BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Особистість у Поступі.    Арт-Поступ.    Духовний Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
31 жовтня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:23 23-06-2017 -   На полігони Львівщини вивантажили 140 тонн сміття  
  16:21 23-06-2017 -   В Національному музеї ім. Андрея Шептицького презентують новий арт-проект  
  15:0 23-06-2017 -   На шахті «Степова» провели евакуацію  
  14:34 23-06-2017 -   Садовий звернувся до посольств щодо евакуації дітей зі Львова  
  13:8 23-06-2017 -   Сьогодні у другій половині дня – шквалистий вітер 25 м/с, гроза і град  
Україна
  16:31 23-06-2017 -   РНБО невдовзі розгляне реінтеграцію Донбасу  
  16:25 23-06-2017 -   Луценко знову готує підвищення зарплат прокурорам  
  14:57 23-06-2017 -   В Україні прокоментували арешт застави за Євробачення-2017  
  14:39 23-06-2017 -   На Чернігівщині лісничий погорів на хабарі в 90 тисяч грн  
  14:37 23-06-2017 -   Вибух джипа у Києві: знайдено вибуховий пристрій  
Світ
  16:28 23-06-2017 -   Вчені наділили марсохід Curiosity штучним інтелектом  
  14:58 23-06-2017 -   Поліція назвали причину пожежі в багатоповерхівці Лондона  
  13:7 23-06-2017 -   У Росії пацієнт побив лікаря за те, що той поцікавився його тату  
  11:27 23-06-2017 -   Бундестаг реабілітував усіх засуджених у післявоєнні роки за гомосексуальні зв'язки  
  11:24 23-06-2017 -   У Німеччині дозволили стеження за листуванням в месенджерах  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Особистість у Поступі  » 

___________________________________________________________________________

Мости на Схід: Київське коло
 
Збігнєв Бжезінський
... Насамперед хотів би наголосити, що з багатьох точок зору наша нинішня зустріч має символічний характер: вона віддзеркалює відновлену зацікавленість Америки Східною та Центральною Європою, а також особливе ставлення, яке віднедавна запанувало між Сполученими Штатами і Польщею. Це безпрецедентний випадок, тому що досі не було такого, аби американці та поляки разом організували зустріч, присвячену політичному майбутньому Центральної і Східної Європи, і брали б у ній участь. Думаю, що та встановлена нещодавно співпраця є ознакою важливої зміни клімату в трансатлантичних відносинах, зміни, яка принесе нам обопільні користь.

Наша співпраця (польсько-американська. -- Авт.) є також заміром великої ваги, що принесе користь обом сторонам. Її академічні та політичні результати також можуть мати позитивний вплив на щоразу складніші трансатлантичні відносини, нинішній стан яких є поважною проблемою у взаєминах між Європою та Америкою. Польща з багатьох причин могла б відіграти роль мосту -- одним з кроків до цього є наша нинішня зустріч. Водночас цьому Польща не мала би чинити як противник, що підтримує стосунки з одними на шкоду іншим. Проте повинна бути конструктивною ланкою, що єднає обидва боки Атлантики. З цілковитою певністю це доконечно потрібно, якщо хочемо бути дієвими та конструктивними в наших дискусіях на тему майбутнього Центральної та Східної Європи, а також у діях, які це майбутнє формують. Лише в рамках європейсько-американської співпраці нам вдасться це зробити якнайефективніше. Зараз ми входимо у період, який на організованій CSIS (Центром стратегічних та інтернаціональних студій) конференції, присвяченій співпраці НАТО і України, названо третьої фазою геополітичної відбудови Європи після закінчення Холодної війни та розпаду Совєтського Союзу. В першій фазі, яку називають "варшавським колом", конкурували ми з найочевиднішими і найпекучішими наслідками Холодної війни, запроваджуючи Польщу, Угорщину та Чехію до Атлантичного союзу. Друга фаза, яку називають "вільнюським колом", була продовженням того процесу. В її рамках подальше розширення НАТО наклалося, також у територіальному сенсі, на розширення Євросоюзу. Той збіг говорить сам за себе і є дуже істотним обґрунтуванням розширення кожної з тих організацій, а також розширення їх обох. Третя фаза, яку незабаром будемо змушені приміряти і яку хотів би назвати "київським колом", змусить нас ступити на недосліджений материк, де мусимо вирішити дуже багато політичних і суспільних сумнівних питань. Я усвідомлюю, що ця фаза буде дуже складною і порушить багато проблем. Однак думаю, що є дуже важливі історичні та геополітичні погляди, які промовляють за те, аби мислити євроатлантичну спільноту в її прийдешній формі як організм, що територіально виходить поза кордони, визначені в другому вільнюському колі. Це означає включення народів, які перебувають зараз поза євроатлантичною спільнотою. Цілком певно, український народ заслуговує на те, аби стати частиною цього великого організму, наскільки він цього бажає. Ключем є, зрозуміло, це застереження "наскільки він цього бажає". Якщо так, то українці мають це продемонструвати. А якщо таке станеться, то цим вони зобов'яжуть і нас до відповіді. Ці дві позиції залежать одна від іншої і взаємно зміцнюються. Це ж стосується Білорусі, навіть якщо зараз це виглядає неправдоподібним. Це ж, навіть якщо зараз це віддалена перспектива, стосується також Грузії, яка, так вже склалося, прийняла християнство на 600 років раніше від Польщі і яку ідентифікують з Європою. Це ж, зрештою, стосується Вірменії. У певному сенсі це також стосується Росії, наскільки вона хоче такого розвитку подій, і якщо Росія бажає такого розвитку та серйозно потрактує цей крок. Наголошую, тільки якщо Росія потрактує цей крок серйозно і доведе це. Бо легко сказати: "Бажаємо бути частиною Європи". Тоді варто запитати, чи Європа хоче, аби до неї приєднувалися? І після цього залишити справи на цьому етапі. Приналежність до НАТО і ЄС є шансом, але також накладає відповідальність й зобов'язує дотримуватися певних об'єктивних та суб'єктивних критеріїв. Цих критеріїв треба дотримуватися, бо справжня розбудова демократичної євроатлантичної спільноти є серйозним заділом, який базується не лише на інституціях і правах, але і на спільних цінностях, які слід автентично визнавати і практикувати, а не лише декларувати в слоганах. Тому маємо бути реалістами. Достеменно не відомо, як у цьому контексті виглядатиме майбутнє Білорусі. Не впевнений, чи повинні потрактувати Лукашенка так, як це зробили з Ярузельським після 1981 року. Тобто піддати остракізмові його та систему. Чи, можливо, так, як з Чаушеску в роках 70-80-х, коли його трактували з надією, що то тривалий і позитивний вплив, який й надалі збільшуватиметься. Також, ймовірно, що в нинішній складній ситуації наприкінці можна буде поєднати ті дві позиції. Проте ці рішення маємо розглядати відповідально, не пасуючи перед витвореними нами ж ілюзіям. Наприклад, панівні тенденції у сучасній Росії, не є однозначними. Вони не є рішуче негативними, проте, цілком певно, не є вони і позитивними. Ми не повинні та й не можемо ігнорувати, обережно кажучи, авторитаризм, який народжується в Росії. Не можемо ігнорувати утисків мас-медіа. Не можемо ігнорувати того, що правлячі еліти щоразу більше опановані наймолодшим поколінням адептів КДБ. Не можемо заплющувати очей на політичну символіку країни, яка, проголошуючи демократію, є заставленою пам'ятниками на честь засновника ГУЛАГу. Не можемо ігнорувати реалій країни, яка декларує дотримання прав людини і водночас здійснює геноцид малого народу. Це важливі проблеми, на які накладаються актуальні питання закордонної політики. Багато говорили про так званий "економічний простір" та його значення у політичному вимірі. До всіх цих проблем треба поставитися відкрито, якщо хочемо серйозно мислити про Росію як про частину Заходу і якщо такі візії мають самі росіяни. Вважаю, що зробимо Росії ведмежу послугу, замінюючи серйозну дискусію слоганами. Зрештою, затримки, на мою думку, не уникнути. Щось змінить хіба трансформація Росії. Актуальним залишається питання, чи протриває вона довгі роки, чи зазнає прискорення. Сподіваюся, що після того, як відійде покоління КДБ, настане серйозна зміна, бо нова російська генерація, російська молодь, яку зустрічаємо в Москві чи в Санкт-Петербурзі, є зовсім іншою і колосально вражає мене. Найвірогідніше, що мине декада, дві або три, і вони з'являться на політичних вершинах. Можемо цей процес прискорити, приймаючи стан "примушеного кохання". Тому маємо дуже реалістичне трактування Росії і відкидаємо позицію флірту та кокетування, що спираються на створені нами ж ілюзії. Такий стан лише сповільнить зміни. Тому варто наголосити на іншій проблемі, а саме на тому, що швидке прийняття України до НАТО і до Євросоюзу прискорить, а не відкладе, можливу інтеґрацію Росії. І що далі цей крок відкладатимуть, то більш неправдоподібним видається, що інтеґрація Росії коли-небудь настане. Якщо прийняття України буде заблокованим або залежатиме від інтеґрації Росії, то Україна ніколи не стане членом цих світових організацій: такий розвиток перетворить російську імперську ностальгію на імперську самоізоляцію. Своєю чергою інтеґрація України прочинить двері для Росії та заохотить її до прискорення змін. Тому щиро сподіваюся, що українці, так як і ми: американці, поляки та наші союзники, -- докладуть усіх зусиль, аби членство України в НАТО стало фактом. Не можна однак штучно прискорювати цього процесу: насамперед мають бути реалізовані визначені цілі. Проте якщо ми, так як і українці, детально бачитимемо, що можна зробити, то цілі стануть реалістичнішими. Наступного року в Істамбулі відбудеться саміт НАТО, на якому обговорюватимуть справи альянсу. Реальним, хоча й амбітним, завданням цього саміту могло би бути формальне ухвалення Плану дій щодо членства України. Приготування в цьому напрямі тривають, проте потрібні також конкретні досягнення, насамперед з українського боку. Водночас ми: поляки, американці та інші, -- маємо дбати про підтримку прийняття України до НАТО. Те, що ми називаємо нашим стратегічним баченням, буде втілено лише тоді, коли Америка та Європа співпрацюватимуть. Це фундаментальне питання, яке ми не маємо права випускати з поля зору. Можна розмовляти увесь день сьогодні і увесь день завтра про польсько-американські погляди щодо справи Центральної та Східної Європи, але це ні до чого не призведе, якщо Америка та Європа не співпрацюватимуть як партнери. Знаю, що вони потребують одна одну і що кожна зі сторін без іншої може наразитися на небезпеку. Європейці свідомі цього, бо дають знають про свою мілітарну слабкістю. В Америці донедавна були сповнені історично створеної пихи. бо наша військова потуга є такою величезною, що ми більше не потребуємо Європи. Вважаю, що за останні тижні ми мали нагоду чогось навчитися. Польща може відіграти важливу роль в тому процесі, особливо беручи участь у поглибленні трансатлантичного діалогу на тему загроз першої декади ХХІ ст. Остання декада була з кількох позицій переважно декадою ілюзій завдяки гаслу "новий світовий устрій". Є ризик, що нинішня декада буде декадою позбавленою ширшої візії, а також занадто перейматиметься дрібними конфліктами. Якщо дамо себе втягнути у ці конфлікти, то в Америці можемо стати жертвами паранояльного націоналізму, водночас панічного та однобічного. Європейці можуть перебувати у самопоблажливості, яку називають "мультилатералізмом", що де-факто буде елегантною назвою для глобального пацифізму. Проте це може виявитися деструктивним для всіх нас. Потребуємо невпинності й розбудови євроатлантичної архітектури. Цієї мети Європа і Америка можуть досягнути лише разом, а Польща може відіграти в тому процесі важливу роль. Пов'язаний з цим певний парадокс, практичний парадокс, який, власне, в тій хвилині бачимо в дії. Якщо названої мети треба досягнути, то шлях до неї має йти крізь Центральний Схід подібно до розширеної Європи. Проблему Іраку можна розв'язати лише в рамках європейсько-американської співпраці. Обидва боки повинні підтримувати одне одного. В якийсь момент європейці будуть змушені розпочати діяти не лише вербально, але й грішми та людьми. Проте американці мають знову переосмислити своє місце в таких справах, як суверенність Іраку. Несерйозний аргумент, що не можемо дати Іракові суверенності, бо країна до цього ще не готова. Коли буде готова? І чим зараз є суверенність? Суверенність -- поняття відносне. Незабаром буде створено Тимчасовий уряд Іраку. Могли би надати йому символічної суверенності, яка полегшила б його легітимацію, цим зменшуючи потребу продовження окупації. Також потребуємо американсько-європейської співпраці в справі Ізраїлю та Палестини, тому що Америка опинилася надто "збоку", втрачаючи довіру як медіатор. Європейці можуть нам допомогти. Вони знають, що розв'язання цієї проблеми доконечно потрібне, оскільки паралізує Центральний Схід і призводить до ізоляції Сполучених Штатів. 53 роки тому, коли комуністи атакували Південну Корею, а совєти блокували всі голосування щодо тієї справи у Раді Безпеки, Генеральна Асамблея ухвалила резолюцію, в якій Радянський Союз повністю ізолювали. Заледве два тижні тому в Генеральній Асамблеї відбулося голосування в справі Ізраїлю та Палестини. 133 держави проголосували за резолюцію, серед них всі наші європейські союзники, разом з Польщею та Великою Британією. Проти резолюції голосували чотири держави: США, Ізраїль, острови Маршалла та Мікронезія. Якщо це не політична ізоляція, то навіть і не знаю, що ж назвати політичною ізоляцією. Розлад поміж Америкою і Європою знищить підстави, завдяки яким могли би ефективно взятися за виклик, тобто за будову європейської архітектури. Такий розлад викличе ворожість у трансатлантичних відносинах та посилить екстремістські елементи в американській адміністрації, метою яких є засаднича зміна глобальної стратегії Сполучених Штатів і крах традиційних інституціолізованих союзів заради побудови антиісламського фундаменталістського союзу, головними членами якого будуть прем'єр Шарон, президент Путін і віце-прем'єр Адані, замість союзу, що складався би з Шрьодера і Ширака, чи навіть, наважуся сказати, Кваснєвського. Від розвитку ситуації на Центральному Сході залежить дуже багато. Якщо вдасться нам ефективно розв'язати ці проблеми, то вдихнемо нове життя у Союз і відповімо на виклик, про який дискутували нині і який обговорюватимемо завтра. Дякую панству.


Підготував Антон БОРКОВСЬКИЙ









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Форум із перешкодами 
  ·  Українська Америка проти дамби 
  ·  Українсько-російська Тузла 
Погляд
  ·  Чи заговорить Піскун? 
  ·  КОМЕНТАРІ 
  ·  Критика львівської опозиції 
Поступ у Львові
  ·  Контратака СДПУ(о) 
  ·  Шоу не буде 
  ·  "Іскру" знову "кинули" 
  ·  Культура Львова замерзає 
  ·  Рятівна соломинка для підлітка 
  ·  Львів'яни протестують 
  ·  У медзакладах халтурять 
  ·  Додаткові гроші для медиків 
  ·  У Львові знову бал 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Вірний спікер президента 
  ·  Донецьк порожняк не гонить 
  ·  Змова проти українців 
  ·  Рецепт перемоги від Тимошенко 
  ·  Тузла -- не проблема 
  ·  www.СБУ.ua 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Волошин шантажує Путіна 
  ·  День правди для ядерної програми 
  ·  Польсько-німецька декларація 
  ·  Тибет згоден на автономію? 
  ·  Арафата оперуватимуть 
  ·  Потерпілі від окупацій 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Ревізія держвласності 
  ·  Світовий Банк у Львові 
  ·  Підприємців привчать до порядку 
  ·  Оподаткування по-шведськи 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Особистість у Поступі
  ·  Мости на Схід: Київське коло 
Арт-Поступ
  ·  Останні герої обласної культури 
  ·  У світі без сюжету 
  ·  ТЕАТР 
Духовний Поступ
  ·  День пам'яті Андрея Шептицького 
  ·  День усіх святих 
  ·  Дорогі друзі! 
  ·  Я надіюсь на Господа 
Спорт-Поступ
  ·  Бій Володимира відбудеться 
  ·  "Беки" перемагають "плейбоїв" 
  ·  "Сталь" у хорошій компанії 
  ·  Трагедія Мюнхена 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Китаянки -- найсексуальніші 
  ·  КАЛЕНДАР