BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Львівські обсервації.    Вибори у Поступі.    Поступ науки і технологій.    Поступ аналогій.    Кримінал.    Розмаїтий Поступ.    Кінопоступ.    Наша афіша.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
Опозиція - це люди із прапорами на вулиці
 
28 березня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  15:18 22-09-2017 -   У Львові викрали Mitsubishi Outlander  
  15:12 22-09-2017 -   Синоптики попереджають про зміну погоди  
  15:11 22-09-2017 -   Усіх охочих запрошують на святкування Дня Сихова  
  15:8 22-09-2017 -   У Львові 12-річна дівчинка народила дитину  
  13:20 22-09-2017 -   У Львові маршрутка №41 в’їхала в паркан  
Україна
  15:14 22-09-2017 -   В Україні оголосили демобілізацію строковиків  
  15:9 22-09-2017 -   На Харківщині затримали банду рекетирів  
  13:14 22-09-2017 -   Вихідні в жовтні: скільки відпочиватимуть українці  
  13:12 22-09-2017 -   Луценко шокований станом другої лінії оборони в зоні АТО  
  10:44 22-09-2017 -   Житомирщину накрив аномально великий град  
Світ
  15:15 22-09-2017 -   Актрису з "Мухтара" ввели в кому через травму  
  13:11 22-09-2017 -   У російській Держдумі з виставки вкрали хамон  
  13:9 22-09-2017 -   Вчені назвали легкий спосіб продовження життя  
  16:40 21-09-2017 -   Творці "Гри престолів" повідомили про новий спін-офф  
  14:17 21-09-2017 -   На Оскар висунули третій український фільм  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Перша сторінка  »  У КАЛАМУТНІЙ ВОДІ

___________________________________________________________________________

У Дрогобичі демонтували стінопис Шульца
Чиновники добре подбали про режим строгої таємності цієї операції, однак їх зрадила банальна захланність
Вікторія САДОВА
 
Це також своєрідна сенсація: графіка Бруно Шульца, яка була у львівській  колекції Романа Турина ще на початку 60-х років (саме тоді її зрепродукував Олег Введенський), тепер перебуває невідомо де. Репродукції Олега Введенського
У Дрогобичі вже немає малярських розписів на казкові сюжети, створених визначним світовим митцем першої половини XX століття, славетним дрогобиччанином гебрейської крові Бруно Шульцем незадовго до його трагічної смерті.

Достоту через рік після сенсаційного відкриття німецьким режисером Беньяміном Гайслером в дрогобицькій віллі Ландау та після не менш резонансного викрадення цієї знахідки стінопис демонтовано зі стін комірчини помешкання подружжя Калюжних. Це було зроблено потай від громадськості, без відповідного на те дозволу Кабінету Міністрів. А значить – незаконно. І знову до цієї чиновницької ініціативи сумнівної легітимності виявилися причетними не тільки міський голова Дрогобича Олексій Радзієвський, а й обласні посадовці культурної галузі.

“Поступ” тримав ситуацію в Дрогобичі під контролем, бо непокоїтися долею настінних малюнків Шульца спонукало кілька обставин. Перша – негативне ставлення господарів помешкання до знахідки.
Друга – мер Дрогобича та його підлеглі, які виявилися в епіцентрі скандалу з вивезенням за межі України частини цих малюнків, не пішли у відставку, як того вимагав депутатський корпус і громада, а все ще продовжують “урядувати” в міській ратуші. Третя – і, мабуть, найголовніша – була викликана повідомленням начальника управління культури п. Отковича про те, що висновки міжнародної комісії у складі Бориса Возницького, Войцеха Хмужинського та Агнєшки Кійовської, які атрибутували знахідку, не можуть бути підставою, адже в анналах управління культури ніде не зафіксовано, хто й коли затверджував склад цієї комісії.

Чиновницька легенда виявилася бездоганною: п. Откович запевнив, що зробить відповідне подання до Міністерства культури на затвердження складу нової комісії, до робочої групи якої мали б увійти львівські реставратори з установи, що її не так давно очолював його брат. Бо вже на той час, як Василь Откович очолив обласну культуру, своє попереднє крісло директора Національного музею у Львові він передав своєму старшому братові Мирославу. Оскільки назагал сімейність і кумівство є в Галичині явищем поширеним, то (за львівського безробіття) не беруся судити, наскільки моральна чи законна така посадова підлеглість родичів. Але саме вона зародила підозру, що формування нового складу комісії (до якої, до речі, ніхто не поспішав запрошувати незручного Бориса Возницького) є нічим іншим, як елементарним здобуванням підряду для “кролика та його родини”.

Усе це діялося з використанням службового становища й поінформованості та певних зв’язків на рівні міністерства. Очолила комісію патронка Мирослава Отковича – генеральний директор Національного науково-дослідного реставраційного центру Міністерства культури України Світлана Стрельникова. А що підряд був вельми “хлібним”, у цьому сумніватися не доводилося. Адже мер Дрогобича ладен був оплатити всі видатки, аби тільки позбутися того головного болю з Шульцевими малюнками. От тільки зайвого розголосу йому не хотілося. Схоже, що в цьому виконавці й замовники були одностайними.

Коли Радзієвський пояснював журналістові Леонідові Ґольберґу, як важливо було порушити кримінальну справу, “щоби прокуратура дала свої оцінку перебігу всіх подій, пов’язаних з піарівською кампанією навколо цієї історії, яка має суто побутовий характер, перекручуванням, намаганням декого перетворити це на загальнонаціональну трагедію і навіть “ошульцювати” свідомість дрогобиччан, львів’ян і галичан”, – у той же час у Львові планувалася непогана оборудка. По суті, вона не була спрямована ані на фіксацію нерухомої історичної пам’ятки, ані на її мистецтвознавче дослідження. Блискуча державницька риторика була обгорткою суто меркантильних інтересів клану. Тільки й усього. Добре засвоївши правила апаратної гри, які панують в ЛОДА, п. Откович знав, що і як аргументувати, що і як залагодити, що і як кому відповідати (чи не відповідати, як це він робив щодо “Поступу”, не спромігшись за місяць відповісти на лист-запит щодо складу міністерської комісії та плану її роботи).

Утім, усе йшло за їхнім планом. Радзієвський, дистанціювавшись від скандалу з подякою за співпрацю від Єрусалимського музею “Яд Вашем”, поставив такий надійний заслін “ошульцюванню” галичан, що плоди його вдячної праці змушений був пожинати колишній посол України в Польщі Дмитро Павличко, патетику якого щодо Шульца під час виступу в команді Віктора Ющенка в Дрогобичі вічева громада, м’яко кажучи, не зрозуміла. Навіть столичних тележурналістів, які приїжджали фільмувати сюжети про викрадення фресок, в ратуші гостинно зустрічали запитанням: “А хто вас сюди запрошував? Де ваш дозвіл із Міністерства культури?” У місті відчувалася специфічна культурна ситуація, коментуючи яку, Лесь Танюк – голова комітету з питань культури ВР – висловився у телеефірі так: “Тут не було названо ім’я головного винуватця – мера міста пана Радзієвського, колишнього першого секретаря міськкому компартії. Це тяглість цієї культури. На рівні міста давно б можна було вирішити проблему й створити там цей музей, але комусь було вигідно мати з цього якісь прибутки, якісь зиски”. Оборудка з реставрацією також була інспірована цим бажанням.

Узявши собі за мету провести все в таємниці від громадського, фахового й правоохоронного контролю, виконавці, може, й досягнули б свого, якби не їхня захланність. Шило вилізло з мішка саме тоді, коли, крім оплати за працю Світлани Стрельникової, Володимира Мокрія, Анатолія Безкоровайного, Галини Климчук, Мирослава Отковича, Оксани Садової, Лідії Сойки, у рахунок проекту закладали не тільки несусвітні суми на відрядження, а й на витратні матеріали. Звісно, що всі ті десятки кілограмів вати й літрів спирту, а також медичні інструменти були б рано чи пізно використані за призначенням, але це вже навіть для міської скарбниці Дрогобича виявилося занадто.
Почалося суцільне непорозуміння, яке спричинило витікання інформації.

Узяти контроль над ситуацією можна було тільки за однієї умови – встигнувши якнайшвидше (бажано – ще до виборів) представити результати дбайливої державної опіки над відреставрованим національним надбанням, виставивши його в музеї “Дрогобиччина”. Над цим і працювали дружно чиновники й реставратори, паралельно відфутболюючи журналістів із “Поступу” та телеканалу “1+1”, аби ті не перешкодили, бува, довести задумане до кінця. Як це виглядало, можна уявити з наступних реплік.

Олексій Радзієвський, міський голова Дрогобича: “Рішення прийнято, і мені приємно, що це рішення співпадає з нашою позицією, яку висловили на самому початку історії з цими малюнками Бруно Шульца. Наша державницька позиція восторжествувала. І скажемо, дехто тоді також поспішив з висновками. Ми приймали недавно високоповажану делегацію фахівців з Міністерства культури України, які однозначно дійшли висновку про необхідність перенесення цих малюнків у музей. Зараз ми здійснюємо в музеї ремонт і підготовку до цього перенесення, оскільки не так просто взяти малюнок – і перенести його, десь покласти на якусь полицю. Ми хочемо відтворити відповідну обстановку. І це буде зроблено в найближчий час. 26 лютого ми отримали зі Львова наказ по Міністерству культури України від 01.02 “Про дослідження та реставрацію настінного живопису Бруно Шульца”, а не фресок, яким нагородили ви цей живопис! І в цьому наказі підтверджується те, про що я вам сказав. Все! Досить! Якщо вам потрібно, взнавайте в обласному управлінні культури!”

Олег Соболь, прокурор Дрогобича: “На сьогодні ведеться слідство. У справі дано міжнародні доручення в держави Німеччину та Ізраїль. І після виконання цих доручень розслідування буде проводитися далі. Оскільки нині фрески знаходяться в Ізраїлі, їх тут, в Україні, нема, то тільки після виконання міжнародних доручень можна буде просуватися далі. Міністерства юстиції іноземних держав зобов’язані виконати наші доручення, а результати направити сюди. А коли вони їх виконають, у які терміни, – я сказати не можу, бо ж це вже не прокуратура міста Дрогобича напряму здійснюватиме доручення іноземним державам. Таке можуть робити тільки Генеральна прокуратура або Міністерство юстиції України, ми ж тільки підготовлюємо їх відповідно і перекладаємо. Мушу внести ясність, що кримінальна справа була порушена за фактом службової недбалості з боку посадових осіб управління культури облдержадміністрації, а також відділу культури міста Дрогобича. Щоб дати оцінку діяльності комісії з реставрації і переміщення залишків настінного живопису Бруно Шульца, насамперед слід ознайомитися із планом її роботи, розглянути всі дозволи, які передбачає закон. На перенесення Шульцевих настінних малюнків до музею, наскільки мені відомо, має дати дозвіл Кабінет Міністрів. Якщо будуть дотримані всі норми закону, порушень можна не остерігатися. Але якщо, не дай Бог, буде відхилення від закону, безумовно, тоді доведеться реагувати на порушення. На сьогодні щодо діяльності цієї комісії, її законності й правоти в прокуратуру ніхто не звертався і ніяких сигналів чи повідомлень не було. До комісії входять спеціалісти-реставратори, які знають, як то все відповідно можна демонтувати й перенести. Та в світі цілі замки переносять – і нічого!”

Тарас Метик, заступник міського голови Дрогобича: “Так, це правда, що малюнки Бруно Шульца зі стін помешкання Калюжних вже зняті, що їх у Дрогобичі вже немає. Їх забрали львівські реставратори, призначені з міністерства, з Києва, значить, їхні дії законні, а про дозвіл спитайте просто в них. Більше нічого не скажу, якщо хочете, телефонуйте в Київ, там у них є офіційний речник, вона ж керівник робіт від Міністерства культури, от нехай вона все й пояснює.
Вони проводять відповідну реставрацію (яку саме – я ж не фахівець – не можу сказати), а потім закріплять ті фрагменти у спеціально відведеному для цього музейному куточку. Запевняю, вже чекати недовго: це відбудеться наприкінці тижня. Тоді приїдете – і все побачите”.

Зиновій Бервецький, директор музею “Дрогобиччина”: “Та як до кінця тижня?! Той, хто це сказав, видає бажане за дійсне, бо йому так ся хоче. Зробити це за такий час просто нереально! Та ж там такий великий кошторис на ці роботи! А ще ж і музейну площу треба відповідно підготувати! І це все за кошт Дрогобича! Так, справді, для бюджету нашого міста фінансування цього реставраційного проекту виявилося задорогим: таку ціну заломили, що ми просили трохи зменшити витрати. Не сумніваюся, що музей “Дрогобиччина” прийме на зберігання ці малюнки, як і було вирішено. Але щоб ось вже зараз, то про те мови ще навіть не починали. Коли їх там у Львові відреставрують, коли і що привезуть назад – нічого не відомо. То треба в реставраторів питати”.

Світлана Стрельникова, голова комісії: “Мені ще навіть не відомо, чи зняли ці малюнки в Дрогобичі львівські реставратори, бо я говорила з ними по телефону тільки минулої середи. Як щось довідаюся, то буду знати”.

Володимир Мокрій, реставратор: “Якраз минулої середи ми й демонтували фрагменти тих малюнків. Три реставратори протягом двох тижнів працювали над пошуком малюнків під пізнішими нашаруваннями тиньку, промили стіни, але мало що знайшли. Крім того більшого шматка, який був підготовлений вже до вивезення, лишилося ще зо три менші сюжетні фрагментики і ще верх і низ від вирізаного: це часткове зображення крони дерева (угорі) й трави та пеньків (унизу). Ми ведемо всю реставраційну документацію, тому сподіваюся, що фотоматеріали, де зафіксовано, якою була робота до реставрації і після, будуть виставлені у дрогобицькому музеї поряд із тими фрагментами. Більше нічого не питайте, не заважайте працювати, бо я й так забагато розповів”.

Оксана Садова, реставратор: “Навіть нічого не питайте: хто, що, скільки, коли, як... Це не ми вирішуємо, тому не можемо нічого коментувати. Ми не можемо показати вам те, що ми реставруємо. Для цього є вищі начальники – над нами і в Дрогобичі, як вони там домовляться, так і буде. Не ставте нас в незручне становище”.

Василь Откович, начальник Управління культури ЛОДА: “Наскільки мені відомо, Міністерство культури створило відповідну комісію, призначивши її головою директора Національного науково-дослідного реставраційного центру п. Світлану Олександрівну Стрельникову з Києва, вона керує роботами львівських реставраторів. Мало що можу сказати про роботу над самими фресками, раджу зателефонувати до директора нашої філії національного реставраційного центру Галини Андріївни Климчук. Я також поцікавлюся”.

Галина Климчук, директор філії ННДРЦ у Львові: “Так, реставраційні роботи ведуться нашими реставраторами. Після реставрації малюнки передамо до Дрогобицького музею. На реставраційній раді вирішили (і це записано в протоколі) до закінчення робіт нічого не говорити. Це спільне рішення з Дрогобицькою міськрадою. Коли малюнки були зняті, коли привезені до Львова, скільки їх – ніхто вам того не скаже, про все це можна буде довідатися тільки після відкриття експозиції, коли зберуть пресу. Це буде зроблено вже невдовзі. Можливо, навіть цього тижня – або після виборів.
Ми стараємося встигнути, хоч технологія часом не дозволяє вкластися у такий термін. Зрозумійте, ми згідно з наказом від Міністерства культури – лише виконавці. Чи маємо дозвіл на ці роботи – питайте в нашого керівника, а ми маємо наказ від неї, від Стрельникової, не давати жодної інформації: ні про роботу комісії, ні про її особовий склад. Для чого вам ті особи? Ви ж і так все знаєте! Думаєте, мені не відомо, як ви дзвоните тут у всі інстанції! Для чого вам це? Ви хто така? Вам що, редактор дав таке доручення? Які ваші повноваження? До чого тут закон про інформацію. Ви що, писати про це будете? Навіщо? Чому зараз? Та зачекайте, поки все закінчиться, тоді й довідаєтеся”.

Борис Возницький, директор Львівської галереї мистецтв: “Як же так! Невже це може бути! Ще тільки вчора я розмовляв із Василем Петровичем Отковичем – і він мені нічого не сказав про демонтаж. Ще тільки вчора я запевняв польського консула й американських представників, що тих фресок ніхто не чіпатиме, – і ось сталося... А попередньо було погоджено з усіма інстанціями, що реставратори тільки розкривають ті малюнки, а потім там, у Дрогобичі, збирається реставраційна рада, щоб вирішувати, як бути далі: чи робити там музей, чи переносити. По-перше, малюнки зняли, порушивши закон про охорону пам’яток. Бо для таких дій потрібне рішення з Комітету по охороні пам’яток при Раді Міністрів. А по-друге, фахівці, які це демонтували, не мають відповідної кваліфікації для роботи з фресками, підтвердженої дозволом реставраційної ради. Хоч Володимир Мокрій – реставратор вищої категорії, але він працює з іконами, його кваліфікація не відповідає вимогам роботи. Якщо шукати фахівців до фресок у Львові, то вони є у підпорядкуванні Могитича. І тут мало домовитися на рівні міністерства, це так не робиться, – треба дотримуватися вимог закону. Це ж буде грандіозний скандал!”

Чи варто іще щось коментувати у цій історії? Мер свідомо обмежує доступ до інформації. Начальник управління культури із цим погоджується. Прокурор знає про знімання фресок – і не цікавиться, чи є на це дозвіл. Керівник проекту також не дотримується вимог закону. А фахівця, який атрибутував фрески Шульца і завжди домагався, усупереч дрогобицькій владі, законної музеїфікації цієї нерухомості, просто обвели довкола пальця. Чому, зважаючи на величезний світовий резонанс викрадення фресок Шульца, демонтаж залишків стінопису вчинили потай? Чому це знову Радзієвський все приховував від громадськості й журналістів, допустивши на місце події тільки свого улюбленця – юного фотографа Сашу Барана? Чому якимись сумнівними протоколами порушують Закон про інформацію? Чи знає про все це заступник голови ЛОДА Володимир Герич, із яким через передвиборну запарку так і не вдалося вийти на контакт? Хто з тих, які намагалися не допустити “ошульцювання галичан”, відповідатиме за ці неподобства?


коментар
Василь Откович
начальник Управління культури ЛОДА

Комісія працювала в інтер’єрі й відстежила, що, на жаль, всі найцінніші фрагменти тих фресок були вивезені з України при викраденні. Реставратори шукали малюнки не тільки під побілкою, а й під синіми панелями. Сумно, але там мало що залишилося. А те, що знайшли, було вирішено реставрувати в лабораторних умовах. Процес реставрації завершується. У четвер буде скликана реставраційна рада, на огляд якої буде представлена виконана робота. Якщо рада ствердить, що можна повертати малюнки до Дрогобича, так і зроблять. Але зараз тривають переговори зі Світланою Стрельниковою, яка є керівником комісії, тому її слово буде офіційним і остаточним. Чи вона буде особисто присутня на засіданні реставраційної ради, невідомо. Якщо вона дасть згоду на перевезення, ми забезпечимо міліцейську супровідну охорону й перевеземо малюнки назад. У п’ятницю вони вже будуть в Дрогобичі. Я й сам звернув увагу Стрельникової на те, щоби ці певні терміни не були пов’язані з виборами. Але вважаю, що рішення обмежити інформацію було правильним, це було побажання міської влади, власників будинку і реставраторів, які мали змогу спокійно працювати. Туди просто рвалися кореспонденти з “1+1”. Навіщо то їм було, питається? У реставраторів є фото- і відеоматеріал про проведення робіт. Особливих секретів там нема, сама технологія, це ж не щось таке, з чого варто робити проблему. Технологічно все зроблено так, що, за потреби, малюнки можна встановити або там, де вони були, або в музеї.









»  МАС-МЕДІА
Свободу” кинули у річку
На Черкащині правоохоронні органи заблокували випуск незалежного видання
Наталя ОНИСЬКО
 
Головний редактор газети “Свобода” Олег Ляшко (у светрі) намагається стримати правоохоронців на брамі друкарні “Республіка”. Світлина УНІАН
Нинішні вибори не змінили ставлення влади до незалежної преси: вона і надалі не любить та переслідує такі видання. Наприклад, у ніч на 24 березня наклад опозиційної черкаської газети “Свобода” (107 тисяч примірників) було викинуто в річку Супоня. За словами водія вантажівки Вадима Юрченка, який перевозив наклад газети, це зробили люди, вдягнені у міліцейську форму.

Водій Вадим Юрченко розповів, що його машину зупинили дві міліцейські машини – джип і ВАЗ-2109.
Люди в міліцейській формі, застосувавши фізичну силу, посадили його в джип і повезли в невідомому напрямку, а потім жорстоко побили і залишили на узбіччі. Як виявилося, цим інцидент не вичерпувався: головний редактор газети “Свобода” Олег Ляшко повідомив “Поступ”, що вилученню і знищенню накладу газети передував обшук у друкарні “Республіка”, яка її друкувала.
Детальніше>>
» 
КАЛЕНДАР
 
Іменинники

Денис, Марія, Анастасія, Олександр

Уродинники

Дмитро Гнатюк (1925) – співак, депутат ВР України

Юрій Шухевич (1933) – багатолітній політв’язень, син головного командира УПА

Олесь (Олександр) Лупій (1938) – поет, прозаїк, драматург; заступник голови Спілки письменників України

Олександр Чорноволенко (1955) – депутат ВР України
Детальніше>>
»  ЗОЛОТА МАЛИНА
Найгірші кінодіячі Голлівуду отримали свої відзнаки
Тандем Круз-Круз мав шанси стати найгіршою парою року
 
22 березня відбулася церемонія вручення “Золотої малини” – нагороди, яка щороку вручається найгіршим американським кінодіячам року. Цього року за кількістю отриманих антипремій лідером став фільм Freddy Got Fingered (режисер – Том Грін). Творець фільму зібрав у кошик аж п’ять золотавих пластикових ягід: за найгірший фільм, за найгіршу чоловічу роль, за найгіршу режисуру, за найгірший сценарій і за найгіршу екранну пару.

За 22-річну історію існування “Золотої малини” Том Грін став першим актором, який вийшов на сцену для отримання “ягідок”. До того на такий вчинок наважився режисер Поль Верхувен. “Я хотів би звернутися до інших номінантів. Думаю, що заслуговую на цю нагороду не більше, ніж будь-хто з вас”, – заявив Грін.
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Свободу” кинули у річку 
  ·  У Дрогобичі демонтували стінопис Шульца 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Найгірші кінодіячі Голлівуду отримали свої відзнаки 
Погляд
  ·  Мерські вибори-2002 
  ·  Передвиборні спекуляції 
Поступ у Львові
  ·  Володимир Середа: цвинтар – так, пантеон – ні! 
  ·  Проголосуй і живи довго та щасливо 
  ·  Богдан Дубневич: “Українці мусять жити краще !” 
  ·  Ігор ГАЙДУЧОК: “Передвиборні зустрічі ще більше переконали мене: потрібні зміни” 
  ·  Прес-служба Львівської координаційної ради виборчого блоку “Демократична партія 
  ·  НАША УКРАЇНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З НАШОГО ДОМУ 
  ·  ЗВЕРНЕННЯ Громадських організацій Львова до виборців 119-го Шевченківського вибо 
Поступ з краю
  ·  КРАЄВИД 
  ·  Бійців дивізії “Галичина” реабілітовано? 
  ·  Крим відчиняє двері 
  ·  Дещо про перспективи української опозиції 
Поступ у світі
  ·  Під прикриттям боротьби з тероризмом 
  ·  Головні персонажі поза грою 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Львівські обсервації
  ·  ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ 
Вибори у Поступі
  ·  Богдан Коваль: Будувати нове життя у Львові треба фахово 
  ·  Ігор Плотиця: Нове тисячоліття спонукає жити по-новому і в побуті, і в політиці 
  ·  Програма кандидата в депутати САВЧУКА Олега Ярославовича 
  ·  Люди, які мислять, змінюють суспільство 
  ·  Ольга Величко: Буду робити все можливе, щоби нову школу таки збудували 
  ·  Ми ЗА Степана Курпіля. А ВИ? 
  ·  Провідні журналісти Львова – за Степана Курпіля! 
  ·  Віктор Ющенко: Боротьба сьогодні йде між тими, хто краде і не краде 
  ·  Звернення Тараса Стецьківа до вибoрців 
  ·  Заява виборчого штабу Тараса СТЕЦЬКІВА 
Поступ науки і технологій
  ·  Хакер Адріан Ламо став співробітником New York Times 
  ·  Червоний чи блакитний? MPEG-4 чи MPEG-2? Боротьба за новий DVD 
  ·  Ноутбуки дешевшають 
  ·  Американка засудила виробника захищених від копіювання CD 
  ·  nASA створила найдетальнішу карту Землі 
  ·  Новинки від мобілок на CeBit 2002 
Поступ аналогій
  ·  З африканським привітом – зімбабвійська демократія проти геополітичного адмінре 
Кримінал
  ·  Від готелю “Незалежність” мер потрапив... “у залежність” 
Розмаїтий Поступ
  ·  Загадки міста Лева 
  ·  Вас запрошує кафе “Гермес” 
Кінопоступ
  ·  Номінанти та переможці “Оскара” 2002 року 
  ·  Найкращі фільми року 
  ·  Британські букмекери дали “Володарю перстенів” сім “Оскарів” 
Наша афіша
  ·  ТЕАТРИ, ІМПРЕЗИ, ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
  ·  НІЧНІ КЛУБИ ТА БАРИ 
  ·  Акція місяця – фарш-коровий Музичний проект “свині наступають”: “кара”, “Бєспрєд