BRAMA - News - Weather - Elections - Business - Sports - Brama Press - Calendar - Classifieds



    Перша сторінка.    Погляд.    Поступ у Львові.    Поступ з краю.    Поступ у світі.    Економіка у Поступі.    Спорт-Поступ.    Поступ Форуму видавців.    Інтерв''ю у Поступі.    Арт-Поступ.    Поступ технологій.    Львівські обсервації.    Поступ реляксу.    Пост-Faktum.   
КуПол: новини
  Цитата Поступу
Бог предвічний народився,
Прийшов днесь із небес,
Щоб спасти люд свій весь,
І утішився.
 
11 вересня 2003 р.
   ·  на головну  · 1999-2002  · досье  · архів світлин  · форум
buy visitors

Купол
Львів
  13:23 25-04-2017 -   Облрада виділила більше трьох мільйонів на вакцини від раку шийки матки  
  12:9 25-04-2017 -   Призупиняється подача тепла і гарячої води до будинків, які отримують теплопостачання від ЦТП №15-22  
  12:7 25-04-2017 -   У Чорнобильській зоні знайшли сміття зі Львова  
  12:4 25-04-2017 -   У сільському клубі на Львівщині знайшли протипіхотну гранату  
  11:27 25-04-2017 -   За час АТО на Донбасі полягли 272 бійці зі Львівщини  
Україна
  13:22 25-04-2017 -   Порошенко завтра зустрінеться з Лукашенком  
  11:20 25-04-2017 -   Макрон набере в другому турі виборів 64% голосів - опитування  
  11:20 25-04-2017 -   Синоптики попередили про нове похолодання в Україні  
  11:17 25-04-2017 -   У Маріуполі бійці Азова напали на студентів з Африки - ЗМІ  
  10:31 25-04-2017 -   Температура повітря в Україні підвищиться  
Світ
  13:20 25-04-2017 -   У Мексиці оголосили тривогу через крадіжку радіоактивного іридію  
  10:24 25-04-2017 -   Трамп планує скоротити допомогу Україні по лінії USAID  
  10:6 25-04-2017 -   У Польщі розорали українське кладовище  
  17:13 24-04-2017 -   У Лондоні покажуть золото скіфів  
  17:6 24-04-2017 -   У Йорданії скасували дозвіл ґвалтівникам одружуватися на своїх жертвах  



  ·  · 
 
Поступ 1999-2002 рр. у попередній версії

Арт-Поступ  »  ЮВІЛЕЙ

___________________________________________________________________________

Із заньківчанського гнізда
Світлана ВЕСЕЛКА
 
Лариса Кадирова
Але стане вінцем лиш тоді

Плетениця тернова,

Коли вільна душею людина

По волі вквітчається терном.

Леся Українка

Її мистецтво тривожить... Що не справдиться надія, трапиться непоправне, буде зганьблено Красу. Лариса Кадирова засвічує на сцені сигнал тривоги: щоби врятувати, кинутися на допомогу, остерегти, запобігти... Загибель її героїнь при цьому до уваги не береться: ціна того, що треба зберегти, обстояти, незмірно вища. Вона завжди прагне розвивати в собі і в тих, до кого звертається, талант співпереживання, яким людина обдарована -- і в цьому Лариса переконана -- від народження, талант відгукуватися на чужі болі й радості. І на відстані (Кадирова одинадцять років живе й працює у Києві) це з часом все впевненіше проступає зі самісіньких глибин сутнісного.

Її культурницька діяльність широко відома. Вона є представником України в Міжнародній благодійній організації міжнародного Інституту театру, організовує і блискуче проводить різноманітні мистецькі вечори, зустрічі, прагне при цьому показати митця у новому, часто несподіваному ракурсі... Творча енергія її невичерпна. Кадирова опанувала творчий простір столиці по праву, явивши неабиякі організаторські здібності. Конкурси, фестивалі, контакти з зарубіжними колегами... Ну, а театр? Театр -- її невід'ємність, її ВСЕ! Адже вона актриса. Відліком її часу завжди була вистава, позначками життєвого плину -- ролі.

Так було впродовж майже 30 років її роботи у Львові в театрі ім. М. Заньковецької, студію при якому вона закінчила 1963 року. Київ -- це театр ім. І. Франка, куди прийшла вона зі славою, зі званнями, але та трупа росла й розвивалася за своїми, суто "франківськими" внутрішніми законами, своїми налагодженими творчими (і не творчими!), незрозумілими непосвяченим, зв'язками й схильностями. У Лариси було там небагато вистав, ЇЇ ролей -- ще менше. Щасливою віддушиною став театр "Сузір'я", де працювала з режисером О. Кужельним, захоплюючись новою сценічною стилістикою.

Театр Лариси Кадирової -- Львівський імені Марії Заньковецької, і вона -- заньківчанка, один із мистецьких символів Львова 1970-80-х років, знакова постать українського театру того періоду. Біля джерел визнання -- заголовна роль у виставі "Марія Заньковецька" І. Рябокляча (режисер О. Ріпко, 1972 р.). Ця робота не піддається професійному аналізу: драматургія посередня, суто ювілейного кшталту, не було у ролі особливо виграшних сцен (як у Донни Анни в "Камінному господарі" Лесі Українки, зіграному роком раніше, або у Ніни Зарєчної в "Чайці" Чехова) не було (а це принципово!) жодного фрагмента з вистав, зіграних Заньковецькою. Але! Була ВИСТАВА високого духовного, патріотичного наповнення, і була Марія -- саме така, якої очікували, яку хотіли бачити глядачі. Не можна сказати, грала вона цю "краще", ніж інші, чи ні -- оціночні категорії тут взагалі не годяться. Тут закінчувалося акторство. Була абсолютна ідентифікація художнього образу Заньковецької, ПРИШЕСТЯ МАРІЇ в долі актриси.

Ролі, зіграні до цієї (Маклена Граса, Корделія в "Королі Лірі", Неля в "Сестрах Річинських") визначили становище Кадирової в трупі, рівень творчих вимог до неї. Ця -- унікальність духовного обширу Лариси. Вона грала в реалістичній манері, але не було "земного тяжіння", надмірної деталізації, нічого проминального, і при тім не музейна, не відчужена... жива. Інакше б глядачі її не полюбили. А її любили. Не істеричною любов'ю фанів, не нав'язливим обожнюванням навколотеатрального шумовиння... Студентки відкладали зі стипендії карбованці, щоби купити їй букет квітів. Їй довіряли, -- зворотній зв'язок митця й глядача, що його сповідувала Кадирова.

Довіра -- звір полоханий, втече...

Він любить тиху паморозь дистанцій.

Ліна Костенко

Що воно є, визнання (слава) театрального актора? Це не миттєвість хвацько знятого кліпу шоу-зірки і не гучний кінематографічний стодзвін, що його, за справедливістю, годилося б віддати на карб режисера й оператора. Визнання театрального актора завжди вистраждане, воно більш надійне, бо набутого не втратиш через технічні випадковості чи невдалий монтаж.

У 1971-78 роках театр ім. М. Заньковецької очолював Сергій Данченко. Це був зоряний час заньківчан -- найкращого театрального колективу України, за свідченням численних документів. Цей режисер безпомильного мистецького чуття, ерудиції й смаку вивів на орбіту Часу Ларису Кадирову. Вона ідеально відповідала його уявленню про сучасну актрису (не забудьмо, Данченко -- зі славного покоління шістдесятників). "Команда" Данченка -- молоді актори "далекого прицілу": Богдан Козак, Богдан Ступка, Таїсія Литвиненко, Федір Стригун, Віталій Розстальний і та, про кого пишу. Віра режисера в них справдилася без винятків!

Від 1979 року Кадирова -- актриса режисера Алли Бабенко. Першою з 16 зіграних у її виставах провідних ролей була Зілія Дуца у "Німому лицарі" Хелтаї. Роль красива, костюмна, підступно-загадково-жіноча. Роль, за всіма ознаками, для героїні, амплуа -- за яким завжди спраглі театри. Героїня -- це масштаб особистості, це владність таланту, який не потребує ані якихось роз'яснень, ані пільг чи рекламних допінгів. Партнером -- з абсолютною мірою взаєморозуміння! -- був Богдан Козак. Красиві, аристократичні без підробки(!), вони являли театр ім. М. Заньковецької в його салонній іпостасі, лукаво підсвіченій елегантно-романтичною іронією.

Прискіплива у виборі драматургійного матеріалу, А. Бабенко не терпить одноденок, модних дріб'язків, псевдоінтелектуальної порожнечі, надто ж -- побутових плетениць. Це все вороже й вишуканій натурі Кадирової. В її репертуарі, практично, не було "прохідних" ролей. Навіть коли траплялося грати просто молоду, просто привабливу дівчину -- для окраси вистави, все одно висвічувалася духовна домінанта її індивідуальності, бо не було у Кадирової низьких мистецьких бар'єрів, зручних лазівок, схованок. У Бабенко Лариса зіграла свою тезку в п'єсі "Безприданниця" О. Островського - роль така, що нема, мабуть, актриси, котра б про неї не мріяла, -- зіграла у повному діапазоні трагедії жінки, котра є річчю і тільки тим і вабить (цікаво, як би тепер, при оприлюднених -- прямо чи опосередковано -- розцінках на жінку прозвучала знаменита п'єса і гра знаменитих актрис?)

Кадирова грала Ельміру в "Тартюфі" з бездоганним відчуттям такого легкого і такого підступного у своїй легкості стилю Мольєра. Грала Федру в трагедії Расіна -- роль, яка є індексом трагедійності... Мавку в "Лісовій пісні" Лесі Українки. Такої Мавки українська сцена не бачила. Мавка, яка не знати скільки років ("мені здається, що жила я вічно") прокидалася навесні з надією почути Знак Любові, Творення -- звук Лукашевої сопілки. Мавки, яка пішла до людей, віддавши їм скарби свого серця... Складно опосередкована Голгофа в струменях Лесиного вірша, на диво звучного в актриси. Та, на жаль, вселюдська тема кадировської Мавки не була підтримана партнерами. Виставу невдовзі списали. Серед мистецьких здобутків Кадирової роль Мавки не згадується.

Окремо -- прекрасні (це визначення від надуживання стало банальним, але все ж таки ще не стерлося!) роботи у повернених із примусового забуття п'єсах Винниченка "Чорна Пантера і Білий Медвідь" (Рита) та "Брехня" (Тася). Не знаний глядачами 1990-х років тип української інтеліґентної жінки. Розумної, витонченої, з мінливо-мерехтливою красою духовних імпульсів, безумовністю жіночої привабливості.

Ролі, ролі... Успіхи, визнання... Не дай Боже, щоби склалося враження, ніби Ларисі все було легко, безжурно, приємно. Банально, але як не повторити: театр є театр, його чаклунська принадність "врівноважується" такою ж мірою підступності. Ларисин внутрішній світ -- табу для сторонніх. Вона горда й дуже вразлива. І обидві ці якості часом жорстоко випробовувалися. А щодо успіхів... Живленням її таланту завжди була безустанна праця.

Не можу не згадати про одну львівську роль. Не заньківчанську.

У 1997 році вона зіграла Раневську у "Вишневому саду" Чехова в театрі ім. Леся Курбаса в постановці Володимира Кучинського. Роль, що називається, бенефісна, де "...і життя, і сльози, і любов", де жорстока невідповідність втрат найдорожчого й усвідомлення їх необхідності, закономірності. Найдорожче -- за концепцією Кучинського -- театр, йому вже вибила година, вже чути стукіт сокири -- реквієм за вишневим задом. Надходить нове, невідоме. У просторі тиші Раневська-Кадирова, здавалося, відчувала якісь ультразвуки надії. Вона БУДЕ, Раневська. Але яка? І підніметься нова парость вишневого саду. Вільно "хазяйнуючи" у підсвідомості, по-чеховськи грала Лариса Кадирова. Наша Лариса. Львів'янка. Киянка?... Вона зробила свій вибір. Причини? Їх Лариса не розголошує. Пошануймо цю горду стриманість і ...привітаймо Ларису Миколаївну Кадирову, народну артистку України, заньківчанську Заньковецьку з Днем її народження!









» 
Повернення в дитинство
Анастасія КАНАРСЬКА
 
Впродовж декількох днів у Львові перебувала знімальна група російського телеканалу ОРТ, яка презентує на своєму каналі програму "Повернення в дитинство". Своїх героїв вони знайшли у Львові, тобто повернули їх у їхнє дитинство. Героями виявились письменниця Марина Марініна і режисер Роман Віктюк. Автором цього проекту є журналіст Олена Турубара. Після завершення першого дня зйомок з Романом Віктюком ми зустрілися з Оленою Турубарою.

-- Розкажіть, як виникла ідея такої програми?
Детальніше>>
Зміст Поступу
Перша сторінка
  ·  Драконові закони для українців 
Погляд
  ·  Невиняткові фрагменти 
  ·  День, який перевернув світ 
Поступ у Львові
  ·  Юрій ВАВРИНЮК: Ми не налагодили взаємодії з прокуратурою 
  ·  Львівводоканал "піарить" 
  ·  Опалювальний сезон під знаком запитання 
  ·  Протест будинків-привидів 
  ·  Американська спокуса 
  ·  11 вересня по-львівськи 
  ·  Онкоцентр буде в грудні 
  ·  ДПА не винна 
  ·  ХРОНІКА 
Поступ з краю
  ·  Довга дорога до ЄЕП 
  ·  Ґонґадзеґейт триває 
  ·  Віктор ЯНУКОВИЧ: Ми несемо відповідальність за ситуацію в країні. І робитимемо ц 
  ·  Синові Ющенка краще 
  ·  Свобода преси по-українськи 
  ·  Нафтопровід вже розконсервовано 
  ·  КРАЄВИД 
Поступ у світі
  ·  Ракети за вибухи 
  ·  Чи Йоланта замінить чоловіка? 
  ·  "Слово" написав чех? 
  ·  Джорджу Бушу загрожує імпічмент 
  ·  Небезпечний візит Папи 
  ·  СВІТООГЛЯД 
  ·  10 років працюємо для Вас! 
Економіка у Поступі
  ·  Новий рекламний хід Тигипка 
  ·  Тарифи можуть зрости 
  ·  Львів'ян навчатимуть бізнесу 
  ·  КОРОТКО 
Спорт-Поступ
  ·  Олег САЛЕНКО: Наша збірна втратила десять років 
  ·  РЕБРОВ 
Поступ Форуму видавців
  ·  Чого чекаємо від Форуму? 
  ·  Не знаю, а мені подобається 
  ·  ПРОГРАМА Десятого Форуму видавців у Львові 
  ·  Триваючі думки 
Інтерв''ю у Поступі
  ·  "Історія Франції": імпульси життя у недорозвинутому крилі української історичн 
Арт-Поступ
  ·  Із заньківчанського гнізда 
  ·  Повернення в дитинство 
Поступ технологій
  ·  Стаціонарний DivX плеєр LiteOn PhoMaster LVD-2001 
Львівські обсервації
  ·  Львівські обсервації 
Поступ реляксу
  ·  Чарльові ангелики 
  ·  ТЕАТРИ 
  ·  ІМПРЕЗИ, ВИСТАВКИ 
  ·  КІНОТЕАТРИ 
Пост-Faktum
  ·  Львівські леґенди 
  ·  КАЛЕНДАР 
  ·  Комп'ютерна академія ''ШАГ'' вже у Львові