BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Арт-Поступ.    Мікроскоп пана Юрка.    Дати Поступу.    Поступ життєзнавства.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
1 листопада 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:46 24-03-2017 -   Серед секонд-хенду львівські митники знайшли новий одяг та гіроскутери  
  16:26 24-03-2017 -   На мості у Жидачівському районі тривають протиаварійні роботи, - рух транспорту обмежено  
  16:25 24-03-2017 -   На Личакові вшанували пам’ять Ігоря Білозіра  
  15:2 24-03-2017 -   Львів домовився про вивезення 900 тонн сміття  
  13:13 24-03-2017 -   На Львівщині судитимуть дев’ятьох учасників організованого угрупування  
Україна
  16:50 24-03-2017 -   Заступниці Кернеса повідомили про підозру в земельних махінаціях  
  16:29 24-03-2017 -   У ДНР школу назвали на честь Гіві - ЗМІ  
  16:28 24-03-2017 -   У Тернополі осквернили пам'ятник жертвам Голокосту  
  15:4 24-03-2017 -   Україна 26 березня перейде на літній час  
  15:1 24-03-2017 -   СБУ не переглядатиме рішення щодо Самойлової  
Світ
  16:31 24-03-2017 -   Путін прийняв Ле Пен у Кремлі  
  16:27 24-03-2017 -   Знайдена гігантська чорна діра, "виселена" з галактики  
  14:56 24-03-2017 -   Поліція Хорватії заборонила марш українських уболівальників по Загребу  
  12:37 24-03-2017 -   Адронний колайдер: учені виявили п'ять нових частинок  
  11:35 24-03-2017 -   Яресько отримала нову посаду в Пуерто-Ріко  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ТЕАТР

___________________________________________________________________________

Чверть століття творчого пошуку
Дарка ІНДІ
 
Це доволі симптоматично (і симпатично), що дві учорашні акції мистецької експансії Німеччини до Львова (виставки в Національному музеї та Галереї мистецтв, та обіцяний джазовий концерт німецького тріо) мали особливу прелюдію наприкінці минулого тижня -- на камерній сцені Театру ім. М. Заньковецької випускники легендарного (бо ж першого за історію Львівського університету) курсу професора Богдана Козака, а тепер актори Національного драматичного театру, показали перед театральною худрадою постановку, яку вони здійснили в Києві із режисером цього театру Вадимом Сікорським, беручи влітку участь у спільному проекті Гете-Інституту, Міністерства культури України та Театру ім. Лесі Українки. Проект, покликаний пропагувати сучасну німецьку п'єсу зі сподіваннями зацікавити майбутніх постановників, підкинув Львову благодатну лектуру із сучасною проблематикою, яка виявилася близька не тільки німецькій молодіжній аудиторії, а й нашій.

Сорокап'ятирічний режисер Вадим Сікорський вирішив показати у Львові постановку "Переможця і переможеного" у такому вигляді, як вона постала під час київського семінару, без якихось спеціальних додаткових наворотів. Мінімум сценічних прибамбасів, лишень актор та його тіло, голос, спів, гра. Можливо, це типова драматургія соціальної терапії. Таких сюжетів і тем у підліткових серіалах доволі. Але на наших сценах до такої аудиторії промовляють нечасто. Її мовою і сленгом (українським, панове, українським) -- рідко. А з певним естетичним посилом -- іще рідше. Повірте, за одну метафору плавання у тумані "житейського моря", цим "переможцям" можна вибачити усю соціалку...

Та що цікаво -- у худради виникли сумніви, чи варто брати "Переможця і переможеного" до репертуарної афіші. Мовляв, хто її дивитиметься. Та й неформатна вона якась: триває усього лиш годину... Хоча не усвідомлювати, що саме ця вистава (а не, скажімо, "Благочестива Марта" за всіх її переваг) може привести до театру майбутнього глядача -- значить не розуміти потреб часу. Утім, це вже не перший раз, коли режисеру Вадиму Сікорському намагаються накинути думку про некасовість, неприбутковість, а отже непотрібність його постановок. Наскільки резонні такі міркування можна пересвідчитися самому, переглянувши ювілейну ретроспективу його робіт.

Взагалі-то шкода, що така ретроспектива -- щаслива нагода виписати монографію режисерського почерку Вадима Сікорського -- не прозвучала на прес-конференції, присвяченій недавньому відкриттю театрального сезону заньківчан. Та сподіваємося, вона від цього не втратить своєї концептуальності. Спасибі й на тому, що хтось схаменувся і не став заперечувати проти такого вигідного для театру кон'юнктурного моменту, як ювілей одного із його нечисленних режисерів. І якщо комусь 45-річчя автора далеко не з гірших (щоб не перехвалити і головне не вректи) постановок на заньківчанській сцені видається не надто підставовим, аби влаштовувати якесь публічне відзначення, то 25 років творчої діяльності -- це ж, коли задуматися, чверть століття! -- доволі вагома причина на сяку-таку ретроспективу.

Ретроспектива вистав режисера Вадима Сікорського розпочнеться 4 листопада одночасно на великій і малій сценах. Хоч хотілося би (наприклад мені, як пересічному глядачу) без цих накладок і збігів ідіотського синхрону. Мало того, хотілося ретроспективи більшої. Бо є такі вистави, які я б хотіла показати своїм дітям, наприклад, як на мене, зовсім недавню "Тригрошеву оперу" Бертольда Брехта. Але... виявилося, що вона "списана". Як? Чому? Навіщо? "Ти що, насправді дурна чи тільки прикидаєшся?" -- підозріло спитав мене режисер-постановник Вадим Сікорський, коли я інтерв'ювала його після повернення із польського фестивалю "Україна Viva!", де його постановка "Загадкових варіацій" Е. Е. Шмідта на акторський дует Богдан Козак - Олег Стефан мала шалений успіх на сцені Театрального Центру Єжи Ґротовського у Вроцлаві... "Ні, ти не дурна. Ти, певно, мене провокуєш, -- чомусь вирішив режисер. -- Чому не йде "Тригрошева опера"? А ти, до речі, знаєш, що задумана вона була на Хостікоєва, а не на актора Сікорського. Просто Анатолій тоді отримав травму, довго лежав у лікарні, отож довелося грати мені... Але забудь. Вистава списана. Можеш зрозуміти, списана і квит! Навіть не згадуй. Це недоречно. Все одно її ніхто не зможе побачити, бо що пройшло, то пройшло. Я не можу собі дозволити застрягати над минулим. Моя справа працювати далі...."

І він працює. Афіша Театру ім. Марії Заньковецької анонсує 7 листопада на великій сцені наступну прем'єра. Режисер Вадим Сікорський готує "Кайдашеву сім'ю". Сценографія Мирона Кипріяна. Музика Івана Небесного.

"Вадиме, даруй моє доскіпування, але це в тебе Театр, як Кайдашева сім'я?" -- не втримуюся від іронії. "Я б сказав, суспільство, як Кайдашева сім'я, -- враз серйознішає режисер. -- Ми всі живемо, як Кайдашева сім'я. От вийди на вулицю і спитай: як ви сприймаєте "Кайдашеву сім'ю"? Скажуть: як комедію. А це ж не ржачка. Яка ж це ржачка, коли тато пішов і втопився? Суцільна трагедія і не тільки побутова. "Кайдашева сім'я" -- це сповідь, яка передбачає якийсь катарсис. Я би хотів катарсису, щоби подивилися хоча би на одну мить і хтось би один подумав, а може, не треба... Лише один. Лише на мить. Я хочу, щоб глядачі задумалися над тим, чому чиясь персональна правота суперечить правоті когось іншого і чому за цю різницю треба брати один одного за кадик. Проблема непорозуміння між людьми -- вона загальна, вона не зводиться тільки до української ментальності. Уяви, що через цю "Кайдашеву сім'ю" можна вийти на вищу проблематику. Можна! Її можна заграти в грузинському, італійському, грецькому варіанті... Ситуація ж психологічно не змінюється! Тому що люди, які живуть на землі, мало чим відрізняються: у того -- бажання вивищити себе над іншим, а в іншого -- не датися другому, а в нього теж оце бажання -- бути над! І як тоді? Якщо люди в цьому божевільному конфлікті не прикидаються, вони мають шанс з'ясувати стосунки між собою. Я хотів, щоб у цій виставі не було також і акторських прикидань, я хотів би, щоб це була відверта розмова. Так що прикидання й імітація стосунків мене не влаштовують. Якщо це є правда відносин і правда усього конфлікту -- так, оце мене влаштовує. До речі, не тільки на сцені, а й у житті!"

Утім Вадим Сікорський зовсім не намагається відібрати патент на етнографічні розстановки від художнього керівника Театру ім. М. Заньковецької народного артиста Федора Стригуна, який дуже добре знає життя українського села. І то не тільки тому, що не хоче сваритися із ним. "Для мене "Кайдашева сім'я" -- не етнографія, -- пояснює Вадим Сікорський. -- Ця вистава -- привід задуматися... Ні, не привід, це, мабуть, крик душі такий. Заклик до того, щоби не сваритися. А з другого боку, якщо глобально або масштабно: один із гріхів -- гординя, один із найстрашніших гріхів. Усі наші негаразди, сварки, непорозуміння спричинені гординею. І я, до речі, себе із загального списку на виключаю. Грішать цим усі. Це страшний гріх. І я це знаю. Знаю також, що цією виставою не позбавити цього гріха, бо ж ми не Церква. Але поставити запитання: "Чи вартує це таких жертв?" -- хоча би так я можу зробити. "Кайдашева сім'я" -- не комедія і не трагікомедія, це справжня трагедія, це пантеон української сварки, виснажливої, погибельної, руйнівної, Пантеон Руїни."

Так думає режисер, якого запрошували працювати у столичних театрах ім. Лесі Укарїнки та ім. Івана Франка, а також до Франції, але він -- випускник студії Театру ім. Заньковецької 25 років тому -- залишився у рідному Львові! Хоча й хотів би тепер працювати на заході, та найдужче хоче, щоб театр Національний (!) український (!) драматичний ім. Марії Заньковецької був справді ім. М. Заньковецької! Це його неписане кредо, яке він намагається втілювати у кожній (навіть миттєво списуваній з репертуару!) роботі. І так 25 років! Чверть століття! Цьому часовому відтинку він може сміливо протиставити тиждень ретроспекції постановок. За цей тиждень глядач може побачити на камерній сцені вистави "Загадкові варіації", "Професіонал", "Арт", "Переможець і переможений", а на великій -- "Політ над гніздом зозулі", "Ханума", "Криваве весілля" і прем'єру "Кайдашевої сім'ї", після якої 11 листопада Вадим Сікорський може зі спокійною совістю відзначити своє приватне 45-річчя, дуже кризовий вік, як на чоловіка. Із якими творчими здобутками він вийде із цієї кризи, дасть Бог, побачимо.









» 
КІНО-НОВИНИ
Леся БАНЗАЙ
 
Кіно
Сігурні Вівер набридло боротись із гидкими чудовиськами, тому вона попросила свого кіношного батька Ріплі Скота, щоб він зняв продовження фільму "Чужий-5", де Сігурні нарешті загине. Ріплі Скот погодився, тому тепер черга за сценаристами.

Роберт Дюваль ("Правила виноробів") у 1996 році зустрів молоденьку 24-літню дівчину Лусіану Петер. Ніхто не вірив, що цей зв'язок триватиме довго, але закохані разом уже сім років і навіть вирішили одружитись. Їх зовсім не лякає різниця майже в 40 років.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Ющенко -- перший 
  ·  Іванов не визнає кордонів 
Погляд
  ·  Інструкція від адміністрації президента України 
  ·  Фінансова паніка в Росії 
  ·  Дві літератури 
  ·  Росія та Вселенська Церква 
Поступ у Львові
  ·  "Художник" знову недоторканий 
  ·  Ющенка вигнали на вулицю 
  ·  Трамвай петлятиме по-новому 
  ·  Замки потребують інвестицій 
  ·  Іван ОЛІЯРНИК: На Личакові вандалізму немає 
  ·  Номінально зарплата зросла 
  ·  Освітяни аналізують свою роботу 
  ·  "Іскра" чекає суду 
  ·  Пластуни святкують річницю ЗУНР 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Азаров віддасть один портфель 
  ·  Вибори по-американськи 
  ·  Українці не прогресують 
  ·  Кучмі залишився рік 
  ·  Експерти готуються до виборів 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Су-26 впав на авіашоу 
  ·  Джуліо Андреотті виправдали 
  ·  Консерватори змінюють лідера 
  ·  Далай-Лама в Японії 
  ·  Музей еротики 
  ·  За межею бідності 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Арт-Поступ
  ·  КІНО-НОВИНИ 
  ·  Чверть століття творчого пошуку 
Мікроскоп пана Юрка
  ·  Мікроскоп пана Юрка 
Дати Поступу
  ·  Тетяна Голинська: Три історії 
Поступ життєзнавства
  ·  Бездіяльність нестерпна 
  ·  Про страх 
  ·  Пристрасті -- переконливі оратори 
Спорт-Поступ
  ·  "Ювентус" їде у Мілан 
  ·  Тарас ГОРДІЄНКО: Кращий той, хто відкритий 
  ·  Одесити у Львові 
  ·  Презент футбольним гурманам 
Пост-Faktum
  ·  Жінки атакують 
  ·  КАЛЕНДАР