BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Спорт-Поступ.    Тема Поступу.    Львівські обсервації.    Поступ технологій.    Арт-Поступ.    Поступ реляксу.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
13 листопада 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:34 29-03-2017 -   У Стрию судитимуть водійку, яка збила жінку з дитиною  
  16:30 29-03-2017 -   З 1 квітня львівський трамвай №2 їздитиме на Сихів  
  15:22 29-03-2017 -   Через гідравлічні випробування у Львові на кількох вулицях не буде гарячої води  
  15:14 29-03-2017 -   На Львівщині стартувала посівна кампанія  
  14:13 29-03-2017 -   На Львівщині стартувала посівна кампанія  
Україна
  16:42 29-03-2017 -   МВФ знову відклав розгляд траншу для України  
  16:37 29-03-2017 -   В Україну йде похолодання  
  16:36 29-03-2017 -   В Україну йде похолодання  
  15:19 29-03-2017 -   У Дніпрі звільнили водія-сепаратиста за образи у бік учасниці АТО, – активісти  
  15:17 29-03-2017 -   На Донеччині з гранатомета стріляли по магазину  
Світ
  16:38 29-03-2017 -   Вчені знайшли слід найбільшої живої істоти  
  15:16 29-03-2017 -   Польща призупинила роботу своїх консульств в Україні  
  14:18 29-03-2017 -   Україна оскаржуватиме рішення суду Лондона щодо "боргу Януковича"  
  13:14 29-03-2017 -   У США ухвалили резолюцію до річниці анексії Криму  
  11:0 29-03-2017 -   Після успіху на Євро-2016 в Ісландії спостерігається демографічний вибух  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Тема Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Тінь двоголового орла
Тему досліджував Ілько ЛЕМКО
 
Геополітичну концепцію сучасної Росії у зв'язку з тузлинськими подіями можна проілюструвати анекдотом совєтських часів, коли геніальний літератор, він же генеральний секретар ЦК КПРС Л. І. Брєжнєв написав свою феноменальну трилогію "Малая земля", "Возрождение" і "Целина". В інтерпретації творця анекдоту ці назви звучали як "Мало земли", "Возражение" і "Цель иная". Справді для імперії завжди "мало земли", тим більше, що впродовж майже чотирьохсот років від часу захоплення Росією Казані (1552 року) і до набуття Закарпаття і Курил (у 1944-1945 роках) територія Російської імперії "прірастала" Сибіром, Україною, Балтією, Закавказзям, Центральною Азією і ще багатьма територіями в середньому на 40 тисяч квадратних кілометрів річно, тобто щороку збільшуючись на одну Голландію. Ясно, що із втратою майже чверті цих території і половини їх населення у 1991 році в ошелешеної такою геополітичною несподіванкою імперської Росії виникло "возражение", а за ним і "цель иная" -- наплювати на Гельсінський договір про непорушність кордонів у Європі, підписаний тим самим геніальним письменником і генсеком Брєжнєвим 1975 року.

А справді, чому би Росії не "покачати права" і не висунути територіальних претензій, адже їй же, як Румунії, не треба ні в НАТО, ні в ЄС, а тому і боятися нема чого. Поза явними пі-арівськими іграми перед виборами до держдуми, така політика повністю збігається з прагненнями російського народу. В останньому опитуванні радіостанції "Эхо Москвы" (а це вам не "Наше Радио" і не "Русское Радио", "Эхо" слухають просунуті російські інтеліґенти, а не якісь там шовіністичні люмпени) 85% респондентів заявили, що для них набагато важливіша Тузла, цей символічний клаптик землі, який через декілька десятків років може опинитися під водою, ніж добросусідські стосунки з Україною. А ще в давнішому опитуванні 75% росіян заявили, що анітрохи не сумніваються, що Крим -- це територія Російської федерації і (увага!) більше ніж половина їх за те, щоби повернути Крим до Росії "будь-якою ціною". І хто, не позбавлений здорового глузду, буде заперечувати, що виконання волі народу є святим обов'язком будь-якої демократичної держави?

Зараз майже всі забули про рішення держдуми 1993 року визнати Севастополь територією Російської Федерації, а таке рішення парламенту сусідньої держави було рівноцінним оголошенню війни. До речі, в цьому рішенні Севастополь було названо "героическим", хоча віхи російської історії цього міста далекі від героїчності: росіяни ганебно програли у Кримській війні 1853-1856 років, здали Севастополь німцям у 1942 році і, нарешті зовсім ганебно "прасралі" його "хахлам" у 1954 і 1991 роках. Крим є тепер найболючішим мозолем російської історичної пам'яті. Але якщо іти далі за логікою російського шовінізму, то і "Новороссия", і Донбас, і навіть Слобожанщина -- "ісконна русскіє" території, тому що, коли туди прийшли росіяни, то "там хахламі і нє пахла". А Владімір Вольфавічь Жиріновскій (заступник спікера держдуми, а не вуличний шовініст-алкоголік) пропонує взагалі залишити за Україною "Кієв с шестью западнимі абластямі", це коли він у доброму гуморі, а коли у поганому, то пропонує взагалі Львів "атдать палякам". Загальноєвропейський Гельсінський акт про непорушність кордонів у Європі для російських шовіністів "нє указ", також вони абсолютно не визнають базового договору між Україною і Росією 1997 року, який підтверджує попередній документ 1975 року. Здавалося би, з підписанням цього договору про дружбу, співпрацю і партнерство між Україною і Росією можна було б з полегшенням зітхнути і забути про зазіхання Росії на українські території. Все ж таки міждержавна угода на найвищому рівні. Але не так сталося. Одразу ж відомий російський україножер, директор Інституту країн СНД Константін Затулін потрактував цей договір як "обман вєка", небезпечний, принизливий для Росії документ, що закріплює обмеження її територіальних інтересів. Навіть більше, договір з Україною, за аналогією з Брестським, -- це "нахабний" договір з країною, до складу якої входить "ісконна русская" територія -- півострів Крим.

Виявляється, Україна ніколи не існувала в кордонах, які повинен затвердити ратифікаційний договір. В епоху Переяславської Ради територія "возз'єднаної" з Росією України була вп'ятеро менша за розміри сьогоднішньої України. Мимоволі виникає запитання: а що, Росія від народження розташовувалася в нинішніх своїх межах? І у скільки разів менше від нинішньої території Росії Московське князівство часів Івана Калити чи царство Івана Грозного? І ще одне: чи всі територіальні надбання Росії були добровільними, не пов'язаними з військовою експансією? На думку Затуліна, на користь України відірвано споконвічні російські території, де проживають мільйони росіян.

З україножерськими заявами постійно виступають і чільні посадовці Російської Федерації, навіть найвищі: заступник спікера держдуми Жиріновський чи мер Москви Лужков. А чого варта недавня заява тепер вже колишнього голови адміністрації президента Росії Алєксандра Волошина про те, що в Керченську протоку треба кинути бомбу?

У політиці РФ домінує євразійська парадигма, такий собі імперський синдром, заснований на комплексі уявлень і зовнішніх орієнтацій, що був прийнятий або частково нав'язаний більшості народів Російської імперії впродовж останніх трьохсот років. Відмовитись від нього добровільно неможливо, вилікуватися від нього, як від хронічної хвороби, дуже важко. Суть його -- домінування Москви як центру Євразії. Зовнішньополітична доктрина РФ щодо "близького зарубіжжя" сформульована однозначно: Москва вважає ці країни сферою своїх життєвих інтересів і не відкидає можливості втручання в їхні справи під гаслом "захисту інтересів російськомовного населення". Росіяни, які живуть на території колишньої імперії, називаються в російських документах і промовах "соотєчєствєннікамі", отже не татари, башкіри чи чукчі є їхніми "соотєчєствєннікамі", а росіяни, які проживають у Львові чи Таллінні. Таке формулювання вже передбачає висунення територіальних претензій. Путін останнім часом навіть дозволяє собі говорити про можливість якихось "превентивних ударів" по територіях інших країн, де проживає російськомовне населення.

Кажуть, що політики деколи не думають, що говорять і роблять. Це неправда, кожен, навіть на перший погляд, сумбурний і нелогічний крок перед тим сто разів продумується. Випадок із будівництвом дамби до Тузли Росія хоче подати як спонтанні дії керівництва Краснодарського краю. Чєрномирдін навіть заявив, що прем'єр Касьянов -- політик настільки високого рангу, що не знає і не повинен знати "про каждую канаву и где ее роют". Але російська політика насправді дуже продумана і підступна, вона має вже великий досвід територіальних конфліктів. Хоч би взяти ХХ століття: несправедлива і ганебна війна з Фінляндією 1940 року теж фактично за "кавальчик землі", який СРСР хотів навіть "чесно обміняти" на "більш великий і вигідний" для Фінляндії, потім Курили і острів Даманський 1968 року, тепер купа спірних територіальних питань, починаючи від кордону з Естонією і закінчуючи кордоном із Казахстаном і островами у Каспійському морі. Україна ж вступає в історичну смугу відстоювання своїх територіальних інтересів таким собі невинним курчатком-невігласом, маючи у своєму "активі" лише суперечку за те, як правильніше називати острів Зміїний -- островом чи скелею. А тому територіальна цілісність і непорушність кордонів нашої держави залежить від вироблення для нашої зовнішньої політики справжньої зубастості і хапальних рефлексів, а найважливіше -- підтримки такої політики народом.









» 
Від Сяну до Дону
Обриси Української імперії
Ілько ЛЕМКО
 
Лев Толстой писав: "Війна -- це коли солдати завойовують для імператора, якого вони ніколи в житті на очі не бачили, кавальчик землі, який цей імператор ніколи в житті на очі не бачив". Часи змінюються. Наш "імператор" бачив цей кавальчик, був тут і навіть розглядав у бінокль "ворожу" територію. Територіальні претензії. Чому б комусь не заявити про них? У якомусь із пабів Лондона знайдуться декілька любителів пива, які будуть відстоювати повернення до складу Британської імперії США, Канади, Індії і Австралії. А чом би й ні? Територіальні претензії, кому вони заважають? Їх у світі сотні, не обов'язково ж через них воювати, можна лише тримати їх про запас для виборів парламентських, президентських, для гірших економічних часів у країні тощо. Така штука завжди у пі-арівському господарстві знадобиться. У сьогоднішній темі "ПОСТУПУ" розглянемо, які територіальні претензії могли би висувати до України її сусіди і Україна, у свою чергу, до них. Всі ці претензії, напевно, видадуться нам, з точки зору здорового глузду, абсолютно нереальними і фантастичними. А може, і не настільки фантастичними?..
Детальніше>>
» 
Польща, Туреччина та інші
Ілько ЛЕМКО
 
Найдурніше і найнебезпечніше словосполучення, яке тільки може існувати -- це "історична справедливість". "І пішов Володимир на ляхів, і взяв городи їх Перемишль, Червень та інші..." Ця найперша історична писемна згадка про західноукраїнські землі з нашого Нестора-літописця як бальзам на душу польських шовіністів. Тут ніби все чорним на білому сказано: 981 року ще язичницька Русь завоювала "споконвічні" польські, тоді вже християнські землі. Обґрунтовано спростувати цю інформацію Нестора не вдалося навіть Грушевському.
Детальніше>>
» 
Румунія і Молдова
Тему досліджував Ілько ЛЕМКО
 
Складається враження, що незважаючи ні на базовий договір 1997 року між Україною і Румунією, ні на прагнення Румунії стати членом НАТО і ЄС проблема територіальних претензій нашого південно-західного сусіда до України подібна на заліковану хронічну хворобу, яка, проте, може загостритися за умови послаблення імунітету, спричиненого певними евентуальними історичними обставинами. Територія України, яка не дає спати шанувальникам ідеї Романіа Маре (Великої Румунії), Північна Буковина, як і Буковина Південна, яка зараз є румунською, до XIV століття була цілковито українською територією, спочатку Київської Русі, а потім Галицько-Волинського князівства.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Безнародні вибори 
  ·  Мільйон підписів проти Кучми 
  ·  Судовий ляпас "Нашій Україні" 
  ·  Паперова епопея триває 
Погляд
  ·  Пинзеник написав Кучмі 
  ·  На захист середовища 
Поступ у Львові
  ·  Дитячі майданчики: бути чи не бути 
  ·  Торги без покупців 
  ·  Проблема вертикального транспорту 
  ·  В очікуванні провокацій 
  ·  Трудові міґранти 
  ·  Студенти прагнуть автономії 
  ·  Земельне розслідування завершене 
  ·  Вшанування пам'яті 
  ·  Бідність перешкоджає розвитку 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Ющенко хоче пакту з БЮТ і СПУ 
  ·  Перезимують не всі міністри 
  ·  Тернистий шлях у Європу 
  ·  Парламентський марафон 
  ·  Небезпечні польоти Кучми 
  ·  Кучма не піде на вибори 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Мають бути зміни 
  ·  Литовська прокуратура чекає на президента 
  ·  ЄС охороняє кордони 
  ·  Анатомічний аванґард 
  ·  Вирішення проблеми води 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Тяжко бути підприємцем 
  ·  Дрібним не вижити 
  ·  Субсидії на калорифери 
  ·  Пекарям обмежать рентабельність 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Спорт-Поступ
  ·  Труднощі тримають в тонусі 
  ·  Тім ХЕНМАН 
Тема Поступу
  ·  Від Сяну до Дону 
  ·  Польща, Туреччина та інші 
  ·  Тінь двоголового орла 
  ·  Румунія і Молдова 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ технологій
  ·  Музика для гурманів 
  ·  Буняк -- оверклокер 
Арт-Поступ
  ·  Картини феї Морозко 
  ·  АНДЕГРАУНД ВІД КАЛИЧА 
  ·  АРТ-АНОНС 
Поступ реляксу
  ·  Рекорд Книги рекордів 
  ·  Дорослі забавки 
Пост-Faktum
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Пожежі у Львові 
  ·  Друг, хворий на ВІЛ, -- також друг