BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Львівські обсервації.    Вибори у Поступі.    Поступ науки і технологій.    Поступ аналогій.    Кримінал.    Розмаїтий Поступ.    Кінопоступ.    Наша афіша.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
Опозиція - це люди із прапорами на вулиці
 
28 березня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:32 26-06-2017 -   В селі на Львівщині від отруєння гербіцидами загинули корови  
  15:29 26-06-2017 -   Христина Погранична завоювала три медалі для української збірної з художньої гімнастики  
  15:7 26-06-2017 -   У середині липня трамвай №7 повернеться на Погулянку  
  15:6 26-06-2017 -   Працівника «Львігазу» впіймали на хабарі  
  13:7 26-06-2017 -   У Львові за хабарництво судитимуть екс-спомічника судді  
Україна
  15:39 26-06-2017 -   СБУ запобігла підпалу офісу Батьківщини  
  15:37 26-06-2017 -   У Тернопільській області жорстоко вбили 17-річну випускницю  
  14:49 26-06-2017 -   У центрі Києва відкрили пам'ятник Анні Ахматовій  
  14:28 26-06-2017 -   Для половини українців безвіз марний - опитування  
  13:1 26-06-2017 -   Вступна компанія в Україні офіційно стартує 12 липня  
Світ
  15:38 26-06-2017 -   Макрон згадав Анну Київську на зустрічі з Порошенком  
  15:9 26-06-2017 -   У Китаї звільнили з в'язниці нобелівського лауреата Лю Сяобо  
  13:3 26-06-2017 -   Великий бар'єрний риф в Австралії оцінили у понад $40 млрд  
  12:22 26-06-2017 -   ЗМІ: США хочуть легалізувати вторгнення в країни  
  10:40 26-06-2017 -   Вчені виявили придатні для життя екзомісяці  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ з краю  » 

___________________________________________________________________________

Дещо про перспективи української опозиції
Ігор Пилипчук народний депутат України
 
Вітчизняне неліве опозиційне середовище є феноменом, що не виник би без такої ж унікальності правлячого режиму. Маргінальна за своєю світоглядною суттю владоможна верхівка віддзеркалюється, мов у люстерку, у такій же наразі маргінальній опозиції. Віртуальний імідж найвищої влади в регіонах спричинився до того, що інакодумці зі Львова чи Запоріжжя, узгодивши з київськими “чільниками” стратегію боротьби з вітряками (читай — столичним владним істеблішментом), у себе вдома керуються геть іншими, ба навіть суттєво відмінними мотивами, йдуть на сумнівні альянси з противниками (з київської точки зору), впадають у гріх угодовства. І цей опортунізм, як не дивно, легко пояснюється хвилевим зиском, туманними перспективами, присутністю симпатиків у адміністративних офісах... Доволі часто спостерігаємо й іншу невідповідність: амбітність регіональних управлінців, які мали б беззастережно виконувати настанови центру, іноді сягає таких висот непокори, що щиро незадоволені режимом, які звикли сукати в кишенях дулі, супроти них виглядають невинними дітьми.

Отже, українська неліва опозиція: вона, без сумніву є, незважаючи на бажання чи нехіть президента. Якщо є, то яка, з ким і куди прямує?

Ментальність

Уже зазначена винятковість режиму, котрий є втіленням подвійних (потрійних тощо) стандартів перехідного періоду, визначила йому широке поле для маніпуляцій суспільною свідомістю.
Регіональні відмінності держави роблять це поле фактично безмежним. Мар’ян Ніщук, цитуючи політолога з сусідньої держави, зауважує, що на українські терени цілком можна скалькувати західне сприйняття (несприйняття) російського зразка демократії. “У Росії демократія неможлива, — пише світило, — зокрема через неохопність просторів”.

В Україні демократія неможлива, зокрема через “неохопність” і незрозумілість інтересів галичанина східнякові. Взагалі-то, іноді здається, що наша Ненька, ще недавно понадкушувана і покраяна окупантами, — то найліпший у світі полігон для втілення сумнозвісного гасла “Поділяй і владарюй!”.

І влада доволі сумлінно користається всіма нагодами “поділити”. Українська за формою (стяг, гімн, герб), майже українська за втіленням (мова провідників, пошанівок національних святинь), вона дозволяє собі спекуляції будь-яким, хай навіть найрадикальнішим гаслом, перетравивши його у своїй неукраїнській утробі, трансформувавши, вихолостивши, переродивши на свій смак і для своєї потреби.

Чого, наприклад, варті передвиборні плакати, призначені окремо для Заходу і Сходу: різні за кольорами, за змістом, за риторикою. Як гнучко, змащено працює державний механізм спекуляцій на проблемі реабілітації вояків ОУН-УПА: десь у Харкові про це й не згадують, а в Тернополі, Львові рвуть на собі сорочки, мовляв, яка несправедливість... (До слова, автор цих рядків досі не дочекався офіційної відповіді на лист, скерований українському Ґарантові, щодо визнання ОУН-УПА воюючою стороною у Другій світовій війні. Можливо, частково на нього відповів Володимир Литвин, зауваживши в Луцьку (!), що пропрезидентська “ЗаЄдУ!” також “за визнання”).

За “соборністю”, мов за священною коровою, ходять владні речники, нацьковуючи на, скажімо, “галицьких сепаратистів”, їх же однодумців, як правило, також опозиціонерів, але нонфедератів.

Чи не єдиний збій державний механізм ошуканства дав 9 березня 2001 року, коли учасників студентського з’їзду “За правду!” “за львівську прописку били по писку”. Навіть неотесаного селюка осяяло: київський престол тримається, зокрема, на копачах, які невтомно поглиблюють Збруч.

Опозиціонери ж, як правило, оперують поняттям соборності, можливо, розуміючи закостенілість штампу, його, так би мовити, неоперативність. Поодинокі випадки врахування регіональних світоглядних цінностей виринають щойно під час виборчої кампанії, але... Влада має доволі каналів, аби розповісти кримчакові про те, що говорив той чи інший її противник, перебуваючи тиждень тому у Станіславові. Біда опозиціонерів — у відсутності такого комунікату, у відсутності або обмеженості доступу до ЗМІ.

“У політику приходять з прекрасним майбутнім, а йдуть з неї з жахливим минулим”, — зауважила якось Наталія Вітренко, також опозиціонерка, але з іншої опери. Ментальність лідерів української нелівої опозиції визначається, на мою думку, передусім їх колишньою участю у владі. Уже цей факт біографії більшості провідників антипрезидентського руху здатен зруйнувати пасіонарний образ, що його намагаються зліпити для кожного з фігурантів опозиції. По-перше, ті, проти кого спрямоване вістря опозиційної критики, завжди можуть застосувати негідний, зате дієвий метод “сам такий”.
По-друге, часто “сам такий” справді виявляється безпосередньо чи опосередковано причетним до не вельми чистих справ. Лавина справ проти Юлії Тимошенко, компра на Ющенкового брата, дружину, викид негативу про осіб, котрі потрапили до виборчих списків, зокрема “БЮТі”... “Якщо є несправедливий закон, який вам би хотілося скасувати, пам’ятайте — цей закон був колись написаний вашою рукою на вашому ж чолі”, — стверджує східна мудрість.

Словом, влада тримає опозиціонерів на гачку, декого — на кількох, і усвідомлення цієї залежності від імовірного компромату, від можливої кримінальної справи, від імовірних викриттів робить опозицію нерішучою, боязкою, дріб’язковою, немасштабною. У сенсі завдань, мети. Вони здебільшого виявляються меншовартісними, аніж інстинкт самозбереження. Про засоби їх виконання чи досягнення годі й говорити... “Тиран пануватиме над вільними і гордими, доки в їхніх душах є тиранія, а в їхній гордості приховано ганьбу”.

Оця обставина є чи не визначальною рисою нинішньої нелівої опозиції, бо вона формує мотиви, задля яких заварено кашу.

Мотиви

В Україні нема ідейної опозиції. Це твердження стосується нелівого її крила, оскільки тільки воно здатне (чи принаймні покликане) щось змінити в посттоталітарній державі. “Щось змінити” — ключова фраза оцінки сучасних опозиціонерів, бо й справді для того, аби закликати народ до дії, до несприйняття, якщо бажаєте — до непокори, слід вказати, проти кого й проти чого боронитися. Не кажучи вже про “за що”... По-своєму відповісти на це запитання намагається, судячи з останніх заяв, “Команда озимого покоління”, але це середовище є настільки незвичним для вітчизняних традицій безконфліктності “батьків і дітей”, що з’ясування мотивів є темою окремої статті.

Орієнтири ж традиційної української опозиції, як зауважено, лежать не в царині ідей, бо влада, як уже зазначено, перекуповує, перебирає ідеї й гасла. Ці орієнтири і мотиви є хвилевими, хапливими, ситуативними. У цьому сенсі показовою є проблема, яку зродив квітневий (2000 року) референдум, затіяний пропрезидентським “Демократичним союзом” з цілком викристалізуваним завданням — перетворити парламентсько-президентську республіку на президентську. Опозиція ламала списи довкола питальника, запропонованого авторами плебісциту, і лише згодом, коли “поїзд пішов”, уловила далекоглядність планів Волкова і К.

Тут маємо ще одну притаманну опозиціонерам рису: всі їхні кроки, так чи інакше, провокуються владою або ж квазіопозиційними середовищами, спонсорованими режимом. Тобто, за великим рахунком, інакодумці в Україні завжди пасуть задніх, ідучи за подіями, а не ініціюючи процесу. На мою думку, це є виявом так званого “конструктивізму”, “вибірковості” опозиції — принципу, сформульованого, як не дивно, безкомпромісними батьками національної демократії, зокрема В’ячеславом Чорноволом, у середовищі ще єдиного Руху або ж Левком Лук’яненком в УРП старого зразка; принципу доволі сумнівного, який досить часто обертається проти тих, хто ним послуговується, розламами, зрадами, угодовством.

Власне сякою-такою структурованістю неліва опозиція в Україні також мала б завдячувати випадку.
“Касетний скандал” можна вважати випадком лише умовно, оскільки він є прямим наслідком дій влади.
Але як би там не було, плівки майора Мельниченка та заплутане вбивство журналіста Георгія Ґонґадзе змусили опозиційне середовище згуртуватися. Згадаймо, що саме тоді з’явилася реальна можливість реалізації особистих мотивів найголовніших опонентів і аж ніяк не мотивів тих, хто замерзав на Хрещатику в наметах.

Присутність у прем’єрському кріслі панукраїнця Віктора Ющенка давала опозиції небезпідставні надії на його заступництво. Коли ж після “листа трьох” ці рожеві сподівання випарувалися, “мов роса на сонці”, перед “Україною без Кучми!”, соціалістами, “Батьківщиною”, дрібнішими фігурантами засідань у кабінеті академіка Ситника забовваніла віковічна, як український світ, проблема гетьмана. А мотиви, цілі, амбіції кожного з головних претендентів на клейноди виявилися несумісними. Якщо Мороз і Тимошенко знайшли порозуміння бодай у прагненні змінити державний устрій і втілили це порозуміння в невдалій спробі антипрезидентського референдуму, то інші, як пам’ятаємо, не з надто великим захопленням сприйняли її. Неліва опозиція набула-таки “жіночого обличчя” з дистанціюванням Олександра Мороза від “Батьківщини”: після злету і передбачуваних цькувань влади — розчарування і жалі. Лише згодом, заскочена перспективою майбутніх парламентських виборів, опозиція сяк-так мобілізувалася, позбулася дитячих ілюзій щодо ймовірних союзників (для чого було використано чи не весь арсенал жіночих засобів — від відкритого листа Ющенкові до виклику Медведчукові-чоловікові) і набула знайомих і шанованих українством рис гнаної, але незламної сили. Такої собі ікони, до якої приходять замолювати гріхи. Аякже, головна особа стверджує, що “не просить влади, просто може допомогти”.

Ресурс

Іконізація лідера, знано, є невід’ємною складовою процесу зародження опозиційних настроїв в Україні, обов’язковим чинником набуття ним харизми. Поза тим, вона є лише додатковим аргументом до висновку, що будь-яке інакодумство маргінальне за своєю природою. Де б не зароджувалася опозиція: у в’язничних камерах, на майданах чи у владних кабінетах — її фігуранти спонтанно є носіями неусталених, неприйнятих, нетрадиційних поглядів на те, що відбувається в державі або ж те, що мало б відбутися. З часом з’ясовується, що кривий погляд на речі властивий не поодиноким особистостям, а й ширшому колу, а тому можна говорити про певний ресурс, готовий до послуг невдоволених, про перспективи розвою опозиційної думки і, як логічний вислід, втілення цієї думки в державотворчих моделях.

Ніхто, гадаю, не буде заперечувати, що найголовнішим ресурсом нинішньої, за визначенням Олександра Дергачова (головного редактора журналу “Політична думка”), “демократично орієнтованої політичної опозиції” є сам факт існування і досвід незалежної Української держави. До слова, до категорії “демократично орієнтованих” О. Дергачов зараховує Блок Юлії Тимошенко і Соціалістичну партію Олександра Мороза. Обмежимося першим, оскільки предметом нашого розгляду є неліва опозиція в Україні. На нашу думку, “демократично орієнтовані” відрізняються від інших опозиціонерів тим, що не люблять владу конкретно, за щось: за невміння чи небажання змін, за спротив, за переслідування в царині бізнесу.

Отже, згаданий ресурс є підставою для того, аби вважати, що за десять років існування самостійної України в суспільстві утворилася самодостатня сила, щоби не тільки критично оцінити пройдений шлях, але й запропонувати країні модель подальшого розвитку. На відміну від “Команди озимого покоління”, котра лише подає надію на майбутню цивілізовану праву потугу і ставить у центр конфлікт поколінь, жодним чином не зачіпаючи проблем нинішньої влади, БЮТ демонструє самодостатність, по-перше, логікою розвитку (від владних кабінетів лідера до вуличних маніфестацій, ув’язнення, іконізації та харизми), по-друге, опорою на так званий “середній клас”, який чомусь досі вважається віртуальним, але саме його зусиллями фактично тримається національна господарка. Власне, віртуальність середнього класу досі, незважаючи на публічні заяви, є на руку владоможцям. Оскільки, на думку шеф-редактора “Політичної думки” Володимира Полохала, так легше тримати загал у тенетах соціокультурного страху. Пересічний громадянин, маючи сякі-такі підстави вважати, що самостійно дає собі раду (себто належить тією чи іншою мірою до середнього класу), остерігається відверто демонструвати політичні уподобання, бо йому постійно втовкмачують про тимчасовість, непевність успіхів його бізнесу, про передчасність радикальних реформ. Зрештою, такий “середньокласівець” відчуває свою “винятковість” на власній шкурі, постійно конфліктуючи з податківцями, державним рекетом, свавільними чиновниками...

Але ця хвороба, як, зрештою, проблеми з електоральним полем “Команди озимого покоління”, - справа часу. Більше того, не слід забувати, що демократично орієнтовані не є самотніми на опозиційному фланзі вітчизняного політикуму. За визначенням того ж О. Дергачова, переважна частина блоку “Наша Україна” складає так звану “етичну” опозицію режимові. І чи не тому, зважаючи на ментальні риси української спільноти, має величезний ресурс серед виборців. Коли мова заходить про моральність нинішньої влади, про опінію конкретних державних діячів серед загалу, то в категорію опозиціонерів можна записати чи не дев’яносто відсотків тих, хто володіє правом голосу.

Тому заяви Юлії Тимошенко про перспективу домовленостей з “Нашою Україною”, скажімо, щодо кандидатів у мажоритарних округах, ба більше — її пропозиції поєднати БЮТ і “НУ” співпрацею в майбутньому парламенті, є архіважливими з точки зору ресурсу опозиційних домагань. Щойно пов’язавши конкретику, прагматизм демократично орієнтованих і моралістів, можна сподіватися на критичну масу опозиційно налаштованого електорату, котра не тільки спричинить зміну еліт, але й кардинально оздоровить суспільне буття країни.

...Гадаю, що наразі Україна перебуває в очікуванні нової якості суспільних стосунків. Приховано, ледь чи не в підпіллі, нуртують низи, котрі не люблять влади загалом: за її брутальність, брехливість, цинізм у ставленні до насущних проблем, за її неспроможність змінити ситуацію на краще. Напівлегально (бо, пояснюють політологічні мудрагелики, нема закону про опозицію), з компромісами, маневрами і часом невиправданими ілюзіями опозиція таки демонструє наміри прийти до влади. Залишається чекати на 1 квітня, бо жоден оракул нині не візьметься пророкувати те, якою буде Україна після парламентських виборів. Головне — хто ж визначатиме її політичне тло: нинішній режим чи ті, які прагнуть його усунути.









» 
КРАЄВИД
 
Невдовзі на розгляд керівників країн СНД буде винесено положення “Про порядок організації і проведення спільних антитерористичних заходів на території держав-учасниць СНД”. Про це на Санкт-Петербурзькому Міжпарламентському форумі з боротьби з тероризмом повідомив голова Ради керівників органів безпеки і спеціальних служб держав-учасниць СНД, директор Федеральної служби безпеки РФ Микола Патрушев. За його словами, країни Співдружності повинні повністю виконувати вимоги основоположних міжнародних антитерористичних конвенцій. Також потрібно привести національні законодавства до відповідності міжнародним конвенціям. “Це дозволить подолати різночитання в правовій оцінці виступів терористичного характеру і оперативно реагувати на акти тероризму, незалежно від того, в якій країні вони здійснюються”, – наголосив Микола Патрушев. Окрім того, на його думку, необхідно гармонізувати національні законодавства, щоби спростити механізм створення спільних слідчо-оперативних груп і порядок видачі осіб, підозрюваних у здійсненні злочинів на території СНД.
Детальніше>>
»  РЕАКЦІЯ
Бійців дивізії “Галичина” реабілітовано?
Івано-Франківська міська рада вирішила відновити історичну справедливість
Мирослава ДОВГАЛЬ
 
Цього тижня триває скандал навколо статусу бійців української дивізії “Галичина”. Нагадаємо, що минулого тижня депутати Івано-Франківської міської ради більшістю голосів ухвалили рішення про визнання ветеранів Української дивізії “Галичина” учасниками бойових дій. В Івано-Франківську їх є 24, вони інвалідами сталінського ГУЛАГу, причому третина – інваліди першої групи. Відтепер цим людям, відповідно до закону, передбачені надбавка до пенсій і пільги при оплаті за комунальні послуги.
Детальніше>>
»  МОРЕ
Крим відчиняє двері
На півострові готуються до курортного сезону
Софія СОДОЛЬ
 
Відтепер кримським туристам не потрібно відразу по приїзду йти в міліцію та реєструвати своє перебування. Досі протягом трьох днів треба було офіційно повідомити про своє перебування на півострові. Про це міністр туризму та курортів Криму Олександр Таряник заявив у Москві.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Свободу” кинули у річку 
  ·  У Дрогобичі демонтували стінопис Шульца 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Найгірші кінодіячі Голлівуду отримали свої відзнаки 
Погляд
  ·  Мерські вибори-2002 
  ·  Передвиборні спекуляції 
Поступ у Львові
  ·  Володимир Середа: цвинтар – так, пантеон – ні! 
  ·  Проголосуй і живи довго та щасливо 
  ·  Богдан Дубневич: “Українці мусять жити краще !” 
  ·  Ігор ГАЙДУЧОК: “Передвиборні зустрічі ще більше переконали мене: потрібні зміни” 
  ·  Прес-служба Львівської координаційної ради виборчого блоку “Демократична партія 
  ·  НАША УКРАЇНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З НАШОГО ДОМУ 
  ·  ЗВЕРНЕННЯ Громадських організацій Львова до виборців 119-го Шевченківського вибо 
Поступ з краю
  ·  КРАЄВИД 
  ·  Бійців дивізії “Галичина” реабілітовано? 
  ·  Крим відчиняє двері 
  ·  Дещо про перспективи української опозиції 
Поступ у світі
  ·  Під прикриттям боротьби з тероризмом 
  ·  Головні персонажі поза грою 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Львівські обсервації
  ·  ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ 
Вибори у Поступі
  ·  Богдан Коваль: Будувати нове життя у Львові треба фахово 
  ·  Ігор Плотиця: Нове тисячоліття спонукає жити по-новому і в побуті, і в політиці 
  ·  Програма кандидата в депутати САВЧУКА Олега Ярославовича 
  ·  Люди, які мислять, змінюють суспільство 
  ·  Ольга Величко: Буду робити все можливе, щоби нову школу таки збудували 
  ·  Ми ЗА Степана Курпіля. А ВИ? 
  ·  Провідні журналісти Львова – за Степана Курпіля! 
  ·  Віктор Ющенко: Боротьба сьогодні йде між тими, хто краде і не краде 
  ·  Звернення Тараса Стецьківа до вибoрців 
  ·  Заява виборчого штабу Тараса СТЕЦЬКІВА 
Поступ науки і технологій
  ·  Хакер Адріан Ламо став співробітником New York Times 
  ·  Червоний чи блакитний? MPEG-4 чи MPEG-2? Боротьба за новий DVD 
  ·  Ноутбуки дешевшають 
  ·  Американка засудила виробника захищених від копіювання CD 
  ·  nASA створила найдетальнішу карту Землі 
  ·  Новинки від мобілок на CeBit 2002 
Поступ аналогій
  ·  З африканським привітом – зімбабвійська демократія проти геополітичного адмінре 
Кримінал
  ·  Від готелю “Незалежність” мер потрапив... “у залежність” 
Розмаїтий Поступ
  ·  Загадки міста Лева 
  ·  Вас запрошує кафе “Гермес” 
Кінопоступ
  ·  Номінанти та переможці “Оскара” 2002 року 
  ·  Найкращі фільми року 
  ·  Британські букмекери дали “Володарю перстенів” сім “Оскарів” 
Наша афіша
  ·  ТЕАТРИ, ІМПРЕЗИ, ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  НІЧНІ КЛУБИ ТА БАРИ 
  ·  Акція місяця – фарш-коровий Музичний проект “свині наступають”: “кара”, “Бєспрєд