BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Інтерв''ю у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
23 листопада 2017 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:29 24-11-2017 -   У Львові воїну АТО встановлять меморіальну таблицю  
  15:14 24-11-2017 -   Сьогодні у Органному залі Львова – Великий прийом  
  14:11 24-11-2017 -   У Львові вітчим забив на смерть пасинка металевою палицею  
  14:6 24-11-2017 -   У Львові буде 25 місць для роздрібної торгівлі хвойними деревами  
  14:5 24-11-2017 -   Трамвайні маршрути № 2 та № 7 вимушено скоротили кількість вагонів на сьогодні  
Україна
  16:26 24-11-2017 -   Синоптик розповіла, якою буде зима в Україні  
  15:18 24-11-2017 -   Через сльозогінний газ зі школи на Рівненщині евакуювали понад 500 учнів  
  15:13 24-11-2017 -   На Новий рік «Укрзалізниця» запустить 7 додаткових потягів  
  14:9 24-11-2017 -   У Києві суддю спіймали на хабарі в 15 000 гривень  
  14:8 24-11-2017 -   Україна відновила будівництво військових кораблів  
Світ
  16:24 24-11-2017 -   На Сонці з'явився гігантський протуберанець  
  16:21 24-11-2017 -   На Сонці з'явився гігантський протуберанець  
  15:23 24-11-2017 -   У Єгипті стався вибух у мечеті  
  11:0 24-11-2017 -   Австралія ніколи не визнає анексію Криму  
  10:57 24-11-2017 -   Міжзоряний астероїд-«мандрівник» прибув у Сонячну систему  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Інтерв''ю у Поступі  »  ПРЯМА МОВА

___________________________________________________________________________

Політв`язень Микола ЛЯХОВИЧ: Страшно втратити духовну свободу
 
Микола Ляхович
-- Знаючи Твою принциповість, хочу поцікавитися, чи не бентежить, що вийшов за амністією, тобто Тебе помилували?

-- Зрозуміло, що своєї провини, яку мені приписують, я не визнавав. Все, що я мав сказати з приводу цієї кримінальної справи, я сказав на суді. Але у зв`язку зі станом здоров`я я був змушений погодитися на цю амністію. Бо вважаю, що мені перебувати за ґратами -- це те саме, що пораненому бути на полі бою, тобто тільки заважати іншим. Я не хочу бути тягарем ані для батьків, ані для тих людей, які мені допомагають.

-- Кажуть, що керівництво виправних установ не особливо хотіло утримувати політв`язнів, боячись, що ви почнете сіяти в камерах революційні ідеї...

-- Взагалі адміністрації колоній бояться багато чого. Коли мене поселяли у Маневицьку виправну колонію, то у перші ж дні просили одне -- щоби в камерах не було мітингів чи чогось такого. Але справа в тому, що вся політична боротьба ведеться для того, щоби прийти до влади. А навіщо мені влада у в'язниці?! Але якщо людям потрібно було щось допомогти чи підказати, то звичайно, я це робив. До речі, політв`язня Влада Мирончука, який перебував в інвалідній зоні, звинувачували, що він там щось організував, хоча він просто багатьом в`язням нагадував про їх права. Взагалі мені майже одразу у Маневицькій колонії стали пропонувати йти звідти за амністією чи на дострокове звільнення. Коли ж у мене виявили серйозне загострення хвороби і я погодився на амністію, то я так зрозумів, з Києва почався тиск, щоби мене не відпускати. Але свободою я завдячую насамперед професійній роботі мого адвоката Миколи Янка. Принагідно хочу подякувати народним депутатам, які підтримували, зокрема депутатам Блоку Юлії Тимошенко і депутату СПУ Юрію Луценку, а також усім громадянам, які не забували і вболівали за нас хоча би у серці.

-- Відомо про жахливі умови перебування у СІЗО та виправних колоніях, а які у Тебе залишилися враження?

-- Щодо Маневицької колонії, то порівняно з іншими таборами там більш-менш нормально з побутом. Адміністрація як може, так і викручується. Зрозуміло, не без порушень прав людини -- вони всюди. Але я вважаю, що це не є виною конкретної людини з цієї установи. Це вина системи, яка налаштована не на те, щоби людину перевиховати і виправити, а на те щоби принизити і знищити. Насамперед духовно. Лише якщо ти прогинаєшся і починаєш лицемірити, в тебе є шанс вийти на свободу. Все зміниться, лише коли буде змінений сам погляд на перевиховання в`язнів, якщо система перестане ставити на те, щоби знищити людську гідність, а почне робити все для того, щоби дати людині час подумати і стати на шлях виправлення.

У Лук`янівському СІЗО мені декілька разів довелося вдаватися до голодувань, зрештою, ми протестували цілими камерами проти умов утримання. Власне там я і підірвав здоров`я, бо не подавали ніякої медичної допомоги. І в той же час я дуже вдячний працівникам санчастини Маневицької колонії, які фактично поставили мене на ноги і серйозно сприйняли мою хворобу. Там я навіть набрав 12 кг ваги. Правда, це не зовсім заслуга того харчування, яке пропонують у колонії -- цим я завдячую батькам, рідним і тим людям, які допомагали передачами.

До речі, у СІЗО через так звані "баяни" на вікнах я вже не міг дочекатися, коли мене відправлять у табір, щоби я нарешті зміг дихати повітрям. Лежав у камері і цілими днями захлинався. Людей таким чином просто замордовують, часто, ще до суду, коли їх навіть не визнали винними. Коли людина отак помирає, відзначається, що вона не просила меддопомоги. Зрозуміло, що держава має карати злочинців, але це ж не означає, що держава сама повинна чинити страшні злочини проти людей. У Лук`янівці я сидів у камері, розрахованій на 26 осіб, а наповненій 35-ма. Фактично усі 35 в`язнів у переповненій камері хворіли на грип. Я два місяці пробув у температурі, бо тільки стане легше, як за якийсь час все починається знову, бо довкола всі хворі. І я знову повторюю -- я не звинувачую керівництво СІЗО. Те, що він переповнений -- не його вина. Це -- ставлення суддів до законодавства, коли, скажімо, тих людей, які можуть перебувати під підпискою про невиїзд, тримають за ґратами. Цього року кричали про тисячі людей, які покинуть в`язниці за амністією. Так ось, з Маневицької колонії випустили шість людей, а я став сьомим. У відділенні, де я сидів, замість допустимих 80 осіб, було 110-115, тобто люди ледве розміщалися у житловій системі.

Таке переповнення колоній всюди. І на мою думку, це, найімовірніше, підготовка до президентських виборів. Переповненими колоніями намагаються збити собі капітал голосів. Тому що вибори, і це всім відомо, проходять у колоніях на 99% -- в`язні розповідали, як все відбувається. Представники оперчастини стоять і контролюють: хто пройшов у кабінку не показавши, як він проголосував, того викликають в оперчастину і починають тероризувати. Більшості в`язнів важко боротися проти такої системи, тож звинувачувати їх, чому вони голосують, як накажуть, не можна. Бо те, як оперчастина ставиться до в`язня, впливає і на умовне дострокове звільнення, і на багато речей під час самого перебування за ґратами. Але знову ж таки -- винна не оперчастина. Влада видає накази, і службовці змушені їх виконувати. Як казав один офіцер, який ставився до мене дуже порядно: "Я поділяю твої ідеї, але ти, Микола, повинен пам`ятати: я людина в погонах, і якщо буде наказ стріляти, то буду змушений виконувати його..."

Страшно, але це реальність, від якої нікуди не дінешся. Тому мені тяжко звинувачувати таких людей. Єдине, чого би хотілося, щоби все-таки люди мали більше відваги перед владою.


- З-за ґрат Ти заявляв, що одним із тюремних жахів є так звані буц-команди, які вдираються у камери і катують в`язнів. Ти би міг розповісти про це?

-- Буц-команди, чи їх ще називають "маски-шоу", це міліцейські спецпідрозділи, які використовують для залякування ув`язнених. Часто свій приїзд у колонії та інші каральні установи вони оформляють як якісь навчання. Буц-команди так калічать в`язнів, що їх іноді доводиться переправляти в інвалідну зону. Хоча, буває, відробляють такі операції, після яких немає ушкоджень. Для "профілактики" буц-команди формуються із місцевих міліціонерів, а вже серйозні погроми влаштовують приїзні. Найжорсткішими вважаються житомирські і київські (я точно не пам`ятаю, як називаються ці підрозділи). У них немає ніяких обмежень. Забігають в камеру, спочатку так всіх б`ють, потім виганяють, ставлять біля стіни і продовжують биття. Якщо якийсь в`язень мав сміливість відстоювати права, його стануть бити додатково... У багатьох колоніях голод і холод, і замість того, щоби годувати в`язнів, їх просто б'ють. І коли вони починають вимагати дотримання своїх прав, то як права їм завозять отакі спецпідрозділи. В разі, якщо в`язні поскаржаться на безпідставні побої та каліцтва, усе буде оформлено як бунт.

Я не знаю, як було раніше у тюрмах, бо я тоді не сидів. Але те, що відбувається зараз -- просто страшно. Саме там можна відчути озлобленість влади. На деяких працівників цих установ можна дивитися тільки, як на психічно хворих людей. У них постійне бажання когось бити, принижувати. Вони дивляться на в`язня як на того, хто перед ними в боргу тільки тому, що сюди приїхав. Логіка така: якби ти був крутим бандитом або тим, хто щось вирішує, ти би сюди не потрапив, зміг би відкупитися чи звільнитися через суд. А раз потрапив, то ти вже наш, і ми будемо робити з тобою все, що схочемо. Це проблема всієї системи. Так, коли Рада Європи почала вимагати навести у цій системі лад, людей, які намагалися про щось заявити чи написати, просто поприбивали спецпідрозділами, і вони тепер мовчать. А раз мовчать -- значить лад навели.

-- Як сприймають політв`язнів інші ув`язнені?

-- Якщо не брати до уваги провокаторів, які часто траплялися на перших порах (я маю на увазі, під час слідства у СІЗО СБУ, у Лук`янівському СІЗО, під час суду), то з більшістю в`язнів, які не мали конкретних завдань щодо нас, проблем не було ніяких. Здебільшого ставилися з повагою. Коли я ж приїхав у Маневицьку колонію, до мене настільки добре поставилися, що таке ставлення рідко зустрінеш на волі серед законослухняних людей.

-- Миколо, минуло понад два з половиною роки з того самого 9 березня, у тебе відбулося якесь переосмислення подій?

-- 9 березня я як сприймав, так і сприймаю. Влада зробила добре продуману провокацію. Коли ми дивилися кадри з тих подій, то бачили: провокатори кидали каміння в міліцію, а потім давали у суді свідчення проти нас. Ми пам`ятаємо і всю судову комедію... Зараз для мене 9 березня -- це те, що ще сидять п'ятеро моїх побратимів. Основне для мене зараз -- допомагати їм.

-- Цим покаранням Тебе не зламали?

-- Сама система в нашій країні така, що проти неї неможливо не боротися. Треба або померти, або боротися. Тому доки я живу, доти борюся. І мені дуже шкода тих молодих людей, які не хочуть боротися за краще життя. І боляче за тих людей, які або вже, або ще не здатні працювати, які недоїдають, замерзають... Але іноді я думаю: може, ця влада, яка зараз панує, це -- покарання нашому народові?! Може, ми щось не робимо, щоби ця влада була іншою в той час, коли повинні робити?! Звісно, на все воля Божа, але від того, як ми самі до цього ставимося, також чимало залежить. Тому боляче дивитися на тих, хто не може себе захистити. Зараз ті, хто здатен себе захистити, чомусь піддаються вихованню влади. А та робить усе, щоби вони втратили внутрішню свободу і не помічали, як деградують і стають не здатні ні за що боротися. Вони живуть, не маючи свободи. Найгірше не те, що людина втрачає фізичну свободу, найгірше, коли втрачається духовна свобода. До того, як ув`язнили мого молодшого брата Григорія, я був вільним, хоч і сидів у в`язниці, хоч навколо мене йшла велика оперативна робота, мені намагалися нав'язати якусь інформацію, яка погана опозиція та її конкретні представники. Коли ув'язнили мого брата, підставивши його, отоді по-справжньому вдарили по мені, лише тоді я втратив свободу.

-- Чому Ти був засуджений як організатор, а не як учасник акції?

-- Коли я приїхав до Києва під час подій 2000 року, йшла мова про те, що я мав бути координатором всеукраїнського штабу УНА-УНСО в акції "Україна без Кучми". Певний час я проводив у наметовому містечку деяку організаційну роботу, завдяки якій за межі містечка вилетіло багато провокаторів. Думаю, це і посприяло, щоби мене поставили другим у списку обвинувачення після Андрія Шкіля (після обрання його депутатом, я став головним обвинуваченим). Коли я познайомився з матеріалами нашої справи і це побачив, то спитав у керівника слідчої групи Герасименка: ви що, жартуєте, ви ж мене поставили вище від деяких членів проводу організації?!

Зрозуміло, було конкретне замовлення, що ми маємо сидіти, і головуючий на процесі суддя Волік виконав його від щирого серця. Але як не крути, людину ж можна покарати раз. А нас скільки разів карали?! Нас покалічили 9 березня, психологічні травми отримали під час слідчих дій СБУ, працівники якого ставилися настільки не по-людськи ще й до наших родичів. Наприклад, коли я оголосив голодування, есбеушники викликали на побачення зі мною мою маму, щоби вона вплинула на мене. Врешті, я змушений був просити батьків не приїжджати, щоби їх не використовували. Як же можна так знущатися, мама -- це святе! Якщо я чимось завинив перед Кучмою, то нехай він бореться відповідно проти мене. Навіщо боротися проти наших батьків, рідних?! Так і 9 березня, коли міліція пішла ловити унсовців, то ловили і били всіх підряд. Я бачив, як у нашому автобусі, куди скидали відловлених, били жінок, знущалися над молодою дівчиною. Звісно, мені шкода і тих хлопців, яких виставили на оборону і в кого кидали камінням біля Адміністрації президента. Я розумію, що і в міліціонерів є батьки, яким теж боляче. Але навіщо вони поїхали містом бити інших людей, виправдовуючи свою злість тим, що в них кидали камінням?! Вони ж, до речі, були екіпіровані, а отже не так вже й постраждали, як було роздуто. Міліція кричала про свої жертви, в той час як ми лежали в реанімаціях.

-- Яким ти бачиш політичне майбутнє партії УНА-УНСО, зважаючи на розкол у її рядах?

-- Я ще не встиг поговорити ні з розкольниками, ні зі Шкілем. Але мені боляче дивитися на розкол, тому що в кожній частині є люди, з якими я мав близькі стосунки, які допомагали мені, коли сидів. Але однозначно, я не зможу підтримувати ту частину партії, яка пішла в лакеї до кучмівського клану. Мені шкода цих людей, вони навіть не намагаються відстоювати свою позицію.

Розмовляла Ольга СНІЦАРЧУК, Київ









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Політичне звільнення 
  ·  Дружнє залякування 
Погляд
  ·  Остання надія Азербайджану 
  ·  СЕНСАЦІЯ 
  ·  Климович залишається 
  ·  Рух проти ЄЕП 
Поступ у Львові
  ·  Володимир ПЕЧЕР: Львівське пиво має давню історію 
  ·  Вшанували пам'ять Марти-Чорної 
  ·  Мерія виконує обіцянки 
  ·  Австрійські технології в Самборі 
  ·  Полювання на відьом 
  ·  Військові не винні 
  ·  Патрульних буде більше 
  ·  Сутичка біля кордону 
  ·  Дипломатія для молодих 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Олігархи спровокують війну 
  ·  Чому мовчить Колінько 
  ·  Тимошенко лякає Кучмою 
  ·  Янукович доганяє Ющенка? 
  ·  Українці -- наркоторгівці 
  ·  Артемівську дали 16 мільйонів 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Гроші понад усе 
  ·  Проти президента та олігархів 
  ·  Храмову гору за спокій 
  ·  США закриває бази 
  ·  Син займає місце батька 
  ·  Новий курс 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  В Африці наше майбутнє? 
  ·  fATF полюбить Україну 
  ·  Реформи з японським акцентом 
  ·  Митниця -- нафтотрейдери: третій раунд 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Політв`язень Микола ЛЯХОВИЧ: Страшно втратити духовну свободу 
Арт-Поступ
  ·  Це затишне й екстравагантне ретро 
  ·  АРТ-ГАЛЕРЕЯ 
Літературний Поступ
  ·  Преображення 
  ·  Сергій ЖАДАН: Найцікавіше -- відбитки часу на шкірі 
Спорт-Поступ
  ·  Змагаються наймолодші 
  ·  "Срібло" донецького юніора 
  ·  "Золотий гол" для Німеччини 
  ·  Медалі привозять штангісти 
  ·  Єврогандбол у Львові 
  ·  Схрестили клинки 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  cкандальний король 
  ·  КАЛЕНДАР