BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Історія у Поступі.    Арт-Поступ.    Листи у Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
3 листопада 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:28 28-04-2017 -   У Львові буде встановлено меморіальну таблицю Андрію Білику  
  15:23 28-04-2017 -   Шахрай не заплатив львів’янці $6 тис. за куплений автомобіль  
  15:21 28-04-2017 -   На Львівщині судитимуть чоловіка, який викрав з могили на кладовищі погруддя пам’ятника  
  14:5 28-04-2017 -   Через ремонт колії трамваї не їздитимуть до львівського залізничного вокзалу п'ять місяців  
  14:1 28-04-2017 -   Внаслідок задимлення через коротке замикання електромережі у 1-ій поліклініці постраждалих і збитків немає  
Україна
  15:30 28-04-2017 -   4 травня почнеться суд над Януковичем, докази неспростовні – Порошенко  
  15:25 28-04-2017 -   Двоє офіцерів ЗСУ продавали перепустки через лінію розмежування  
  15:17 28-04-2017 -   Ситник: ГПУ порушила справи проти Супрун  
  13:59 28-04-2017 -   Порошенко: Гроші Януковича уже в Держказначействі  
  12:46 28-04-2017 -   Шахраї зняли більше десяти мільйонів із карток українців  
Світ
  15:33 28-04-2017 -   Самойлова підтвердила, що 9 травня співатиме в окупованому Севастополі  
  15:19 28-04-2017 -   У Британії Кличка назвали російським гігантом  
  12:44 28-04-2017 -   У США стратили вже четвертого в'язня за тиждень  
  10:7 28-04-2017 -   Бундестаг схвалив часткову заборону нікабу  
  10:6 28-04-2017 -   В Угорщині затримали майже тонну бурштину з України  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія у Поступі  »  СПОМИН

___________________________________________________________________________

Мій райдужний Перший
Анатоль КУРДИДИК
 
Підгайці
Листопадовий Чин 1918 року засвідчив волю галицького люду до своєї державності. Це були радісні дні творення та сподівань, хоча вже означені тривогою за майбутнє молодої держави. Свої спогади про ті перші дні описав Анатоль Курдидик. Перший син священика УГКЦ о. Петра Курдидика народився 24 липня 1905 року у Підгайцях. Мати -- донька українського шляхетського роду Стеблецьких. Чотирирічним хлопчиною переїхав із батьком, матір'ю та двома молодшими братами на парохію до села Покропивна на Тернопільщині. У цьому селі промайнуло дитинство, звідти й перейшов до гімназії. У Покропивні та в Тернополі всією молодою та вразливою душею пережив незабутні події 1 листопада 1918 року, державність Західної України, трагедію її ізоляції, Чортківську офензиву та відхід УГА за Збруч. Потім студії, арешти, служба у польському війську і перше друковане оповідання "Осьмак" у місячнику Моха "Поступ".

У Перемишлі в листопаді 1928 року виходить першою книжечкою передрук його великого огляду в "Українському голосі" під заголовком "Листопад 1918". А з 1929 року Анатоль Курдидик, уже як редактор з іменем, переїздить до Львова і на роки зв'язує себе з тижневиком "Неділя". Анґажується в громадську та культурно-освітню роботу -- в Організації українців міста Львова, у філії і централі "Просвіти", у низці інших товариств... Крім "Неділі", його твори, між іншим, радо друкують щоденники "Діло" й "Новий час", літературний двотижневик "Назустріч" та журнал "Червона Калина", місячник "Поступ"...

У 1939 році опиняється Курдидик на Засянні, потрапляє до німецької тюрми, працює в копальні калійної солі в Тюринґії, а потім стає до праці в книгарні Т. Савули в австрійській столиці та віденським кореспондентом "Краківських вістей". У 1945 переживає прихід нової влади - американської. У таборі українських утікачів обирають його головою таборової ради, поки врешті у травні 1951 року через табір у Людвісбурґа опиняється в Бремені на борту корабля, що вирушає до Канади. Там, за океаном, дописує до українських газет у Торонто, працює в українській кредитовій спілці і Клюбі українських професіоналістів, перебирає напівзбанкрутілий тижневик "Український робітник", ставить його "на ноги" і з допомогою д-ра Осипа Бойка таки переорганізовує у модерний тижневик "Вільне слово", який редагує до весни 1960 року. Від 1960 року живе редактор А. Курдидик у місті Вінніпеґ, де посідає належне місце спершу в редакції тижневика "Новий шлях", а відтак, від 1962 до виходу на пенсію в 1970 році -- у "Поступі". Закінчив свій довгий життєвий шлях у 2001 році.

...Так далеко-далеко він, той райдужний день. Так далеко, що коли підношу в той бік зір -- аж в очах морочиться й аж фата-морґана на обрії мерехтить. А тоді нагло починає бігти дивовижний фільм, такий кольористий та милий, що аж дихати не дає, такий, що аж проситься записати, бо не скоро доведеться пережити якомусь хлопцеві такий день. Такий райдужний день, такий Перший Листопад...

Ось я стою під дзвіницею в Покропивній, повіт Тернопіль. Дзвіниця --цегляна, біло тинькована стіна, в якій велика півкругла брама і над брамою в тій стіні три вікна. У вікнах п'ять дзвонів: в одному той найбільший, у двох інших -- по два менші... Від них звисають шнури і, коли їх тягнуть, чавунні акорди летять на далекі поля. Давно дзвонять ці дзвони, бо шнури повитирали на підвіконнях тиньк, а потім поврізались глибокими рівцями в яскраво-червону цеглу.

Дзвони Покропивної -- цінні дзвони... Коли в 1915 році москалі, захопивши Галичину, забирали їх, я ще досі чую той плач-рев, той зойк і шльох села, що збіглося і безсило дивилося, як зелені мундири спускали на мотуззю його скарби, як заладували їх на вози та повезли... Але потім москалі відійшли, і хтось приніс у село вістку, що десь там у Калуші, -- так далеко-далеко від Покропивної, -- у Калуші чи Войнилові всі дзвони збереглися, і можна їх забрати. Не хотілося вірити, але мій батько, парох Покропивної, і півсела поїхали... Других півсела чекало-виглядало: Знайшли? Дістали? Везуть?

Аж одного дня на "гостинці" з того боку від Кізлова показалася валка: "Їдуть! Їду-у-уть, чуєте?!" Кидали все, жінки на бігу закидали хустки на голову. Вводили, як дорогих гостей у село, піднімали, як дорогоцінність на шнурах на порожню дзвіницю, найстатечніші ґазди завішували, злазили, приглядалися: стирали піт з облич і непрошені сльози з очей. Нові-новісінькі посторонки звисали з дзвонів, але ніхто не наважувався піднімати руку по велику честь. Аж старий дяк, старий Петро Бачинський, що вже майже не бачив, але пальцями нащупував кожну поліплену сторінку в рукописному Часослові, -- аж він підійшов, перехрестився і стиснув шнури у двох руках так, як стискав їх десятиріччями, і потягнув з усієї сили. Дзвін гойднувся в цей і той бік, гойднулися й менші, -- і враз: враз, Мати Божа, що це?! Дзвони грають, а народ плаче, аж земля стогне, аж на груди собі паде, аж до мурави хилиться... А тільки тепер Покропивна плаче з радости - і я теж, тоді 11-річний хлопчина, плачу разом з усіма, аж руками очі витираю...

А тепер я стою під дзвіницею з того боку від дороги. Вже підріс, мені пішло на 14-й рік, і я з братами приїхав з Тернополя, бо там щось таке діялося, що навчання в половині жовтня припинили, казали дадуть знати, коли треба привезти хлопців. Щось творилося: батько кудись і чогось до Тернополя щодень-щодва їздив, до батька приходив син коваля теолог Теодор К., і вони в канцелярії щось вечорами обговорювали... Батько ходив у село, приходили і з села найстаточніші й найповажніші: війт Горак, старші брати Кінаш, Шкільний і Поворозник, сивий з волоссям по карк Партак, жандарм із сусіднього села Демко Кріль. Щось творилося, якесь таке, як досвіт перед Великоднем, підходило, як рожевий пружок крайнеба над овидом, висіло в повітрі запашним кадилом. І серед цього йшло звичайне життя селянської осені: молотили, поправляли загати, гонили худобу до водопою...

А того дня я опинився під дзвіницею не просто. В хаті, на приходстві, зранку було ніби на ярмарку: приходять, відходять, викрикують, падуть якісь доручення, прилітають звідкись вісті. Неймовірне щось: теолог Теодор К. зник із села, пропали і знайомі хлопці Дмитро Кутний і Микола Лялька, пішов кудись студент-осьмак Сильвестер Кушнір, подалися до Тернополя ґазди Гринько Поворозник і Іван Бачинський. Пробі, що це діється? Горак уже не війт, і печатку села перебрав Михайло Партак; Демко Кріль, що сватався до стрункої дяківни Стефи, командує постерунком жандармерії в Кізлові. Мої молодші брати, може, не розуміють, але я вже знаю: це немає віднині Австрії, а є Україна! Є Україна!

Є Україна -- розумієте?! Україна, яку я так від першої гімназійної два роки тому у Львові полюбив, яку омріяв, яка над моїми думами молодими таким сонцем сяяла! Україна!..

Для мене не мають часу. Батько, люди, вози, коні -- усе в русі. В русі, над яким дивно пливе гомін дзвонів з недалекої дзвіниці, і я біжу туди. І ось я бачу старенького, сивого дяка Петра Бачинського, що в обох руках тримає, тягне до себе і попускає шнури дзвонів. У старого немає шапки і волос його літає з рухом рук, його обличчя підняте до неба, і по обличчі течуть сльози, а з-під келихів дзвонів пливе щось таке, що який я любимець дяка Петра, але тепер я не важуся підійти до нього... Я тільки ніби й сам гуду від повного і святкового реву дзвонів Покропивної -- і від них я наче на пальцях переходжу попід муровану браму на той бік від цісарського "гостинця". І ось я вже знаю: на тому боці дзвіниці свіжий шмат паперу, а коли я підходжу до нього і читаю, вже знаю. Перелітаю її, цю відозву, одним духом і біжу до хати, бо є в мене така найдорожча нотатка. Я вже під дзвіницею і вже відписую слово за словом.

...Не пам'ятаю цих слів і не збираюся їх видумувати. Нотатку з відписом відозви -- Першої Відозви Західної Области Української Народної Республіки -- возив я з собою роками, аж у шостій чи сьомій клясі пропала мені в бурсі разом з іншими книжками, що були в тій самій течці. Але понині кожного Першого Листопада стає переломною картина: дзвони ревуть осанну над Покропивною, сльози радости пливуть по обличчі старого дяка-патріота Петра Бачинського, на приходстві мого батька рух і ярмарок, а я відписую відозву і підпис під нею: Василь Болюх, комендант міста Тернополя. Не зміг забути того підпису. Безліч забув, а цього прізвища не забув.

І та картина -- це мій Райдужний Перший. Хто пережив його, той мав велике щастя у Бога. Ніколи не нядякуюсь за нього, за той День, що був Сонцем. Бо потім були всякі -- страшні і криваві - дні, але тим Сонцем такі пронизані, що на моїй життєвій дорозі ясно понині.









» 
АРХІВАРІУС
Про що писала львівська преса
 
По статистичесским изчисленіям г. Еверта утратили Соединенныи державы в Америці в продолженіи 10 літ с поводу употребленія горілки 600 миліонов доларов. Через тот напиток погубило 300 000 людей житіе, 100 000 пришло в домы убогих, 150 000 до вязниць, 1000 людей сошло с ума, 1500 допустились самоубійства, 200 000 жен стали вдовами, 1 миліон дітей сиротами, а на 10 миліонов доларов выносят утраты через пожары, случившіися в следствіе піянства.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ющенко вірить у перемогу 
  ·  Генерал знає, чому на нього напали 
Погляд
  ·  Донецьк: далі буде 
  ·  Розпродаж в облраді 
  ·  Кому краще (гірше) жити стало -- 6 
  ·  Ігор ДУДКА: Власність зобов'язує 
Поступ у Львові
  ·  Молитва примирення 
  ·  Мерія пропонує угоду 
  ·  Неповносправних треба захищати 
  ·  Меморіальна таблиця на честь усусівки 
  ·  Стажування для менеджерів 
  ·  "Львіввугілля" потребує підтримки 
  ·  Залізничники рахують гроші 
  ·  Тиждень планування сім'ї 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  НДП хоче свого президента 
  ·  Чи звернеться Піскун до суду 
  ·  Борги і кордони 
  ·  Угорщина ввела візи 
  ·  Азербайджан дасть нафту 
  ·  Чорновола вбили? 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Святістю тут і не пахне 
  ·  Грузини обирають парламент 
  ·  За боротьбу -- до перемоги 
  ·  У річницю вбивства 
  ·  Євреїв не можна ображати 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Кредитні спілки перереєструють 
  ·  Газ до Польщі через Eural TG 
  ·  "Спадок" Ходорковського 
  ·  Конкурентне ранжирування 
Історія у Поступі
  ·  Мій райдужний Перший 
  ·  АРХІВАРІУС 
Арт-Поступ
  ·  Дім любові 
  ·  Повне зібрання творів Андерсена 
  ·  Мистецтво на продаж 
  ·  Ще один музей Пікассо 
  ·  Пінакотека -- ювіляр 
  ·  Шокова арт-терапія 
Листи у Поступ
  ·  Людина, особистість, лідер! 
  ·  Хороші люди 
  ·  Звернення СКУ до світового українства 
  ·  Заява партійної депутатської групи Народного Руху України 
Спорт-Поступ
  ·  Ді Вайо рятує "Ювентус" 
  ·  З одеситами розійшлися мирно 
  ·  Нічия у львівському дербі 
  ·  У Донецьку теж нічия 
  ·  "Закарпаття" виходить уперед 
Пост-Faktum
  ·  Геловін у Конґресі США 
  ·  КАЛЕНДАР