BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.   
ЕКСКУРСІЇ У ЛЬВОВІ. ВІД 100 ГРН. 050 430 50 79
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
27 березня 2002 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  16:41 20-09-2017 -   Сьогодні з риштування впав і травмувався чоловік  
  13:32 20-09-2017 -   У Львові викрили кишенькового злодія, який обікрав двох неповнолітніх дівчат  
  12:57 20-09-2017 -   У п’ятьох районах Львова планові знеструмлення  
  11:33 20-09-2017 -   У центрі Львова ще одна вулиця стане пішохідною  
  11:31 20-09-2017 -   У Львові біля цирку 18-річний юнак побив та пограбував інваліда  
Україна
  13:34 20-09-2017 -   У Києві ухвалили рішення про перейменування Московського мосту та станції метро "Петрівка"  
  13:30 20-09-2017 -   Відсторонено від посади скандального психіатра Міноборони  
  13:28 20-09-2017 -   Цієї осені до армії призвуть понад 10 тисяч рекрутів  
  13:26 20-09-2017 -   У Тернополі обшукали прокуратуру і поліцію  
  13:1 20-09-2017 -   Харківська поліція отримає нового керівника  
Світ
  13:27 20-09-2017 -   Киргиз надряпав своє ім'я на меморіалі Лінкольна у Вашингтоні  
  12:58 20-09-2017 -   Міністр культури РФ назвав автомат Калашникова культурним брендом Росії  
  11:36 20-09-2017 -   Китайці заявили про створення вакцини від карієсу  
  10:15 20-09-2017 -   Нідерланди виділили гроші на суд щодо MH17  
  10:4 20-09-2017 -   Землетрус в Мексиці: 21 дитина загинула під час завалення школи  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Поступ у Львові  » 

___________________________________________________________________________

ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ
 
Лісові хлопці

Ая, ше ся боївка не перевела. Автобусний завод, переживши недавно штурм своїх акціонерів на місцях, вирішив наступного разу зібрати їх подалі від людського вока і телєвізії. Акціонери отримали запрошення на якусь таємничу лісову базу в селі Родатичах Городоцького повіту. Я собі уявляю радість тих бідолах, яким доведеться пертися спочатку до Львова, а потім бозна-куди, на село, шукати базу – і все тільки для того, аби дізнатися, жи їм світять чергові дві гривні прибутку.

Наш паравоз вперьод летить!

Хочеться плакати і ридати від розчулення. Купую квитки до Києва, а мені тицяють коштовні кольорові буклєти. І то забездурно. На одному – розклад усіх потягів і одухотворене обличчя першого заступника начальника управління Львівської залізниці Леоніда Ткачука. На другому буклєті всміхається до мене кутиком вуст начальник Львівської залізниці Богдан Піх. Тутка теж є розклад, але вже елєктричок і то іно в одному напрямку – на Мостиська і назад. І відразу видно, який то пан Бодьо господарник, жи не став ся тратити на єнші напрямки. Іно на той, де ся балотує, – і фертик.

Є на тих буклєтиках і калєндарик. А там – всі свята: і ваші, і наші, і їхні, і ненаші. І то не на три місяці – до 1 квітня, а таки на цілий рік. Ту вже ся залізниця шарпнула. То вже не по-господарськи. Бо ледве чи буде їм той калєндарик служити після Дня сміху.

І файно той буклєтик ся так складає, жи можна го в кишені носити. А як тільки-но забудеш, який то нинька день, виймеш, зиркнеш – а до тебе всміхається пан Піх. І то так грайливо, мало що не моргає. Здибав би десь на вулиці, то і йому б підморгнув. Шкода тілько, жи такі зацні пани по вулицях не ходят. А під фоткою усміхненого пана Піха побажання: “Хай у Ваших домівках завжди панують любов, тепло, радість та достаток”.

Е-е, якби мені такий достаток, як у наших начальників залізниці, то і я би си такого буклєтика зафундував. І теж би ся всміхав іно кутиком вуст, як справжній начальник.

А ще в буклєтику на цілу сторінку розписані ружні мудрі слова, а точніше “Кілька порад, які допоможуть у житті”. То, я так зрозумів, з бльокнота пана начальника. Видно, вони вже йому допомогли в житті, то тепер хоче й з нами ся поділити. Аби і ми на свій шпондерок з тримбулькою заробили.

Тоті поради, правда, якісь троха дивні. Наприклад така: “Найлегше обманути самого себе”. Скажіт мені, де ту порада? Зате є ще й така: “Вставай до сходу сонця, працюй до ночі, то їстимеш калачі”.

Дякую, пане Бодю! Не спи, гаруй – і все іно для того, аби потім калачами сі давити? Нє, я не такий дурний. Та й ви, так зі знимки виглядає, не одними лише калачами хробачка заморюєте.

Прочитавши ще одну пораду, я збаранів: “Людські знання не можуть виходити за межі досвіду”. Шось ми ту війнуло такою дрімучою лєнінською бздурою, аж я ся перепудив, чи большевики часом вокзал не взяли.

Ну бо самі помисліть. Якщо я не маю досвіду відвідин Африки, то будь-які мої знання про неї пса варті? Альбо візьмімо космос. Досвіду – нуль. Знань троха є, нє?

Правда, бувають унікальні трафунки. Знання не відповідають досвіду. Для прикладу – залізниця. Із газет я знаю, жи всюди в Європі залізниці є збиткові. І досі я те саме чув і про нашу залізницю.
Елєктрички з повибиваними вікнами, брудні потяги, страховинні вагонні кльозети свідчили про одне – жи наша залізниця тєжко бідує. Навіть не має коштів, аби нарешті запровадити державну мову для квитків. І то власне Львівська залізниця в такій нендзі, бо в Києві вже друкують квитки по-нашому.

Отже, такими були мої знання. Аж ту раптом бачу все навпаки! У Києві такий двірець зафугували, жи рідко де в Європі подібний зувидиш. А знання свідчать, жи наша держава – одна з найбідніших!
Альбо візьмімо тоті буклєти з кольоровим друком на крейдяному папері, покриті плівкою. Та друк українських, а не колоніяльних квитків, стілько би не коштував! А які страшні гроші шурують в Городоцький округ, де ся балотує пан Ткачук? Мільйони гривень!

Нє, я панові Ткачукови до писка не заглядаю. Може, він не спит, може, тєжко крипирує і сухими калачами напихаєсі, аби потім раз на штири роки ся тріпнути, як справжній магнат. Але я би радо зазирнув до його пуляреса, звідки тоті гроші, якими він округ засіває? Бо шось податкова, бідачка, у свому віснику ся жаліє, жи залізниця податків не доплачує на мільйони і мільйони гривень. Ба навіть просить їй тоті податки і ружні ПДВ списати і звернути, бо не можуть кінці з кінцями звести. Та й я ся не дивую. Хто би звів! Який пулярес такі суми змістит?


Мерські справи

Так само, як і щодо залізниці, я помилявся щодо нашої міськради. Я думав, жи вона ледве животіє, бо весь час бідкаєся про той урізаний бюджет. Нема навіть грошей для двірників. А ту пан Василько засилає в кожну поштову скриньку свої газети, буклєти, відкритки – і нема тому кінця. Але чомусь не звітує про те, звідки сесі кошти беруться.

Але я му ся не дивую. З поетами так є. По вуйцьові Зеньови виджу. Бо він також поет. Пише переважно про кобіт, але деколи і про Україну. Пам’ятає точні дати всіх козацьких і стрілецьких битв, але де поклав окуляри – вже не годен згадати. Цьоця Стефа дивиться на тото по-фільозопськи: поет є поет. Вона знає, жи будь-які вуйцьові обіцянки – то є газ-булька з носа. І не бере си дурного до голови. Тому, коли читає нові передвиборні обіцянки пана Василька, то тілько головою киває:

– Йо-ой, та шо ти мені макітру лякіруєш? Шо ти ми фуня стругаєш? Та ти воду обіцєв ше коли?
Якби-м не жила з поетом, то би-м ті, цванякові, ше повірила. Як була-м я молодою, а хтів мя Зеньо на Кайзервальді в копицю завалити, то такой наобіцєв три мішки гречаної вовни. Бо му ся страшно кортіло. А потому шо? А ніц. Адиво, мантелепа, цьвочка не годен рівно забити.

– Ей, та шо ти шпараґи шукаєш? – борониться вуйцьо, бо він переконаний куйбідист і навіть такі самі вуса запустив, дуже ся тішит, жи тепер му зупа не по бороді тече, а з вусів назад до тареля скапує. – Шо ти ся до Василька вчепила? Та то є наш хлоп.

– Стуль си писк, бо як ті дам пантофльов по каляпітрі, то будеш під Ратушею ночувати. Чи ти не видиш, жи то на твого Василька іно кортєчка напала? Така сама, як колись на тебе. Аби ся тілько дорвати! А далі – шлюс Параню по коханню. Та є вже тих цваняків знаю! Але най би мя тепер дундер свиснув, аби я за поета голосувала. Нє-е, вже така дурна не буду. І шо то за парада, жи на львівського бургомістра кандидують самі заїжджі хлопи? Шо ту має до чинєння хлопака з того зафайдоленого Болехова? Вже два терміни відкалатав, а маємо ще бульшу руїну, як була. Та такий нігди патрійотом Львова не буде, бо му ся ше гуси над потоком снят! Ади-во, тілько їден ся ві Львові народив! І я ті кажу, жи він буде бургомістром.

“Тече, тече ріка облудливості плавно”

Дивно, що досі ніхто не подивився на діяльність нашого пана бургомістра через призму його творчості. Тим часом там ховається незглибима таїна всіх його починань.

Головне, жи всі теоретики таємниць творчости вважають, що поети мають розвинуту уяву, але не здатні мислити практично. Поети – люди екстазу, осяяння, їхня уява ширяє у велетенських просторах, дрібних побутових незручностей вони навіть не помічають. Відсутність води? Що за дурниця? Життя ж таке прекрасне! Невиконана обіцянка для поета – звичайна річ. Завтра, завтра – все буде завтра.
Бо поет живе миттю, хвилиною, власне цією, а що буде потім, завтра – не так важливо.

“Привласнив ти спільне, віддав особисте, Вдихнувши безглуздя у злагоду слів”, – зізнається Василько в одному вірші. І я му вірю. Шкода, жи тілько не зазначив, кілько привласнив, а кілько віддав. Чи ся на буклєти лишило. Тілько не розумію, нащо безглуздя вдихати у “злагоду слів” магістрацьких рішень? Та ж потім тоте безглуздя на львів’янах і відображається.
Але на шо ся ту сподівати, як “нема мети І глузд в дорозі”. А буває й гірше:

“Штовхнувши душу в лабіринт
Самодостатності повторень,
Ти глузд закручував як гвинт,
Себе підвісивши за бинт
Для остаточних перетворень”.

Далі читаю вірш “Мій болю”: “Пали моє серце, печи мені душу, В пожежу невгасну мене оберни”.
Ади-во, шо ся з хлопом робе, коли палит. По собі знаю. Ціле щастя, жи Юльця капусти наквасила і можу росолом тоту “пожежу невгасну” притлумити. А тим часом Василько надає перевагу іншим напоям: “Скривившись, п’ю гіркі напої, – І не тверезий вже й не п’яний Я від оказії такої”. Далі можна дізнатися конкретніше про те, що п’є пан бургомістр: “Я п’ю цикуту”.

Довідка з альбому “Отруйні рослини”: “В малих дозах цикута викликає затьмарення, інколи втрату свідомості, тимчасово втрачається пам’ять і здатність висловлювати думки. В більших дозах цикута може викликати смерть”. До більших доз, як бачимо, не дійшло.

А проте з людиною, котра займає таку відповідальну посаду, цикута може робити страшні речі.
Тільки під дією цикути можна було віддати велетенський готель “Львів” в оренду за... чотириста з лишнім гривень на місяць. Так є на папері. А кілько капає до кишені? То тілько цикута знає.

Та й сам Василько в одному з віршів нарікає: “Прилипла примарність до зору і слуху”. А що це означає? А те, що він вже не в стані бачити дійсність. Все, як книжка про отруйні рослини пише.
Дай Боже, аби контролював те, що до рук прилипає.

Але бувають і хвилі прозріння. Тоді Василько падає на коліна і б’є поклони: “Це я, мій Господи, це я, Перед тобою на колінах”, “І я тебе благаю на колінах – Вернись, любове”, “Я впав навколішки у пил” , “Молюся покрадьки хапливо, Щоб відвелись від мене руки І хоч гріхом позбувся пива Невідворотної принуки” тощо.

А як вже входить в екстазу самобичування, а по науковому – мазохізму, то нема стримання: “Коли я погасну, зчорнівши від тебе, Мене хробачня хай зітре в порохву”. Отаке часами на поетів нападає.
То вже я по вуйцьові Зеньові знаю, коли він білочок по хаті ганяє.

Інколи поетові ввижаються і зовсім страшні речі, і він волає: “Зшкреби лайно із голосу, зшкреби!”

Шкода, жи не пише, чи то ся йому вдало. Але тяжко йому, бігме тяжко.

“Може, думи мої цвіллю
Десь покрились від життя?
Тож, розвісивши на гіллі,
Просушу їх до пуття,
Та, тріпачку взявши в руки,
Думам вражим чосу дам:
Добре виб’ю від пилюки,
І чистішим стану сам”.

Ще би-м порадив у пральці перекрутити. Кажуть, помагає.


Таємниця пана Карвацького

Ніхто не знає, чому йде в мери наш славний будівельник. А я знаю, бо газети на купку складаю. І так-во ненароком натрапляю на інтерв’ю з тим паном у газеті “Експрес” за 9 серпня, коли ще тоті виборні перегони не починалися.

Кожен говорить про найболючіше: “Найпекучіша проблема – як завтра одержати ділянку, як забезпечити людей роботою?.. За роки корпорації ми частіше, аніж можна уявити, стикалися із труднощами. Чого вартий тільки процес купівлі майданчика для будівництва! Це нагадує суперечки наших предків за клаптик землі... Я – будівельник, мені потрібне місце для роботи. А як його взяти, ніхто точно сказати не може”.

От і треба, якось викручуватись: “За теперішньої системи я змушений мало не красти землю, усілякими правдами й неправдами домагатися свого. Усе відбувається за зачиненими дверима: до того підійди, того обійди, когось умов, щоб продав”. Далі йдуть три крапки, за якими власне ховається весь драматизм умовляння. “Для чого така таємничість?” – дивується пан Карвацький. “Жоден будинок нам не вдалось збудувати без ексцесів”. То так виглядає, жи пан Карвацький звірився нам у страшних гріхах, натякаючи, що доводилося підкуповувати нашу рідну владу! Шкода, жи не вповів, кому кілько дав, можна б було з того наробити доброї бучі. І дивно, жи в пізніших своїх реклямових публікаціях пан Карвацький вже нігди ані словом не спімнув про тоті свої походеньки по чиновницьких кабінетах. Може, його й попросили, аби багацько не таляпав, бо на будівництві, знаєте, всяке буває. Одне слово, після того наш кандидат вже так гостро за Василька і його ґранду не брався. А хтозна – якби не дав назад, то мали б свого Омельченка повітового масштабу.

А жи панові Карвацькому розтлумачили політику партії, то це видно з пізнішої його заяви про спеціяльний статус Львова. Оскільки сеся ідея народилася зовсім не в затуманеній цикутою голові Василька, а в голові Андрія Садового, то пан Карвацький висловився критично, запідозривши, що спеціяльний статус – іно “передвиборний хід, за рахунок якого дехто хоче піднятися”.

Ой хто з управління, озовися!

А в міськраду пруть начальники ЖЕКів і ружні функціонери. І біда в тому, що всі вони заручилися підтримкою блоку Ющенка. Невже ті наші матолки не розуміють, кого вони підтримують і кого пхають до влади?

Пишуть мені виборці, що балотується від 73-го округу пан Михайло Космина, заступник голови Франківської райдержадміністрації. І вже він тут на минулих виборах балотувався, обіцяючи купу всього, але ніц не виконав. Зокрема, обіцяв відремонтувати дах школи №83. Не відремонтував.
Обіцяв комп’ютер. Не дав. Обіцяв обладнати дитячий майданчик “Стара фортеця”. Не обладнав.

Зараз він знову роздає дармові обіцянки. І коли його в зазначеній школі почали питати, чому ж він нічого не виконав, то не почули жодного вірогідного пояснення. А підтримують його ще два такі самі обіцяйли – Куйбіда і Кендзьор. От вам компанія, яка нам пхає вигідних для себе людей.

На прикладі лише цього округу можна побачити, що до кожного конкретного депутата слід придивлятися, яку він посаду займає. Жоден начальник, жоден функціонер з міської або районної ради не повинен пройти. Це все люди Куйбіди, люди, які працюють лише для нього, а проблеми міста їм до люфту.

Навіщо, скажіть мені, панові Космині ще й депутатство? Та сиди у своєму обійсті і демонструй, який ти господарник. Нащо тобі час витрачати на посиденьки в міській раді?









»  МОНІТОРИНГ
Хто бореться за голоси львів’ян
Вибори у дзеркалі статистики
Олександр ДЕНІЩУК
 
31 березня ми будемо вибирати тих, хто представлятиме наші інтереси у Львівській міській раді. Від цих людей залежить, як буде жити Львів упродовж наступних чотирьох років: чи ремонтуватимуть дороги, освітлюватимуть вулиці, прибиратимуть сміття... Отже, потрібно уважно придивитися до армії сьогоднішніх кандидатів. Бажаючих потрапити в Ратушу назбиралася майже тисяча (971).

Середній вік

Найбільше до влади хоче прийти покоління, народжене в 50-60-х. Вік кандидатів в округах коливається від 33 до 50 років. Найстарший кандидат народився у 1920 році і належить до Комуністичної партії України; четвірка наймолодших – з 1983 року (двоє – студенти-самовисуванці, ще двоє – представники Руського блоку). Загалом середній вік кандидатів становить приблизно 44 роки. За статистикою, “наймолодшим” округом можна назвати 42-й, “найстаршим” – 44-й.
Детальніше>>
»  З НУТРА
Можете з мене сміятися
МАЙКЛ
 
Можете з мене сміятися, але я не знаю, за кого голосувати. Скажете: “Візьми газету, увімкни телевізор, вийди на вулицю й поглянь – це заліпило наші стіни, стовпи, будинки і навіть архітектурні пам’ятки!” Але це – не інформація. Це —реклама за принципом прального порошку: “Тільки наш порошок, інші – ні, проникає найглибше, пере найкраще і коштує найдешевше” – “Тільки наш кандидат зробить і сотворить”.

Можете з мене сміятися, але я думаю, що є користь від цього макулатурного валу – свіжий вигляд нових районів Львова. Пам’яток архітектури там бути не може. Функціональне будівництво. Усе. А так ідеш по горбатому тротуару і замість нудотної сірої маси стовпів і житлоблоків – різнокольорове море папірців. І кожного дня вони якось по-іншому наліплені. “Виступай проти”, “Голосуй за”. Вулиці, де від початку існування не було жодних світлофорів, тепер отримали гуртом за всі роки, на кожному стовпі. А тексти – це взагалі виклик здоровій психіці. “Досить годувати морду панську, голосуй за партію селянську!?” Де ви на Новому Львові – асфальт, бетон, “Полярон” і металобаза – селян бачили? А моряків вам для Морської партії не потрібно?
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Що таке “Поступ” 
  ·  Хочу сказати до, а не після... 
  ·  НАША УКРАЇНА ПОЧИНАЄТЬСЯ З НАШОГО ДОМУ 
  ·  Наш дім – Наша Україна 
Погляд
  ·  Що таке поступ? 
  ·  Правда принижує честь, гідність і ділову репутацію Куйбіди 
  ·  Звернення Громадської ради підтримки кандидата на посаду міського голови Львова 
Поступ у Львові
  ·  Хто бореться за голоси львів’ян 
  ·  Можете з мене сміятися 
  ·  ЛЬВІВСЬКІ ОБСЕРВАЦІЇ 
Поступ з краю
  ·  Віктор Ющенко: Шлях до нашої України 
  ·  Юлія Тимошенко: Життя – це боротьба 
Поступ у світі
  ·  У Варшаві мер звітує за кожну витрачену злотівку