BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Спорт-Поступ.    Політична реклама.    Пост-Factum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
29 березня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Політична реклама  » 

___________________________________________________________________________

Коні не винні... або Діяльність — чи її імітація
Юрій ШВЕДА
 
Ситуація, яка сьогодні склалася у Франківському виборчому окрузі, де в боротьбу за депутатський мандат одночасно включилися голова і заступник голови Львівської обласної організації партії “Реформи і Порядок”, уже тривалий час є однією з топ-новин нинішньої виборчої кампанії. Зовні ця боротьба може виглядати як гра амбіцій двох непоступливих лідерів, однак насправді це далеко не так. Насправді ж в основі конфлікту, який так зримо оголив себе у виборчій кампанії, — боротьба двох протилежних підходів до політики і засобів її реалізації.

Щоби не бути звинуваченим в упередженості, постараюся подати виклад подій максимально об’єктивно, спираючись при цьому на джерельну базу. Сподіваюсь, що посилання на працю Т. Батенка, К. Бондаренка, С. Смірнова і А. Стецьківа зніме з автора цієї публікації звинувачення у суб’єктивізмі. Нагадаю, що мова йде про книгу, видану під редакцією представників середовища “Нашої України”, членів правління ПРП М. Іващишина та Р. Кечура. (Народно-демократична партія. Філософія-ідеологія. Історія та сучасність, — Львів, “Кальварія”, 1998).

Звичайно, що на нинішніх виборах це дослідження є бібліографічною рідкістю, а от на попередніх воно достатньо тиражувалося. Для тих же, хто з якихось причин не мав змоги ознайомитися з цим твором, наведу його у викладі, максимально близькому до тексту, щоби не давати підстав “стерильним політикам” для звинувачень у “брудних технологіях”.

“Однією з умов формування цілісної політичної ідеології є схожі ціннісні орієнтири її активу, — говориться у вступі до книги. — Політична ідеологія і випливає з цих цінностей, себто з ідеології — світогляду членів партії та середовища, на яке дана партія орієнтується”. Нагадаю, що нинішній кандидат блоку В. Ющенка, Т. Стецьків, був у той час головою Львівської організації НДП, а тому, як випливає зі сказаного, був безпосередньо причетний до формування ідеології “партії влади”.
“Тому ми, — читаємо далі, — не можемо визнати відсутності в НДП ідеології (звичайно, якщо є такі кмітливі лідери!), у чому намагаються звинувачувати партію її опоненти. Ідеологія народних демократів — це сукупність практичних заходів (?) та теоретичних постулатів, що містять ідеї й позиції щодо конкретних подій і напрямів суспільно-політичного й культурного життя” (с. 5). При цьому, ніби очікуючи певних закидів з боку можливих опонентів, автори зазначають: “На жаль, подекуди вибір політичної ідеології стає часткою політичної кон’юнктури (подумайте лише який гріх!), це тоді, коли “ідеологічні постулати розходяться, не мають нічого спільного з практичними кроками тієї чи іншої партії” (с. 6). Звісна річ, НДП це не стосується, оскільки “свою дискусію про вироблення політичної ідеологічної моделі народні демократи ведуть на ґрунті класичних ідеологій, а саме: соціал-демократії, лібералізму, консерватизму, демократичного націоналізму” (с. 6). Не вистачає хіба лише комунізму та анархізму. Такою ідеологічною еклектикою, мабуть, і пояснюється легкість переходу з однієї партії в іншу!

Ідейні ж витоки НДП, на думку авторів цього дослідження, бере від створеної у 1899 р. у Львові Національно-демократичної партії. “Не лише абревіатура, а й принципи, на яких сторіччя тому постала НДП, змушують народних демократів наголошувати на цій ідейній спадковості” (с. 7).

Проводячи далі історичні паралелі між лідерами Національно-демократичної партії — Ю. Романчуком, І. Франком, М. Грушевським, В. Антоновичем, автори дослідження зазначають: “Ми розуміємо ту обставину, що парламентські вибори 1998 р. будуть не змаганням ідеологій, а боротьбою особистостей. Та, незважаючи на це, Народно-демократична партія мусить заявити про себе не лише як про партію яскравих особистостей, а й як про партію, що сповідує чітку політичну ідеологію” (с. 9). І далі — грізно і десь навіть цнотливо: “Народні демократи вважають, що маніпулювання ідеологічними засадами є не більш як аморальним кроком...” (Виділено автором). Додам від себе, що аморально це не лише для партії, але і для політиків і політологів. (Якщо, звичайно, вони не сповідують принципу — до мети у будь-який спосіб).

Підбиваючи підсумки дискусії щодо ідейної платформи НДП, згадані вище автори книги визначають її так: “НДП за вихідний пункт своєї ідеології бере людину та її права як першопричину й першооснову...” (с. 8). Ну просто ніби з Біблії.

“Але загалом, — читаємо далі, — українське суспільство ще не було готове сприйняти ідеї лібералізму в повному обсязі (і в такому виконанні!). Пострадянська дійсність пробуджувала почуття, цілком відмінні від загальнолюдських, гуманних (?). Тоді в моді були крикуни, демагоги, що кликали на барикади, залишаючись осторонь боротьби. (Не подумай, шановний читачу, що мова тут іде про Т. Стецьківа. Він якраз на барикадах — у потрібний час і в потрібному місці! От тільки кожного разу — на іншому боці. Але це вже дрібниці.) Гасло боротьби з комунізмом загрожувало перерости у банальне “Комуняку на гіляку!”, а слова М. Хвильового “Геть від Москви!” перефразовувалися у заклики до кровопролиття... На щит тоді піднімалося гасло боротьби за державність, а відтак хоч потоп” (c. 17). Цікаво, що це гасло, яке викликало несприйняття в І. Коліушка та Т. Стецьківа в 1990 р., повною мірою експлуатується ними у нинішній виборчій кампанії.
“Дисиденти, десятиліттями спрямовуючи свій потенціал на руйнування імперської системи, здебільшого вже вичерпали себе в боротьбі і мали би опертися на допомогу молодих колег. Однак вони лише ревниво, а іноді скоса чи згори поглядали на них, заперечуючи право молодих політиків на здійснення влади в державі” (с. 21). (Без коментарів!).

Очевидно, що тріумфом демократії стала якраз перемога Т. Стецьківа в Мостиському округу над “одержимим опозиціонером” (цитую за книгою того ж Т. Батенка “Я повстаю, отже, я існую...”) Іваном Гелем, а згодом по Городку — над Іриною Калинець. (Для здивованих читачів пояснюю, що Т. Батенко — одночасно автор книг про І. Геля та про НДП).

“Представники молодого покоління виявилися найбільш готовими до життя в умовах незалежності та нового політичного ладу (мабуть, тому, що ще з часів комсомолу добре засвоїли норми подвійної моралі!), саме вони чи не найгостріше відчули потребу в переході від ідеології перманентної боротьби до ідеології копіткого творення, чому сприяв не досвід а вроджена інтуїція” (с. 22). Однак, на жаль, результати цього “творення” помітні хіба лише самим будівничим.

Тоді ж у газеті “Независимость” (1992, 30.09.) Т. Стецьків пише, що “забезпечити реформи можливо, лише прийшовши командою, а не поодинці”. Щоправда, тоді він був у команді В. Пустовойтенка, а тепер — у команді В. Ющенка. Як бачимо, команди та лідери змінюються, а гравці залишаються тими ж. Може, саме через те маємо так мало змін і в нашому рівні життя.

Тодішній лідер НДП А.Матвієнко зазначав: “З ким наша партія поки що не бачить спільних точок дотику, то це з Рухом, комуністами і соціалістами. Незважаючи на спроби причаститися до центристських ідей, вони все ж є виразниками крайніх поглядів” (“Киевские ведомости”, 1993, 03.07).

“Вибори 1994 року були серйозним випробуванням. Якщо попередня виборча кампанія
(1990 р.) відбувалася на хвилі небувалого національного піднесення, і в політику прийшло чимало дилетантів, героїв мітингових баталій, чимало дисидентів, то тепер, в умовах глибоких економічної, політичної та духовної криз, країна потребувала професіоналів. Політична демагогія ще запалювала серця виборців, але не могла допомогти зводити кінці з кінцями” (с. 37). На жаль, не так уже суттєво виправили ситуацію і т. зв. “професіонали”, “яскраві представники ліберально-демократичного середовища” — Д. Табачник, В. Пустовойтенко, А. Гальчинський, Т.Стецьків. Єдиним “позитивним моментом було те, — читаємо далі, — що партію вирішив підтримати Президент. Починаючи з 1996 року, налагоджується тісна співпраця між Леонідом Кучмою та керівництвом Народно-демократичної партії”(с. 47).

“Не можна будувати державу лише за допомогою гарних гасел і слів, а тим більше — за допомогою мітингових виступів політиків із лексиконом Еллочки Людоїдки”... (Цікаво, кого конкретно мали на увазі автори?). Саме Народно-демократична партія чи не вперше запропонувала реальні дії замість крикливих гасел...” (с. 63).

От тільки маленька неув’язочка вийшла. До складу такої привабливої партії не захотіли вступити такі відомі політики, як В.Пинзеник, С. Головатий, С. Соболєв, С. Терьохін. А навесні 1997 р. “лідер львівських новоукраїнців Юрій Шведа заявив про те, що НДП є лівоцентристською партією”. Однак “відхід Пинзеника і Ко не був сприйнятий болісно...” (с. 65). “Ще однією силою, яка виступила з критикою НДП, став Народний Рух України. Вибірковий аналіз деяких статей В. Чорновола, опублікованих у рухівському офіціозі “Час/Time” свідчить, що лідер однієї з найвпливовіших політичних партій у визначенні стосунків зі своїми політичними конкурентами послуговувався журналістськими штампами, що часто мали образливий характер. У статті “Чи можлива в нас “цивілізована опозиція”, поки Президент Кучма не вступить у НДП?” він висловлює різкі рефлексії на заяви лідерів партії О. Ємця і Т. Стецьківа щодо неможливості залишатися в опозиції, водночас будучи при владі”. (с. 74).

У липні-серпні 1997 р. була створена правореформістська партія ПРП, головою Львівської обласної організації якої став Ю. Шведа, а головою виконкому — А. Романюк. Опозиційна до влади, правореформістська ПРП не мала в той час ні серйозних коштів, ні медіа-ресурсу. Однак, незважаючи на це, їй вдалося досягнути результату, який здивував багатьох. ПРП стала помітним явищем у політичному житті як на національному, так і на регіональному рівнях. У Львівській області за ПРП проголосувало понад 12% виборців, тоді як очолювана Т. Стецьківим НДП набрала трохи більше 4%. Сам же лідер обласної організації НДП здобув лише 4-те місце у своєму Городоцькому округу й отримав депутатський мандат завдяки тій же НДП, яку після цього поспішив залишити.

Політична діяльність Т. Стецьківа була високо оцінена керівництвом ПРП (!). Після повного фіаско НДП Т. Стецьків домігся для себе посади голови Львівської обласної організації партії “Реформи і Порядок”, куди згодом стягнув свої ендепістські кадри і підходи до політики.

“Ми живемо так, як самі цього хочемо. Цей висновок видається дивним в умовах, коли населення проклинає владу за нинішні негаразди та її нездатність вивести Україну з кризи, — писав В. Пинзеник. — Але ж ми всі причетні до формування цієї влади. Інша річ, наскільки усвідомлено ми це робимо.”

“Пора взяти відповідальність за те, що діятиметься у цій країні, на себе”, — закликав Тарас Стецьків (“Нова Хвиля”, 1996, № 4, с.2-5).

Досить годувати народ постійними байками! Давайте змагатися не кращими промовами чи агітками, а конкретними справами. Досить ховатися за плечі відомих політиків, партійні списки і блоки. Пора відповідати за те, що діялося в цій країні досі, самому і вже!

Юрій Шведа

Шведа Юрій Романович, 1964 року народження, українець, народився у Львові в сім’ї геологів, з родини репресованих. Навчався в СШ № 46, закінчив історичний факультет Львівського національного університету ім. І. Франка. Викладач кафедри політології ЛНУ, кандидат політичних наук. Автор ряду наукових статей та монографії з проблем партійного будівництва. Навчався в США, Канаді, ФРН, Угорщині, Польщі. Генеральний директор благодійного фонду “Україна-Європа”. Референт-консультант народних депутатів Ігоря Гриніва, Олександра Ємця, Тараса Чорновола. Організатор партії “Реформи та Порядок” у Львівській області, кандидат у народні депутати України по Франківському виборчому округу № 118.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Мертві душі” на виборах 
  ·  Україна напередодні нового скандалу 
  ·  Динамо” загрожують санкції 
Погляд
  ·  Для влади 31 березня — “останній день Помпеї” 
  ·  Координаційна Рада Виборчого блоку “Демократична партія України — партія “Демок 
Поступ у Львові
  ·  Про вибори у Львові 
  ·  Політична шахівниця 
  ·  ХРОНІКА 
  ·  Дякую Тобі, Господи! 
  ·  Юля Тимошенко у Львові востаннє 
Поступ з краю
  ·  Шлапак пропонує девальвувати гривню 
  ·  Уряд захищає українське взуття 
Поступ у світі
  ·  Теракти готують на Великдень 
  ·  Континент на межі руйнації 
  ·  У Росії терористам дихається вільно 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Спорт-Поступ
  ·  З Хмельницького – зі “сріблом” 
  ·  Краще бути не може 
  ·  Почнемо з вірменами 
  ·  СПОРТ-БЛІЦ 
Політична реклама
  ·  Коні не винні... або Діяльність — чи її імітація 
Пост-Factum
  ·  Екзотичний смак Ракії від віртуоза-класика 
  ·  КАЛЕНДАР