Учора, 6 жовтня, у Львові відбулося чергове засідання польсько-українського Клубу особистостей. Це засідання стало можливим завдяки співпраці між газетою "Поступ", ТРК "Люкс", польською радіокомпанією "Радіо-Жешув" та обласним управлінням МВС України у Львівській області. Цього разу гостем Клубу був Єжи Дзівульський, колишній поліціянт, один із провідників польської антитерористичної стратегії, парламентар 4 останніх каденцій Сейму (фракція СЛД) та колишній радник президента Алєксандра Кваснєвського з питань безпеки.
У політику пан Дзівульський потрапив майже випадково, бо був насамперед фахівцем поліційного профілю, а полишати улюблену справу не мав наміру. Проте висунув свою кандидатуру, навіть не сподіваючись на позитивний результат, тим паче він був пов'язаний з партією, яка мала радше іронічний характер. Перша каденція його припала на буремні роки, коли розвалювався Радянський Союз та система Варшавського договору, проте пан Дзівульський показав, що людина з характером може реалізуватися і в політиці. Одним зі своїх практичних парламентських досягнень пан депутат уважає перетворення польської "міліції" у поліцію. Зрозуміло, що йдеться не про зміну назви, а про глибокі структурні зміни та переведення підставових принципів роботи на фаховий рівень. За Дзівульським, поліціянт -- це не такий собі хлопець в однострої, а насамперед репрезентант цілісної ідеології, яка базується на мисливському інстинкті "зловити злочинця". Але зараз у поліціянти, на превеликий жаль, на думку пана депутата, часто-густо потрапляють люди, які не мають інших міркувань, окрім меркантильних, бо у Польщі заробітна плата в органах правопорядку завжди була вищою, ніж в інших галузях. Проте запровадити механізм перевірки всіх служителів Феміди на детекторі брехні не є актуальним, і, зрештою, може й не є доцільним, бо шкода від ідеаліста-фанатика у погонах може бути невиправною. А зрештою, за Дзівульським, девіз поліціянта такий: "гроші і честь", бо ж зрозуміло, що не можливо зберегти професійну порядність офіцерові поліції, якщо він не має грошей на утримання себе та родини.
Пан Дзівульський переконаний, що боротьба з тероризмом повинна бути жорсткою і фаховою, хоча підхід до явища тероризму не варто спрощувати. Якщо дії російських спецслужб під час проведення операції зі звільнення заручників заслуговують на професійне схвалення, то дії Росії в Чечні потребують більш виваженого аналізу.
Детальніше ознайомитись з поглядами пана Дзівульського можна буде у середовому числі "Поступу".
»
Форум для галочки
Ірина СМЕРТИГА
У зв'язку з перманентним ремонтом вдома, єдиним недрукованим засобом одержання інформації уже другий місяць поспіль для мене залишається близький серцю пострадянського обивателя "колгоспник". Якось увечері, коли я вирішила приправити вечерю порцією офіційних новин, радейко озвалося фразою приблизно такого змісту: "Хоч я ніколи, до моменту призначення на посаду прем'єр-міністра, не користувався українською мовою, але я українець і українська мова заклалася у моїй підсвідомості в дуже ранньому дитинстві. Тож багато разів неправі ті, хто звинувачує мене у тому, що я після обрання мене президентом брав уроки української мови". Як виявилося, національна радіокомпанія вирішила потішити нас витягами з книжки геніального письменника-мемуариста сучасності Л.Д.Кучми "Україна -- не Росія" (краще б високодостойний Леонід Данилович той час, який він викроював з напруженого президентського графіка для написання свого опусу (вправляння e графоманстві), присвятив урокам з української мови).
