|
|
|
|
Дайджест »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Кучму геть |
|
national Post (Канада) Кучма повинен піти |
| |
| |
Після розпаду СРСР 1991-го року багато іноземних спостерігачів сподівалися, що демократія приживеться у Східній Європі. Хоча люди, які живуть у державах східного блоку, отримали більше прав, ніж мали їх за Союзу, справжня демократія для них залишається далекою мрією. Яскравим прикладом такої ситуації можна вважати Україну, яку очолює колишній комуніст і директор ракетобудівного заводу Леонід Кучма. Пана Кучму підтримує менше, ніж 10% населення України, і неважко зрозуміти, чому. Багато українців підозрюють його в причетності до нерозкритого вбивства журналіста, який розслідував корупцію в уряді 2000-ого року.
З 1995 року, коли Кучма став президентом, він використовує всі можливі адміністративні заходи -- від "перевірок" податкової до погроз, спрямованих на те, щоби змусити медіа замовчати. Відповідно до доповіді, оприлюдненої нещодавно Freedom House -- міжнародною неурядовою організацією, яка контролює розповсюдження демократії -- пан Кучма використовує такі заходи "тривожно часто".
Пан Кучма не дружить із Заходом. Минулого року Сполучені Штати зупинили виплату 70 мільйонів доларів фінансової допомоги Україні, звинувативши президента України в тому, що він дав згоду на продаж сучасної системи радарного спостереження Іраку. Кучма стверджує, що такої оборудки взагалі не було, але в американців є записи, які підтверджують інше.
Наступного року українці підуть на виборчі дільниці, щоб обрати нового президента. Згідно з Конституцією України, Кучма не може висувати свою кандидатуру для виборів на третій термін. Однак він і його прихильники, здається, намагаються зробити президентом "свою" людину. Ми сподіваємося, що це їм не вдасться: найкращим вибором, який могли би зробити українці, став би лідер, який назавжди порве з Кучмою та його маріонетками. |
|
|
|
|
Кремль перемагає |
|
international Herald Tribune Повернення до московської орбіти |
| |
| |
Балансуванню України між Заходом і Росією настав кінець. Незважаючи на те, що протягом довгих років українському президентові вдавалося витримувати перетягування канату між Європою та Росією.
Здається, тепер ігри закінчилися. Цього року ухил у бік Заходу помаленьку зникає, Україна почала посуватися ближче до Москви, яка робила все можливе, щоб повернути Україну на кремлівську орбіту.
Найбільш очевидним це є у сфері енергетики. Українські труби є суттєвою частиною російських планів, 90 відсотків російського газу проходить через Україну, прямуючи на європейський ринок. Що більше, завдяки географічному розташуванню в України є блискуче майбутнє в якості ланки, яка може поєднати Захід із державами Каспію.
Незважаючи на це, Росія й досі домінує в українській енергетиці. Борги Києва Москві налічують мільйони доларів. Внаслідок цього влітку "Нафтогаз України" змушений був укласти угоду з "Газпромом", за якою Москва може оплачувати транзит енергоносіїв газом, а не грошима. Це може вбити розвиток української енергетичної незалежності, адже робить Україну ще більш залежною від Росії. |
| Детальніше>> |
|
|
|
Прорив олігарха |
|
forward (США) український олігарх купує американські медіа |
| |
| |
Найбільш відомий і неординарний єврейський бізнесмен в Україні Вадим Рабинович стверджує, що купив "контрольний пакет" найстарішої російськомовної газети у США "Новое русское слово" (НРС) і радіокомпанії "Народная волна" (НВ).
В Україні Рабинович також контролює кілька ЗМІ, які відомі не надто високими стандартами журналістики. Ці медіа є частиною бізнес-імперії, діяльність якої часто стає об'єктом розслідувань в Україні і США через підозру у зв'язках із російською мафією.
"Основною метою купівлі є перетворити "Новое русское слово" у Financial Times російськомовного світу, -- стверджує Рабинович, -- газету продаватимуть у Москві, Києві та у всіх європейських столицях". |
| Детальніше>> |
|
|
|
