Видатний український гітарист Леонід Кучма відбув номер у Нью-Йорку. Концерти його аншлагів не збирали. Слухали його і зустрічалися з ним ті, хто мав це робити за протоколом.
Були, звичайно, в президента доволі цікаві зустрічі, зокрема і з тими, хто досить багато вирішує у США -- політичними, економічними та військовими лобістами, але що під час цих зустрічей обговорювали -- ховається за сухими фразами коротких офіційних повідомлень. Та й не ці зустрічі дозволили пропрезидентським медіа стверджувати, що гастролі минули вдало.
Президент, який їде на сесію Генеральної Асамблеї ООН, є, насамперед, обличчям держави. Іншими словами, він їде як публічний політик, а не як закулісний лобіст. На перший погляд, Леонід Кучма з цим нібито впорався. І зі СНІДом поборовся, і реформу Ради Безпеки запропонував (дивно, як йому з вуст не зірвалася пропозиція перетворити Організацію Об'єднаних Націй на парламентсько-президентську республіку), і з лідерами кількох держав поспілкувався, і навіть самому наддержавному Джорджеві Бушу-молодшому долоню встиг потрясти.
Так, вийшло кілька красивих картинок для телебачення. Але які ж результати? Реформаторську промову про те, що в Раді Безпеки має бути більше непостійних членів, послухали, як ведеться в дипломатичних колах, уважно, покивали головами (мовляв, хороша ініціатива, Леоніде Даниловичу), розійшлися по робочих групах і забули.
Зустріч Кучми з Бушем -- це, здавалося б, прогрес. Прорив блокади і таке інше. Але чи встигли вони про щось поговорити за ту хвилинку, що стояли поруч? Прес-секретар президента України Олена Громницька твердить, що американський лідер встиг "відзначити важливу роль, яку США надають Україні". Прес-секретар Буша з цього приводу мовчить. А зустрітися з американським президентом міг кожен, хто входив до української делегації. Не запросити ж українську делегацію -- порушення протоколу.
Не варто забувати і про зустрічі з іншими впливовими лідерами -- канцлером Німеччини Гергардом Шрьодером та прем'єр-міністром Канади Жаном Кретьєном. Але чи можна назвати їх "проривом"? Шрьодер і раніше не цурався українського президента, і кольчужний скандал йому не заважав обіцяти Україні асоційоване членство в Європейському союзі. Кретьєн мусить зважати на українську діаспору в своїй країні, а вона там доволі впливова.
Отже, навряд чи варто пояснювати, чи впорався Леонід Кучма з роллю обличчя держави. Але ж для чогось він зустрічався і з менш публічними людьми. Переважно, з американцями. Щоправда, стверджувати щось про результати кулуарних зустрічей завжди важко. На те вони й кулуарні. Кучма зустрівся з представниками двох найпотужніших лобі в США -- єврейського (представниками Світового єврейського конґресу, Антидефамаційної Ліги та Національної конференції радянського єврейства) і військового (насамперед, йдеться про Брента Скавкрофта, радника президента Буша-старшого, генерала і президента компанії, яка доволі ефективно лобіює інтереси великого американського бізнесу в країнах третього світу). От тільки про лобіювання чиїх інтересів він із ними домовлявся?
Напишіть листа автору |
