BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Історія у Поступі.    Арт-Поступ.    Листи у Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
6 жовтня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Історія у Поступі  »  ОБЛОГА

___________________________________________________________________________

Хмельницький під Львовом
Ігор МЕЛЬНИК
 
Хмельницький під Львовом
Донині історики сперечаються про походження Богдана Зіновія Хмельницького, про дату і місце його народження, нарешті про мотивацію його діяльності, про причини, які спонукали його до прийняття окремих рішень, які ставали вирішальними для історії не лише земель, які зараз входять до складу нинішньої України, а й для всієї Центрально-Східної Європи.

Чи не найбільшою загадкою військової кампанії 1648 року та всієї війни козаків з Річчю Посполитою стали події жовтня 1648 року, а саме облога центру Руського воєводства -- міста Львова.

По-різному трактують ці події польська та українська сторони. Ось як пише про облогу "Бастіону Речі Посполитої" Лешек Подгородецький у книзі Dzieje Lwowa:

"У місті було досить зброї, але мало харчів. Бракувало теж пушкарів. Непокоїла постава русинів. Напевне, люди грецької релігії з охотою виглядають неприятеля -- писав лавник Самуель Кушевич у своєму щоденнику.

Заможні русини однак боялися козаків принаймні так само, як поляки. В разі упадку міста втратили б усе майно, а навіть життя. Коли ж скликано руських старійшин до ратуші, лагідними словами заохочуючи до оборони і перестерігаючи перед зрадою, русини виголосили готовність до боротьби із загарбниками. Під час облоги не дійшло до ворожих виступів з їх боку...

8 жовтня надійшли під Львів головні козацькі сили -- майже 100 тисяч війська і черні...

Чисельна перевага ворога призвела до того, що оборонці мусили залишити шанці і схоронитись у підміських в святинях та монастирях: у кармелітів, бернардинів, Марії Маґдалини і в церкві св. Юра. Тоді рушили на місто регулярні козацькі полки. За хвилю однак затримались, а потім повернулись до табору. Такий несподіваний хід подій приписували потім у Львові заступництву блаженного Яна з Дуклі, який явився козакам на небесах. Сильно перелякані його появою відступили від мурів. Наступного року місто виставило перед костелом бернардинів колону на честь Блаженного з написом: "Місто Львів завдяки Яну з Дуклі чудом звільнене від облоги Богдана Хмельницького і Тугай Бея"...

Наступного дня козаки спрямували удари на міські мури, на підміські монастирі та святині. Головний удар скерували на церкву св. Юра, де схоронились переважно русини. Частина з них через брак місця залишалась на церковному цвинтарі. Козаки безжалісно їх вирізали, декого віддали в ясир татарам. Потім розбили тараном двері святині, вдерлися досередини, вимордували зібраних там чоловіків, а жінок і дітей віддали татарам. Церква була сплюндрована, святі ікони порубані...

Штурм Галицької брами коштував козакам близько двох тисяч убитих та поранених. Після невдачі Хмельницький ще раз спробував вдатися до переговорів... Остаточно замість 200 тис. дукатів (1,2 млн злотих) виплатили татарам тільки півмільйона злотих, окрім того, дали дари для Хмельницького та козацьких посланців. Орда вдовольнилась таким викупом і 23 жовтня повернулась у степи. Назавтра Хмельницький згорнув облогу і вирушив на Замостя..."

Дещо інакше описує деякі з цих подій "Львівський літопис": "Львов, боронячися, передмістя сами спалили всі округом. Воду отняли були козаки, рури поперетинавши. Замку Високого добули і люд вистинали, также по кляшторах все побрали і по церквах. І люд єдин татаре вибрали, другий от меча погинул, третій -- от голоду, четвертий -- от повітря. У церкві святого Юр'я трупа 54 забитих людей, і татарин, на самий престол упадши, розбився. У Бернардинов русі ж, що була поутікала для оборони, на п'ятсот і большей постинано, также і в місті, на ратуші, на валах."

Щоправда, найавторитетніший донині український історик Михайло Грушевський спростовує деякі такі "українські оповідання про нелюдські розправи", зокрема: "Таке оповіданнє Львівської літописи, наведено у Костомарова про те, як львівські бернардини вбивали русинів, спросивши їх на обід, потім по одному виводили на двір і, привівши над криницю, казали туди дивитися, а в тім рубали голову й кидали до криниці тіло. Се одна з лєґендарних ампліфікацій кривавих подій, які виникали в атмосфері страху, роздражнення й підозрінь"

Взагалі облозі Львова у жовтні 1648 року Михайло Грушевський присвятив два розділи у VIIІ томі "Історії України-Руси", узагальнивши усі вірогідні відомості з польських та українських джерел, які були відомі на початок ХХ століття. До цього часу ніхто з істориків не описував докладніше ці події.

На думку Грушевського, "Хмельницький, очевидно, від самого початку не мав ніяких ворожих замірів на місто, навпаки все робив, щоб забезпечити його від усякої шкоди й мусів хіба з іронією дивитись на ті дитинні "геройства", на котрі силувалися міщане, заробляючи собі славу спасителів не тільки своєї малої "річи-посполитої львівської", але й великої польської...

Він міг би дуже легко запалити місто, збомбардувати його до решти - особливо, після того, як козаки Кривоноса здобули Високий Замок, що панував над цілим містом, -- козаки зі своїх гармат звідти могли "курей стріляти на ринку", як висловлюється Твардовский. Але козацькі гармати стояли мовчки або пострілювали злегка для пам'яти. Приступу не було. Дрібна війна, яка велася під мурами і дрібними успіхами, здобуваними в ній залогою, наповняла гордістю львовян, велася на власну руку поодинокими ватажками й полковниками, котрим Хмельницький у тім полишив до певної міри вільну руку, щоб не викликати занадто сильного невдоволення. Але він не підтримав їх ні разу всіма своїми силами".

В чому ж причина такої поведінки -- втратити кілька тисяч вояків під львівськими мурами, ще більше від хвороб та недостатнього постачання. І залишити місто, вдовольнившись кількома подарунками, бо той викуп, який зібрали львів'яни таки дістався татарам. Чи сентименти до міста своєї юності та спогади про любовні пригоди спонукали Хмельницького пощадити місто? Чи видіння святого Івана-Яна з Дуклі налякало козацького гетьмана? Чи справді Хмельницький поспішав на Варшаву, щоб прискорити елекцію короля Яна Казимира? Але пощо він тоді взагалі втратив кілька тижнів під Львовом, щоб врешті-решт і так запізнитися?

"Хмельницький явно щадив Львів -- се було ясно й сучасникам. Впливав тут спеціальний піетизм для Львова як для столиці тодішньої Руси (в сю ноту вдаряли в своїх переговорах з ним самі львівські делєґати) та ще, може, й місця свого виховання або огляд на місцеву українську громаду, що й так терпіла від поляків, а мусила б іще більше потерпіти, коли б прийшлося до серйозного здобування Львова, -- чи ще що-небудь? Загальна пасивність Хмельницького в сій кампанії -- здержливість від усяких пустошень і руїни, велить шукати загальнійших мотивів, що кермували ним в тих змаганнях можливо стримати й обмежити руїнну силу свого походу всякими способами й впливами. З тих мотивів він, мабуть, не хотів здобувати Львова воєнною силою -- щоб не віддавати його на здобич козацтву й тим тисячам "черни", що з усіх сторін напливали до нього...

Не знаючи ніяких серйозних окупаційних плянів, стараючися стримати в можливо тісних межах українську воєнну енерґію, як то власне показалося на прикладі Львова, Хмельницький під час сеї галицької кампанії не робив нічого на те, щоб використати й підтримати той народний рух, який при нагоді його побуту прокидався в східній Галичині...

А вже зовсім ніде не знаходимо звістки, що сі рухи підтримував Хмельницький або його штаб; не бачимо навіть яких-небудь значнійших екскурсій козацького війська на провінцію.

Очевидно і ясно, що ні у гетьмана, ні в близшім окруженю його не було ще ніяких плянів національного чи соціального визволення Галичини, хоч обставини були дуже пригідні на се: польський елємент був безборонний, розпорошений, до решти збентежений, а стихійна сила народнього руху була дуже велика", -- писав Михайло Грушевський, не скриваючи своїх докорів, що "з становища рішучої розправи з Польщею кілька тижнів, проведених під Львовом, були, розуміється, страченим часом. Для Львова, щоб узяти з нього окуп, досить було й якого-небудь більшого відділу козацького війська -- хоч би того самого Кривоноса."

Тож справді львівські міщани латинської та візантійської віри, жиди та вірмени, рятуючи своє життя та майно, обороняючи своє місто, тим самим врятували тоді шляхетсько-магнатську Річ Посполиту.

А щодо Богдана Хмельницького, то, здається, він у жовтні 1648 року просто ще до кінця не уявляв, яку пожежу вдалося йому розпалити. Тоді ще про жодну козацьку чи тим паче українську державність він навіть і не мріяв. А шукав засобів, щоб якось приборкати стихію, яку він сам викликав, та з честю для себе і свого найближчого оточення вийти з гри. Взагалі виглядає, що Хмельницький просто боявся тоді великих міст. Не стільки їх військової сили, скільки їх інтелектуального впливу, самоврядних інституцій та фінансових відносин. Як боялись великого міста селяни чи дрібні шляхтичі ще й у ХХ сторіччі. Не дивно, що свій тріумфальний в'їзд до Києва він здійснив лише у січні 1649 року. Хоча ніхто не заважав йому зробити цього ще влітку 1648, після перемоги під Корсунем.

А до того ж, Хмельницький не вважав ще тоді Галичину своєю землею, лише кілька років по тому він став вимагати, що "до Вісли є наше". І тому його військо поводилось тут восени 1648 року, як на ворожій території, яку навіть не збирались завоювати, а просто хотіли пограбувати.









» 
АРХІВАРІУС
Про що писала Львівська преса
 
Се бачимо на кожнім кроці. В Києві відбуває ся тепер процес в справі убийства християньского хлопця, а підозрінє паде на жидів, що се они зробили з ритуальних мотивів, бо хлопця найдено поколеного і без крови. Підозрінє -- в сім случаю оправдане чи ні -- заставило всіх европейських, а навіть американських жидів відкликнути ся. Всі они з обуренєм протестують проти підозріня, скликають ся до протестів навіть у Відні, а в Празі ческі жиди і хрещені жидики (як їх зове часопись «Narodni Listy»), роблять великий «ґевалт» нібито від ческого народа в сторону Києва.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Обіцянки-цяцянки для України 
  ·  Прем'єр обігнав президента 
  ·  Сендак повернувся 
  ·  Шендрику потрібна кров 
  ·  ДИНАМО - ШАХТАР 1:1 
Погляд
  ·  Кому краще (гірше) жити стало - 3 
  ·  Зустріч із антитерористом 
Поступ у Львові
  ·  Обличчя Львова може змінитися 
  ·  Як урятувати Львівщину 
  ·  Платний євростандарт 
  ·  Успіхи і проблеми інвесторів 
  ·  Свято життя на іподромі 
  ·  Третій сектор про проблеми 
  ·  ЛАЗ дає -- ЛАЗ забирає 
  ·  Санація чи банкрутство 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Контракція проти Ющенка 
  ·  Реверс зачекає на Єрмілова 
  ·  Захист Грищенка 
  ·  Україна змінює посла 
  ·  Тринадцята зарплата 
  ·  Піскун не боїться Колінько 
Поступ у світі
  ·  Шварценеггер відбивається 
  ·  Вибух в ресторані "Максим" 
  ·  Суперечки довкола Конституції 
  ·  Канонізовано нових святих 
  ·  Вибори президента Чечні 
  ·  Англійський снайпер-убивця 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  Львів: де добре купувати? 
  ·  Тактика стратегічних проектів 
  ·  Гроші проти СНІДу 
  ·  Чого бракує малому бізнесу 
Історія у Поступі
  ·  Хмельницький під Львовом 
  ·  АРХІВАРІУС 
Арт-Поступ
  ·  Гість з Огайо у Львові 
  ·  Реставрація як артефакт 
  ·  Це трапилось завтра 
  ·  Леді Урука повертається у Багдад 
Листи у Поступ
  ·  Відкритий лист депутатам львівської міської ради 
  ·  Творимо для армії і для народу 
  ·  ЗВЕРНЕННЯ до президента України 
  ·  ВІДКРИТИЙ ЛИСТ до громадськості м. Львова 
Спорт-Поступ
  ·  Перше чемпіонство "Карпат" 
  ·  Вагома нічия в Полтаві 
  ·  Переможна хода "Карпат-2" 
  ·  Успіх українських юніорів 
  ·  "Віль" знову перемагає 
  ·  Динамо” піднялося 
Пост-Faktum
  ·  Анатомія страху 
  ·  КАЛЕНДАР