BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Дайджест.    Арт-Поступ.    Ї-Поступ.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
30 вересня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум

Купол
Львів
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  16:47 18-10-2017 -   У Львові планують відновити ще 20 тролейбусів  
  14:40 18-10-2017 -   Випускники ПТУ та коледжів складатимуть ЗНО  
  14:33 18-10-2017 -   Працівники Львівської митниці вилучили понад 500 пар контрабандного взуття  
  14:28 18-10-2017 -   Сашко Семенов потребує допомоги, щоб перемогти лейкемію  
Україна
  16:49 18-10-2017 -   «Укрзалізницю» мають повернути в підпорядкування Мінінфраструктури  
  15:9 18-10-2017 -   В Україні створили інститут сертифікації військової техніки  
  14:43 18-10-2017 -   Заробітчани отримають право на пенсію, купивши страховий стаж, - Пенсійний фонд  
  14:38 18-10-2017 -   Кабмін доручив сформувати демографічний реєстр  
  14:36 18-10-2017 -   З початку безвізу ЄС відвідали 7,5 млн українців  
Світ
  14:37 18-10-2017 -   У Перу поліція виявила труби з 1,3 тоннами кокаїну  
  13:34 18-10-2017 -   У Нідерландах відкрили надрукований на 3D-принтері велосипедний міст  
  10:26 18-10-2017 -   Суд Гаваїв заблокував указ Трампа про мігрантів  
  10:15 18-10-2017 -   Кейт Міддлтон повідомила, коли народить третю дитину  
  13:54 17-10-2017 -   Фіни впевнені, що санкції проти Москви потрібно зберегти  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Ї-Поступ  » 

___________________________________________________________________________

Гебреї у світі
Доповідь у Гебрейському навчальному центрі у Франкфурті-на-Майні
Мартін БУБЕР
 
Сама концепція "гебрей у світі", в серйозному сенсі, з’явилась за певного збігу обставин. Її появу спричинило не знищення гебрейської держави Титом, як можна було б сподіватися, а поразка повстання Бар-Кохби. Коли Єрусалим перестав бути гебрейським містом, коли гебреям було заборонено мешкати у власній країні - власне тоді вони були викинуті у світ. Відтоді гебрей завжди поставав перед світом як людина, становище якої є дуже непевним. Відтак у межах загальної непевности, що в принципі іманентна людству, з’явився різновид людей, яких доля обділила навіть тією маленькою ґарантією безпеки, яку вона дала иншим народам. Усвідомлював це наш народ, чи ні, але з того часу він постійно жив на землі, яка в будь-який момент могла запастися під його ногами; усякий симбіоз, обертався для нього зрадою; впродовж його історії будь-яка домовленість про співпрацю завершувалася невидимим параґрафом, будь-який союз з иншими народами був інфікований бацилою розпаду. Саме цей стан непевности ми маємо на увазі, коли даємо визначення гебрейській діаспорі "галут", що означає "вигнання".

У чому ж причина такої непевної долі? Гебрейська спільнота, очевидно, не може бути втиснута в жодну відому схему; її не вдається підвести під жодну історичну категорію чи загальне поняття - вона унікальна. Унікальність Ізраїлю постійно спонукає инші народи до цілком природного бажання пояснити її, а пояснення завжди тяжіє до систематизування і розкладання за категоріями. Існування ж такого, що не піддається визначенню і легкому зрозумінню завжди породжує якусь тривогу та дискомфорт. Такий стан речей дає підстави вважати, що антисемітизм є різновидом страху перед привидами.

Плем’я беззахисних скитальців, відмінне від усіх инших, викликає в народів, серед яких воно живе, враження чогось примарного, бо ж воно не вписується в жодні рамки. Инакше й бути не може. Справді, гебрейський народ завжди був "зловісним" бездомним привидом. Народ цей, який не вдавалось втиснути в будь-які категорії, - з чим і не могли змиритися инші народи, - завжди ставав першою жертвою фанатичних масових рухів (наприклад хрестоносців в одинадцятому столітті). Його вважали винуватцем всяких бідувань та лихоліть ("Гебреї накликали "чорну смерть""). Попри найдивовижніші намагання, цьому народові ніколи не вдавалось повністю пристосуватися до середовища (після марранізму прийшла інквізиція).

Коли я кажу, що инші народи вбачають у нас привида, - і міт цей втілено в образі Вічного жида, - то ми повинні бачити тут різницю поміж суттю та очевидністю. Ми самі добре знаємо, що ми не примара, а жива спільнота, відтак, ми повинні застановитись над питанням: у чому ж істинна суть того, що ми не підлягаємо жодним класифікаціям. Чи зумовлене це лише бідністю уяви і браком розуміння в инших народів? А може нас насправді можна включити у якусь систему, але вони не здатні цього зробити? Чи цей наш спротив до всяких класифікацій є явищем негативним і чи воно минуще? А можливо тільки наразі нас не вдається класифікувати, але в найближчому майбутньому це буде доконано?

У нас є тільки один шлях зглибити позитивне значення цього негативного явища - шлях віри. З будь-якої иншої, окрім віри, позиції наша нездатність вписуватись у категорії видається нестерпною і сприймається, як щось таке, що протистоїть історії та суперечить природі. Але з точки зору віри, наша нездатність вписуватися в категорії є основою та сенсом нашого визнання унікальности Ізраїля. Унікальність цю потрібно відрізняти від унікальности, властивої кожній групі, і кожній людині. Унікальність Ізраїлю є чимось таким, що визначає його сутність, його історію, а його покликання настільки неповторне, що не може бути підведене під будь-яку класифікацію.

Більше того, Ізраїль підпадає під дві категорії, які найчастіше фіґурують в спробах класифікації: "нація" та "віровизнання". Щоб відрізнити націю від віровизнання переважно вдаються до одного критерію: нації поводяться в історії, як нації. Досвід індивідуумів, як таких, не є історією. У віровизнанні, навпаки, характерним є досвід окремих осіб: у чистій і найвищій формі ці переживання і є тим, що ми називаємо "Одкровенням". Коли такі люди передають свої переживання иншим і це спонукає до створення нових людських груп, виникає віровизнання. Отже нації та віровизнання відрізняються так само, як історія та Одкровення. Тільки в одному випадку це не так. Ізраїль отримав визначальний для себе релігійний досвід як народ; в цьому бере участь не один пророк, а громада, як така. Народ Ізраїлю переживає історію, як одкровення і одкровення, як історію. В процесі релігійного переживання група стає народом. Лише в якості народу міг він почути те, що йому випало почути. Єдність національности і віри, що творять унікальність Ізраїлю - це наша доля не тільки в емпіричному сенсі цього слова: тут людське переплітається з Божественним.

Тепер, щоб зрозуміти наше становище у світі, нам слід з’ясувати, що в історії гебрейства у діяспорі виступає на перший план двояке бажання: гебрей, існування якого є ненадійним, прагне до безпеки; гебрейська громада, яку неможливо класифікувати, прагне вкластися в якусь класифікацію. Обидва ці прагнення аж ніяк не є рівноцінними. Прагнення до безпеки, як і всяке людське бажання безпечного існування, є цілком природнім. Людину не можна прирікати на те, щоб вона постійно перебувала у непевності. Через те, прагнення безпечности не викликає заперечень, проте засоби для досягнення цієї мети можна поставити під сумнів.

Це прагнення до безпеки відоме нам з історії давньої гебрейської держави, яка передбачила непевність діяспори в доволі цікавій формі. Затиснута між двома великими державами давнього Сходу, між Египтом та Вавилоном, гебрейська держава неодноразово намагалась подолати свою геоґрафічну та політичну нестабільність, використовуючи політичні плани великих держав. У надії зміцнити своє становище вона вкладала угоди то з одною, то з иншою стороною. Актуальний політичний зміст промов пророків - це пересторога проти такої псевдобезпеки. Пророки знали і провіщали, що, незважаючи на такі маневри та компроміси, Ізраїль приречений на загладу, якщо він і далі намагатиметься існувати тільки як політичне формування.

Ізраїль може вижити - і у цьому парадокс пророцтв, і парадокс реальної гебрейської історії - якщо буде непохитно триматися за своє неповторне покликання і якщо зуміє перекласти на мову дійсности Божественні слова, вимовлені підчас установлення Заповіту. Коли пророки говорять, що Ізраїль немає иншої опори, окрім Господа, вони мають на увазі не щось неземне, "релігійне" у тому лише розумінні, у якому розуміють це поняття у всьому світі - вони мають на увазі провадження істинно суспільного життя, яке Ізраїль обіцяв провадити, укладаючи Заповіт з Богом; життя, яке він був покликаний втілити в історію так, як тільки одному йому це і було доступно. Пророки закликають народ, що є першою реальною спробою створення такої "общини", вступити в світову історію, як прототип такої спроби. Завдання Ізраїлю - спонукати народи перемінити свою внутрішню структуру і ставлення один до одного. Підтримуючи такі стосунки з народами і беручи участь в розвою людства, Ізраїль може добитися стабільного існування і справжньої безпеки.

В пізнішій діяспорі потреба безпеки набула аномальної форми потреби втиснення в яку-небудь категорію. Вважалось, що якщо нас сприймають загадковими через те, що ми не піддаємося класифікації, то цю перешкоду треба зліквідувати. Але і це вже було в нашій давній історії, коли в часи Самуїла виникло бажання бути "як инші народи". Але і тоді, і тепер внутрішня сила віри була і зостається чинником спротиву. Потреба включення у систему не набуває реальної історичної форми (хіба що карикатурно-історичної) аж до останнього періоду життя в розсіянні, періоду емансипації. Безумовно, в неповноті емансипації, в тому, що гебреїв приймали тільки як індивідів, а не як громаду, винні, насамперед, не гебреї.

На початку емансипації в різних державах обговорювалося, чи не можна, все-таки, включити цей некласифікований Ізраїль в одну із звичайних категорій, і тому перед гебреями було поставлено запитання: чи є вони нацією, а чи релігією. Дискусія, що передувала емансипації у Франції, передбачає всі наступні відтінки думок, пов’язаних з цією проблемою. Серед багатьох инших був і відгук Порталіса, французького міністра освіти, якого у 1802 році Наполеон просив підготувати рапорт про гебреїв. Висновок Порталіса такий: "Урядові не залишається нічого иншого, як пояснити живучість народу, що зберігся до сьогоднішнього дня, незважаючи на пертурбації і нещастя, що переслідували його постійно, тим... що він є упривілейованим, маючи Господа своїм законодавцем".

Слова ці можуть бути доброю прелюдією до правового визнання нашого народу. Але жодна з націй не усвідомила великого завдання звільнення і прийняття у своє середовище гебрейської общини sui generis, а не окремого гебрея, просякнутого віками виплеканою думкою представити народам таку вимогу. Гебрейство розпалося на окремі групи, щоб задовольняти вимоги инших націй. Прагнення до конформізму стало конвульсивним. Ставши "віровизнанням", Ізраїль утратив свою реальність. Наша епоха пробувала протидіяти цьому шляхом розвитку національної самосвідомости. Однак, безуспішно. Єдина істотна риса - унікальність гебрейства - не бралася до уваги.

Відновлення Ізраїлю та його безпеки може бути доконане лише за однієї умови: він повинен визнати тягар своєї унікальности, повинен винести тягар царства Божого.

Оскільки цього можна досягнути тільки в общині, ми повинні знову зібратися воєдино, знову пустити коріння в ґрунт, ми повинні самі правити собою. Але це все тільки попередні умови! Тільки коли наша спільнота визнає їх, усвідомить їхню роль у своєму житті, вони можуть стати віхами на шляху її Спасіння.

Переклад Андрія Радича









» 
Гебрейський світ та його оточення
Яакоб КАЦ
 
Загальну кількість ашкеназьких гебреїв у першій половині досліджуваного періоду [мається на увазі період розпаду класичного гебрейського суспільства у XVI-XVIII століттях - пер.] демоґрафи оцінюють (на 1648 рік) приблизно у три четвертих мільйона. Третина з них припадала на країни Центральної Европи, а дві треті - на Східну Европу, тобто Польщу та Литву. Ця цифра складає приблизно половину всього світового гебрейства. До кінця досліджуваного періоду гебрейське населення Европи збільшилося вдвоє - до кінця XVII сторіччя воно налічувало півтора мільйона. Але ця кількість щодо загальної кількости населення кожної з країн - Польщі, Литви, Німеччини, Австро-Угорщини - становила тільки два-три відсотки; хоча в Польщі до кінця XVII сторіччя гебрейська громада складала вже шість-сім відсотків її населення. Тим не менше, навіть польські гебреї вважали себе лишень нікчемною меншістю.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Сендега як офірний цап 
  ·  Європа не повірила Піскуну 
  ·  Ігор БАЗАРНИК: ЖЕКи потрохи реформують 
Погляд
  ·  Велике протистояння Ширака 
  ·  Буняк і Кірпа посварилися? 
  ·  Візи не для всіх 
  ·  До армії -- на рік 
  ·  У Москві загинули українці 
Поступ у Львові
  ·  У Верблянах справжня епідемія 
  ·  Абонплата за воду та тепло 
  ·  На Краківському -- затишшя 
  ·  Ратуша знову судиться 
  ·  На Захід через Німеччину 
  ·  Бібліотека запрошує 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Бюджетні поневіряння Порошенка 
  ·  Більшість на межі розколу 
  ·  Чергова маніпуляція влади 
  ·  Ющенко судитиметься зі ЗМІ 
  ·  Експертиза Геннадія Тимошенка 
  ·  Кремінь українізує Донбас 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Лора Буш виправляє помилки 
  ·  Італію покрила темрява 
  ·  Тяжко без Гайдера 
  ·  30 нових кардиналів 
  ·  Армагедон по-індійськи 
  ·  Хто отруїв прем'єра Чечні 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Економіка у Поступі
  ·  На Україні лад і спокій 
  ·  Бензин Ваш, ідеї -- наші 
  ·  Кірпа хоче в космос 
  ·  ДМК приватизують 
  ·  Нафтогін таки запрацює 
  ·  КОРОТКО 
Дайджест
  ·  Смерть, яка змінила Україну 
  ·  Академічна інтеграція 
Арт-Поступ
  ·  Веселий мім 
  ·  Бабине літо в стилі bossa nova 
  ·  cтаровина, якої бракувало Львову 
  ·  АРТ-НОВИНИ 
Ї-Поступ
  ·  Гебреї у світі 
  ·  Гебрейський світ та його оточення 
Спорт-Поступ
  ·  Втрачений м'яч, втрачене "золото" 
  ·  Мазурка Домбровського в Анкарі 
  ·  Українські спідвеїсти кращі за польських колег 
  ·  Шевченко знову забив 
  ·  Богатирі на помості 
  ·  Шахова ліга чемпіонів 
  ·  КОРОТКО 
Пост-Faktum
  ·  Українська Піза 
  ·  КАЛЕНДАР