BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Аналітика у Поступі.    Арт-Поступ.    Духовний Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
14 листопада 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  РЕТРОСПЕКТИВА

___________________________________________________________________________

Метафізичний простір гіркоти
До 25-річчя творчої діяльності режисера Вадима Сікорського у заньківчанському обширі
Світлана ВЕСЕЛКА
 
Вадим Сікорський
Мистецтво -- це завжди перетворення води на вино

Л. Виготський

Вадим Сікорський -- людина листопада у львівському культурному просторі. Його знак -- Скорпіон, альфа якого має красиве ім'я -- Антарес. Вадимові воно підходить. Наші мас-медіа, яких можна звинуватити в багатьох смертних гріхах, "щасливо" уникнули такого "ганебного", як любов до театру. А тут, що не газета -- Вадим Сікорський! Сам про себе... Про нього... Навколо нього... Секрет -- не секрет: зачепилися журналісти за рекламу, а вона вже виведе, куди треба. Режисер, який 25 років працює в театрі, заньківчанин від студійних років (закінчив студію у 1978 р., режисерський факультет КІТМ -- у 1984 р.) відчув себе ...митцем, котрий давно заслуговував на розголос саме як митець. Чи не вперше афішувалася ювілейна ретроспектива його кращих вистав. Погодьтеся, це достойніше, ніж просто бенефіс, коли більше думається не про творчість, а про те, як і де дістати гроші на "основну" частину свята. Отже, ретроспектива кращих вистав, що за ними "полюють" театрали, бо йдуть вони чомусь (?) дуже рідко, і як пропустиш -- нарікай на себе. Найсвіжіший приклад: "Кайдашева сім'я" після трьох прем'єрних листопадових (у першій декаді) показів виставлятиметься вже в грудні (а там свята, канікули...) тож і почати годиться з прем'єри.

...Відомий український письменник середньої генерації Василь Шкляр в інтерв'ю журналу "Сучасність" (№3, 2003) розмірковував про те, що творам української класики варто було б надати більшої динаміки, позбавити їх зайвої описовості, гальмівних сюжетних розгалужень і т. ін. Тоді, запевняє В. Шкляр, ці твори охоче читатиме молодь. Правоту думки письменника (хоча з нею можна не погодитися) унаочнив своєю виставою Вадим Сікорський. На сцені -- шестеро членів сім'ї Омелька Кайдаша та ще кум, такий собі філософський фантом. Тривалість вистави -- одна година двадцять хвилин. Це не комікс, не адаптація, не "сеанс" без антракту. Це ...сконденсоване до символу Життя, сама серцевина його, жорстоко безглузда й безглуздо жорстока. Метафізичний простір гіркоти. При тім гумор зовсім не поступається своїм місцем, заповіданий Іваном Нечуєм-Левицьким, він у мовному розкошуванні, в абсурдності конфліктів (неметена хата, поламане мотовило, "не так" зварений борщ і т. ін.) Справжній гумористичний, радше саркастичний, теракт-пиятика Кайдаша з кумом. Повторюється вона тричі, абсолютно незмінна щодо мізансцени й тексту, але настільки точна у своєму надзавданні, настільки вчасна -- сама неминучість. Відомо ж бо, що все село Семигори потерпає від того, що при переїзді через гору "летять" вози. "...От якби ту гору розкопати", -- мріють Кайдашеві сини, що саме лагодять поламаного воза.

Кум також це прекрасно розуміє і пропонує свої "інженерні" проекти: "отак-о навскіс, а там -- до чагарника..." І Кайдаш схвально підтакує. От тільки... Хто ж то копатиме "навскіс і до чагарника"? У цьому ж уся заковика! Не тільки для села Семигори -- для нас усіх: хто??? При третій з'яві кумів зала вже заходиться від сміху. Який простір для асоціацій, паралелей, зіставлень! А у фіналі, коли старого Кайдаша вже немає, з кумом сидить ...старший Кайдашенко -- Карпо. Він також погоджується, що якби "навскіс"...

Цю ключову для розуміння виставу-інтермедію придумав Вадим Сікорський. Він вилучив із п'єси (хороша інсценізація Г. Макарчука) всі "зм'якшуючі" моменти: народження дітей і виблиски доброти у зв'язку з цим Кайдашихи, знамениту грушку, що росла на межі городів двох сімей і всохла, припинивши тим самим свари й чвари. Грушка не миротворець, бо виходу з цієї житейської круговерті немає. Дотепно й напрочуд точно вирішив цю "круговерть" сценограф Мирон Кипріян. На сценічному колі, яке поволі обертається, -- фрагменти того, що називається життям: предмети побуту, якісь неприкаяні, давно вжиті, дуже конкретні. Над цим усім притулилася похилена церква (чи то така вона в уяві п'яного Кайдаша, чи то похилилася, не дочекавшись, доки розкопають "навскіс до чагарника"). Концептуально дуже точний композитор Іван Небесний, який плідно й гарно працює з Вадимом Сікорським. Ретроспектива режисера -- це і його ретроспектива. Музичний вступ до "Кайдашевої сім'ї" приголомшує: хаос звуків, з яких поступово, далеким відлунням, натяками проступає воістину сатанинський парафраз тихої, благісної, улюбленої пісні "Де згода в сімействі"... Потім ще не раз музика нагадає нам -- "щасливі там люди, блаженна сторона" -- щоб ми, чого доброго, не засумнівалися. За такої жорсткої режисерської детермінованості актори спресовують сценічний час, не відкидаючи подробиць існування своїх персонажів. Вони всі -- назовні, впізнавані, вони такі, якими б ми хотіли їх бачити, у кожного -- "мелодія" Нечуя-Левицького, але це сучасний парафраз, як у музиці Івана Небесного.

Вони такі

Людмила Нікончук -- Кайдашиха. Їй, до речі, давно пророкували цю роль. Здається, актриса настільки комфортно чується в ній, що начебто і не грає, а роль сама її "несе".

Януш Юхницький -- Кайдаш. Після карколомних Мака Мерфі у "Польоті над гніздом зозулі" і Луки в "Професіоналі" несподівано тихий (до часу!) і невиправний мрійник (на п'яну голову!) у нескінчених "дискусіях" з кумом.

В'ячеслав Кіргач -- Лаврін. Ясне сонечко, якому недовго світити. Поступово звіріє, хоча це в нього якось недолуго виходить. Нічого. Надолужить.

Віталій Гончаренко -- Карпо. Хазяїн. Уміє за себе постояти та й жінку не дозволить кривдити. Хороший контрапункт братові своєму Лаврінові. Гору розкопувати і не подумає. Не такий. Тобто такий, як усі.

Альбіна Сотникова -- Мелашка. Офіра краси, ніжності й грації безглуздій жорстокості й духовному баговинню.

Лідія Остринська -- Мотря. Найвищий енергетичний потенціал. Усе на своєму шляху змете, знесе, потрощить... От тільки шлях той -- до печі та до курника... Дарма, і тут є неабиякі перепони: мотовило, яким підступно заволоділа свекруха, наприклад. Несумірність масштабу особистості й життєвої реалізації. Нема де розійтися. Хіба що за горою, якщо її докопають "навскіс і до чагарника".

Ігор Гаврилів -- Кум-"реформатор". Повноцінна "П'ятірка", чи то пак -- 12 балів!

Така ця вистава. Гірко-смішна й розумна. І страшнувата. Гадаю, Сергій Володимирович Данченко схвалив би цю роботу свого учня. Ім'я Данченка Вадим вимовляє з благоговінням. Він не тільки побачив у випускникові заньківчанської студії, талановитому акторові майбутнього режисера і запропонував йому продовжити навчання у Київському театральному на своєму курсі, але й виховав власним прикладом несуєтне ставлення до театру, ПОРЯДНІСТЬ (у високому розумінні) щодо своєї професії. Ця якість -- раритет у театрі. Небагатослівний і невелемовний Сергій Володимирович прищеплював і студентам безпомильне відчуття й розуміння справжнього, він виховував не учнів, а майстрів. А майстрами стають не одразу, і Вадим це добре розуміє.

Його ретроспектива -- добірне жанрове розмаїття, стереоскопічний погляд, гра повторень і змін, як то властиво всьому живому, вміння спровокувати актора на несподіванку, що завжди озонує повітря вистави. І ще дуже важливо: у зв'язці театр--глядач володарює ТЕАТР. А за ринкової економіки це не так просто, потрібна гідність та й здатність чинити опір реальності.

Доречно тут згадати слова Федеріко Гарсіа Лорки: "Я знаю, що правий не той, хто каже "Зараз, негайно..", споглядаючи крихітне рильце каси, а той, хто каже "Завтра, завтра, завтра". Трагедія автора цих слів "Криваве весілля" була представлена в ретроспективному показі. І хоч я не можу погодитися з вилученням поетично-символічного ряду зі структури п'єси (це обкрадає геніального поета), але вистава має високі сценічні, суто режисерські достоїнства. Це згущено-метафорична трагедійність, не "розбавлена" пограничними жанрами ("трагікомедія", наприклад), не розмита у своїх обрисах. Екзистенційний простір творить, поширює, нагнітає парадоксально фантасмагорична музика Івана Небесного, а також чистота і несуєтність існування в цьому просторі, вірність трагедійного тону Людмили Нікончук (Мати). І танці. Шість пар у чорному. Вони з'являються вперше на весіллі, але існують автономно, ніби поза дією. Трагедійна облямівка вистави. Саме в танці (балетмейстер Н. Каспшишак) самовиявляється підтекст п'єси. Востаннє "Криваве весілля" виставлялося ...у лютому, -- це не між іншим.

Не часто йде і "Політ над гніздом зозулі", вистава монолітна, без "білих плям" в акторському ансамблі, де кожен із "психів" (нагадаємо: дія відбувається у психіатричній лікарні) в той чи інший спосіб пішов усупереч заведеному в суспільстві порядку. І тепер у зразковій, стерильно чистій, технічно досконало обладнаній установі його "спрямовують" для "нормального" життя, перетворюючи викривлену, але живу свідомість на безособистісну або взагалі позбавляючи її -- заради їхнього ж "блага". Заслуга Вадима Сікорського в тому, що він не вибудовував політичний трилер, не нав'язував асоціацій моделі суспільства. Але вони і без того прочитуються, і гра акторів стає частиною духовного досвіду глядача. Найперше -- актора Януша Юхницького, який відкрився масштабно й енергетично потужно.

Добре, як завжди, пройшла улюблена глядачами "Ханума", де знову заблищав нев'янучий талант сценографа Мирона Кипріяна, і зворохобила глядачів Людмила Нікончук у заголовній ролі. Щодо вистав, які граються на камерній сцені, -- "Загадкові варіації" з Богданом Козаком і Олегом Стефаном та "Професіонал" з Богданом Козаком та Янушем Юхницьким, -- то вони (вистави) мають таку широкофестивальну, одностайну щодо ступеня захоплення пресу, що, мабуть, скромніше буде поставитися до того з повагою, а заодно й поремствувати з приводу надто -- скажемо так -- констатувально-лаконічно-ординарних театральних відгуків у львівських ЗМІ.

Як на мене, найточніше про сутність цих справді прекрасних вистав сказав Ежен Іонеско: "Театр не повинен бути ілюстрацією чогось уже відомого. Театр, навпаки, є дослідженням. І завдяки цьому дослідженню щоразу виявляється певна істина, котра найчастіше майже нестерпна, але часом буває яскравою й свіжою".

Із кожною новою виставою режисер Вадим Сікорський відчутно додає в майстерності, в усвідомленні ролі театру в сьогоднішньому культурному просторі. Як не порадіти за нього і як не...висварити за те, що ми не бачимо його як актора! Тож осанною йому в цій якості я й закінчу це ювілейне есе.

...У "Ромео і Джульєтті" Шекспіра Вадим грав роль Меркуціо. Невловимо мінливий. Безстрашно ексцентричний, в'їдливо й весело саркастичний. Якийсь всюдисущий посланець королеви Меб, її підданий, паж, непевний, як і місячні промені, з яких зроблено хомути в колісниці його повелительки, що посилає людям сни.

Сни -- вісники долі, не вірте їм, вони провокують лихі вчинки, -- попереджає Меркуціо в монолозі. Він наче сам бере в руки посторонки з найтоншого павутиння, пужално з кісточки цвіркуна і править тією колісницею. Блискуча імпровізація у віртуозному джазовому аранжуванні. Злість від бажання добра і поезія давньої легенди, пластика польоту і клоунади... Меркуціо -- запальна юність і гострота погляду зрілої, сформованої людини, надія і глибокий песимізм. І незаперечна шляхетність, підвладність будь-якому благородному імпульсу.

...Як він бавиться з неповоротким Тібальдом, знаючи, що бавиться зі смертю... І як хочеться вірити, що Меркуціо, всупереч Шекспіру, зачаклований від кулі, від клинка...

Він не знайшов своєї Джульєтти, а може, не вірить, що така може йому зустрітися. Отже, жити не варто... Зі смертю Меркуціо для глядачів вистава закінчувалася. Чудо вичерпалося...

Це було надруковано в газеті "Неділя" 22.07.1994. Закінчувався допис так: "...Щодо акторства, не дай Боже, Вадимові відійти від нього, захопившись режисурою. Прощення йому за це не буде". Ці слова і сьогодні на часі!!!

P. S. Поставила три знаки оклику й відчула: чогось бракує статті. А бракує... невеличкого сполучника "але", котрий має неабияку врівноважувальну й охолоджувальну силу. Ну то й нехай собі має! Обійдуся цього разу без нього. Іншим разом... А нагода, безперечно, трапиться.









» 
ТЕАТР
Анастасія КАНАРСЬКА
 
Осінь якось традиційно спонукає до підсумків і святкувань. І це відбувається не лише на хліборобській ниві. Театр також любить влаштовувати собі свята восени.

Так, Ніжинський український драматичний театр ім. Михайла Коцюбинського вирішив відсвяткувати свій 75-літній ювілей не лише прем'єрними театральними виставами, але й невеличким театральним фестивалем, запросивши до участі в ньому театри, які можуть зацікавити ніжинську публіку і відповідають своїми естетичними вподобаннями самому ювіляру. Серед запрошених був і Львівський національний академічний український театр імені Марії Заньковецької. У Ніжин заньківчани повезли виставу-фаворитку публіки -- "Неаполь -- місто попелюшок". Не відомо, чи рівень еміґрації в Чернігівській області сягає рівня Львівської, але з реакції публіки виглядало, що ця тема їй близька. За свідченням акторів, їх приймали захоплено. Також заньківчани мали змогу відвідати всі історичні місця, якими славиться Ніжин.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Вирок міськради 
  ·  Львів'яни дожартувалися в Києві 
  ·  Кучма лякає депутатів 
Погляд
  ·  Буняк -- мер року? 
  ·  Міліція оббрехала "Нашу Україну" 
Поступ у Львові
  ·  Міськрада ділить сміття 
  ·  На воду і тепло грошей не дали 
  ·  Дітей з вулиці заберуть 
  ·  Семен МАТКОВСЬКИЙ: Львів'яни просто так не здаються 
  ·  Шпиталь без води 
  ·  Свято Львівської семінарії 
  ·  Водія-втікача знайшли 
  ·  Держава визнала УКУ 
  ·  Вчимося керувати по-європейськи 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Ющенко -- не інвалід 
  ·  Президента обере Рябець? 
  ·  Есдеки сіли в калюжу 
  ·  Народ не хоче Кучму 
  ·  Лавринович скорочує партії 
  ·  У Києві вбивають священиків 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Православне порозуміння 
  ·  Бандити попереджають президента 
  ·  Об'єднання правих буде 
  ·  Радники Паксаса 
  ·  Викрадення секретного робота 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Львівщина кредитує Україну 
  ·  Подорожчає все 
  ·  Газ лише за гроші 
  ·  Німецькі гроші в Україні 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Аналітика у Поступі
  ·  П'ята колона 
Арт-Поступ
  ·  Метафізичний простір гіркоти 
  ·  ТЕАТР 
Духовний Поступ
  ·  Львівська духовна семінарія 
  ·  Я та семінарист у чорному підряснику 
  ·  ПРОГРАМА 
  ·  Спаси мене, Господи 
Спорт-Поступ
  ·  Не втомлюються перемагати 
  ·  Перша перемога "Одеси" 
  ·  Вшанування пам'яті педагога 
  ·  Сила характеру 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Усміхніться, за вами стежать! 
  ·  КАЛЕНДАР