BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Інтерв''ю у Поступі.    Теорія життєзнавства.    Арт-Поступ.    Мандри Поступу.    Спорт-Поступ.    Пост-Faktum.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
20 вересня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  14:41 24-05-2017 -   Начальника міграційної служби Львівщини відсторонили від посади  
  14:37 24-05-2017 -   У театрі Леся Курбаса тривають заходи до 130-річчя від дня народження  
  13:15 24-05-2017 -   До кінця тижня АТП-1 отримає від «Електронтрансу» ще сім автобусів  
  12:22 24-05-2017 -   Прокуратура підтвердила затримання директора львівського заводу ЛОРТА за підозрою у сутенерстві  
  12:21 24-05-2017 -   На Львівщині внаслідок негоди підтопило садиби  
Україна
  14:34 24-05-2017 -   Затримано 23 екс-чиновника Міндоходів  
  14:32 24-05-2017 -   ГПУ: Януковича у справі Майдану судитимуть пізніше  
  13:16 24-05-2017 -   В Івано-Франківську силовики припинили діяльність конвертаційного центру  
  12:16 24-05-2017 -   У назві села на Волині змінили одну букву  
  11:20 24-05-2017 -   Рада правосуддя люструвала суддю Вищого спеціалізованого суду  
Світ
  12:18 24-05-2017 -   Помер онук Сталіна  
  11:14 24-05-2017 -   Папа Римський прийняв Трампа у Ватикані  
  10:23 24-05-2017 -   В Італії зробили обов'язковими щеплення для дітей дошкільного віку  
  10:8 24-05-2017 -   Британська яхта затонула в Атлантичному океані після зіткнення з китом  
  16:33 23-05-2017 -   У Сенаті Нідерландів розпочалися дебати щодо асоціації Україна-ЄС  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Мандри Поступу  » 

___________________________________________________________________________

Місто, що не вірить сльозам
Галина СКИБНЬОВСЬКА
 
Москва
Дорога

У розкладі руху потяга зі Львова до Москви є певний символізм: цілий день ви милуєтеся красою неньки-України і з останніми променями сонця проїжджаєте хутір Михайлівський. Три берізки, невеличка рублена хата та сосни на задньому плані -- от і все, що встигаєш помітити за вікном, поки остаточно не стемніє. Коли прокидаєшся зранку, не виспавшись через митний огляд, який припадає на найбільш глуху пору ночі, потяг вже стукотить Підмосков'ям, присілками столиці. Тож власне Росію так і не бачиш, бо ж самі росіяни визнають, що Москва і Росія -- речі цілком різні.

Конотоп та Брянськ -- міста побратими, бо це перші зупинки потяга по обидва боки кордону. У Брянську навіть о третій ночі продають кришталь, у Конотопі -- гігантські м'які іграшки, жахливо-кислотних кольорів, які так полюбляють купувати наші заробітчани для своїх чад, повертаючись зі столиці (і як малюки не лякаються таких монстрів?).

Саме у Брянську помітила чи не найкрасномовніше свідчення зростання національної свідомості українських громадян: пасажир, щойно сівши до потяга, просить видати йому постіль. "У нас постіль коштує 7 гривень", -- каже колоритна провідниця, родом із Закарпаття. "Простітє, я нє понімаю по украінскі!" -- белькоче пасажир. "То спи без постелі!" -- ставить крапку національносвідома жінка.

Страх

Тепер, коли усіх, хто приїжджає, зобов'язали реєструватися у Москві у найближчому відділенні міліції впродовж 3-х днів і пред'являти відмітки про реєстрацію на кордоні, перебування у білокам'яній стало клопітким. Як пояснили люди обізнані, гостей у столицю щодня наїжджає безліч, і добра третина з них чесно йде реєструватися, так що атракцій простоювання у чергах вистачає на декілька днів. Решта, шкодуючи час, ігнорує приписи влади і намагається якомога більше бути схожим на москвичів, аби не перепинили люди у формі та не попросили показати документи. Так що розмовляти українською справді небезпечно.

Москва страждає від своєї євразійськості. Про це свідчать і темні плями на асфальті в Тушино, а поряд -- прив'ялі квіти як вшанування пам'яті жертв теракту, міліціонери, що у підземних переходах пиняють кожного третього і перевіряють документи, а найбільше, мабуть, помітні оголошення на стовпах: "Терміново здам квартиру слов'янам. Кавказцям не звертатися".

Дивитися новини "Москва--Столиця" не можна без внутрішнього здригання: на такій-то станції метро невідомі затіяли бійку, в результаті постраждали пасажири; в такому-то ресторані було вбито стільки-то людей такої-то національності; вночі у власній квартирі застрелили журналіста такого-то...

І це все правда, і це все відбувається не десь там далеко, а тут, під боком -- принаймні дірки від куль у склі потяга метрополітену я бачила на власні очі. Москвичів, щоправда, це не лякає. Дійсно, до всього звикаєш, а жити хочеться повноцінно, тим паче, що у цьому місті стільки зваб.

Забігайлівки

Ресторанів, кафе, барів, суші-барів, піцерій у Москві безліч. І всі вони поділяються на дорогі і дуже дорогі. Хоча у кожного, звісно, свої стандарти. 50 доларів на двох вам вистачить, аби ситно, хоча й без викрутасів поїсти у якомусь загальнодоступному ресторанчику. 13 доларів вистачить на закусочну, ну а найдешевше, чим можна перекусити на вулицях без шкоди власному здоров'ю (маю на увазі невідомо з чого зроблену шаурму) -- російські млинці з будь-якою начинкою -- 2 долари штука.

Однак у Москві кожен заклад загального харчування -- мало не витвір мистецтва. Широка загадкова російська душа вимагає розкошів, фантазії там, де харчується тіло. Тому в одному ресторані бігають живі свині, в іншому посеред приміщення стоїть пожежна машина, а офіціанти ходять в пожежній формі, ще в іншому, ліванському -- низенькі диванчики, різьблені решітки у мусульманському стилі, кальяни та танець живота у виконанні струнких росіянок.

Супермодні суші-бари -- ідеальне місце для закабалених дієтою моделей, і погане для чоловіків у повному розквіті сил: витративши доларів сто на японські делікатеси, тягне на китайські пельмені.

Театр

Ходити у театр в Москві модно. Однак білети дорогі, і замість інтеліґентних бабусь, для яких театр був єдиною радістю, там переважають люди молоді та забезпечені, які або самі бажають "душевно розвинутися", або їх тягнуть "душевно розвинутися" їх половинки. Відповідно, змінилися і правила: різниця між походом в пристанок муз та Кінопалац, облаштований за американськими стандартами, хіба та, що у театрі на кріслах немає підставок для поп-корну.

Квитки у найпопулярніші театри -- а це, перш за все, "Лєнком", "Табакерка", "Современник" -- придбати досить важко. Все одразу розкуповується перекупками, і безпосередньо перед виставою квиток номінальною вартістю 13 доларів можна придбати за всі 50.

Участь у виставі відомих акторів, звісно, не гарантує високої якості. До того ж, режисери зараз чомусь уважають за потрібне вставляти у діалоги персонажів хоч декілька нецензурних слів -- данина часу чи що? Однак ходити у театр варто, бо рано чи пізно ви натрапите на п'єсу, акторів, режисера, які змусять вашу душу розгорнутись та згорнутись назад.

Деколи актори у театрі грають так добре, що стає незручно, що ти і глядачі поруч безсоромно лорнетують цей душевний стриптиз, не переживаючи і десятої долі того, що відчуває актор. Так грає, скажімо, Костянтин Райкін. Він показує душевну драму смішного та жалісного музиканта у моновиставі "Контрабас", а люди сміються. Зрештою, для того він і вийшов на сцену, щоб бути лорнетованим. А з іншого боку -- він же нас дурить. Що він Гекубі, що йому Гекуба? Він змушує повірити у те, чого немає.

У театрі починаєш ненавидіти інших глядачів. Особливо тих, хто сидить спереду. Адже через їх безглузді високі зачіски, голови, що стирчать, закриваючи сцену, не бачиш усього дійства, мусиш вигинатися з боку в бік, аби не пропустити жодного поруху акторів. До того ж, як би їх не попереджали, у когось обов'язково задзвонить мобілка або хтось почне хрустіти пакетиком з-під їжі, або шипіти газованою водою. Так і хочеться потрапити у театр одного глядача. Хоч ні, тоді відчувала б на собі велику відповідальність -- потрібно було б слухати, розуміти і співпереживати за всіх, хто не прийшов. До того ж, було б соромно за пусті місця.

Визначні місця

Стоячи на Красній площі, думаєш, що опинився на картинці листівки, яку пам'ятаєш із дитинства. Тут уся російська велич до послуг туристських фотоапаратів. В рядочок біля воріт стоять Ленін, Микола ІІ та Іван Грозний з царицею, очікуючи, що за помірну плату хтось захоче з ними сфотографуватися.

Храм Христа Спасителя -- величний, величезний і теж наскрізь туристичний. При вході в дім Божий ви маєте пройти крізь металошукач, а потім задерши голову можна милуватися золотом та розписами у найвеличнішій церкві Росії. Зразу ж у храмі стоять ятки, де продається церковна література та ікони. Збоку висить табличка: "На книгах вказана орієнтовна сума пожертвувань для храму".

На Старому Арбаті завжди людно. Гжель, хохлома, оренбурзькі пухові хустини, значки, медалі, ордени, космічні скафандри та військові форми офіцерів Білої армії. З одного боку Арбату стоїть пам'ятник Булату Окуджаві, з іншого -- Пушкіну та Гончаровій. Десь посередині майорить жовто-блакитний прапор -- там приміщення української діаспори. Поряд добудовують величезний будинок -- кажуть, він теж належатиме українській діаспорі. Судячи з розташування, фінансів українцям в Росії не бракує.

Радянський вид туризму -- екскурсії по кладовищах. На Новодівичому просто очі розбігаються від того, скільки тут знаменитостей поховано. Вхід тут, як і в нас на Личакові, платний, а ще за додаткову суму можна отримати карту кладовища, де позначено, хто де лежить. Від Світлани Аллілуєвої до Раїси Горбачової, від Станіславського до Довженка, а також Маяковський, Уланова, Чехов. Особливо вражає могила Булгакова: невеличкий необтесаний камінь, на якому золотими буквами вибито ім'я письменника та його дружини, і поряд декілька гвоздик. Все таки є щось у тому, щоб бродити поміж могилами відомих людей: скільки геніальності, пристрастей, думок притиснуто до землі цими гранітними брилами. Тут справді можна доторкнутися до історії.









Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Кучма продав нас Росії 
  ·  Двобій Кличків 
  ·  Тарас КОЗАК: Хай не дають хабарі! 
Погляд
  ·  Білоконь звинувачує підлеглих 
  ·  Буняк знайшов вихід 
  ·  Лейбористи починають програвати 
  ·  СПРОБА ПАНЕҐІРИКА 
Поступ у Львові
  ·  Новий літературний скандал 
  ·  Дорога на Захід 
  ·  Національний судовий театр 
  ·  Автобус у кожне село 
  ·  Статистика потрібна всім 
  ·  Гроші дадуть австрійці 
  ·  Закон лякає курорти 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Політреформа по-більшовицьки 
  ·  Виборчий бюджет 
  ·  Справа Омельченка -- в суді 
  ·  ПАРЄ все перевірить 
  ·  Сумнозвісні мукачівські вибори 
  ·  Боротьба з корупцією в лавах міліції 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Ширак в гостях у Шрьодера 
  ·  Як вберегти кордони? 
  ·  Росіяни платитимуть за візи 
  ·  Міністр Саддама здався 
  ·  Путін -- №1 у світі 
  ·  СВІТООГЛЯД 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  Петро СИМОНЕНКО: Західна Україна мене злякалася 
Теорія життєзнавства
  ·  Теорія життєзнавства 
  ·  Радість теж убиває 
  ·  Щастя -- лише відсутність страждань 
Арт-Поступ
  ·  Подорож у невимовне 
  ·  Чи віриш ти в любов? 
Мандри Поступу
  ·  Місто, що не вірить сльозам 
Спорт-Поступ
  ·  Збірну очолив депутат 
  ·  "Карпати" в Маріуполі 
  ·  "Мілан" розпочинає з перемоги 
  ·  Виконком ФФУ у Львові 
  ·  Чергові тури в Європі 
  ·  Городоцькі футболісти -- приклад для збірної 
Пост-Faktum
  ·  Данило -- монгольський намісник Галичини 
  ·  КАЛЕНДАР