь (Брегін, Откович, Кашуба, Білоус тощо) до жорткої дискусії, яку потім намагався доносити до голови адміністрації; вельми обережно ставився до публічної роботи, керуючись принципом, що краще зайвий раз промовчати і не вносити зайвого десонансу у політичне протистояння, яке на Львівщині почало наростати з вересня 2002 року (черговий етап акції „Україна без Кучми!"). Чимало речей неафішувалося, зокрема, в частині співпраці з депутатським корпусом обласної ради. Талант державного чиновника, якому в умовах політичного переходу судилося стати жрецем полягав у вмінні налагодити міски співпраці з опозиціонерами. Мельнику вдалося уникнути відзначення на Львівщині 85-річчя Володимира Щербицького. Не було адміністративно тиску на обласну держтелерадіокомпанію та ЗМІ в цілому. Чимало нервів пішло на те, аби вибори ректорів на конкурсних засадах у першій половині 2003 року відбувалися демократичним чином.

Дехто в облдержадміністрації відмічав, що за рік роботи на Мельника важко було споглядати, він дещо змарнів і відчувалося, що робота йому не до душі. Було видно, що заступник дотягує роботу за деякі підпорядковані йому управління. Попри те, Мельник вважав, що політична культура державного управлінця полягає в тому, що він завжди почувається членом команди, тому й тягнув до останнього. У день своєї відставки, 4 червня 2003 року Мирон Янків зронив у себе в кабінеті фразу: „було б добре, коли б у відставку подала уся команда". 4 червня заяву на звільнення написав Володимир Мельник. Із заступників більше ніхто. Науковець-теоретик у ньому таки переважив жорсткого адміністратора.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Бідні залишаться бідними 
Погляд
  ·  Зустрів старого друга? 
  ·  Європейська дискримінація 
  ·  ПРОЕКТНЕ МИСЛЕННЯ 
Поступ у Львові
  ·  Сезон провокацій 
  ·  Аукціон не відбувся 
  ·  У "Долині смерті" тренують собак 
  ·  Жовква святкує 
  ·  Острозька Біблія українською 
  ·  Журналістів нагородили 
  ·  Петро ЦЕГОЛКО: Бракує якісних програм 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Кучма Ющенку не допоможе 
  ·  Срава Чорновола: далі буде 
  ·  Чотири роки до НАТО 
  ·  Уряд повернув бюджет 
  ·  В Іраку загинув українець 
  ·  Медведчук хоче боротися з темниками 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Китайці побудували вежу 
Арт-Поступ
  ·  Нова чайка: проект "Українська Атлантика" 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Українсько-російська війна шаманів 
Львівщина в особах і вчинках
  ·  Жерці Львівщини - 4:Володимир Мельник 
Поступ життєзнавства
  ·  Тримай друга на відстані 
Спорт-Поступ
  ·  Перше коло: майже без сенсацій 
Пост-Faktum
  ·  Наступ на Hummer 
  ·  Сенсаційне відкриття студентки 
  ·  КАЛЕНДАР