BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Історія у Поступі.    Арт-Поступ.    Листи у Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
20 жовтня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:21 19-09-2017 -   У Трускавці п’яний водій збив дорожній знак, який травмував жінку-пішохода  
  15:20 19-09-2017 -   У Львові виступить син Елли Фіцджеральд  
  14:27 19-09-2017 -   «Горіховий дім» запрошує на зустріч «Маю право сказати ні»  
  14:22 19-09-2017 -   На Львівщині затримали румуна, якого розшукував Інтерпол  
  10:18 19-09-2017 -   У театрі імені Лесі Українки відновлять дах і фасад  
Україна
  15:16 19-09-2017 -   На Луганщині контрабандисти намагалася вивезти в Росію 4 т меду  
  15:14 19-09-2017 -   В Умань вже прибули понад 20 тисяч хасидів  
  14:25 19-09-2017 -   13-річний хлопець під час пожежі в одеському таборі виніс 15 дітей з п'яти кімнат  
  14:20 19-09-2017 -   Саакашвілі приїхав до Києва  
  14:18 19-09-2017 -   Порошенкові передали на підпис закон про освіту  
Світ
  15:17 19-09-2017 -   Іноземка намагалася потрапити в Україну за $300  
  14:19 19-09-2017 -   Біля берегів Бельгії знайшли затонулий човен часів Першої світової  
  10:20 19-09-2017 -   Сенат США схвалив $500 млн на оборону України  
  10:1 19-09-2017 -   Ураган Марія посилився до п'ятої категорії  
  9:57 19-09-2017 -   Вчені назвали тварин, які скоро вимруть  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія у Поступі  »  ДІЯЛЬНІСТЬ

___________________________________________________________________________

Радянське консульство у Львові
Ярослав ПАПУГА
 
Радянське консульство у Львові
Радянське консульство у Львові було відкрите у 1927 р. за активної участі Юрія Коцюбинського, який працював тоді у посольстві СРСР у Варшаві. Воно було розташоване на вулиці Набеляка, 27 (теперішня вулиця Котляревського, на світлині). Спочатку дипломатичне представництво Радянського Союзу користувалося авторитетом серед деяких кіл місцевого населення.

Його працівники були прихильниками українізації і постійно говорили про успіхи СРСР у вирішенні національного питання. Відомі діячі культурного і політичного життя Львова відвідували консульство, підтримуючи добрі стосунки з його керівником Георгієм Лапчинським. На ці прийоми радянська сторона витрачала значні суми грошей. Не випадково у Львові в той час говорили про зустрічі з консулом "за ікрою".

Ще більші кошти йшли на комуністичну агітацію. Багато львівських газет неофіційно фінансувалися консульством і пропагували ідеї, поширені у СРСР. На видання лише однієї комуністичної газети консул виділяв 1 700 доларів кожного місяця. Працівники легальних політичних партій, які підтримували Радянський Союз, отримували 450 злотих (для порівняння, денна плата некваліфікованого працівника становила менше 1 злотого). Багато грошей консул витрачав на кооперативи Західної України, намагаючись здобути вплив і серед них. Особливо тісні стосунки з радянською установою підтримувала відома родина Крушельницьких. Її голова, Антін Крушельницький був видавцем часопису "Нові шляхи", який поширював комуністичні ідеї серед інтеліґенції. Саме у представників цієї родини опинялася значна частина коштів, які призначалися для пропаганди радянських поглядів.

Проте на рубежі 1920 -- 1930 років ставлення до СРСР, а також до консульства змінилося. Українці, які проживали під владою Польщі, дізналися про репресії та утиски на території Радянської України. Більшість партій зайняла негативну позицію щодо консульства, львівські газети критично описували його діяльність. У відповідь на репресії Організація українських націоналістів у 1930 р. планувала здійснити замах на представника СРСР у Львові. Однак у той час до рішучих дій справа не дійшла. Львівське консульство опинилося у центрі уваги громадськості через три роки.

У 1932 -- 1933 роках Радянська Україна була охоплена голодомором, який спричинив величезні жертви. Одночасно Сталін змінив і національну політику. Саме тоді почала згортатися українізація, а замість неї впроваджувалася русифікація. Ці зміни мали помітний вплив і на діяльність консульства. Ще раніше було відкликано Лапчинського, який, на думку Москви, проводив націоналістичну роботу. У 1933 р. наступний консул, українець за походженням, залишив цю посаду. Зі старших працівників, які дотримувалися національних поглядів, залишився лише Микола Стронський. Проте влітку 1933 р. прийшла вказівка і для нього виїхати у Радянський Союз.

У той час українці Польщі вже знали про трагедію, яка відбувалася на території СРСР. Стронський, колишній офіцер леґіону УСС, який щиро повірив у комуністичні ідеї, розумів, що чекає на нього у Радянському Союзі. На знак протесту проти політики Москви 3 серпня він наклав на себе руки. Його смерть справила велике враження на жителів Західної України, сприяючи посиленню негативного ставлення до СРСР.

Нові працівники консульства, які у 1933 р. прибули до Львова, поводилися вже зовсім по-іншому. До всіх відвідувачів, у тому числі і українців, зверталися російською або польською мовами. Ніякої помітної діяльності серед місцевого населення нове керівництво не проводило. Радянське представництво у Львові перетворилося у типову комуністичну установу, будучи символом жорстокої політики, що здійснювалася у СРСР. Тому не випадково ОУН організувала у 1933 р. замах на працівника консульства.

Рішення про вбивство представника СРСР було прийняте керівництвом організації 3 червня на Берлінській конференції. Підготовкою до акції займався провідник ОУН на території Польщі Степан Бандера. Поточні питання вирішував бойовий референт Богдан Підгайний. Вони організували спостереження за діяльністю консульства, використавши при цьому дівчат з розвідувальної групи. Нагляд за радянською установою був ускладнений через патрулювання біля неї представника поліції. Тому члени ОУН знімали квартиру навпроти і таким чином встановили кількість постійних працівників, а також час прийому відвідувачів.

Восени 1933 р. у консульстві працювало п'ятеро людей. Обов'язки керівника виконував віце-консул Михайло Голуб, а секретарем був Олексій Майлов. Крім них, службовцями радянської установи були Джугай та Мандзій, а прибиральницею працювала Фальковська. Для ознайомлення з розташуванням кімнат і виясненням зовнішнього вигляду працівників консульство відвідав член ОУН. Він оглянув внутрішній устрій установи і отримані відомості передав організаторам замаху.

Незважаючи на те, що ця діяльність велася в умовах секретності, польська влада отримала деяку інформацію про замах. Влітку 1933 р. представники державних органів дізналися від своїх таємних працівників про те, що керівник ОУН Євген Коновалець наприкінці липня проживав у Празі і повідомив про заплановану акцію, спрямовану проти двох держав -- Польщі та СРСР. Львівське воєводство висловило припущення про можливість певних дій проти радянського посольства у Варшаві, але заявило про невелику ймовірність цього, оскільки позиції ОУН у столиці Польщі були слабкими.

А в цей час організація замаху підійшла до завершальної стадії. Після закінчення розвідувальної роботи постало питання про вибір людини, готової взяти участь у такій небезпечній акції. Підгайний за порадою свого друга Романа Шухевича провів таємне опитування членів партії. Вони разом розглянули кандидатури і вибрали для здійснення замаху Миколу Лемика. Він походив із селянської родини зі с. Солова Перемишлянського повіту Тернопільського воєводства. Лемик вступив до організації у 1932 р., коли навчався в українській гімназії у Львові. На час виконання замаху він мав 18 років і навчався на І курсі Львівського університету.

Крім замаху на радянського консула, керівництво ОУН запланувало у той самий день вбивство Крушельницького. За декілька днів до подій у консульстві бойовий референт Підгайний отримав доручення від Бандери підготувати цей замах. Акція мала відбутися близько 18 години, а події у радянському представництві після 11. Замах на Крушельницького мав другорядне значення у порівнянні з вбивством представника консульства. Проте події відбувалися дещо по-іншому, ніж було заплановано.

Підгайний і Шухевич 20 жовтня востаннє зустрілися з Лемиком. Вони провели його до готелю "Народна гостиниця", де юнак провів останню ніч перед замахом. Йому дали 30 злотих, на які він купив собі краще взуття та одяг. Керівники ОУН передбачали арешт Лемика і можливу появу на суді і тому постаралися, щоб він мав кращий вигляд. Юнак був шульгою і тому пришив собі внутрішню кишеню з правого боку, завдяки чому йому легше було витягнути револьвер. Крім Підгайного і Шухевича, він отримав окремі інструкції і від Бандери.

Лемик зайшов до консульства у суботу 21 жовтня 1933 р. близько 11 години 30 хвилин. У приймальні, до якої його впустив Мандзій, вже були відвідувачі. Лемик роздягнувся і перший зайшов до кабінету Майлова. Секретарю консульства юнак оголосив про бажання виїхати до СРСР, а потім дістав револьвер і двічі вистрілив. Вбивши Майлова, Лемик вийшов у приймальну і побачив Джугая, що зачиняв засклені двері до однієї з кімнат. Юнак вистрілив і легко поранив цього працівника консульства в обидві руки. Після цього Лемик пробував вийти з приміщення, але не зумів відкрити дверей. Всі ці дії він робив у стані нервового стресу. Пізніше Лемик говорив, що не пам'ятав про третій постріл через пережитий шок.

Події у консульстві привернули увагу працівника поліції, який патрулював біля нього. Він не чув пострілів, але побачив, що до приміщення не може зайти відвідувач. Коли поліцейський підійшов ближче, відкрилося вікно і хтось повідомив йому про замах. Він негайно викликав на допомогу ще двох представників влади, які через вікно потрапили до консульства. При затриманні Лемик віддав зброю, оскільки отримав вказівки не чинити опору поліціянтам. Від вбивства Майлова до арешту Лемика минуло не більше 15 хвилин.

Львовом одразу ж поширилася інформація про події у консульстві. У перші години мешканці міста говорили про невдалий замах. Ці повідомлення змінили плани Підгайного. Він мав зустрітися з членом ОУН, який готувався до замаху на Крушельницького, і дати останні вказівки. Однак, отримавши звістку про невдалі дії у консульстві, Підгайний не пішов на цю зустріч, і тому друга акція не відбулася.

Поліція оперативно розпочала розслідування справи. Затримавши виконавця замаху, представники влади намагалися виявити також організаторів. Проте довгий час вони нічого не знали про керівників ОУН, які запланували цю акцію. Проведений польською владою 30 жовтня процес залишив нез'ясованими багато питань, зате викликав зацікавлення громадськості. На ньому були присутні представник радянського посольства у Варшаві, румунський консул, багато журналістів відомих періодичних видань. Судове засідання привернуло увагу як українців Польщі, так і міжнародної громадськості до подій в СРСР.

Дії ОУН позитивно оцінили жителі Західної України. Всі українські адвокати у Львові демонстративно надали свої послуги Лемику. Преса схвально описувала його дії. Ця одностайність була рідкісним явищем для українців Польщі у той час. Тоді між ними існували значні політичні розбіжності, що часто перешкоджало об'єднанню зусиль. Ставлення різних сил до ОУН теж було суперечливим. Чимало представників старшого покоління вважали методи діяльності партії неправильними. Однак замах у консульстві схвалили майже всі. Це пояснювалося почуттям відчаю, яке охопило українців Польщі. Всі їх зусилля, спрямовані на допомогу голодуючим, виявилися безрезультатними. Москва заперечувала існування голоду і відмовлялася сприяти підтримці постраждалим. На такому фоні діяльність ОУН розглядалася багатьма як єдина можливість виступити проти голодомору.

Партія намагалася використати суд над Лемиком для привернення уваги до подій у СРСР. На 30 жовтня було заплановано проведення масових демонстрацій у Львові. Для цього керівництво ОУН заздалегідь розіслало вказівки до місцевих комітетів повідомляти про тих студентів, які наприкінці жовтня будуть у місті. Вони мали зареєструватися і чекати на вказівки. Однак поліція дізналася про підготовку цих акцій завдяки повідомленням своїх таємних працівників і вжила заходів, щоб не допустити виступів. По всій Західній Україні наприкінці жовтня 1933 р. були проведенні масові арешти людей, на яких впала підозра у зв'язках з ОУН. Лише у Львівському воєводстві було затримано 339 осіб. Дії влади обмежили активність партії, але не змогли повністю паралізувати її роботу. Під час процесу над Лемиком у Львові відбулася демонстрація українських студентів поблизу приміщення воєводства. Люди, які хотіли проявити свою солідарність з Лемиком, мали сутички з поліцією, під час яких були і жертви.

Після подій, які відбулися у консульстві в 1933 р., ця установа перестала відігравати помітну роль в політичному житті. У наступні роки зв'язки українців Польщі з жителями СРСР були зведені до мінімуму. Лише нечисленні прихильники комуністичного режиму продовжували відвідувати консульство. Серед них залишалися і представники родини Крушельницьких. Вони виїхали до Радянського Союзу, де були репресовані. Така сама доля спіткала і працівників консульства, які у 1920-ті роки проводили активну радянську пропаганду. Більшість членів ОУН, які мали стосунок до цієї справи, загинули у важкі воєнні роки або в післявоєнний час. З учасників подій навколо консульства тільки Підгайний, перебуваючи за кордоном, у невеликій статті згадав про замах.









» 
АРХІВАРІУС
 
Парижскіи газеты сообщили достопамятное письмо славного лікаря Бурга, с которого явствует, что мідь і сталь суть найлучшіи предохранительныи средства против холеры, и что в літах 1831 і 1849 люди, работавшіи около меди и стали, свободны были от той хвороты. Др. Бург лічит холеричных тем способом, что надевает им на руки і ноги обручки із меди і стали. Парижская академія наук занимается современно изследованіем того открытія.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Львів боронить Україну 
  ·  Чистки у мерії 
  ·  Свято на нашій вулиці 
Погляд
  ·  Аграрний переворот 
Поступ у Львові
  ·  Марчук відвідав Львів 
  ·  Перші кроки ХНС 
  ·  Нові призначення в міліції 
  ·  Львів'ян поменшало 
  ·  Фестиваль книги у Сокалі 
  ·  Квиток у "капіталістичний рай" 
  ·  Юрій ФІНКЛЕР: Невже я найбільший боржник? 
  ·  На кордоні -- нові правила 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Ігри українських патріотів 
  ·  Дипломати бояться слова "геноцид" 
  ·  Колінько "копає" під Піскуна 
  ·  Кравчук критикує більшість 
  ·  Кірпа домігся свого 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Чорна пляма ОБСЄ 
  ·  Новий президент 
  ·  Беатифікація Матері Терези 
  ·  Договору не буде 
  ·  Росіяни в космосі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Дунай потече в Україну 
  ·  Прозорий розпродаж 
  ·  Конкурс "Молода економіка" 
  ·  Банки створюють асоціацію 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Історія у Поступі
  ·  Радянське консульство у Львові 
  ·  АРХІВАРІУС 
Арт-Поступ
  ·  Не продамо, то хоч "потусуємось" 
  ·  У світі театру Evoe 
  ·  КОРОТКО 
Листи у Поступ
  ·  Керівникам дипломатичних та консульських установ України за кордоном 
  ·  Дорогий "Поступ"! 
  ·  Про особисті смаки, зелену жабу і мудрого дідуся Крилова 
  ·  Відкритий лист 
  ·  Привіт Юзю! 
Спорт-Поступ
  ·  Завтра Україна -- Польща 
  ·  Вдала репетиція чемпіона 
  ·  Виїзна поразка "Карпат-2" 
  ·  "Шахтар" втрачає очки 
  ·  "Ювентус" і "Рома" виграють у серії А 
  ·  Тур в Англії 
Пост-Faktum
  ·  Головне -- створити враження 
  ·  КАЛЕНДАР