Я люблю мати справу з державними службовцями. Вони – щось на зразок безкоштовного психоаналізу.
Завжди, коли я відчуваю наближення депресії, то звертаюся у котрусь із загальнодоступних установ, яка здатна позбавити мене зайвого запасу адреналіну й вивільнити приховані резерви організму до саморегенерації. І можу авторитетно заявити, що система лікування від депресій у нашій країні найкраща, куди там західним психоаналітикам. Шкода, що ніхто ще не здогадався зробити на цьому бізнес.
От, наприклад, “Львівгаз”. Слово, яке відразу ж викликає яскраві спогади у кожного, хто хоч раз сюди звертався. “Львівгаз” – особлива фірма, яка не чекає, поки прийдуть до неї, а дбає про душевний спокій своїх клієнтів і проявляє ініціативу першою.
До мене “Львівгаз” прийшов у вигляді двох привидів, перший із яких був духом моєї померлої чотири роки тому бабці, а другий якимось незнайомим мені духом, який, однак, мешкав у моїй квартирі не менший період часу. Так принаймні стверджує “Львівгаз” і примушує мене платити за цього духа.
Таким чином кількість населення у моєму помешканні виросла відразу на двох осіб. На покійну бабцю, за яку продовжували нараховувати платню протягом усіх цих років, хоча довідку про смерть я особисто віднесла у “Львівгаз” відразу після того, як бабці не стало. І на невідому мені особу, яку той же всесильний “Львівгаз” прописав у моєму помешканні, хоча про неї не відомо ні мені, ні ЖЕКу, ні іншим утаємниченим.
Дочекавшись наближення чергової депресії, я вирішила сходити у “Львівгаз” і поцікавитися, що ж мені робити з обома цими привидами.
Наблизившись до дверей, за якими зберігається всезнаючий комп’ютер мого рідного Франківського району, я приємно здивувалася, не побачивши черги. Виявляється, буває і таке. Невже мені пощастило, і я з’ясую все швидко і безболісно? Зайшовши до кабінету, я побачила сцену, варту кінематографічного увічнення: розлючена жіночка поважних розмірів кричала щось дуже непристойне дівчині за комп’ютером, решта співробітників цієї дівчини злякано втиснулися у свої крісла, а жіночка в перервах між матюками обіцяла облити їх усіх сірчаною кислотою.
– Жіночко, не матюкайтеся, у вас же чоловік професор, – благально сказала дівчина з-за комп’ютера і подивилася в мій бік, ніби шукаючи підтримки.
Я не буду матюкатися, подумала я, виглядає це справді негарно.
Жіночка, якій, як виявилося, рік тому відключили газ у порожній квартирі, а тепер примушують заплатити за весь цей рік – або ж знайти працівника аварійної служби, який це зробив, і взяти у нього акт виконаних робіт, відматюкалася і пішла. Я ввічливо розповіла дівчині про свою проблему.
– Вам потрібно у сусідній кабінет, до бухгалтера, написати заяву, щоби зробили перерахунок – порадила мені дівчина. – А нам принесете довідку з ЖЕКу про склад сім’ї, і ми почнемо нараховувати менше.
– Але ж я вже писала заяву. Місяць тому. І приносила всі необхідні довідки. Тоді в сусідньому кабінеті мені сказали, що через місяць перерахунок буде зроблено, – наважилася заперечити я.
– У нас вашої заяви немає. Можливо, є у них. А можливо, її ще не розглянули. Приходьте через місяць. Або зайдіть ще раз до бухгалтера.
У бухгалтера я застала ту саму жіночку, яка обіцяла облити сірчаною кислотою ще й цей відділ. Я вже співчувала їй, але її методи все ще вважала занадто радикальними.
– Не писали ви ніякої заяви, – авторитетно заявила мені бухгалтер, зазирнувши у якийсь товстий зошит. – Якби писали, то вона була б, а так її немає. Значить, не писали.
Певна логіка в її словах була, і, можливо, я б навіть повірила їй, якби хворіла на склероз. Але на склероз я не хворію, і тому витягла журналістське посвідчення і попросила жіночку назвати мені своє прізвище.
– Не буду я вам нічого говорити. Хочете писати – пишіть. Бухгалтер Франківського району. Так і пишіть, а ніякого прізвища я вам не скажу.
– Добре, а що я тепер повинна зробити, щоб знайти свою заяву?
– Ніякої заяви ви не знайдете, хіба покажете мені розписку, що я брала у вас заяву.
– А якщо я вам зараз напишу ще одну заяву, ви дасте мені розписку, що взяли її у мене?
– Ні, не дам, звичайно. У нас заяви ніколи не губляться. І взагалі, вийдіть з кабінету, ви заважаєте.
Я спробувала витягти довідку про смерть бабці і попросити, щоб мені пояснили, чому я повинна платити за небіжчицю.
– Довідка про смерть – це ніякий не документ. У мене один документ – акт звірки з ЖЕКом. Якщо ЖЕК подав мені таку кількість осіб, я на них і нараховую, принесіть мені хоч тридцять довідок про смерть. Візьміть довідку про те, що акт звірки з
ЖЕКом помилковий. Тоді я вам перерахую.
Я спробувала зайти ще до кабінету начальника дільниці, де знову зустріла жіночку, яка обіцяла облити сірчаною кислотою ще й начальника.
– Пишіть заяву, – сказав мені начальник, – але якщо є акт звірки з ЖЕКом, то навряд чи ми можемо чимось вам допомогти. А заяви у нас справді не пропадають, це точно.
Виходячи з “Львівгазу”, я знову зустріла жіночку, яка вже сама собі обіцяла, що кине бомбу “на все це кодло” і вживала ще міцніших слів, цитувати які на шпальтах газет не прийнято. Але обличчя у неї було майже радісне, бо суму боргу їй таки перерахували. І я подумала: а може, саме так і потрібно розмовляти з “Львівгазом”, шкода тільки, що я так не вмію...
»
БЕЗПРЕЦЕДЕНТНО
Пиво на святій воді
Ірина ІГНАТІВ
Унікальною для України та й усього світу є те, що “Львівська пивоварня” варить пиво на основі освяченої води.
Протягом останніх десяти років усі працівники пивоварні напередодні Йордану разом зі своїми сім’ями збираються на території заводу біля каплички, котра була відновлена коштом підприємства.
Сьогодні митра Андрея Шептицького змінить свого власника
Сьогодні у Львівській Опері відбудуться урочистості з нагоди завершення року митрополита Андрея Шептицького. Кульмінацією вечора має стати акт дарування Українській Греко-Католицькій Церкві нещодавно знайденої митри митрополита Шептицького. Планується, що коштовну митру доставлять в оперний театр під посиленою охороною.
Народний депутат України Тарас Стецьків виступив із критикою дій окремих представників влади, якими вони, за його твердженням, порушують діючі закони України.
Отримавши спеціальний статус, місто стане значно багатшим
Розмовляла Тетяна НАГОРНА
Як уже повідомляв “Поступ”, цілком імовірно, що у Львові відбудеться загальноміський референдум. Пропозицією провести його 31 березня (одночасно з виборами до парламенту і місцевих рад) висловив директор Інституту розвитку міста, депутат Львівської міської ради Андрій Садовий. Він переконаний, що у львів’ян слід запитати, чи хочуть вони, аби Львову було надано спеціальний статус, який дасть місту право залишати у себе більшу частку зібраних тут податків і розширюватиме повноваження місцевого самоврядування.
Я чудово знайомий з цією ідеєю і активно її підтримую. Особливий статус на сьогодні має Київ. Йому цей статус належить за Конституцією України – як столичному місту. Нині на такий статус претендують ще два міста – Одеса, що є морським торговим центром, і Харків, який тривалий час був столицею України, а зараз є містом військового та індустріального потенціалу.
