BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дайджест.    Арт-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
 
4 листопада 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  17:21 24-04-2017 -   У поліції розповіли подробиці затримання вбивць львівського таксиста  
  17:19 24-04-2017 -   Цьогоріч відновлять басейни у трьох школах міста Львова  
  17:17 24-04-2017 -   На Львівщині прикордонники виявили викрадене у Бельгії авто  
  17:16 24-04-2017 -   На Львівщині сьогодні-завтра – сильні вітри  
  17:11 24-04-2017 -   Львівська галерея мистецтв виявила пропажу 224 стародруків  
Україна
  17:10 24-04-2017 -   САП відкрила справу щодо збагачення Ляшка  
  17:9 24-04-2017 -   Гройсман: підвищення цін на газ не передбачається  
  17:7 24-04-2017 -   Головного люстратора України Мін’юст представить завтра  
  16:58 24-04-2017 -   НБУ перерахував до бюджету перший транш прибутку за минулий рік  
  16:56 24-04-2017 -   Реальні витрати на оборону в Україні скоротилися  
Світ
  17:13 24-04-2017 -   У Лондоні покажуть золото скіфів  
  17:6 24-04-2017 -   У Йорданії скасували дозвіл ґвалтівникам одружуватися на своїх жертвах  
  17:5 24-04-2017 -   Унаслідок вибуху гранати у дагестанській школі загинула дитина  
  11:12 24-04-2017 -   В Естонії стартують масштабні міжнародні кібернавчання  
  10:0 24-04-2017 -   Макрон і Ле Пен виходять до другого туру виборів  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  СКАРБНИЦІ

___________________________________________________________________________

Сезонне загострення: споглядальні висновки із польових досліджень
Якими клопотами живуть музеї та галереї Львова
Орися КРАСНИК
 
Музей
Бічним зором стороннього спостерігача, обсервуючи музейне життя Львова в невпинному калейдоскопі його виставок, волею-неволею доводиться робити якісь факультативні висновки. Наприклад визнавати залежність цього життя від... пір року. Георозташування і клімат міста прирікають музеї на загострення демісезонних проблем, за якими проглядається клініка хвороб задавнених, хронічних, але виліковних (за бажання самого пацієнта, звісно).

Уже навіть те, що влітку, а саме, починаючи від Дня музеїв, що його традиційно святкують у травні, ви не почуєте якихось скимлінь музейних працівників, наштовхує на думку про сезонний характер цих слабувань. Найкризовіший сезон -- осінній. Депресивного настрою наганяє негода за стінами, які через свою ветхість не можуть слугувати прихистком зібраному в них національному надбанню.

Та що там депресія супроти справжньої нежиті, коли шмаркотить із усіх отворів: незалатаних дахів, проіржавілих ринв, розгерметизованих батарей опалення! Це "мокрушне" руйнування настільки дістає, що музейники як парадоксального визволення чекають... зими. Нехай із мінусами за Цельсієм, але із високим меркурійним рівнем за Торрічеллі. Бо ліпше зимно, але сухо, аніж нуль плюс дивовижні абстрактні акварелі на стелі й стінах. От тільки де й коли ви бачили львівську зиму без перманентних відлиг? Отож демісезонна кліматична криза у музеях триває від жовтня до квітня.

Саме на початку опалювального сезону (який ніколи не встигає за змінами погоди) вилазять болячки музейної господарки. Приходять рахунки за заборгованість з оплати енергоносіїв. Затікають, здавалося, зовсім недавно й надійно перекриті дахи (пл. Ринок, просп. Свободи). Ґрунтові води підходять не те що до пивниць, а попід настил першого поверху, здуваючи хвилями паркет та створюючи сприятливе середовище для грибниць цвілі (вул. Драгоманова). Загрожують обвалом підпірні стіни огорож (вул. Івана Франка). Ширяться давні тріщини в стінах, розриваючи гіпсові пломби аварійних маячків (просп. Свободи). Бог із вартою заздрості методичністю посилає щороку на випробування львівських музеїв осінь із її температурною лихоманкою, холодним потом конденсату на стінах, деформаційним артритом покручених експонатів... Осінь... Клінічна кліматологія...

Галерея мистецтв

Тому коли до "Поступу" надійшов лист (у багатьох примірниках, до речі) від неназваних (а тому невідомих) працівників Львівської державної галереї мистецтв (це вони самі себе так репрезентували), які описували СВОЄ БАЧЕННЯ проблем музейної господарки і то так правдоподібно схожих на проблеми решти львівських музеїв, що редакція зважено допасувавши до анонімного допису спростування директора ЛДГМ п. Возницького, видрукувала поряд і послання, і коментар на сторінці листів. Та от заковика: дотримавшись принципу об'єктивності, редакція враз стала об'єктом претензій з боку обмовленого та рівночасно з боку особи, яку директор публічно обмовив ймовірним наклепником (хоч насправді газета висловлювала не редакційну позицію як істину в останній інстанції, а дві протилежні думки музейної сторони). Трикутник пристрастей, які сягають шекспірівської шкали драматизму! Отож, двоє ображених вирішили боронити свою честь на зборах трудового колективу, куди запросили журналіста "Поступу". І ліпше б я туди не ходила. Розчарування у людях найважча із психічних травм, порівняно з якою шкодування за втраченим часом -- найменший жаль. Чому директор відмовляється від того, що насправді казав журналістці "Поступу", для мене залишилося незбагненним. Із півторагодинного соло директора суті конфлікту стосувалася лише одна порада: "Виясняйте це між собою."

Решту виступу Борис Возницький присвятив анонімці 20-річної давності в міськком партії та загальновідомим для музейників (із 200 осіб їх було хіба 20) справам: "Найбільша галерея найменше заробляє! Наша галерея живе за рахунок Олеського й Золочівського замків. Туди на день по 20 автобусів із туристами приїжджає. Держава грошей на галерею не дає, тільки на зарплату й на електрику. А от у Рівному вже 2 місяці музейники зарплати не мали! Дисципліна в нас неважна, треба щось дуже серйозне робити. Робота головного бухгалтера мене задовольняє, заступника із господарських питань також, проблем нема. Це ж у будь-якому місці почнемо шукати, то виявиться, що можна й мене звинувачувати, от я 4 машини паркету привіз, який з Юра зняли, їм не треба, а я попросив, щоб нам віддали..."

Борис Возницький вважає найбільшими клопотами проблеми замків: "Це основна наша робота зберегти їх. Це майбутнє галереї, із них ми будемо жити. Справа відновлення замків посувається, але повільно, бо у Золочівському замку працює 5 осіб, у Підгірцях -- також 5 на 180 гривень. Китайський палацик не ми робимо, це повинні робити фахові реставратори (там художня побілка, ліпнина). А на самому Золочівському замку я й сам працюю, ось паркет кладу. Все можу робити, от тільки стелю я не вмію штукатурити. Нам плитки на 12 тис. Писарчук дав, а ще батареї і труби, 20 кубометрів дубу для мосту, ще він береться робити кафетерій. Для мене має значення не те, що він в СДПУ(о). А те, що як депутат від Золочівщини він допомагає відродити замок. Є й гуманітарна допомога -- від Фонду Лянцкоронських вже привезли 14 вітрин на 12 тис. доларів. Усе задокументовано".

Щодо ремонту палацу Потоцьких, Возницький запевнив, що ні він особисто, ні його заступник із господарських питань до того не мають жодного стосунку: "Замовник -- міське УКБ, виконавець -- "Львівмістобуд". Знаємо тільки про загальну суму коштів, а що замовляють і як, ми не знаємо. Та якби мені дали ці 1 800 тисяч, я б давно вже зробив би цей палац Потоцького. Гостей там уже нам заборонили приймати. А те, що там картини припадають пилом від ремонту, -- так ми їх спеціально не забираємо. Ми їх мусимо там тримати. Бо бізнесові структури тільки й чекають, щоб ми картини зняли, але коли ми це зробимо, то "під ключ" відремонтований палац не отримаємо. Шкода, бо ж скільки років життя в нього вкладено. От Буняк каже, що є підприємці, які б могли інвестувати реставрацію палацу... А я хочу на ньому табличку почепити, щоб усі бачили й знали, що палац був переданий Картинній галереї Куйбідою. Там нам треба готувати зали під старовинне мистецтво ХІV-XVIII ст. й архів Ярослави Музики, а в головному корпусі -- під мистецтво XIX-XXI ст. Другий поверх палацу Потоцьких обіцяють зробити до весни. Галерея в страшному стані, потребує ремонту, одних вікон треба поміняти 38, поки що ми замовили 20". До речі, коли зайшлося за вікна, то 54-річний Тимофій Боцько, заступник директора із господарських питань, уточнив, що жодних кроків без відома Возницького він не робить: "Директор знає, що 1 800 м даху перекриті з дотриманням технології. Стелі не протікають, плями на них старі. Хоч зараз можемо піднятися на дах і подивитися, чи тече".

Отож екскурсія на дах галереї мене ще чекає. А щодо іншого: коли хочеться керівництву галереї саме стільки заплатити за вікна, скільки воно заплатило, то справа ґаздівська. І хто йому стане на заваді(окрім КРУ, звісно)? Правильно, ніхто. Але й відповідатиме за це ніхто інший, як тільки воно. Це Боцько добре тямить, бо ж недарма, за його словами, три роки працював в управлінні культури...

Національний музей

Від згадки про управління культури саме час перейти до клопотів Національного музею. Це ж бо управління в останній день жовтня заметушилося, вителефоновуючи в головного хранителя НМ відомості про хід переміщення фондової колекції із каплиць Вірменського собору. Цікаво, що остаточне звільнення соборних приміщень було здійснене тиждень тому із випередженням запланованих термінів, про що хранитель письмово відзвітувала управлінню, але воно цією інформацією чомусь не володіє... Зрештою, як і громадськість. Ну що б, здавалося, за клопіт директорці, яка декларує відкриту й розору політику адміністрування, повідомити котресь із інформаґентств про доконаний шмат роботи? Розіслати прес-реліз, скликати прес-конференцію -- і суспільна напруженість, пов'язана із незнанням ситуації, автоматично зніметься. Однак, незважаючи на постійні пропозиції співпрацювати із ЗМІ, директор НМ Тетяна Лупій не квапиться вдаватися до таких кроків із абсолютно непереконливих мотивів: "А кому це потрібно? Ми свою справу й без обговорень робимо. Балачки ще нічим не допомогли".

Так то воно так, але тоді закрадається підозра, чи справді діло робиться так, як слід, чи нема підстав щось приховувати за такого виразного небажання іти на контакт із громадськістю через суспільний інститут ЗМІ? Невже негативний досвід замовчування проблем переміщення й збереження фондових збірок НМ не схиляє до більшої відкритості? Зрештою, Національний музей -- установа державна, і кожен громадянин має право знати, що коїться у бюджетній установі, на утримання якої з нього стягують податки...

Звільнення приміщень Вірменського собору поставило перед музеєм вимогу обладнання нових сховищ (адже Мхітарянівська новобудова між монастирським корпусами на вул. Лесі Українки, за висновками фахівців, виявилася непридатною для цієї функції). На додаткові площі під фонди музей вивільнив кілька приміщень на просп. Свободи, 20. Але хто про це у Львові знає? Хто знає про те, як триває обладнання цих приміщень, процес їх заповнення, реставраційний нагляд за раніше переміщеними творами, в яких виявили рецидиви мікоуражень? Хто знає про кадрові зміни в реставраційних майстернях та про кількамісячне (знову ж таки безпідставне) незадоволення директором заяв реставраторів Павла Петрушака та Анастасії Чабан про зарахування на роботу (нагадаю, що це було не тільки одним із пунктів резолюції круглого столу з участі представників громадських організацій та ЛОДА, а й приписом Національного комітету з примирення). Про ці та інші клопоти Національного музею "Поступ" має намір повідомляти і далі. Вже хоча б тому, що управління культури переслало на адресу музею лист представників громадськості, стурбованих станом збереженості колекції ікон, що належать НМ; переслало без жодних коментарів, а головне, без призначення дати круглого столу, скликання якого вимагалося у листі. Тому скидається на те, що непрозора ситуація чомусь вигідна як управлінню культури ЛОДА, так і музею. Але така гра в "цюці-бабки" має здебільшого прикрі наслідки. І політичні також. Власне, насамперед політичні. Адже йдеться про національне надбання.

Історичний музей

Інший поважний львівський музей, який також обтяжений тими самими болячками, що й решта (катастрофічний брак експозиційних та фондових площ, дзюраві дахи, недостатність реставраційних потуг тощо), але завдяки своєму 110-річчю отримав нагоду не тільки розпачати-плакатися на рівні з усіма музейними установами, а й викликати приплив заздрощів ювілейними виставками, а найбільш -- виданнями.

Наприклад, коли директор Галереї мистецтв Возницький ще тільки мріє про ідею випустити гарний музейний збірник, адже останній був, за його словами, споряджений 1968 року, то натомість директор Історичного музею Чайковський може вже пишатися альбомом "110 раритетів", який нещодавно вийшов друком у львівському видавництві "Афіша". Цей ілюстрований каталог репрезентує особливо цінні музейні пам'ятки зі збірки ЛІМ. Концептуально видання присвячено 110-й річниці музею, кожне зображення на сторінках розкішної книжки супроводжується анотацією, в якій автори подають лише найголовнішу інформацію. Альбом розрахований на широке коло шанувальників історії та мистецтва як в Україні, так і за її межами (цьому служать тексти англійською мовою).

Окремі фондові експонати, репродуковані в альбомі, мають цікаву історію. Як ось та, що стосується канадської письменниці Ліди Палій, яка передала до Львівського історичного музею золотий колт із крилоса та кістяне різьблення XI-XII ст. із зображенням давньоруського воїна, виконавши в такий спосіб волю видатного археолога Ярослава Пастернака про повернення безцінних пам'яток на Батьківщину в часі здобуття незалежності...

От тільки умови, в яких перебувають експонати всіх без винятку львівських музеїв, видається, мусять турбувати не тільки їхніх директорів. А ті, якщо справді відчувають у чомусь потребу, не повинні втомлюватися стукати у вищі двері. Навіть якщо двері такі глухі на відповідь, як в управлінні культури.









» 
SUGABABES ''Hole In The Head''
Марія СМАКОТИНСЬКА
 
Усе добре рано чи пізно закінчується. Так сталося і з SUGABABES, британським тріо, де дуже яскраві представниці трьох світових рас: білої, жовтої і чорної -- втілюють вже давно вичерпану ідею про світове братерство і дружбу народів. Вичерпали дівчата, здається, і свій потенціал створювати справжні супергіти, якими ще донедавна вони тішили всю Європу.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ядерна зброя для України 
  ·  Хліб дорожчає вибірково 
  ·  Львову -- власний газопровід 
  ·  Суд, якого не було 
  ·  Кучма заступився за Тимошенка 
Погляд
  ·  Донецьк наступає 
Поступ у Львові
  ·  Буняк землі не віддає 
  ·  На Науковій знову неспокійно 
  ·  Італійці у Львові 
  ·  Проти неякісної попси 
  ·  Ярослав ПІТКО: "Просвіта" -- це частина блоку Віктора Ющенка "Наша Україна" 
  ·  Рябошапка побили хулігани? 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Донецьк повинен відповісти 
  ·  Хто вбив Чорновола 
  ·  Спілку письменників атакують 
  ·  Нас захистять іноземці 
  ·  СПУ вимагає звіту Піскуна 
  ·  Депутати не скучатимуть 
Поступ у світі
  ·  Наречена іспанського принца 
  ·  Мафія в оточенні президента Литви 
  ·  Шеварднадзе переміг? 
  ·  Путін шкодує за Волошиним 
  ·  Найбагатша людина Британії 
  ·  Гей став єпископом 
  ·  СВІТОГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Нові марки -- нові проблеми 
  ·  ДПА -- "Галичина", 1:0 
  ·  Поспішиш -- суд насмішиш 
  ·  Україна -- №84 
  ·  ЕКООГЛЯД 
Дайджест
  ·  Загроза №1 
  ·  Не лише російська проблема 
Арт-Поступ
  ·  Сезонне загострення: споглядальні висновки із польових досліджень 
  ·  SUGABABES ''Hole In The Head'' 
Спорт-Поступ
  ·  Перемоги російських фігуристів 
  ·  Афіни живуть Олімпіадою 
  ·  Зубрилова хоче додому 
  ·  Друга перемога "Козачки" 
  ·  Українка зійшла на "Піраміду" 
  ·  Спорт-бліц 
Пост-Faktum
  ·  Містечко Сасів