buy visitors
|
|
|
|
Арт-Поступ »
|
|
|
|
|
___________________________________________________________________________
|
aRT-GALLERY |
|
|
| Юрій БОЙКО |
| |
Виставка "Декоративне мистецтво України кінця ХХ століття. 200 імен" стала найбільш касовою художньою виставкою цього року. У Києві її відвідало майже 250 тисяч глядачів. На виставці демонстрували твори сучасних прикладників зі всієї України: кераміку, гобелени, батики, скло, об'єкти тощо. Як завжди, серед ужитківців -- широке коло львівських митців. Однойменний кількакілограмовий каталог за обсягом та інформативністю є найбільшим художнім альбомом про сучасне мистецтво України. Мистецтвознавець Зоя Чегусова на збір матеріалів та впорядкування витратила майже десять років. У квітні наступного року виставка вирушить до Франції. Фінансувала акцію мережа магазинів "Фокстрот".
Ретроспективна виставка одесита Олександра Ройтбурда (1961 р. н.) стала цього літа однією з найпомітніших мистецьких акцій у Києві, на якій автор заекспонував праці від 1988 року до найновіших. Випускник художньо-графічного факультету Одеського педагогічного інституту Олександр Ройтбурд був у числі тих молодих тоді українських артистів, твори яких наприкінці 80-х успішно "пробились" на Захід. До речі, серед нечисленної групи цих "героїв 80-х" був і один львів'янин -- Володимир Богуславський.
Центр сучасного мистецтва "Совіарт" наприкінці серпня приємно здивував презентацією проекту Тамари Бабак "Острови". Артистка вже багато років створює просторові об'єкти в техніці лозоплетіння. Лоза, тонована схожим на срібло барвником, залежно від освітлення, створювала ілюзію якогось таємничого свічення, ілюзію зміни форми, ілюзію руху. Об'єкт викликав якісь асоціації з пливучим архаїчним кораблем-привидом або островом-маревом. Переглянути репродукції об'єктів можна за адресою www.soviart.com.ua.
Поняття "Львівська школа графіки" з одного боку є настільки популярним терміном, що ризикує стати термінологічним штампом, але реальні здобутки львівських графіків є інформативним надбанням вузького кола посвячених. Загалу відомо, що щороку в світі відбуваються десятки різноманітних бієнале, трієнале і подібних міжнародних виставок графіки. Географія цих виставок охоплює цілий світ: практично всі європейські країни, США, Канада, Китай, Корея, Японія etc. На кожній із цих виставок кваліфіковане журі серед тисячі надісланих творів відбирає кілька сотень (деколи ще менше). Такі виставки супроводжуються виданням пристойного каталогу. Цікаво, що серед учасників цих акцій українців переважно найбільше. Якщо говорити про тих, чиї праці найстабільніше долають "відбірковий бар'єр", то це львівський десант Михайло Красник, Валерій Дем'янишин, Богдан Пікулицький, Юрко Кох, Ольга Погрібна-Кох, Олег Дергачов, Ігор Подольчак, Олег Денисенко. За плечима кожного з них вже сотні престижних міжнародних виставок. Більшість із цих львів'ян є не тільки "бажаними персонально запрошеними учасниками", часто-густо вони стають лауреатами, переможцями, власниками престижних відзнак і нагород, а їхні роботи потрапляють у музеї всіх закутків Земної кулі. Цікаво, чи знає про це начальник управління культури ЛОДА Василь Откович та ті панове, які присуджують обласні премії в галузі культури? |
|
|
|
|
Якщо повірити Шекспіру |
|
|
| Анастасія КАНАРСЬКА |
| |
|
Якщо повірити Шекспіру, що "весь світ -- театр і всі ми в нім -- актори", то ми виключно живемо у світі театру. Ми творимо театр зі свого життя, інколи навіть забуваючи, яку роль граємо в цю мить і де ми справжні, а не виконавці ролі, яка дана обставинами чи власними примхами. Так і хочеться вигукнути: "Маско, хто ти?" А що ж тоді театр у традиційному розумінні цього слова? Як часто ми буваємо в ньому? Чи знаємо скільки театрів у нашому місті? Чи живуть у нашому місті актори-кумири, яких чекають після вистав, тривожать їхнє буття безконечними телефонними дзвінками? Ці запитання, мабуть, могли б вирішити соціологи, але чи хвилюють ці запитання самих соціологів? Запитання обростає іншим запитанням, а львівські театри існують своїм життям, тобто кожен театр живе своїм життям, абсолютно не цікавлячись життям іншого театру. Дуже рідко можна побачити акторів з одного театру на виставах іншого. Є горстка акторів, які намагаються не пропустити ні однієї прем'єри в нашому місті. Їх справді горстка. Це справді вишуканий глядач! |
| Детальніше>> |
|
|
|
Пробний камінь музики |
|
Сьогодні в Домініканському костелі камерний хор "Кантус" із Ужгорода продовжить фестиваль "Контрасти" музикою Шнітке |
| |
| |
Уже першим концертом, яким учора в Будинку органної та камерної музики відкрився IX фестиваль "Контрасти", два камерні хори "Кантус" із Ужгорода та "Глорія" зі Львова, які виконали Реквієм та Концерт для хору a captlla Альфреда Шнітке, задекларували, що цей фестиваль -- пробний камінь не на сучасність, а на саму музику. Музика, а не різні кон'юнктурні моменти довкола неї, дедалі виразніше домінує на фестивалі.
З часом вже усталилося коло фестивальних композиторських імен та виконавців, в тому числі й ультрасучасних. Але уважні слухачі вже помітили, що минулися приїзди ансамблю "Решерш" та інших виконавців із європейських країн з програмами, які б втолили нашу спрагу за формально сучасною музикою. Тепер фестиваль відходить від цього маргінесу, набагато ширше трактуючи концептуальні засади "Контрастів". Він звертається до сучасної музичної класики хоча б тому, що вона не відома у Львові. А якщо вона ще не відома, значить загравши її, фестиваль зробить цю музику актуальною за своїм ідейно-філософським змістом. І свідченням цього є два перші концерти із програми, що протягом 10 днів запропонує близько двох десятків програм, а в них -- 17 українських та 13 світових прем'єр! |
| Детальніше>> |
|
|
|
