BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дайджест.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
  Цитата Поступу
Життя – це супермаркет, бери що хочеш, але каса попереду
Ігор КОЛОМОЙСЬКИЙ
 
14 жовтня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  11:14 11-12-2017 -   За вихідні на Львівщині троє людей загинули від переохолодження  
  11:6 11-12-2017 -   У Львові помер 21-річний військовий із США  
  10:57 11-12-2017 -   У Львові включили воду після масштабної аварії  
  10:45 11-12-2017 -   На автомобільних дорогах Львівщини працює 42 одиниці снігоочисної техніки  
  10:44 11-12-2017 -   Пошкоджено автобус, який перевозив польських туристів  
Україна
  11:20 11-12-2017 -   У Кабміні вітають рішення РЗ  
  11:12 11-12-2017 -   Святослав Вакарчук заявив про відсутність президентських амбіцій  
  11:8 11-12-2017 -   В Україні через негоду знеструмлені понад 500 населених пунктів  
  10:59 11-12-2017 -   Курченко подав на Порошенка в суд  
  16:24 08-12-2017 -   У Карпатах на вихідні оголосили лавинну небезпеку  
Світ
  11:10 11-12-2017 -   У французькому дитячому харчуванні «Lactalis» виявили сальмонельоз  
  10:58 11-12-2017 -   Пожежі в Каліфорнії: у Санта-Барбарі оголосили евакуацію  
  10:56 11-12-2017 -   В Індії потрапив у ДТП весільний мікроавтобус: десятки постраждалих  
  16:34 08-12-2017 -   У Брюсселя відібрали право приймати матчі футбольного Євро-2020  
  14:30 08-12-2017 -   Папа Римський пропонує змінити текст молитви «Отче наш»  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Режисер Вадим СІКОРСЬКИЙ: Інтелектуальний театр на експорт
 
Вадим Сікорський
-- Пане режисере, вистава "Загадкові варіації" за п'єсою сучасного французького філософа й драматурга Е.Е. Шмітта офіційно була в програмі фестивалю на запрошення міністерства культури Польщі. Який же майданчик відвели вам для показу?

-- О, зіграли ми цю виставу в Центрі Єжи Ґротовського. Це мрія кожного актора чи режисера побувати там, не кажучи вже про те, щоб зіграти на тій сцені. Центр Ґротовського у Вроцлаві розташований у будинку ратуші. Приміщення театрального центру -- на третьому поверсі. Це не тільки мала сцена, а й архів, бібліотека, комп'ютерна база тощо. До речі, сцена абсолютно не пафосна, дуже камерна. Але це сцена Ґротовського! Там багато чого відбувається: граються найкращі лабораторні вистави зі всього світу. Уявляєш тепер, які в мене відчуття, коли й ми там зіграли... Людей, які працюють у Центрі Ґротовського можна без перебільшення назвати фанатиками чи монахами, вони самозречено посвячені театру, мало того, вони вчать українську мову, щоби нормально спілкуватися з усіма. Коли ми приїхали, то вони всім чим могли допомагали: розвантажували, забезпечували, піклувалися... Цих фанатиків театру цікавило все, що твориться в театрах України, вони нас запевнили, що ми перші з України (і це дійсно факт), які зіграли на цьому майданчику.

-- Чи встигли ви ознайомитися із містом та його цікавинками? Як вас гостили?

-- У день нашого виступу саме розпочинався Вроцлавський міжнародний театральний фестиваль, у якому брали участь колективи з Аргентини, Бразилії, Італії, Німеччини, Франції та купа театрів із самої Польщі. Отож нам, завдяки Богданові Козаку, якого там краківська, варшавська і вроцлавська професура просто обожнює й інакше як "пане професоре" до нього не звертається, таки вдалося після нашої вистави та божевільної прес-конференції подивитися одну з фестивальних вистав. Слава Богу, що ми хоча б одну подивилися. Це була вистава Варшавського національного театру, грали її у павільйоні якоїсь студії. Хоч від ратуші із Центром Ґротовського до того місця, де ми дивилися фестивальну виставу, не більше двох кілометрів (можна й пішки дійти), проте нас як поважаних гостей везли в дорогих бусах-мерседесах. У Вроцлаві є де розвернутися міжнародному фестивалю -- там купа театрів! Саме ж місто безсумнівно більше за Львів. Навіть центр і квартали довкола ратуші незрівнянно більші за наші масштаби.

-- Ви обмовилися про якусь прес-конференцію. Це щодо ваших "Загадкових варіацій"?

-- Так, вона відбувалася вже після вистави. Публіка спершу дивилася гру, отож була готова до предметної розмови, хоча цікавилася усім: театральною ситуацією в Україні, напрямами розвитку театру. При цьому нам важливо було пояснити, що театр не залежить від якихось ідіотських чинників, а сам від себе, якщо це театр. Ти хочеш працювати й творити -- твори! У різних напрямах! Інша річ, як у тих напрямах хто працює. Адже примітивом і халявою можна зіпсувати будь-який напрям, а доброю роботою -- навпаки, підтримати. Здається, вони зрозуміли.

-- А скільки тої публіки було?

-- Зал там уміщав трошки більше глядачів, ніж у нас -- приблизно до півтори сотні.

За 5 хвилин до вистави у залі нікого не було. І я вже злякався: ну от, провал. Але на час початку вистави зал моментально заповнився. Оце так європейська пунктуальність! Мені навіть, на жаль, довелося відмовити великій кількості охочих подивитися нашу виставу.

-- І як ті, кому пощастило побачити "Загадкові варіації" оцінили роботу акторського дуету Богдана Козака й Олега Стефана?

-- Просто фантастично! Вони захоплено вигукували: "Це Европа!". Було видно, що вистава їм не тільки сподобалася, а й у дечому змінила їхні стереотипні погляди про нас. Вони цікавилися, чи щось подібного є в інших театрах, в інших жанрах, в інших містах. Бачиш, як виходить: ми ж це робили для себе, а не для "Европи". Отже тепер постає запитання: де є та "Европа"? Парадокс! Бо якщо ми відповімо, що в нас, то цьому заперечить будь-хто, хто бачив, як там нормально живуть (не в сенсі добробуту), а по-людськи нормально. Хоч може це вже від благополуччя така неагресивна атмосфера в суспільстві.

-- Чи постановка у Центрі Ґротовського сценографічно відрізнялася від тої, яку ми бачили в нас?

-- Ні, ми також зробили там чорну кімнату, ми привезли увесь реквізит. Сказати, що я хвилювався, це нічого не пояснити: як я тільки подумав, що збереться іншомовна публіка, яка не розумітиме тексту... А коли актори почали грати, то я відчув що за 5-10 хвилин усі глядачі втягнулися у цей загальний процес так, що їх би ніщо звідти не вихопило. Та муха би не пролетіла! А коли вистава завершилася, то треба було бачити, що коїлося із людьми, бачити те божевілля, чути ті оплески!

-- Значить люди збагнули мову і сприйняли гру акторів не на рівні пластичних етюдів, а на рівні психологічних нюансів?

--- Глядач зрозумів мову на рівні філософії, закладеної у творі, і я втішився тим. До Стефана й до Козака стояли довжелезні черги за автографами! Ну, та й я там також щось малював і бажав їм... Господи, що це було! Про такого глядача, мабуть, тільки можна мріяти! Одне слово, скінчилось усе тим, що мені знову запропонували привезти якусь виставу наступного разу. Люди тепер мають підставу довіряти або не довіряти. Якщо вони побачили щось і це їм сподобалося, то вони вірять, що й наступна робота буде не гіршою.

-- Чим ви їх плануєте підкорити наступного разу?

-- Думаю, що це буде "Професіонал" Ковачевича. Про це вже є попередні домовленості. Їм, до речі, вже було відомо про цю виставу: у Центрі Ґротовського така потужна інформаційна база, що будь-яку театральну подію не лишає непоміченою, там акумульовано інформацію зі всього світу. То ж, на відміну від нас, вони знають про постановку "Професіонала" на камерній сцені театру ім. Марії Заньковецької. Вони знають, що автор "Професіонала" знімає зараз у Голівуді фільм за цим сценарієм. Ковачевич -- це знакова фігура в театрі й кіно, він не тільки пише п'єси, а й сценарії до фільмів. Він має свій театр у Белґраді. Це сучасний митець світової величини, його насправді дуже любить світ. Тому я вважаю, що мені дуже пощастило, коли я поставив "Професіонал" Ковачевича.

-- Як-то -- пощастило? Це випадковість, бо Вам художній керівник просто доручив режисуру саме цієї вистави?

-- Мені ніхто не доручав. Я або хочу, або не хочу ставити виставу. Коли я прочитав цю п'єсу в перекладі, я дуже захотів із нею попрацювати. З цим матеріалом робота була у режимі "вільного польоту". На нашій камерній сцені я нікому проблем не створював. Окрім того, ця робота на той час просто стала моїм рятунком. Вона вирвала із того стану, в якому я тоді перебував. Це ніби благодать, яка зійшла з неба. Я надзвичайно вдячний цьому Ковачевичу, що він такий є. У той момент його текст мене без перебільшення врятував, бо я тоді не знав, що із собою робити... Після "Польоту над гніздом зозулі" я думав, що або зі мною щось станеться, або я із театром зав'яжу. Я не лукавлю, це правда... А от коли прочитав "Професіонала", то для мене це було одкровення, бо я збагнув, що думаю так само, як Ковачевич. Мені подобається, як він пише. Адже в Україні, хоч пройшло стільки років незалежності, нічого подібного не з'явилося. Жоден драматург не написав подібного. А Ковачевич написав, і югославська ситуація видається мені дуже близькою до нашої, і в нього це вийшло не кон'юнктурно. Коли б у нас хто писав -- неодмінно на кон'юнктуру збився б. А в Ковачевича це людське!

-- Наступною після "Професіонала", якщо не помиляюся, також стала перекладна драматургія?

-- Так, але це не наш проект, а Гьоте-інституту спільно з міністерством культури України та театром ім. Лесі Українки. Проект покликаний пропагувати сучасну німецьку п'єсу з надією зацікавити майбутніх постановників. Отож мене викликали на постановку до Києва. Я поїхав на семінар і поставив.

-- Чи у Львові можна буде побачити те, над чим Ви працювали в Києві?

-- Звісно. Цього тижня на малій сцені разом із випускниками курсу професора Козака -- а тепер акторами нашого театру, -- ми спробуємо показати виставу "Переможець і переможений" Л.Гюбнера. Робота одразу вийшла "довершеною", в тому сенсі, що я нічого більше з нею не робитиму. Тобто якою її побачив Київ, такою її покажемо й у нас. Я отримав задоволення від самого процесу і неабияке здивування від того, що за 3 дні вихованцям Богдана Миколайовича вдалося зробити неймовірне! Вони просто якісь чокнуті -- можуть працювати день і ніч! Кожен же розуміє, що за 3 дні не поставиш нічого. Але за 3 дні з людьми, які готові і вміють працювати, це можна! В нашому проекті задіяні 7 акторів. Ми обмежили себе тим, що ми є ми, і нам не треба ані радіо, ані костюму, ані декорацій. Взагалі нічого! Є тільки ми. Актори на це погодилися і за три дні вже могли грати без тексту в руках! Це фантастика, вони божевільні в роботі. Козак їх навчив такого професіоналізму, що аж страшно... Однак не відомо, що з ним далі буде. Цього ніхто не знає. Зрештою, я так само не знаю, що буде далі зі мною...

P.S. Утім, вже тепер можна припідняти завісу над майбутньою прем'єрою режисера Вадима Сікорського. Він заміряється воздвигнути на великій сцені "пантеон української сварки" -- вічно актуальну "Кайдашеву сім'ю" (сценографія Мирона Кипріяна, музика Івана Небесного). Афіша театру ім. Марії Заньковецької анонсує прем'єру на 7 листопада.

Розмовляла Дарка ІНДІ









» 
sTACIE ORICCO "More To Life" (There's Gotta Be)
Марія СМАКОТИНСЬКА
 
Кожна, навіть найжиттєрадісніша людина, в якої завжди напрочуд веселий настрій, також має купу проблем, але просто вміє приховати своє невдоволення, хоча воно рано чи пізно випливе на поверхню, як-от у найновішому кліпі Stacie Oricco, якій вже набридло вдавати, що в неї все так по-зірковому круто і вирішила вона зізнатись, що хотіла б від життя отримати значно більше, ніж має. Але ж вона ніби має все: розкрутили її лише за декілька місяців, мільйончиків собі підзаробила... Однак особистого щастя не купиш ні за які гроші. Про це і співає Stacie:

"Я маю все, але почуваюся обділеною.
Я підіймаюся вгору, опускаюся вниз, але я спорожніла всередині.
Скажи мені, що це за річ, яку я відчуваю ніби втраченою.
І чому я не можу звільнитися від цього почуття?"
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Доведення до самогубства 
  ·  Ющенкові кажуть "так" 
  ·  Сім років для українців 
Погляд
  ·  Народ і армія єдині 
  ·  Політв'язні садять Кучму 
Поступ у Львові
  ·  Володимир КОРОЛЬ: Ми не можемо просто роздавати газ 
  ·  Опалювальний сезон розпочався 
  ·  "Наша Україна" вийде на вулицю 
  ·  Братерство від Медведчуків 
  ·  Голова без прес-служби 
  ·  Пластична хірургія для дітей 
  ·  Філарет повернувся до Києва 
  ·  Бориславських можновладців покарають 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Тигипко мітить у президенти 
  ·  Прикордонникам заборонено стріляти 
  ·  Братання перед прощанням 
  ·  Склад підпалили прапорщики 
  ·  Мороза дістав третій Кучма 
  ·  Ющенко за заяву по Тузлі 
Поступ у світі
  ·  За прикладом Гітлера 
  ·  Американці залишатимуться до 2010 року 
  ·  Протести правоохоронців 
  ·  Весь світ вітає Папу 
  ·  Любов понад усе 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Скільки коштує реверс? 
  ·  Бюджет прийматимуть довго 
  ·  Іноземні банки в Україні 
  ·  Львівській пивоварні -- 288 
  ·  КОРОТКО 
Дайджест
  ·  Як урятувати Україну 
  ·  Повернення імміґрантів 
Арт-Поступ
  ·  Режисер Вадим СІКОРСЬКИЙ: Інтелектуальний театр на експорт 
  ·  sTACIE ORICCO "More To Life" (There's Gotta Be) 
Ї-Поступ
  ·  Тероризм – поняття та теорії 
Спорт-Поступ
  ·  Фаворити йдуть без поразок 
  ·  Ще гострі наші шаблі 
  ·  Нащадки згадують Боберського 
  ·  sPORTBLIC 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Місто Бруно Шульца 
  ·  КАЛЕНДАР