BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дайджест.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
14 жовтня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:27 26-05-2017 -   У Стрию засудили зловмисника, що обікрав лікарню на 40 тис грн  
  14:12 26-05-2017 -   Незабаром ще сім поїздів зупинятимуться на станції Підзамче  
  14:0 26-05-2017 -   Найбільше проблем із невивезеним сміттям у жителів Шевченківського району Львова  
  13:18 26-05-2017 -   13-річний школяр з Жовківського району наклав на себе руки  
  13:16 26-05-2017 -   У музеї Франка показали сімейні скарби  
Україна
  15:6 26-05-2017 -   Підписано указ про право українців на безвіз  
  14:11 26-05-2017 -   Гройсман ще не знає, що робити з автівками на іноземних «бляхах»  
  14:7 26-05-2017 -   Чоловік, який розстріляв мотоцикліста в Києві, здався поліції  
  13:9 26-05-2017 -   На Волині браконьєри вирізали дуби у заповідній зоні  
  13:3 26-05-2017 -   В окружний адмінсуд Києва прийшли з обшуками  
Світ
  14:3 26-05-2017 -   В Єгипті напад на християн: десятки вбитих  
  11:25 26-05-2017 -   Експерти назвали топ-10 культурних об'єктів світу  
  10:21 26-05-2017 -   ФБР почало перевірку щодо зятя Трампа – ЗМІ  
  10:18 26-05-2017 -   У Молдові затримали мера Кишинева  
  15:21 25-05-2017 -   У Новій Зеландії вперше запустили ракету в космос  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ї-Поступ  »  СТУДІЇ

___________________________________________________________________________

Тероризм – поняття та теорії
Крістофер ДААЗЕ
 
11 ВЕРЕСНЯ
Велика частина терористичних студій останніх 40 років присвячена питанню визначення. Проте ці зусилля не дозволяють нам сьогодні говорити про існування загальнообов’язкової концепції тероризму. Навпаки: з’являються все нові та нові дефініції. У 80 роках Алекс Шмід уклав список із 109 визначень тероризму, аби синтезувати на цій базі загальноприйнятне визначення. Проте більшість дослідників дистанціювалися від цього визначення, і число дефініцій продовжувало зростати. Тому такі провідні дослідники тероризму, як Волтер Лакер лаконічно констатують, що “загальна дефініція тероризму не існує і не буде знайдена у найближчому майбутньому”. Проте абсурдно стверджувати, що без неї неможливо досліджувати тероризм.
Однак, навіть Лакер не може обійтися хоча б без одної, хай навіть імпліцитної дефініції предмету вивчення. В одній із пізніших праць він називає тероризмом “нелеґітимне застосування насильства щодо невинних людей задля досягнення політичних цілей”. В одній з його останніх публікацій читаємо: “Існує безліч дефініцій тероризму, але його з певністю можна охарактеризувати як застосування насильства групою людей, які діють з певною політичною або релігійною метою зазвичай проти якогось уряду, инколи проти иншої етнічної групи, класу, релігії чи політичного руху”. Він продовжує: “Кожна спроба специфічно висловитися приречена на поразку, бо тероризм існує у різноманітних формах. З иншого боку не варто ототожнювати кожну форму насильства з тероризмом”.
Звичайно існує альтернатива, яку пропонує Алекс Шмідт, а саме “шукати тверде понятійне ядро тероризму, яке відрізняє його від звичайного насильства”. У скороченому та опрацьованому виданні 1998 читаємо: “Тероризм це – повторюваний метод насильницької поведінки, що породжує страх, його застосовують напівтаємні, індивідуальні, групові або державні дійові особи, з кримінальних, політичних причин або з причини неприйняття, причому – на противагу до атентату – безпосередні цілі насильства не є його основними цілями. Безпосередні людські жертви насильства вибираються в загальному випадково (випадкові цілі) або цільово з певного числа цілей (репрезентативні або символічні цілі) і служать передачею певного повідомлення. Комунікативні процеси між терористами (організаціями), жертвами (які знаходяться під загрозою) і справжніми цілями використовуються для маніпуляції справжніми цілями (публікою), яка стає таким чином ціллю терору, від якої або чогось вимагають або хочуть привернути її увагу в залежності від того, що має бути досягнуто – залякування, примус чи пропаґанда”.
Читаючи цю дефініцію Лакера, хочеться спершу погодитися з тим, що десятиліття дебатів були марними любовними стражданнями, які не принесли жодного поступу. Бо, насправді, цією дефініцією не лише складно і незручно оперувати, вона знаходиться у протиріччі до окремих ознак.
Тероризм: насильство знизу чи зверху?
Одна з головних та найтриваліших суперечок щодо поняття тероризму точиться навколо питання, чи розуміти тероризм насамперед як державні репресії, чи як недержавну революцію. Очевидно, що це принципове рішення, бо в обох випадках “тероризмом” називають не просто цілком відмінні феномени, але і непрямо також визначають різні причини політичного насильства.
Якщо звернутися до історії поняття, то прихильники дефініції тероризму як владного панування держави, мають добрі арґументи. Бо в часи Французької Революції “терор” означав “безпосереднє застосування насильства під захистом та в інтересах держави”.
Не викликає сумніву, що державна влада спричинилася до численних жертв і неміряних страждань. Також незаперечним є той факт, що насильство викликає насильство. Проте сумнівно, чи називати це “насильство зверху” “тероризмом”.
Очевидно, все говорить на користь того, щоб провести чітку лінію між тероризмом держав і тероризмом політичних груп, які не діють від імени визнаного державного уряду. Справді існує суттєва відмінність між структурою та умовами застосування державних терористичних груп та напівлегальних т.зв. антитерористичних одиниць (Сірі Вовки у Туреччині, ГАЛ в Іспанії, або Одиниця 101 в Ізраїлі) та структурою і стратегією недержавних терористичних організацій (РАФ, ЕТА, ПКК). Якщо йдеться про співвідношення обох форм насильства, необхідне чітке розмежування понять.
Тероризм: війна чи злочин?
Не менш складним аспектом дефініції є питання про те, чи розуміти тероризм як форму війни, чи як форму насильства. Тут також присутній прихований політичний контекст. Уявлення про тероризм як про форму війни ґрунтується на його історичному походженні від антиколоніальної визвольної війни. Для Роберта Табера “тероризм” – це ґерілья, перенесена у місто. Тому він не бачить можливости розрізняти бійців ґерільї та терористів, до того ж він вважає тероризм особливою найм’якішою формою війни, на який дивляться із благоговійним страхом як на політичне вбивство (хоча перетворити місто на попіл або облити село напалмом більше звірство), він гуманніший, бо селективний, на відміну від инших видів війни.
Більшість дослідників тероризму представляє більш-менш обґрунтовану позицію, яка вбачає категоріальну відмінність між тероризмом та ґерільєю. Наприклад, Марта Креншо стверджує, що ми не зможемо дати чіткої дефініції тероризму, якщо не братимемо до уваги насильницьку дію, її мету та ймовірність політичного успіху. Ґерільєрос діють в рамках міжнародного права, атакують лише комбатантів і ведуть боротьбу з обґрунтованою перспективою успіху; тобто їхнє застосування насильства можна було би визнати леґітимним. Натоміть терористи зазнали би фіаска як мінімум на одному з цих тестів на леґітимність. Вони або порушили б міжнародне право, або вбивали б не-комбатантів, або вели би безперспективну боротьбу; як наслідок їхнє застосування насильства можна було б визнати нелеґітимним.
Хоча ця позиція близька до загальнопоширеного розуміння тероризму як “неприйнятного насильства”, підтримувати її досить складно. Хто вирішує, що є леґітимним? Чи не існує тут небезпека, що той, у чиїй владі дати визначення “леґітимности” має також право визначати, що таке “тероризм”? І чи таким чином не отримає будь-хто можливість у залежності від своїх політичних уподобань характеризувати явища то як виправдану визвольну боротьбу, то як гідний осуду тероризм недержавної групи. У Сполучених Штатах за уряду Рейґана було звичним характеризувати певні явища як терористичні з огляду на власні національні інтереси. Про це свідчать численні дефініції тероризму в офіційних документах того часу. Це дало можливість уряду відкрито застосовувати подвійний підхід у оцінці політичного насильства, ця політика завершилася провалом, прямим наслідком її був Іранґейт.
З иншого боку, леґітимність не є довільною категорією. Її можна конкретизувати та об’єктивізувати, спираючись на усталені правила та норми.
У цьому сенсі Рут Лінн констатує: “У порівнянні із тероризмом традиційна війна має чіткі норми: існує нейтральна територія, яка визнається противниками, військові сили легше зідентифікувати, діє обмеження на певні види зброї, також існує усвідомлення, що застосування зброї проти цивільного населення є винятком або непорозумінням. Натомість тероризм прагне зруйнувати усталені норми. На відміну від бійців ґерільї, які не ламають законів війни і чітко знають, хто їхній ворог і нападають лише на нього, терористи стирають різницю між комбатантами та не-комбатантами, бо вони кажуть: “Війна – це війна”; і тому будь-яка спроба визначити етичні межі війни немає сенсу. Погоджуюсь: така ідеальна картина функціонує лише теоретично. Недаремно вважається, що міжнародне право (включно із Европейською Конвенцією 1977) лише в обмеженому обсязі регулює реальні ґерільї. Пол Віткінсон додає, що “на практиці неймовірно складно провести різницю між війною та терором. Але навіть цей факт не перетворює кожну ґерілью – яка вимушено ухиляється від правил війни – у тероризм”.
Тероризм та ґерілья – це різні речі; крім того, обидва поняття перебувають на різних абстрактних рівнях. Тероризм – це метод ведення війни, певна система зброї, яку бійці ґерільї (рівно ж як і державні дійові особи) можуть застосовувати або від неї відмовитися.
Теорії тероризму
Фундаментальне запитання терористичних студій: як пояснити тероризм – раціональними чи психологічними чинниками.
При цьому психологічна версія передбачає наявність у терориста психологічних порушень. Наприклад, Джеррольд Пост уважає, що “психологія терористів не виказує значних патологій”. Однак, він уважає за необхідне вивчати психологічні фактори, які приводять людей до здіснення терористичних актів, бо, зрештою, саме “пошук ідентичности” штовхає терориста проти істеблішменту. Застосовуючи насильство, терорист робить спробу поцілити не лише зовнішнього ворога, але й знищити внутрішнього ворога групи, щодо якого він має комплекс меншовартости.
На початку вісімдесятих років за дорученням міністра внутрішніх справ у Німеччині були проаналізовані численні життєписи терористів, в яких такі особистісні характеристики як агресивність, жадібність до подій та активність пов’язувалися із схильністю до тероризму. Пізніші студії намагалися довести, що “індивідуум, який стає політичним терористом, звичайно характеризується певними нарцистичними деформаціями особистости”. Насамперед жінки стали об’єктом дослідження того, якою мірою їхня стать народжує схильність тероризму. Луїзелла Де Катальдо Нойберґер та Тіціана Валентіні стверджують, подібно як Річард Пірлштайн, що причини жіночого тероризму – у травматичних переживаннях дитинства, особливо якщо вони мали тиранічного батька та слабку матір.
Проте більшість дослідників тероризму не вірить у вирішальний вплив особистісних чинників або характерну відмінність між терористами та терористками і відкидає “ауру патології”, якою оточений тероризм. Бо навіть якщо погодитися, що існує певна особиста предиспозиція, не можна пояснити, чому деякі із цих людей – і взагалі більшість – не стають терористами. З цього огляду площина соціальної групи видається важливішою за площину особистости. Навіть якщо тероризм инколи виглядає ірраціональним, його можна інтерпретувати як раціональну стратегічну поведінку: “Згідно з цим аналітичним підходом тероризм виявляється колективною раціональністю. Радикальна політична організація є центральною діючою особою терористичної драми. Група має колективні преференції або цінності і з низки альтернатив вибирає тероризм”.
Ця теорія, заснована на rational-choice (раціональному виборі), має велику перевагу, бо пояснює на перший погляд божевільні вчинки (наприклад, напад-самогубство), не посилаючись на недоведені припущення. Бо те, що на індивідуальному рівні видається нераціональним (самогубство), на рівні колективному (як політична дія) може бути цілком раціональним і тому служити мотивацією для індивідуальних терористів. Таким чином, можна реконструювати не лише політичну калькуляцію терористичної групи і раціонально пояснити вибір стратегії, але і зрозуміти готовність жертвувати своїм власним життям.
Суспільна наука та Новий тероризм
Після закінчення Холодної Війни ведеться дискусія про “новий тероризм”. Цей новий тероризм, як стверджують. відрізняється від старого своїми цілями, методами та формами організації.
Захід звик до старого тероризму з його політичними революційними цілями, національним визволенням та сецесією (Лакер). А в той час виник новий тероризм, який хоче трансформувати світ. Він уже не переслідує модерністичних ідеалів, і його не можна осягнути у категоріях лівий-правий, він “постмодерністичний” та націлений на Апокаліпсис. На це вказують в останні роки не лише напади секти АУМ в Японії, але й теракти праворадикалів у США, які очевидно зазнали впливу християнського фундаменталізму. Зрештою ісламський фундаменталізм також зараховують до цих нових форм – Гезболла у Лівані, Гамаз та Джигад в Ізраїлі, инші радикальні ісламські групи в Єгипті та Алжирі. Чи можна звести цілі цих груп до спільного знаменника, і чи не є назва “новий тероризм” просто сумарною категорією? Наразі термін “новий тероризм” наштовхує на думку, що в усіх описаних феноменах йдеться про різні види одного і того самого феномену.
Найбільшу дискусію викликає запитання, чи зможуть нові терористи отримати зброю масового знищення. Газова атака у Токійському метро 1995 року свідчить не лише про наміри, але і про можливість такого терористичного масштабного нападу. При цьому часто забувають про різницю між хемічною, біологічною та атомною зброєю, хоча їх виготовлення та зберігання потребує різних умов. Небезпеку нуклеарного тероризму обговорюють вже понад 25 років, і, наприклад, Браян Дженкінс оцінює її як гіпотетичну, але нереалістичну. І, хоча терористичні організації дуже рідко вдавалися до застосування такої зброї, не можна забувати про неї.
Старий тероризм реалізували організації, які було легко зідентифікувати, РАФ, РБ, ІРА, ЕТА. Новий тероризм не має організаційної структури. Він одночасно атомістичний та міжнародний; з одного боку терористи діють дедалі незалежніше від авторитарних структур, з иншого боку, зростає міжнародна мережа. Складно отримати незалежну інформацію на користь тези транснаціонального тероризму. Рапорти таємних служб, на які покликається більша частина літератури, є дуже неоднозначними, і їх також не можна назвати незалежним джерелом. На думку Марти Креншо “відсутність емпіричного підтвердження багатьох положень про новий тероризм, особливо щодо ймовірности застосування зброї масового знищення, викликає нові запитання”.
Переклала Софія Онуфрів









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Доведення до самогубства 
  ·  Ющенкові кажуть "так" 
  ·  Сім років для українців 
Погляд
  ·  Народ і армія єдині 
  ·  Політв'язні садять Кучму 
Поступ у Львові
  ·  Володимир КОРОЛЬ: Ми не можемо просто роздавати газ 
  ·  Опалювальний сезон розпочався 
  ·  "Наша Україна" вийде на вулицю 
  ·  Братерство від Медведчуків 
  ·  Голова без прес-служби 
  ·  Пластична хірургія для дітей 
  ·  Філарет повернувся до Києва 
  ·  Бориславських можновладців покарають 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Тигипко мітить у президенти 
  ·  Прикордонникам заборонено стріляти 
  ·  Братання перед прощанням 
  ·  Склад підпалили прапорщики 
  ·  Мороза дістав третій Кучма 
  ·  Ющенко за заяву по Тузлі 
Поступ у світі
  ·  За прикладом Гітлера 
  ·  Американці залишатимуться до 2010 року 
  ·  Протести правоохоронців 
  ·  Весь світ вітає Папу 
  ·  Любов понад усе 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Скільки коштує реверс? 
  ·  Бюджет прийматимуть довго 
  ·  Іноземні банки в Україні 
  ·  Львівській пивоварні -- 288 
  ·  КОРОТКО 
Дайджест
  ·  Як урятувати Україну 
  ·  Повернення імміґрантів 
Арт-Поступ
  ·  Режисер Вадим СІКОРСЬКИЙ: Інтелектуальний театр на експорт 
  ·  sTACIE ORICCO "More To Life" (There's Gotta Be) 
Ї-Поступ
  ·  Тероризм – поняття та теорії 
Спорт-Поступ
  ·  Фаворити йдуть без поразок 
  ·  Ще гострі наші шаблі 
  ·  Нащадки згадують Боберського 
  ·  sPORTBLIC 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Місто Бруно Шульца 
  ·  КАЛЕНДАР