-- Як мені розповіли, Ваш шлях в літературу починався з музики.
-- Так сталося, що коли вперше приїхав до Львова в 1993 році, то познайомився з музикантами, серед них був Тарас Чубай. Ми чомусь одразу стали добрими колегами, та мало того, я тоді в нього вдома жив. Від нього я почув про його батька Григорія Чубая і про богему 70-х рр. Це дуже мене зацікавило, тож я почав писати про тодішню богему та культурну атмосферу у Львові як журналіст газети Ukrainian Weekly. У тих матеріалах я писав про "Дзиґу", про "Ї"... А пізніше обрав тему для магістерської роботи -- львівська богема 1970-х рр. А тепер вже в аспірантурі в Торонто я досліджую таку цікаву тему: "Відображення українського інтелектуала в сучасній прозі".
-- А чому Ви зацікавилися саме львівською богемою 1970-х?
-- Богему 70-х рр., на жаль, не міг бачити або чути. Дізнавався про неї з різних розповідей. І про те, як збиралися в підвалі у Чубаїв на Погулянці, і про всілякі інші неформальні зібрання, виставки -- все це стало стартом для сучасної львівської богеми, для того ж "Бу-Ба-Бу", "Вивиху". Найцікавішим у моїх пошуках було дошукатися, як богема розвивалася -- з покоління в покоління. Наприклад, коли усе місто впродовж "Вивиху" занурювалося в літературу -- це ж фантастично! Купа творчої енергії, яка накопичувалася від покоління до покоління, вибухнула в по-львівськи особливий літературний карнавал. Я розповідав людям на Заході про те, що таке, коли сотні людей приходять послухати поезію, і вони були вражені.
-- Тобто в Америці, так би мовити, поетична тусовка -- аж настільки "неметафізична"?
-- У нас існують клуби, де проводяться так звані "поетрі слемс" -- в буквальному перекладі -- поетичні гримання, такі, як, образно кажучи, гримання дверима. В Америці такі вечірки ініціювали бітники, також до них прив'язують ще й реп. У цьому сенсі то, мабуть, найцікавіше, що відбувається в сучасному американському поетичному колі. Своєрідний інтерактив, що відбувається між поетом і публікою. В Україні вечори поезії -- це щось таке близьке до метафізики.
-- Щодо музики, Ви працюєте зараз у Львові над якимись новими проектами?
-- Як не ганебно звучить, за останніх чотири роки я написав аж... дві пісні, бо аспірантура, крім того, робота забирають весь мій час. Перша пісня на поезію Ігоря Римарука буде, як-то кажуть, бонусом для нового музичного компакту... Є плани перевидати перші два альбоми "Їжака". Над цим проектом працюємо разом із дружиною Яриною Якуб'як, а також із Джоном (для тих, хто не знає, -- львівський фронтмен, бас-гітарист із "Мертвого півня". -- Авт.), Тарасом Чубаєм та іншими музикантами. Продовжу роботу над новими піснями вже в Торонто, щоб, можливо, десь через півроку ці альбоми почули й у Львові.
-- Ви щороку приїжджаєте до Львова. Як, на Ваш погляд, місто, його мешканці змінились відколи Ви були тут вперше?
-- Стосовно львів'ян, то, здається, їхній світогляд став більш матеріалістичним, ніж в 1990-х рр. Не те, щоб вони стали прагматиками. Мабуть, ритм життя Львова пожвавішав: так багато авт, шуму... Це зле, бо краще б львів'яни намагалися якомога швидше пішки ходити. Таке прекрасне місто -- це мало би бути задоволенням. Кав'ярні -- що далі, то цікавіші. Цукерні незвично оновлюються. Таки є якась дивовижна ностальгія в їхньому ретро-стилі... Бруківка, старовинні будинки навіюють певні позачасові думки, образи. Тому Львів залишається Львовом, отож так було, є і повинно бути.
-- Львів дехто досі називає культурним П'ємонтом, ще хтось вважає, що Львів зупинився на безнадійному маргінесі. Як Ви думаєте?
-- Думаю, що на початку 1990-х Львів був культурним центром України. Рух незалежності, музичні альтернативні проекти Віки, Гадюкіних, Віктора Морозова, "Плачу Єремії". Але все з різних причин змінилося десь у другій половині 90-х на гірше. Що, між іншим, не спостерегли багато львів'ян, їм подобається думати, що саме Львів поведе Україну в третє тисячоліття як державу культурну. Однак не один уже побачив, що цього не відбулося. І, власне, зараз я перекладаю роман Костя Москальця "Зима у Львові", який є частиною трилогії "Вечірній мед". Описуються події кінця 1980-х -- початку 1990-х рр. Цікаво, що Костик передбачив сьогоднішню невтішну ситуацію культурного Львова. Львів, як не парадоксально це звучить, виглядає, як дивна частина України. Так, це місто має бути дивненьке, інакше, у порівнянні з рештою великих міст України, бо в цьому полягає непідробний шарм Львова. Його ексцентричний бік потрібен, щоб в такий незвичний галицький спосіб нападати на Київ. Так навіть цікавіше. Я люблю Львів, не дивно, що він мені інколи сниться, тут моя родина та й Ярина -- українка. Як же я можу залишити його так просто?
-- Окрім того, що Ви перекладаєте українських авторів для американських антологій, мабуть, здійснюєте ще якийсь культурний обмін?
-- Так, у серпні в галереї "Дзиґа" ми з Яркою організували виставку так званих технічних артефактів Кріса Веккіо. Цей талановитий інженер зі штату Пенсільванія виготовляє оригінальні механізми-артефакти зі старого технічного мотлоху, дерева та кісток. Його персональна виставка стала візуальним осмисленням стосунків між людиною та технологією на рівні сучасного мистецтва. Взагалі, то була не перша наша з Яриною вдала реалізація українсько-американського культурного обміну. Тому що кілька років перед тим у Філадельфії ми вже організовували концерти Тараса Чубая та вокалістів -- Барбари і Ярки із "Мертвого півня". Зараз я розпочинаю роботу над англомовною інтернет-версією "Енциклопедії України". Це книга в п'яти томах під редакцією професорів Кубійовича та Струка. У цій роботі мені допомагає ще один французький науковець. Думаю, незабаром світ через інтернет матиме непогану можливість детальніше ознайомитися з Україною.
-- Складно зрозуміти, Ви -- літературознавець, музикант чи інженер?
-- Це все можна дуже добре поєднувати. Точність -- на рівні механіки чи техніки, розмита образність чи словесна недомовленість -- на рівні літератури, зрештою, мистецтво музики -- це все ніяк не шкодить мисленню, навпаки, робить життя набагато ціліснішим і цікавішим.
Розмовляла Інна КОРНЕЛЮК
DOVIDKA: Марко Андрейчик. Народився 17 червня 1969 р. у м. Філадельфія (штат Пенсільванія), де закінчив Drexel University (Mechanical Engineering), La Salle University (Masters Degree in Central and Eastern European Studies), University of Toronto (Кандидат філологічних наук, спеціалізація: українська література). Автор літературознавчих статей про сучасне українське літературне угрупування "Бу-Ба-Бу", поета Грицька Чубая, сучасну львівську богему 1990-х рр. та ін. Автор двох музичних проектів: "Кавун" (Філадельфія) та "Їжак" (Львів), співавторами яких стали музиканти з відомих українських груп "Плач Єремії" та "Мертвий півень". Живе і працює в США.
НАПИШІТЬ ЛИСТА АВТОРУ |
