BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Інтерв''ю у Поступі.    Арт-Поступ.    Літературний Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
8 жовтня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  14:59 25-04-2017 -   У Львові податківець «погоріла» на півмільйонних хабарах  
  14:42 25-04-2017 -   Працівники військкоматів вручатимуть повістки призовникам на кордонах  
  14:36 25-04-2017 -   На турнір до Львова приїдуть спортсмени з різних міст України  
  13:57 25-04-2017 -   До 70-ї річниці операції «Вісла» відкрили тематичну виставку  
  13:56 25-04-2017 -   Четверо представників з Львівщини увійдуть до складу української збірної «Ігор Нескорених»  
Україна
  15:1 25-04-2017 -   Арку дружби народів до Євробачення перетворюють на веселку  
  14:57 25-04-2017 -   Україна знову випробувала ракетний комплекс Вільха  
  14:39 25-04-2017 -   У ДТП на Рівненщині постраждали семеро людей  
  13:59 25-04-2017 -   В Україні майже 2 мільйони безробітних - Розенко  
  13:59 25-04-2017 -   У штабі АТО кажуть про відсутність втрат за добу  
Світ
  14:44 25-04-2017 -   Російські хакери два роки читали пошту міністерства оборони Данії  
  14:38 25-04-2017 -   РФ буде поставляти електрику в Луганськ  
  13:20 25-04-2017 -   У Мексиці оголосили тривогу через крадіжку радіоактивного іридію  
  10:24 25-04-2017 -   Трамп планує скоротити допомогу Україні по лінії USAID  
  10:6 25-04-2017 -   У Польщі розорали українське кладовище  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

parodia sacra
Люна ГАЛАС
 
Чесно кажучи, вкотре зарікаючись писати про львівські музичні імпрези, була більш ніж упевнена, що довго не витримаю. Не дадуть. Касандра (нецензурний епітет)! Так і сталося. Привід не забарився -- дивовижний концерт у програмі міжнародного фестивалю сучасної музики "Контрасти", який у виконанні оркестру, хору та солістів капели "Трембіта" пропонував кафолічну літургію львівського композитора Олександра Козаренка!

Те, що прозвучало на сцені концертного залу ім. Людкевича, ошелешило. Утім, пам'ятаючи про слова, з якими торік звертався до слухачів "Контрастів" директор цього фестивалю Володимир Сивохіп, була морально готова не тільки до захоплень, а й до розчарувань. "На те це й фестиваль, щоб тішитися прекрасному, розчаровуватися невдачами і показувати те, що маємо", -- переконаний його директор. "Нехай і так, але на те це й фестиваль, щоб витворити незалежну критику", -- чомусь завжди думалося мені. Але за майже десятиліття свого існування, зробивши певний переворот у нашій колективній свідомості своєю лектурою, фестиваль цей так і не здобувся на супутню критичну публіцистику (компліментарна журналістика не в рахубу).

Утім це не питома фестивальна симптоматика, а діагноз загального стану музичної, і ширше, мистецької царини нашої провінції. А особливістю провінції є благість тиші. Саме її прагнуть і філармонія, і Опера, і наші музеї, і наші державні капели. Хочуть, аби їх не чіпали, -- і тоді б вони мали чистий спокій, могли собі болотно вегетувати, тихцем робити свої справи, які мають дуже далекий стосунок до мистецтва. А от будь-яка рефлексія на їхню діяльність викликає у них неадекватну реакцію, хоч вони навіть думки не припускають, що першими ображають естетичні почуття слухачів/глядачів і ґвалтують їхнє розуміння духовності. "Годі вже топтатися по наших митцях! -- обурюються патентовані патріоти. -- Це не професіональна точка зору! І взагалі ворожі випади!". І вони мають рацію. Професіонал же за львівським бонтоном у таких випадках набирає у рот води...

А навіщо взагалі здалися ці (американський нецензурний епітет) рефлексії? Кому потрібні зауваження, враження? Про корисність їх не сперечаються. Їх просто не толерують, протиставляючи їм суцільний "одобрямс", причому, як додав би один авторитетний музикант, "на жодних підставах". Хоча насправді рекламації -- рушій поступу. Скажімо, вартувало написати, що на фестивальних концертах у філармонії не було окремих програмок ані конферансу, як наступного ж дня програмки з'явилися. Щоправда, виготовила їх не філармонія, а Спілка композиторів. І щоправда, тільки на один день (та й то не до ладу, бо програму концерту з творів Лесі Дичко за участю Ніни Матвієнко керівник Галицького хору Василь Яциняк перевернув з ніг на голову не тільки специфічно загумінковим виконанням), -- але ж можуть, коли схочуть!..

Що ж до казусу із кафолічною Літургією Олександра Козаренка, висловлюватися зопалу не хотілося. Біль від почутого спонукував витримати паузу, щоб не присікуватися до вад виконання, тоді як обсервування вимагав сам твір. Чому композитор із такими амбіціями вдовольняється таким антиестетичним виконанням, таким рівнем солістів, хору, оркестру -- це його проблеми. Чому таким рівнем твору задовольняється замовник (Церква) і суспільство -- ось питання, яке не зводиться до суто музичного.

Ну от, наївна, вирішила витримати паузу, -- можливо, хтось із професіоналів зголоситься поділитися враженнями для "Арт-Поступу" про почуту Літургію. І що? А нічого. Довелося із дебільною журналістською безпринципністю схиляти професіоналів до кількох слів на диктофон. І що? А нічого. Один каже, що не є суддею, інший натікає, що автор йому друг, а ще іншіший, що йому шкода композитора, і взагалі, є інша музика...

Звісно, є інша музика. Справжня. Непроминальна. Але є й твори сьогодення, які мають бути осмислені тут-і-тепер. Хоча б тільки тому, що іншого часу вони не матимуть. Як є Театр і поганий театр, так само різними є замовлення і ритуали. Але ж тільки не віра! Тому, коли духовний слух прикро вражають дисонанси аж ніяк не сакральної музики й канонічних молитов, то чи не варто бодай спробувати дошукатися причини цього явища? І чи не дозволити собі припустити, що полягає вона не в екуменічному секуляризуванні християнської парадигми культури, а в некритичності ставлення до написаного на замовлення Церкви твору.

Можливо, в цій Літургії-buffa позначився згубний вплив активного театрального заробітчанства композитора? Можливо, він не бачить різниці між компіляторством та постмодерним цитуванням, між змогою передати меседж й бажанням сподобатися, потураючи смакам загалу? Але ж постмодернізм -- це не таке собі епігонне "поверхаххапайство" -- для того він і є засадничо ігровим. Причому іронічно-ігровим, -- це його креативний принцип. Отож, коли Козаренко свідомо і з повною відповідальністю митця вдався до гротескової богозневажної пародії -- цей акт мусить здобути водночас як похвалу за артистичну сміливість від суспільності, опійнятої карнавальною стихією, так і водночас огуду Церкви за блюзнірство. Однак, як не дивно, але Церква не поспішає засуджувати цей балаганний несмак строкато-пістрявого цитування (комфорт від впізнаваного!), ці опереткові арійки (так схожі на штучні квіти й кічові образи у храмах чи лаковані солодом кольорові світлини Василя Пилип'юка!), це романтично-романсерне "Кредо", під час якого можна стратити залишки віри, а не скріпити свій дух! Залишається припустити, що Козаренко просто покпив (але за стьоб, як один із жанрів базару, також відповідати треба!) собі із довірливих, які носяться з ним, як з писаною торбою. До речі, опінію генія йому й далі невтомно витворює театральне середовище, яке звикло до декоративно-прикладного музичного оформлення з підбору. Такий от снобізм навиворіт. Маскульт (нецензурний епітет).

Утім специфіка сприйняття Літургії у стилі parodia sacra примушує згадати, як щось подібне відбувалося з оперою Мирослава Скорика "Мойсей", якій також можна адресувати більшість із закидів до Козаренкової кафолічної Літургії. Хоча тепер про оперу "Мойсей" у книжці "Три українські лібрето", що вийшла до 150-річчя ЛДМА, автор переднього слова доктор мистецтвознавства Любов Кияновська пише: "автор вільно оперує тим колом музичних знаків, які утворюють реальне звукове середовище нашого щоденного буття". А з нашим буттям, на думку мистецтвознавця, асоціюються "атавізми офіціозного мистецтва -- зі спогадами про "радянські кантати" аж до маршово-механічного ритму в другій дії, "популярно-естрадна" оргія із завершенням першої дії, традиційна лірика в найширшій амплітуді, від ностальгії за Пучіні, зосередженої рефлексії солоспівів fin de siecle аж до популярних пісенних кліше".

Справді, тепер можна неабияк дивуватися такому аналізові, адже він нарешті визнає увесь анамнез опери, опублікований "Поступом" кілька років тому в час сценічної прем'єри "Мойсея" під назвою "Товарна привабливість Скорика" (сам композитор зазначав, що в цій опері втілив власне розуміння "сучасності в музиці" -- не в зверненні до рафіновано-аванґардових прийомів виразу, а у новоромантичному прагненні до чутливості). Але банальність цього кліше не дозволила піднятися композитору над звуковою картиною приземленого світу. Чи варто знову нагадувати, який тоді здійнявся шквал обурених голосів, які заходилися боронити опус Маестро від критики, дорікати автору відгуку за зневажання наших духовних світочів, славословити досягнення нового слова в українській музиці. І що? Допомогло це опері стати іншою? Буквально двох років вистачило, щоб отямитися і вже не заперечувати очевидне: ані компіляторську строкатість принципу письма, ані бажання автора будь-що бути зрозумілим, доступним загалові, ані статичність, яка є іманентною вадою жанру...

Не спростовуючи цих закидів на адресу "Мойсея", їх тепер воліють зараховувати до ...здобутків: "Проте, цей строкатий калейдоскоп різнохарактерних інтонацій не розривається на окремі клаптики, а навпаки, творить органічну змістовну цілісність... Якщо шукати адекватного жанрово-змістовного окреслення скориківського "Мойсея", то найвідповіднішим бачиться визначення "опера-притча", де статика і алегорична узагальненість постатей і їх діянь переважає над динамікою сюжетного розвитку... За типом побудови вона наближена до опери-ораторії: в цьому переконують і провідна роль хорів, і тлумачення окремих образів, і певна статичність розгортання -- герої не надто активно діють... Внаслідок чого можна запропонувати визначення жанру "Мойсея" як новаторського... хоча, воно й може видатись незвичним, проте в руслі інтенсивного жанротворення сучасного мистецтва видається цілком прийнятним".

Проте видається й інше -- намагання будь-що підвести теоретичне підґрунтя під те, що "вийшло" в композитора: "З позиції естетики постмодерну справді дуже багато моментів і драматургії, і музичної мови, й інтонаційних джерел, обраних композитором, вдалося би пояснити... Скорик змалював нас самих, видобувши на поверхню і концептуально уклавши всю ту різностильову звукову атмосферу, яку охоче привласнюють собі наші сучасники, і котра -- чи ми того бажаємо, чи ні -- бачиться нашим колективним музичним портретом".

Що ж, у такі теоретизування можна було б повірити, коли б у колективних музичних портретах нашої доби, створених Скориком та його вдячним учнем Козаренком, "фігурою відсутності" залишався неспрофанований сакрум, а бо ж туга за ним (у Архипенковій конкейвній геометрії ідеальних образів так визначається географія материзни культурного простору). А так однаково: що опера, що Літургія -- ловлення вітру...









»  РЕЦИТАЛЬ
"Орава" в Опері
Олена КРАВЕЦЬ
 
У п'ятницю, 10 жовтня, о 18 годині у Львівській опері відбудеться довгоочікувана зустріч колишнього львів'янина, 71-річного Войцеха Кіляра, з родинним містом у -- як це вказано в афішах -- "надзвичайному симфонічному авторському концерті".

Разом із сучасним польським композитором Войцехом Кіляром, який зажив світової популярності завдяки співпраці з кіноіндустрією, до Львова приїдуть піаніст Вольдемар Малицький та дириґент національного симфонічного оркестру Польщі Антоніо Вітт. У програмі звучатиме славнозвісна "Орава" Кіляра, яку вже могли чути львів'яни, а також Фортепіанний концерт, "Косьцєлєц 1909" та "Кшесани".
Детальніше>>
» 
АРТ-ГАЛЕРЕЯ
Юрій БОЙКО, директор галереї "Ґердан"
 
Останніми роками у країнах Азії, Близького і Далекого Сходу робляться успішні спроби проведення великомасштабних міжнародних мистецьких акцій. Особливою активністю в цьому виріжняється Корея. Започаткувавши недавно Міжнародне бієнале графіки (яке вже стало традиційним), корейці взялися за кераміку. Від 1 вересня до 30 жовтня 2003 р. в м. Ічхон відбулося Друге світове бієнале кераміки. Для його проведення було збудовано спеціальну ультрасучасну споруду -- світовий центр кераміки. За надісланими з усього світу фотоматеріалами. Журі з 5 тисяч кандидатів відібрало близько 200 учасників. Тішить, що серед тих, хто став учасником, двоє є представниками України (киянка Наталя Лялюк, яка нині мешкає в Канаді, та наш земляк -- львів'янин Ігор Ковалевич, який постійно й успішно репрезентує наше місто на найпрестижніших міжнародних акціях. Ігор традиційно став не просто учасником , а володарем 4-ї премії, володарем Почесного диплома і володарем спеціального призу журі (автору обіцяють якийсь "трофей"). Каталог до виставки -- це радше не каталог, а величезний альбом-енциклопедія сучасної кераміки з цілого світу.
Детальніше>>
» 
АРТ-АНОНС
 
Сьогодні, 8 жовтня, на сцені Колонного залу ім. М. Лисенка Національної філармонії України виступить перспективний львівський піаніст, лауреат міжнародних конкурсів Дмитро Онищенко. Цей студент ЛДМА ім. М. Лисенка разом із Ногі Нарія та Олексієм Гринюком стане одним із солістів концерту за участю Національного заслуженого академічного симфонічного оркестру України (художній керівник і головний дириґент -- з. д. м. України Володимир Сіренко). У програмі вечора -- концерти для фортепіано з оркестром Шопена, Брамса, Чайковського. Вечір до 100-річчя від дня народження Володимира Горовиця відкриє "Парад піаністів планети", що відбудеться в рамках VI Міжнародного музичного фестивалю "Володимир Крайнєв запрошує...". Триватиме фестиваль у Києві від 8 до 16 жовтня. На його закритті солістом буде сам народний артист України професор Володимир Крайнєв (фортепіано, Німеччина).
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Військові під підозрою 
  ·  Україна знову проситься в ЄС 
  ·  Удар по Тимошенко 
Погляд
  ·  Рухівець під слідством 
  ·  Єрмилов застерігає від ЄЕП 
  ·  ЧАНАХИ 
  ·  Протест проти віз 
Поступ у Львові
  ·  Степан МАЇК: Я злий на своїх сусідів 
  ·  "Художник" не закрили 
  ·  Екс-голови шукають роботу 
  ·  Силовики постраждали 
  ·  Кордони будуть відкритими 
  ·  Правоохоронець під слідством 
  ·  Промисловість волає "SOS" 
  ·  Врятовані серця 
  ·  Обережно, гепатит "А" 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Есдеки знайшли кандидата 
  ·  Плющ -- посланець перемир'я 
  ·  Дозована свобода слова 
  ·  Україна корумпована 
  ·  Томенко жаліється на Нацраду 
  ·  Депутати кричать: "Ґвалт" 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Подорож Папи до Помпеї 
  ·  Турки приходять на допомогу 
  ·  Нетрадиційний підхід 
  ·  Нобелівська премія з фізики 
  ·  КНДР не хоче Японії 
  ·  Турки вкрали мільярди 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Пільгам кінець 
  ·  Інтернаціоналізація донеччан 
  ·  Дзвінки дорожчають, незручності залишаються 
  ·  Із зерновою кризою боротимуться страхувальники 
  ·  НОВИНИ ЕКОНОМІКИ КОРОТКО 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Єжи ДЗІВУЛЬСЬКИЙ: Якщо є політика в поліції, то це погано закінчується 
Арт-Поступ
  ·  "Орава" в Опері 
  ·  АРТ-ГАЛЕРЕЯ 
  ·  parodia sacra 
  ·  АРТ-АНОНС 
Літературний Поступ
  ·  Борхес і його дзеркала 
  ·  МІСТИК НАД БЕЗОДНЕЮ 
Спорт-Поступ
  ·  На сцену виходять танцюристи 
  ·  На ринг вийдуть Клички 
  ·  Мельничук визнав помилку 
  ·  "ПСЖ" полює за Пуканичем 
  ·  Шахові королі з Парижа 
  ·  НОВИНИ СПОРТУ КОРОТКО 
  ·  Вдалий старт фаворитів 
Пост-Faktum
  ·  Життя від Версаче 
  ·  КАЛЕНДАР