Надзвичайну роль у розвитку української культури і боротьбі українців за свої права відіграло книгодрукування. У Львові була надрукована перша українська книжка і зробив це Іван Федоров, або, як його ще називали у Львові, Федорович. Іван Федоров, найімовірніше, походив з українсько-білоруського пограниччя, а освіту і фах здобув у європейських університетах. Опинившись у Москві, Федоров надрукував тут 1564 року першу в Росії книгу "Апостол". Але російське духівництво і зокрема монахи були налаштовані вороже. Причина була дуже проста: ченці у монастирях непогано заробляли на переписуванні книг, і книгодрукування позбавляло їх величезних прибутків. Іван Федоров змушений був тікати від московських переслідувань, і вибір його зупинився на Львові.
Але й у Львові друкареві повелося нелегко: "І пообходив я багатих і благородних серед мирян, помочі просячи від них, і падав на коліна перед ними, і припадав лицем до землі, і слізьми своїми ноги їм обмивав... І не випросив я нічого, і заплакав гіркими сльозами, що не знайшов помічника серед руського народу у Львові... Але знайшовся дехто з нижчого духівництва і з простих мирян, що подали мені допомогу. Не думаю, що вони це зробили з надлишків своїх, скоріше, мабуть, як та убога вдовиця, що останню лепту пожертвувала..."
Іван Федоров поселився на вулиці Краківській, 4, у кам'яниці, що була попередницею сучасної, і нарешті 1574 року, найімовірніше, саме у цьому будинку побачила світ перша українська книжка. Це були "Дії і послання святих апостолів".
Федорова вважали друкарем "книг, перед тим небачених", але він наголошував, що "занедбане друкування у Львові відновив". Таким чином, можна вважати, що ще до нього тут друкувалися книги. Перша книга "Апостол" вийшла накладом 1200 примірників, досить великим, як на теперішні часи, а згодом його "Острозька Біблія" (1581) мала наклад півтори тисячі примірників.
Після смерті Івана Федоровича (1582) його друкарня за борги перебувала в заставі у єврейського лихваря Ізраїля Якубовича. Успенське братство викупило її за величезну на той час суму - 1 500 золотих, і 1586 року була започаткована найстаріша у Східній Європі друкарня, що діяла безперервно.
1778 року нова австрійська влада ліквідувала Успенське ставропігійське братство, а замість нього було створено Ставропігійський інститут, панівне становище в якому з першої половини ХІХ століття захопили москвофіли, котрі проповідуючи "єдіную і нєдєлімую" російську народність, фактично заперечуючи існування української нації.
Але знайшлися в Галичині люди, котрі відродили український дух. Передові молоді вчені Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький 1837 року видали книжку "Русалка Дністрова", яка була написана мовою простого народу. Це було сміливим викликом і виступом проти національного гноблення українців. Книга була заборонена цензорами, майже увесь її наклад знищено, а авторів почали переслідувати.
Але український рух придушити не вдалося. 1848 року розпочалася в усій Європі "Весна народів" -- демократична революція. 15 травня 1848 року у Львові вийшла друком перша українська газета "Зоря галицька". Тоді ж було утворено Головну руську раду. Вона видала маніфест, де вперше в новітній історії було проголошено те, що українці є окремим від поляків і росіян народом: "Ми, галицькі русини, належимо до великого руського народу, що однією мовою говорить і лічить 15 мільйонів... Цей нарід був колись самостійним, рівнявся у славі з наймогутнішими народами Європи, мав свою писемну мову, свої закони, своїх власних князів... А через неприязну долю і різні політичні нещастя цей великий народ утратив свою самостійність і перейшов під чужу владу... Але все на світі з часом минає і по зимі прикрій весна наступає... Пробудився вже і наш руський лев і красну нам ворожить майбутність. Вставайте ж, браття, вставайте з довгого сну вашого, бо вже час. Встаньте, але не до звади і незгоди, але двигнімося разом, щоб піднести народність нашу..."
Маніфест Головної руської ради, виданий у Львові, був першим в історії політичним проголошенням соборності всієї української нації. |
