|
|
|
|
Погляд »
ВЛАДА |
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
Ходорковський піде в президенти |
|
|
| Олег ПУШКАР |
| |
Колишні російські медіа-магнати Владімір Ґусінський і Боріс Бєрєзовський вбачають в особі заарештованого Міхаіла Ходорковського можливого конкурента Владіміра Путіна на президентських виборах, що мають відбутися у березні 2004 року. Таку думку олігархи у вигнанні нещодавно висловили на сторінках провідних британських газет.
Арешт Ходорковського, на думку Гусінського та Бєрєзовського, поставив під сумнів легітимність путінського режиму. Бєрєзовський, якому у вересні було надано політичний притулок у Великобританії, закликав Захід зрозуміти, що Путін стає диктатором. А Гусінський, своєю чергою, стверджує, що російський лідер запровадив у своїй країні панування страху, знищивши незалежні засоби масової інформації і влаштувавши різанину у Чечні. На думку Гусінського, Путін переслідує політичних опонентів за допомогою силових органів і розраховує на те, що загальний страх допоможе йому стати довічним диктатором.
Бєрєзовський та Гусінський закликають опозицію Росії подолати страх і вже зараз рішуче протиставити себе Путіну. Під час парламентських виборів праві сили повинні донести до росіян правду про президента. За словами Гусінського, якщо праві не зможуть знайти достатньо сміливої людини, яка не боїться кинути виклик чинному главі держави, у своєму середовищі, то мають висунути кандидатом у президенти на наступних виборах Міхаіла Ходорковського. "Він уже довів, що не боїться пана Путіна", -- закінчує свою статтю у Daily Telegraph Владімір Гусінський.
Самі ж праві сили можливості підтримки Ходорковського в якості кандидата у президенти не відкидають. Депутат Державної думи Борис Нємцов заявив учора, що створена Кремлем і Генпрокуратурою упізнаваність Ходорковського дозволяє йому брати участь у виборах. У нього "є можливість брати участь у виборах, але це залежить від його рішення", -- заявив Нємцов. За його словами, завдяки зусиллям влади Ходорковський став політичною фігурою, яку знають навіть у далекому сибірському селі.
Як не дивно, але "владєльца заводов, ґазєт, пароходов" своїм кандидатом на вищу державну посаду бачать і... комуністи. Наприкінці жовтня, на закритому засіданні президіуму ЦК КПРФ його ім'я було серед кандидатур, які будуть боротися за президентське крісло на наступних виборах. Хоча самі комуністи і заперечують, що таке питання порушувалося. Але якщо вірити російській газеті "Ґазета", після того як до федерального партійного списку КПРФ без особливих проблем увійшли два колишніх "юкосівці" Сєргєй Муравлєнко та Алєксєй Кондауров, в компартії почали говорити про те, що непогано було б бачити Ходорковського своїм кандидатом у президенти. Остаточне рішення про свого кандидата в президенти комуністи ухвалять на пленумі ЦК 12 грудня.
Сам Ходорковський, який зараз перебуває у СІЗО, вже став для багатьох певним символом, набув статусу мученика, людини, яка постраждала від сваволі влади. Не дивно, якщо та чи інша політична сила захоче бачити його своїм кандидатом у президенти. До того ж, нікому не завадять мільярдні статки екс-глави ЮКОСу. Проте багато хто скептично оцінює його шанси створити конкуренцію Путіну.
Водночас соціологи намагаються з'ясувати рейтинг Ходорковського. Різке зростання популярності олігарха серед виборців зафіксувала радістанція "Эхо Москвы", яка провела експрес-опитування серед своїх радіослухачів. З'ясувалось, що більшість слухачів радіостанції та відвідувачів її сайту проголосували б на президентських виборах не за Путіна (25%), а за Ходорковського (75%), якщо б у бюлетені були тільки ці два прізвища. Звичайно, аудиторія цього доволі критично налаштованого до влади радіо ще не репрезентує всіх громадян Росії, але такий результат змушує задуматись. |
|
|
|
|
ДБ |
|
|
| Володимир ЄШКІЛЄВ |
| |
|
Постійне нагадування про глобалізацію як апотеоз тотальної бездомності вже вельми набридло і стає моветоном. Набагато цікавішим різновидом інтелектуального мазохізму видається усіляке схемороблення. Наприклад, малювання дорожніх карт того континенту вселенської бомжовості-сиротинності, куди десантує нас ХХІ століття. Стоячи перед викликом доби, ми підтягуємо сповзлі штанці і намагаємося визначити координати місцевості. Адже все зрушилося, включно з етичною географією, орієнтами та окцидентами. Поради сивочолих попередників виглядають смішнішими за монологи Задорнова. І ніц не ясно. Звідки йдуть накази і де ховаються партизани? Хто капітан і з якого боку очікуються воріженьки? З якого суржику і на котрий піджин перекладати заявки на гранти? І якщо все порядне і скромне тепер у сраці, то кілько століть це буде тривати і чи витримає срака? І ще: який зі ста вісімнадцяти типів соціально-культурної дефлорації тепер у світовій моді? Невже той самий: "малчать, раком встать, развєсті ягадіці!"? |
| Детальніше>> |
|
|
|
