Вітаю Вас! Нарешті! Здійснилася мрія і... Ну самі знаєте, кого. Замість соборності від Сяну до Дону маємо ще соборнішу соборність -- від Сяну до Чукотки. Ура! (Себто, слава!) Ми вступили в ЄЕП! (У голові чомусь все крутиться анекдот про ЄБРР: "А хто така ця Ерер?").
Знайшовся пункт, на якому опозиція (донецькі комуністи, полтавські соціалісти) злилася в екстазі зі соборною більшістю, -- і йЕеЕ-еП!!! З волі Папи Київського всі шляхи знову поведуть нас до Риму. Третього.
Панове соборники! Прийміть і співчуття. У четвертому акті рушниця на стіні таки вистрілила. Хоч Ви протягом усієї комедії сподівалися, що якось минеться...
Тепер ні "уряд", ні "парламент" омріяної "держави" вже не зупинять "Східного експресу". На рейки знов доведеться лягати Вам. Але що є у Вашому арсеналі? Сто перше віче на львівській "клюмбі"? І хто ж зважатиме на нього у золотоверхому Києві? Бо хто ж за Вами стоїть, хто підтримує? Європа? Ота, що (в особі Польщі чи Румунії) "зазіхає на наші споконвічні православні землі"? Америка? Поки наші хлопці в Іраку, Київ може вступати в будь-які союзи. Нарід? Галицький нарід давно проголосував ногами -- більшість уже в Європі (Португалії, Іспанії, Італії), меншість -- у Сургуті. Чи Ваше слово матиме вагу в "сталіце"? Навряд. Бо де Ваші банки, заводи, газети, телеканали?
Панове соборники! Радіймо! Скінчилося наше з Вами 12-річне тремтливе животіння під дамокловим мечем -- здадуть чи не здадуть нас брати-зазбручанці Москві. (А вони щороку тягли -- то в митний союз, то в парламентську асамблею, то в об'єднану енергосистему, то на спільні військово-морські навчання, то на спільні паради Перемоги, то в ЄврАзЕС, то в ЄЕП). Можемо зітхнути з полегкістю -- найгірше позаду. Бо найгірше -- невизначеність. А тепер її нема: таки здали, таки затягли! І вже не треба щороку напружуватись, аби їх від цього утримати. Можна розслабитися й одержувати задоволення. (Хоча, що змінилося? Як не було українських фільмів, книжок, журналів, відеокасет, FM-станцій, софта, так і не буде).
Панове соборники! Зітхніть з полегкістю! Вже не треба підігрувати братам у їхній забаві в "незалежність". Бо ж будь-яка гра має кінець і будь-яка мода колись минає. Мода на незалежність теж минула, і блудні сини вертають до материнського лона. Будьмо ж солідарні з братами! Приєднуймось! (А зрештою, хто в нас питає?).
Панове соборники! Колись у відповідь на аргументи Ваших критиків Ви розчулено й зворушливо розповідали про дівчинку-східнячку, яка, прочитавши у Львові писанину місцевих сепаратистів, звернула до Вас сповнені сліз очі й запитала щирою солов'їною: "За що ж ви нас так?" Тисячі таких дівчаток і хлопчаток (часом у модних червоних маєчках з великими літерами "СССР") заклопотано пробігають повз мене в Києві, щебечучи зовсім не солов'їною (вони ж бо її бережуть! -- для відвідин Львова) і мало турбуючись, яким оце меридіаном проходить східна межа їхньої Батьківщини -- хоч би й Берінговою протокою. Аби гроші та харчі хороші.
(Довідка. Майже третина жителів Києва не вважає себе патріотами України, -- результати опитування, проведеного УНІАН 17 серпня 2003 року. 88% населення Запорізького регіону підтримує ідею вступу України до ЄЕП -- дані соцдосліджень, оприлюднених 15 вересня на засіданні тамтешнього відділення Асоціації міст України. До 1-го класу україномовної школи №36 в Донецьку, днями закритої з волі обласних НАРОДНИХ ОБРАНЦІВ, цьогоріч батьки записали аж десять малюків. Українські "інтегратори", говорячи про референдум щодо ЄЕП, добре знають свій народ).
Винна в усьому, звичайно ж, клята Європа. Не чекає, не запрошує. От брати-східняки й пішли туди, де чекають -- ще й як гостинно, по-слов'янськи!
Якщо хтось роками вголос розмірковує, чи йти до Вас чи до Вашого сусіди, чи варто його просити в гостину? Дурна Європа вважає, що ні. "Совків"-прибалтів вона запрошує, а "совків"-хохлів -- не хоче. Бо ці, бач, воліють бути вагітними (Європою) лише трішечки.
Дурна Європа чомусь вважає, що не гоже в її монастир сунути з нашим київським статутом (а розбіжність зовсім невеличка -- в пункті "Чи можна відрізати журналістам голови?"). До речі, за московськими поняттями, цілком нормальний статут.
Як же ця бідолашна Європа тепер проживе без Харкова, Донецька, Одеси, Запоріжжя? А без Криму?! Скаже: "Сім год мак не родив, а голоду не було"? Ну, то брати-зазбручанці те саме говорять про Європу. А що кажуть у Львові? Та що скажеш, коли голова захована в пісок? Лише мантри подумки промовляєш: "Від Сяну до Дону, від Сяну до Дону, від..." Що, замість Дону вже Амур? Не бачимо! Голова в піску.
Панове соборники! Я маю дітей. А Ви? Дуже сподіваюся, що так. Дуже сподіваюсь, що і Ви про путівку на Колиму (Воркуту, БАМ, Чечню) ні для моїх, ні для своїх не мрієте. Мусять же бути речі, що отямлюють від мантр!!! Може, ще не пізно витягти голову з піску? Бо дітки й онучки колись запитають: "Тату (діду, бабо)! Ви ж однією ногою вже були за цим клятим порогом!"
Якщо ж пізно... Я людина сумирна -- мухи не скривджу. Але боронь Боже, звести нас з Вами в одному бараку десь у Норильську.
»
НАЦІЯ
Валлійці вимагають незалежності
Д.О.СВІДНИК
Плайд Кімру (Партія Уельсу) вперше у своїй історії заявила про те, що буде боротися за незалежність Валлії. Таке рішення одноголосно підтримали делегати конференції партії, які зібралися в столиці краю -- місті Кардіфф.
Партія Уельсу від часу свого утворення в 1925 році послідовно бореться за самоврядування краю, за збереження валлійської культури, мови і традицій. Хоч більшість мешканців Уельсу розмовляє англійською, валлійська мова, яка належить до кельтських, збереглась у сільській місцевості, а національні традиції підтримуються в усьому краї. З 1974 року Плайд Кімру постійно представлена в палаті громад британського парламенту. Зараз партія має чотири місця у Вестмінстері і два мандати в європейському парламенті.
Туринська плащаниця перебуватиме в Україні до травня 2004 року
Ірина СИРИВКО
Майже рік минув з того дня, коли на Львівському летовищі приземлився літак , який привіз до нашого міста одну з найбільших християнських святинь -- Туринську плащаницю. Відтоді історичну і релігійну реліквію змогли побачити десятки тисяч вірних в Архікатедральному соборі Святого Юра та Архікатедральному соборі Успіння Пресвятої Богородиці. Потім посмертне полотнище Ісуса Христа помандрувало до Києва. Кияни та гості міста мали нагоду доторкнутися до нього у Святоволодимирському соборі (УПЦ КП), храмі Святого Василія Великого (УГКЦ) та Катедральному храмі Святого Олександра (РКЦ в Україні).
Однією з головних рис ринкової системи економіки є майнова поляризація і концентрація капіталу в одних руках (майже за Марксом і Леніним). Тобто за часів нової епохи в Україні з'явилися певні структури і головно люди, навколо яких зосереджуються великі суми грошей, чого не було колись. А Біблія говорить, що "там, де є падаль, там зберуться орли". А "орли" не забарилися і вишикувалися в чергу стригти "багатеньких Буратін". Оскільки через недосконалість української податкової системи майже сімдесят відсотків грошових потоків в державі циркулює в тіні, то "стригти" є що.
Озброїлися ножицями для "стрижки" "бабла" такі категорії соціально активних громадян України, як: урядовці, кримінал, митники, працівники санепідслужб, пожежники, податківці. Це власне ті, кому в нових умовах жити стало краще.
